05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 242/4382/15-ц
провадження № 61-12963св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ;
заінтересовані особи (стягувачі): акціонерне товариство «Райффайзен Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс»;
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов Андрій Валерійович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка Миколи Сергійовичана ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 15 травня 2024 року у складі судді Черкова В. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Бондар Я. М., Остапенко В. О.
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. (далі - приватний виконавець Іванов А. В.).
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року у справі № 242/4382/15-ц апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Дніпровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено частково, скасовано рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2016 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково та стягнуто на його користь із ОСОБА_1 солідарно з ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором № 01/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поновлення облікових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року в розмірі 7 239 620,23 грн за тілом кредиту, 1 109 042,93 грн за відсотками, всього 8 348 663,16 грн. Цим же рішенням з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором по Овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 300 557,56 грн за тілом кредиту, в розмірі 41 499,01 грн за відсотками, всього 342 056,57 грн.
На виконання зазначеного судового рішення 20 січня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчі листи № 242/4382/15-ц та постановами приватного виконавця Іванова А. В. від 31 січня 2020 року відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4, а також ці виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.
Позивачем у справі № 242/4382/15-ц є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», тобто структурний підрозділ ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що діє на підставі положення «Про Дніпровську обласну дирекцію ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 17 липня 2012 року та не є юридичною особою, але має окремий код ЄДРПОУ 19358201 та юридичну адресу: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д), має право вести претензійно-позовну роботу з представництвом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в суді. У виконавчому листі, виданому 20 січня 2020 року, неправильно зазначено стягувачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 19358201, юридична адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д, оскільки цей код ЄДРПОУ та адреса належать представнику банку, що не є юридичною особою, діє від імені свого засновника, фактично та юридично є його представником, а також як відокремлений підрозділ має інший об'єм правоздатності.
Таким чином ОСОБА_1 вважає, що виконавчий лист, виданий 20 січня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області на виконання рішення Донецького апеляційного суду від 05 квітня 2017 року є протиправним, оскільки містить неправильні відомості щодо стягувача.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у справі № 242/4703/16-ц із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») стягнуто суму заборгованості за кредитом у розмірі 357 224,86 доларів США та 138 186,59 грн судових витрат.
На виконання вказаного судового рішення Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 242/4703/16-ц та постановою приватного виконавця Іванова А. В. від 05 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
ОСОБА_1 вважає, що в цьому виконавчому листі допущено помилку щодо зазначення стягувача, яку необхідно виправити, скасувавши виконавчий лист. Приватний виконавець не мав права виносити постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який містить помилки та не визначає конкретного (правильного) стягувача по справі (не містить інформацію про повне найменування). Крім того, за змістом заяв про відкриття виконавчого провадження від 31 січня 2020 року, заявником не було виконано умов, визначених частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не надано підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим, що дає підстави стверджувати про грубе порушення приватним виконавцем вимог чинного законодавства, наявність ознак неупередженості при виконанні своїх професійних обов'язків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року у справі № 640/14046/20 було задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Арт.Бізнес Груп» (далі - ТОВ «Арт.Бізнес Груп») до приватного виконавця Іванова А. В., третя особа - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії. Визнано неправомірним та скасовано пункт 1 вимоги про усунення порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» № 435 від 26 березня 2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А. В., в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо надання належним чином завірених копій документів, необхідних для розрахунку вартості частки боржника - ОСОБА_1 , у статутному капіталі ТОВ «Арт.Бізнес Груп» у розмірі внеску до статутного фонду в сумі 2 058 786 грн, а саме: копій документів фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати, тощо) ТОВ «Арт.Бізнес Груп» у повному їх обсязі з усіма додатками за останні 3 роки. Визнано неправомірними та скасовано пов'язані з оскаржуваною вимогою раніше винесені приватним виконавцем Івановим А. В. в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2: пункти 14, 15, 16, 18, 19 повідомлення про намір звернути стягнення на частку учасника товариства від 31 січня 2020 року за № 125-НОМЕР_1/20 стосовно витребування даних з ТОВ «Арт.Бізнес Груп»; вимогу від 04 лютого 2020 року.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2022 року у справі № 242/4382/15-ц було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця Іванова А. В. щодо невиконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (далі - ТОВ «ФК «Ю-Бейс»). Зобов'язано приватного виконавця Іванова А. В. здійснювати подальші дії щодо реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2, в межах суми боргу, у відповідності до вимог чинного законодавства.
10 листопада 2022 року приватний виконавець Іванов А. В. виніс постанову про виділення зі складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 виконавчого провадження № НОМЕР_4, закривши його, а виконавчий лист повернув АТ «Райффайзен Банк Аваль». Виконавче провадження № НОМЕР_1 входить до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, по ньому протиправно проводяться виконавчі дії, заборгованість не стягнута.
В обґрунтування протиправності дій приватного виконавця Щербань А. В.зазначив, що 19 червня 2023 року при ознайомленні з матеріалами зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, які не оформлені належним чином, було встановлено грубе порушення законодавства України, що полягає у протиправній передачі майнових прав на нерухоме майно, а саме: на об'єкт незавершеного будівництва, врахований виконавцем як «квартира» АДРЕСА_1 . Новостворений об'єкт не введений в експлуатацію та зареєстрований в державному реєстрі як «недобудований об'єкт», який належить ОСОБА_1 .
Дізнавшись про те, що за зверненням приватного виконавця Іванова А. В. 20 лютого 2023 року будуть проведені другі електронні торги щодо 1/2 частини квартир АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 письмово повідомив приватного виконавця про фактичну відсутність зазначених квартир у зв'язку з їх реконструкцією та об'єднанням в одне житлове приміщення. Загальна площа новоствореного житла складає 254,3 кв. м, житлова - 126,7 кв. м, що підтверджується технічною документацією, складеною ТОВ «Українська архітектурно-проектна компанія» та довідкою від 03 лютого 2023 року № 494/1/2023. Вартість 1/2 частини новоствореного житлового приміщення згідно довідки експерта-оцінювача складає 12 225 000,10 грн. Документи були надані приватному виконавцю, але проігноровані останнім і вказані неіснуючих квартири виставлені на продаж на треті електронні торги 22 березня 2023 року, які не відбулися з незалежних від виконавця причин, чим було завдано матеріальну шкоду ОСОБА_1 .
За заявою стягувача від 11 квітня 2023 року відповідно до постанов приватного виконавця від 27 квітня 2023 року та актів № 14305909, № НОМЕР_2/20-2 стягувачу - ТОВ ФК «Ю-Бейс» у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 передано в погашення боргу не реалізовані за результатами третіх електронних торгів - 1/2 частини квартир АДРЕСА_1 , вартістю відповідно 3 248 750 грн та 3 695 720 грн, про що боржника повідомлено не було. Оцінка квартир проводилась на підставі вивчення фасаду багатоквартирного будинку та не є об'єктивною.
ОСОБА_1 також зазначив, що вказане новостворене житлове приміщення (колишні квартири АДРЕСА_1 ) є його єдиним житлом та в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на його рухоме, нерухоме майно, майнові права, автотранспорт, грошові кошти, що в десятки разів перевищують суму його зобов'язань, але не реалізовані приватним виконавцем. Ці обставини були наведені в ухвалі Селидівського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2022 року у справі № 242/4382/15-ц.
Таким чином, не провівши опис майна після арешту, не врахувавши прав інших співвласників, не провівши експертизу житлового приміщення, приватний виконавець Іванов А. В. порушив вимоги чинного законодавства.
Крім того, приватним виконавцем сфальсифіковано процесуальні документи, оскільки із заяви стягувача слідує, що про результати торгів їм стало відомо з електронного листа виконавця, одержаного 06 квітня 2023 року, натомість з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувач був проінформований приватним виконавцем листами від 27 березня 2023 року.
22 червня 2023 року представник боржника звернувся до приватного виконавця із заявою про поновлення порушених прав ОСОБА_1 , а також направляв нагадування з даного приводу, однак відповіді не отримав, а тому вимушений був звернутися до суду за захистом прав його довірителя.
Враховуючи вищенаведене, Щербань А. В. просив:
1. визнати протиправними рішення та дії приватного виконавця Іванова А. В. у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо відкриття, проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, опису, оцінки, передачі на зберігання та реалізацію належних ОСОБА_1 1/2 частини квартир АДРЕСА_1 , передачі цього майна стягувачу ТОВ «ФК «Ю-Бейс» в рахунок боргу;
2. зобов'язати приватного виконавця Іванова А. В.:
- виділити із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 та закрити виконавче провадження № НОМЕР_1, стягувачем в якому є Дніпропетровська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (ідентифікаційний код юридичної особи 19358201, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д), скасувавши всі накладені в цьому провадженні арешти, повернути виконавчий лист № 242/4382/15-ц від 20 січня 2020 року відповідному стягувачу;
- скасувати постанову приватного виконавця від 27 квітня 2023 року та акт № 14305909 про передачу стягувачу в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 - ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на підставі заяви стягувача про прийняття у власність не реалізованого на електронних торгах майна від 11 квітня 2023 року щодо передачі в рахунок погашення боргу за виконавчими листами № 242/4703/16 від 04 грудня 2017 року не реалізованої за результатами третіх електронних торгів 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , вартістю відповідно 3 248 750 грн;
- скасувати постанову приватного виконавця від 27 квітня 2023 року та акт № НОМЕР_2/20-2 про передачу стягувачу в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 - ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на підставі заяви стягувача про прийняття у власність не реалізованого на електронних торгах майна від 11 квітня 2023 року щодо передачі в рахунок погашення боргу за виконавчими листами № 242/4703/16-ц від 04 грудня 2017 року не реалізованої за результатами третіх електронних торгів 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , вартістю відповідно 3 695 720 грн.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 15 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії приватного виконавця вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 359/5497/20, суди відхилили доводи заявника про те, що у виконавчому листі, виданому 20 січня 2020 року, неправильно зазначено стягувачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Крім того, суди зазначили, що питання законності винесення приватним виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_4 вже було предметом судового розгляду Селидівського міського суду Донецької області у справі № 242/4382/15-ц (провадження 4-с/242/10/20), за результатами якого ухвалою від 20 травня 2020 року у задоволені скарги було відмовлено.
Таким чином, суди попередніх інстанцій вважали, що посилання представника скаржника на те, що виконавче провадження № НОМЕР_1, стягувачем в якому є Дніпропетровська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (ідентифікаційний код юридичної особи 19358201, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д), необхідно закрити та виділити це виконавче провадження зі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 не заслуговують на увагу, оскільки обставини на які посилається представник скаржника є безпідставними та такими, які вже встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Інші доводи скарги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відхилив, посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20 (провадження №61-2503св21), в якій вказано, що вимоги скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови та складання акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу спрямовані на втрату чинності цих документів, які пов'язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов'язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав. При цьому, ефективним способом захисту прав стягувача є пред'явлення до суду позову із залученням до участі у справі інших стягувачів, боржника та державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Тому зазначені вимоги скарги мають вирішуватися в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Євдокименко М. С. подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення танаправити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20, а також наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини другої статті 11, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, оскільки Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2024 року № 1802/0/15-24 змінено територіальну підсудність судових справ Селидівського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.
02 грудня 2024 року справа № 242/4382/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка М. С. мотивована тим, що приватний виконавець Іванов А. В., неправомірні дії якого оскаржуються, не мав права відкривати виконавче провадження та залучати представника юридичної особи - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в якості стягувача. Це структурний підрозділ ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що діяв на підставі положення «Про Дніпровську обласну дирекцію ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 17 липня 2012 року та не є юридичною особою, але має окремий код ЄДРПОУ 19358201 та юридичну адресу: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д), мав право вести претензійно-позовну роботу з представництвом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в суді.
В порушення вимог частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення продовжує проводиться в інтересах не юридичної особи, тобто правопорушення має триваючий характер. Таким чином, всі виконавчі дії є протиправними та нікчемними. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.
В скарзі ОСОБА_1 не заявляв вимог про внесення змін до державного реєстру прав на нерухоме майно, або вимог про зміну власника, а просив суд, який видав виконавчі документи, визнати протиправними рішення та дії приватного виконавця Іванова А. В. при здійсненні виконавчих дій, а саме: опису, оцінці, передачі на зберігання та реалізацію належних ОСОБА_1 1/2 частини квартир АДРЕСА_1 , передачі цього майна ТОВ «ФК «Ю-Бейс» в рахунок боргу за ціною третіх електронних торгів та зобов'язання виконавця скасувати виконавчі документи, винесені з цих питань. Однак суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки вказаним протиправним діям державного виконавця та дійшли помилкового висновку про те, що такі вимоги підлягають вирішенню в порядку позовного провадження, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що реалізація не введеного в експлуатацію, реконструйованого об'єкта нерухомого майна повинна здійснюватися в процесі виконання судових рішень у відповідності до частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», якою не передбачено, що не прийнятий в експлуатацію реконструйований об'єкт, обов'язково повинен бути зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
26 листопада 2024 року представник ТОВ «ФК «Ю-Бейс» - адвокат Круглик В. В. подав до Верховного Судузаперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року у справі № 242/4382/15-ц апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2016 року скасовано. Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 7 239 620,23 грн за тілом кредиту, в розмірі 1 109 042,93 грн. за відсотками, всього 8 348 663,16 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором про Овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 300 557,56 грн за тілом кредиту, в розмірі 41 499,01 за відсотками, всього 342 056,57 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 пені в розмірі 159 518,01 грн та 1 077,76 грн відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в розмірі 273 797,74 грн.
На виконання зазначеного судового рішення 20 січня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчі листи № 242/4382/15-ц та постановами приватного виконавця Іванова А. В. від 31 січня 2020 року відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4, а також ці виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у справі № 242/4703/16-ц позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 2005-141 від 05 липня 2005 року у розмірі 357 224,86 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання договору відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 138 186,59 грн.
На виконання вказаного судового рішення Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 242/4703/16-ц та постановою приватного виконавця Іванова А. В. від 05 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 червня 2018 року у справі № 242/4383/15-ц позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором про Овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00627 від 14 травня 2014 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 69 429,92 грн, з яких: 64 035,03 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 394,89 грн - заборгованість за відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/01-03-3/0542 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 941 040,09 грн, з яких: 819 737,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 121 303,09 грн - заборгованість за відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору в сумі 7 427,34 грн. В решті позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.
Постановою приватного виконавця Іванова А. В. від 09 березня 2021 року виконавче провадження № НОМЕР_3 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Постановою приватного виконавця Іванова А. В. від 10 листопада 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 замінено сторону стягувача ПАТ «Родовід Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Ю-Бейс».
Постановою приватного виконавця Іванова А. В. від 18 листопада 2022 року у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке складається з виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_5, № НОМЕР_3, № НОМЕР_6, описано та накладено арешт на: 1/2 частину п'ятикімнатної квартири, загальною площею 131,10 кв. м, житловою площею 88,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/2 частину чотирикімнатної квартири, загальною площею 113,8 кв. м, житловою площею 71,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .
Постановою приватного виконавця Іванова А. В. від 02 грудня 2022 року у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Експерт-Аналітик» для надання письмового звіту про вартість описаного та арештованого майна боржника відповідно до постанови від 18 листопада 2022 року, а саме: 1/2 частину п'ятикімнатної квартири, загальною площею 131,10 кв. м, житловою площею 88,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/2 частину чотирикімнатної квартири, загальною площею 113,8 кв. м, житловою площею 71,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідно до висновків про вартість майна від 02 грудня 2022 року, складених ПП «Експерт-Аналітик» вартість 1/2 частини п'ятикімнатної квартири, загальною площею 131,10 кв. м, житловою площею 88,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_1 складає 5 279 600 грн, а вартість 1/2 частини чотирикімнатної квартири, загальною площею 113,8 кв. м, житловою площею 71,90 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_1 складає 4 692 500 грн.
Листами приватного виконавця Іванова А. В. від 18 грудня 2022 року було направлено повідомлення про оцінку майна ОСОБА_1 , АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Ю-Бейс».
15 грудня 2022 року приватний виконавець Іванов А. В. звернувся до Державного підприємства «СЕТАМ» із заявами про реалізацію арештованого майна у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Згідно з протоколами проведення електронних аукціонів (торгів) від 20 лютого 2023 року № 582993 та від 23 березня 2023 року № 584866 щодо реалізації 1/2 частини п'ятикімнатної квартири, загальною площею 131,10 кв. м, житловою площею 88,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 торги не відбулися.
Також, відповідно до протоколів проведення електронних аукціонів (торгів) від 18 січня 2023 року № 581622, від 20 лютого 2023 року № 582989, від 23 березня 2023 року № 584865 щодо реалізації 1/2 частини чотирикімнатної квартири, загальною площею 113,8 кв. м, житловою площею 71,90 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 , торги не відбулися.
Листами від 27 березня 2023 року приватний виконавець Іванов А. В. повідомив АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про нереалізацію майна на електронному аукціоні.
11 квітня 2023 року ТОВ ФК «Ю-Бейс» звернулося до приватного виконавця Іванова А. В. із заявою про прийняття у власність не реалізованого на електронних торгах майна.
Згідно з постановам від 27 квітня 2023 року та актам № НОМЕР_2/20-2, № 14305909, приватний виконавець Іванов А. В. передав майно стягувачу ТОВ «ФК «Ю-Бейс» у рахунок погашення боргу в розмірі 357 224,86 доларів США та 138 186, 59 грн, а саме: 1/2 частину п'ятикімнатної квартири, загальною площею 131,10 кв. м, житловою площею 88,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , за ціною третього електронного аукціону в сумі 3 695 720 грн; 1/2 частину чотирикімнатної квартири, загальною площею 113,8 кв. м, житловою площею 71,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , за ціною третього електронного аукціону в сумі 3 284 750 грн.
Постановою приватного виконавця Іванова А. В. від 19 травня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 знято арешт з нерухомого майна: 1/2 частини п'ятикімнатної квартири, загальною площею 131,10 кв. м, житловою площею 88,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/2 частини чотирикімнатної квартири, загальною площею 113,8 кв. м, житловою площею 71,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .
Згідно з довідкою від 03 лютого 2023 року № 494/1/2023 ТОВ «Українська архітектурно-проектна компанія» повідомила ОСОБА_1 про те, що при проведенні інвентаризації квартир № 3 , АДРЕСА_3 виявлено реконструкцію квартир з подальшим об'єднанням. Дозвільні документи на реконструкцію не надані. Квартира підлягає введенню в експлуатацію. Загальна площа новоствореної внаслідок реконструкції квартири - 254 кв. м, житлова - 126,7 кв. м, кількість житлових кімнат 4.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка М. С. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
За приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти (абзац дев'ятий частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статей 13, 18, 26, 36, 48, вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.
Водночас на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідають виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано всі документи, наявність/відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 908/309/21, від 31 травня 2023 року у справі № 910/6104/21.
З рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року у справі № 242/4382/15-ц вбачається, що позивачем у вказаній справі є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
При цьому, відповідно до резолютивної частини рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року в зазначеній справі, апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2016 року скасовано. Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 7 239 620,23 грн за тілом кредиту, в розмірі 1 109 042,93 грн. за відсотками, всього 8 348 663,16 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором про Овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 300 557,56 грн за тілом кредиту, в розмірі 41 499,01 за відсотками, всього 342 056,57 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 пені в розмірі 159 518,01 грн та 1 077,76 грн відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в розмірі 273 797,74 грн.
Виконавчий лист, виданий 20 січня 2020 року на виконання вказаного судового рішення, містить його резолютивну частину, а саме про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ТОВ «Енерджі Стар» заборгованості за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 7 239 620,23 грн за тілом кредиту, в розмірі 1 109 042,93 грн. за відсотками, всього 8 348 663,16 грн.
В постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 359/5497/20 було спростовано посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка М. С. в додаткових поясненнях на те, що вищезгаданим рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року у справі № 242/4382/15-ц, було стягнуто заборгованість за кредитними договорами на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 19358201, місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, 4-Д), тобто на користь іншої, самостійної юридичної особи, яка має лише схожу із згаданим позивачем назву. При цьому Верховний Суд зазначив, що згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному сайті АТ «Райффайзен Банк» за посиланням: https://raiffeisen.ua/storage/files/vityag_1537302575.pdf, Дніпропетровська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 19358201, місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, 4-Д) є відокремленим підрозділом АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909, місто Київ, вулиця Лєскова, 9), яке з 17 червня 2021 року змінило свою назву на АТ «Райффайзен Банк» (https://raiffeisen.ua/news/raiffeisen-bank-aval-staye-raiffeisen-bank-1406).
Враховуючи викладене, доводи касаційної скаргипредставника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка М. С. про те, що приватний виконавець Іванов А. В., неправомірні дії якого оскаржуються, не мав права відкривати виконавче провадження та залучати представника юридичної особи - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в якості стягувача, не заслуговують на увагу.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів скарги ОСОБА_1 про те, що у виконавчому листі, виданому 20 січня 2020 року, неправильно зазначено стягувачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 19358201, юридична адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д.
За змістом статей 10, 48 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
За змістом частини дев'ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).
Звертаючись у липні 2023 року до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив визнати протиправними рішення та дії приватного виконавця Іванова А. В. у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо опису, оцінки, передачі на зберігання та реалізацію належних йому 1/2 частини квартир АДРЕСА_1 , передачі цього майна стягувачу ТОВ «ФК «Ю-Бейс» в рахунок боргу, а також зобов'язати приватного виконавця Іванова А. В. скасувати постанови від 27 квітня 2023 року та акти № 14305909, № НОМЕР_2/20-2 про передачу стягувачу - ТОВ «ФК «Ю-Бейс» не реалізованого на електронних торгах майна.
Зважаючи на те, що предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 є рішення та дії приватного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна боржника в примусовому порядку, яке на момент подання скарги вже передано стягувачу в межах процедури продажу майна на електронних торгах, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).
Отже, за встановлених обставин, ефективним способом захисту прав боржника на нерухоме майно є пред'явлення до суду відповідного позову із залученням до участі у справі, крім приватного виконавця та стягувача, організатора торгів, в межах якої і буде надаватися оцінка, у тому числі й діям приватного виконавця щодо передачі майна стягувачу.
Відповідно до частин першої-другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.
Однак, у випадку задоволення скарги ОСОБА_1 , у судів в межах процедури судового контролю за виконанням судових рішень відсутні механізми поновлення прав заявника, які він вважає порушеними з огляду на те, що скарга подана і розглянута після передачі майна стягувачу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що скарга ОСОБА_1 в частині оскарження рішень та дій приватного виконавця Іванова А. В. у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо опису, оцінки, передачі на зберігання та реалізацію належних боржнику 1/2 частини квартир АДРЕСА_1 , передачі цього майна стягувачу ТОВ «ФК «Ю-Бейс» в рахунок боргу, а також зобов'язання приватного виконавця Іванова А. В. скасувати постанови від 27 квітня 2023 року та акти № 14305909, № НОМЕР_2/20-2 про передачу стягувачу - ТОВ «ФК «Ю-Бейс» не реалізованого на електронних торгах майна, не є ефективним способом захисту прав, які заявник вважає порушеними, зокрема не призведе до відновлення прав на нерухоме майно.
Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 463/1204/15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц, в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 755/10301/18, від 12 березня 2020 року у справі № 766/9982/17, від 25 березня 2020 року у справі № 756/13851/15, від 28 жовтня 2020 року у справі № 753/13011/14, від 28 жовтня 2020 року у справі № 214/3501/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 753/23824/18, від 27 січня 2021 року у справі № 569/12688/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 757/9754/13, від 17 березня 2021 року у справі № 545/3103/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 755/15712/19, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20 не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка Миколи Сергійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович