вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"06" листопада 2025 р. Справа№ 910/15479/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 (повний текст підписано 04.08.2025)
у справі №910/15479/24 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 28318,08 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/15479/24 залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/15479/24 залишено без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Матеріали справи №910/15479/24 вирішено повернути до Господарського суду міста Києва.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" надійшла заява про розподіл судових витрат у справі №910/15479/24, у якій заявник просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 заяву у справі 910/15479/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у справі № 910/15479/24 та з урахуванням частини 3 ст. 244 ГПК України здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників процесу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у справі №910/15479/24. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у справі №910/15479/24 ухвалено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників процесу.
24.10.2025 від відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про розподіл судових витрат.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, дослідивши доводи заяви та заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви, а в разі якщо суд вирішує питання лише про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В заяві про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції заявник зазначає, що 04.01.2021 між Товариством та АО «Право, бізнес і фінанси» укладено Договір про надання правової допомоги № 17-01.
07.07.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, котрою внесено зміни до вищевказаного Договору шляхом викладення його в новій редакції.
Відповідно до п. 4.3 Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 в редакції від 07.07.2021 вартість однієї години роботи Адвоката становить 1 000,00 гривень.
Згідно з п. 4.4 Договору вартість представництва інтересів Клієнта у суді, який територіально розташований у межах міста Києва, становить 2 000,00 гривень за одне судове засідання.
Так, згідно Акта виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/619 від 17.09.2025 вартість послуг склала 2 500,00 гривень, зокрема складання відзиву на апеляційну скаргу.
Також згідно Акта виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/633 від 20.10.2025 вартість послуг склала 2 000,00 гривень, зокрема представництво 20.10.2025 інтересів Товариства в Північному апеляційному господарському суді у ході розгляду справи.
Платіжними інструкціями від 17.09.2025 № 9983 та від 20.10.2025 №10171 підтверджується факт оплати наданих послуг.
Позивач зазначає, що належними доказами підтверджено розмір понесених Товариством витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, розмір якої є цілком співмірним із складністю справи та витраченим адвокатом часом, розумним та необхідним для досягнення позитивного результату, та становить 4500,00 гривень.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Колегія суддів вважає, що складність справи не залежить від ціни позову, а від категорії спору, затраченого часу та зусиль, спрямованих на досконале обґрунтування правової позиції сторони задля успішного вирішення спору останньої.
У запереченнях на клопотання про розподіл судових витрат по справі відповідач зазначає, що у справі відсутні будь які докази, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, співмірність суми таких витрат із затраченим адвокатом часом на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, зважаючи що на розгляді Північного апеляційного господарського суду протягом 2025 знаходилася значна кількість однотипних з даною справ , зокрема справи №№910/15204/24, 910/7338/24, 910/7224/24, 910/7338/24, 910/7387/24, 910/15492/24, 910/15482/24, 910/15489/24, 910/1690/25, 910/15444/24, 15441/24, 910/1690/25, 910/5773/25, 910/6042/25, 910/6275/25, 910/6375/25.
Вказує, що господарський суд міста Києва при розгляді клопотання ТОВ «Грейнсвард» про стягнення з Відповідача витрат на надання правничої допомоги в суді першої інстанції дійшов висновку про зменшення заявлених витрат до 2982,27 грн.
Єдиною підставою пред'явлення позову є висловлена Верховним Судом позиція щодо нарахування збору за зберігання вантажу під час надання послуги з накопичення у справах №915/305/22 та 915/5/23. Жодних інших неправомірних дій з боку залізниці не було вчинено: збір за зберігання нараховано за погодженням із Замовником та його вимогу, всі документи складені належним чином. При цьому Позивач всупереч умовам п.4.9. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом не направляв на адресу залізниці повідомлення про незгоду із нарахованими платежами.
Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн, стосовно якого подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є не співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги заперечення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 1500,00 грн.
При цьому підстав для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про стягнення витрат на правову допомогу у справі №910/15479/24 в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32А, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) 1500,00 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
3.У задоволенні решти заяви відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №910/15479/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко