вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" листопада 2025 р. Справа№ 911/1825/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 Господарського процесуального кодексу України розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Український струм»
на рішення господарського суду Київської області від 11.08.2025
у справі №911/1825/25 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Український струм»
до приватного акціонерного товариства “Броварське шляхово-будівельне управління №50»
про стягнення 68092, 64 грн,
У травні 2025 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовними вимогами про стягнення 68 092, 64 грн, з яких 67 092, 68 грн боргу, 88, 23 грн 3% річних та 911, 73 грн пені.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства “Броварське шляхово-будівельне управління №50» на користь товариство з обмеженою відповідальністю “Український струм» 67092, 68 грн боргу, 88, 23 грн 3% річних, 911, 73 грн пені, 2422, 40 грн судового збору та 6809, 26 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю “Український струм» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.08.2025 в частині стягнення з приватного акціонерного товариства “Броварське шляхово-будівельне управління №50» на користь товариство з обмеженою відповідальністю “Український струм» 6 809, 26 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове, яким стягнути з приватного акціонерного товариства “Броварське шляхово-будівельне управління №50» на користь товариство з обмеженою відповідальністю “Український струм» 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що оскільки позов задоволено повністю, а клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило, тому судом першої інстанції безпідставно було зменшено суму витрат з власної ініціативи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 апеляційну скаргу у справі №911/1825/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Український струм» на рішення господарського суду Київської області від 11.08.2025 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано у господарського суду Київської області матеріали справи.
26.09.2025 супровідним листом №02-04/911/1825/25 надійшли матеріали справи №911/1825/25
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, те що апелянт оскаржує рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись з позовними вимогами щодо стягнення 68 092, 64 грн заборгованості, в позовній заяви зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу становить 20 000, 00 грн. (а.с. 5)
Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 67092, 68 грн боргу, 88, 23 грн 3% річних, 911, 73 грн пені, 2422, 40 грн судового збору та 6809, 26 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6 809, 25 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що дотримуючись принципу реальності та розумності виконаних адвокатом робіт в межах даної справи, категорією та складністю такої справи, а також те, що зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із ціною позову, що становить 29,4% від ціни позову, суд не вважає правомірним покладати обов'язок з оплати таких послуг у повному обсязі на відповідача в силу їх непропорційності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Частинами 1, 3 ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Вимогами ст. 129 ГПК України передбачено, що у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Згідно частин 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18.
Як свідчать матеріали справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду позивачем було подано:
- Довіреність №1 від 06.01.2025 (а.с. 29 зворот);
- Свідоцтво серія ЛГ №000156 від 12.07.2018 (а.с. 30);
- Договір №26/05/25 про надання правничої допомоги від 26.05.2025 (а.с. 30-32);
- Додаток №1 від 26.05.2025 до договору (а.с. 32 зворот);
- Звіт про надання послуг (а.с. 33);
- Детальний опис наданих юридичних послуг (а.с. 33);
- Акт наданих послуг від 26.05.2025 (а.с. 34).
26.05.2025 між ТОВ «Український струм» (клієнт) та адвокатом ФОП Тітов І.С. (адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги (а.с. 30-32), за умовами якого:
- в порядку та на умовах, передбачених цим договором, адвокат забезпечу захист прав, свобод і законних інтересів клієнта; узагальнює та аналізує практику розгляду судових витрат та інших справ; надає консультації, висновки з правових питань, що виникають у клієнта; складає заяви, скарги, інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 1.2);
- за надання правничої допомоги за договором, клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі та в строк, що передбачається додатком №1 до договору (п. 4.1);
- відповідно до п. 4.1 договору, клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 4 000, 00 грн за одну годину роботи адвоката. Кількість витраченого адвокатом часу підтверджується підписаним в обох сторін детальним описом наданих юридичних послуг (п. 1 додатку №1 до договору).
На виконання умов договору між сторонами були підписані звіт про надання послуг від 26.05.2025 (а.с. 33), детальний опис наданих юридичних послуг від 26.05.2025 (а.с. 33 зворот) «Збирання документів, здійснення розрахунків, підготовка позовної заяви господарському суду Київської області» - 5 годин (4000,00х5) = 20 000, 00 грн. Акт №1 наданих послуг від 26.05.2025 (а.с. 34) відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв такі послуги (правничу допомогу) за договором №26/05/25 про надання правничої допомоги від 26.05.2025 (п. 1 акту). Загальна вартість наданих послуг за актом складає 20 000, 00 грн (п. 2 акту).
Як зазначає апелянт, відповідачем не було подано до суду будь-яких клопотань, або заяв про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, тому судом першої інстанції безпідставно було зменшено витрати з власної ініціативи.
Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами апелянта зважаючи на наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц).
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такий висновок щодо застосування статей 126, 129 ГПК викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №917/272/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21, від 13.10.2025 у справі №910/2865/23 зазначено, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Так, спір що виник між позивачем і відповідачем заснований на неналежному виконанні з боку відповідача умов укладеного договору, в частині грошових зобов'язань, а тому позовні вимоги ґрунтуються на стягненні заборгованості та штрафних санкцій. За своєю складністю справа є нескладною, не потребує зібранню додаткових документів, та виникла фактично через неналежне виконання відповідачем зобов'язання.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, якими підтверджується надання позивачу професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо правомірності зменшення розміру заявлених витрат до 10% від ціни позову, розмір яких відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Так, беручи до уваги ціну позову у даній справі, що становить 68 092, 64 грн відповідачем заявлено до стягнення 20 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, тобто 29,4% від ціни позову, що є непропорційним та неспівмірним із ціною позову.
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, судом першої інстанції правомірно зменшено розмір заявленої до стягнення позивачем на правничу допомогу суми до 6 809, 26 грн, що становить 10% від ціни позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість апеляційної скарги щодо оскарження рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу яким вимоги було задоволено частково, та зменшено витрати на правничу допомогу, тож апеляційний суд погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції і підстав для його скасування або зміни не вбачає.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Український струм» на рішення господарського суду Київської області від 11.08.2025 у справі №911/1825/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 11.08.2025 у справі №911/1825/25 залишити без змін.
Матеріали справи №911/1825/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко