Справа №949/1457/25
30 жовтня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
представників позивача: Лобзун О.П.,
Позняк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця в порядку загального позовного провадження справу за позовом Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,
Міський голова Дубровицької міської ради, як представник Органу опіки та піклування - виконкому Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області Микульський Б.М., звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 та просить позбавити її батьківських прав за ухилення від виховання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати дітей для подальшого влаштування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися без батьківського піклування. За даною адресою також зареєстрована їх мати ОСОБА_1 , але фактично там не проживає. Починаючи від свого народження, діти постійно проживають разом з бабусею ОСОБА_4 , яка займається їх вихованням, утриманням, забезпечує продуктами харчування, купує одяг, шкільне приладдя. Також вона звертається до лікарів щодо медичних оглядів дітей та їх лікування, відвідує в школі батьківські збори, співпрацює з вчителями навчального закладу. Мати дітей ОСОБА_1 є одинокою матір'ю. За місцем проживання характеризується негативно, часто змінює місце проживання, займається бродяжництвом. Вже тривалий період вона не приймає участі у вихованні дітей, не цікавиться їх життям та розвитком, жодного разу не була на батьківських зборах і не утримує дітей. З нею неодноразово проводилась профілактична робота щодо недопущення бродяжництва та залучення до цього дітей, але це не давало результатів, після чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків. На шлях виправлення вона не стала, дітей не відвідує, не займається їх вихованням, часто змінює місце перебування, на зв'язок не виходить. У зв'язку із тим, що діти залишилися без батьківського піклування, наказами Служби у справах дітей Дубровицької міської ради № 22 та №23 від 09 червня 2025 року, дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взято на первинний облік, як таких, що залишилися без батьківського піклування та забезпечено їх тимчасове влаштування. На запрошення до Служби у справах дітей Дубровицької міської ради мати не прийшла, а також не зверталася з метою отримання відповідної допомоги, зокрема налагодження стосунків з дітьми та членами сім'ї. ОСОБА_1 схильна до бродяжництва, вживання наркотичних та алкогольних напоїв, ухиляється від виховання дітей, ніде не працює. Питання про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 18 червня 2025 року, де було прийнято рішення про доцільність позбавлення її батьківських прав щодо дітей.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 , позовні вимоги підтримала та просила позов задоволити із наведених у позовній заяві підстав. Додатково пояснила, що про дану сім'ю вони дізналися тільки у вересні 2024 року. Тоді до Служби у справах дітей зателефонувала завідувач дитячим відділенням Сарненської ЦРЛ, яка повідомила, що на лікуванні перебувають двоє молодших дітей відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Однак, дітей відповідачка не могла забрати з лікарні, оскільки не має куди їх забрати. Після того вони взяли цих дітей на облік, почали за ними спостерігати, спілкувалися із матір'ю. Потім почали надходити скарги, що дитина без поважних причин не відвідує навчальний заклад. В телефонному режимі представники Служби у справах дітей спілкувалися з матір'ю, просили належним чином виконувати батьківські обов'язки, зверталися в поліцію, але це не давало позитивного результату.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 також позовні вимоги підтримала та просила позов задоволити із наведених у позовній заяві підстав. Додатково пояснила, що ОСОБА_1 з дітьми постійно змінювала своє місце проживання. Інколи ночувала на вокзалі, одного разу, щоб не замерзнути з дітьми на вулиці, просилася переночувати в готелі. Останнім часом, житло їй знаходили за допомогою соціальних служб та Сарненської міської ради. На даний час, бабуся ОСОБА_4 не має змоги самостійно забезпечити дітей усім необхідним, а тому, щоб держава могла забезпечувати дітей відповідною допомогою, виникла потреба визначити статус дітей. Крім того, дітям для проведення медичних обстежень, лікування, оздоровлення, на гуртки та вироблення документів постійно потрібні дозволи мами, а її знайти та отримати такі дозволи дуже тяжко. Тому, оскільки відповідачка на шлях виправлення не стала, не змінила свою поведінку, взагалі усунулась від виховання дітей, її необхідно позбавити батьківських прав.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є бабусею дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Із самого народження діти постійно проживають разом з нею, а вона самостійно займається їх вихованням, утриманням, купує одяг, шкільне приладдя, водить їх до садочка, школи, лікарів, відвідує батьківські збори в школі, співпрацює з вчителями навчального закладу, а діти називають її мамою. ОСОБА_1 не приймає участі у їх вихованні, не телефону та не відвідує дітей, не спілкується, не цікавиться ними,матеріально не допомагає. Старший син ОСОБА_9 не сприймає матір і не бажає з нею спілкуватися. Проживає ОСОБА_1 в м. Сарни Рівненської області, але в її будинку немає світла, а їжу готувати ходить до сусідів. До неї додому постійно приходять різні люди, де вживають алкогольні напої та влаштовують там бійки, через що сусіди неодноразово викликали працівників поліції. ОСОБА_4 просила влаштуватися її на роботу, змінити свій спосіб життя, поведінку та належним чином виховувати та утримувати дітей, але вона не зважає на її поради, а діти її не цікавлять. Вважає, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, буде відповідати інтересам дітей.
В судовому засіданні було заслухано пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 , який пояснив, що все своє життя він проживає з бабусею, яку називає мамою. Шкільне приладдя, одяг та речі йому купує бабуся. Вона збирає його до школи, відвідує батьківські збори, спілкується із вчителями, водить до лікаря і проживати надалі він бажає тільки з нею. Біологічна мати до нього не приїжджає, він з нею не спілкується і відновлювати спілкування і проживати з нею категорично не бажає. За все його життя, мати ним не цікавилася. Також вона йому нічого не купує, лише одного разу купила декілька зошитів, але за кошти, які їй дав дідусь.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про її виклик (а.с.70) в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Крім того, ОСОБА_4 підтвердила, що її донька та мати дітей - ОСОБА_1 обізнана про даний позов і вона сказала, що їй байдуже, що вирішить суд.
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією їх свідоцтв про народження (а.с.9,10).
Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00047968920 та №00047969076 від 14 листопада 2024 року, відомості про батька дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до положень ч.1 ст.135 СК України (а.с.11-12, 13-14).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3)жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 8 вказаного Закону, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно пункту 15 цієї постанови позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Згідно ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно довідки про склад сім'ї №393/01 від 20 вересня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, до складу сім'ї ОСОБА_1 , 1994 року народження, яка зареєстрована по АДРЕСА_1 входять: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; чоловік матері - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; брат - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.14).
Згідно характеристики №93 від 30 грудня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 , але фактично там не проживає. За даною адресою зареєстровані також її четверо неповнолітніх дітей, двоє з яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із своєю бабусею ОСОБА_4 та навчаються у Бережницькій гімназії. Двоє молодших дітей ОСОБА_10 , 2018 року народження та ОСОБА_11 , 2020 року народження, проживають разом із матір'ю за невідомою адресою. Від директора Бережницької гімназії надходили усні скарги про те, що ОСОБА_1 були подані документи для зарахування її сина ОСОБА_6 , 2018 року народження до першого класу гімназії, проте дитина навчальний заклад не відвідувала (а.с.27). Аналогічна за своїм змістом інформація міститься у повідомленні старости Бережницького старостинського округу Дубровицької міської ради №361/01.25 від 26 грудня 2024 року, яка адресована начальнику служби у справах дітей О. Лобзун (а.с.26).
Як вбачається із акту обстеження умов проживання від 13 березня 2025 року та від 29 травня 2025 року, з метою контролю за вихованням дітей матір'ю, працівниками Служби у справах дітей Дубровицької міської ради було проведено обстеження умов проживання неповнолітніх дітей у житловому будинку по АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 часто залишає дітей та неналежно виконує батьківські обов'язки, провокує суперечки. Вона ухиляється від виховання дітей, не забезпечує їх продуктами харчування, одягом, взуттям, не цікавиться їх здоров'ям та навчанням. Дуже рідко приїжджає до дітей, але тоді ж влаштовує суперечки у присутності дітей та схильна до бродяжництва. Діти проживають з бабусею ОСОБА_4 , яка їх утримує та забезпечує усім необхідним (а.с.28,36).
Відповідно до висновків оцінки потреб сім'ї від 16 жовтня 2024 року та від 02 квітня 2025 року, ОСОБА_1 не бере участі у вихованні дітей ОСОБА_14 та ОСОБА_3 та не проявляє абсолютно ніяких материнських почуттів до синів. Син ОСОБА_15 називає мамою бабусю ОСОБА_4 , а з рідною матір'ю діти не спілкуються. Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають з матір'ю в м. Сарни Рівненської області (а.с.20-21, 30-31).
Наказом Служби у справах дітей Дубровицької міської ради №49 від 29 жовтня 2024 року, взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку із ухиленням їх матері ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків (а.с.15).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 від 15 листопада 2024 року, які надані Службі у справах дітей Дубровицької міської ради, ОСОБА_4 є бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_16 з народження проживають разом із нею і перебувають на її утриманні, а ОСОБА_6 і Варвара проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 мати дітей - ОСОБА_1 , знаходячись у Службі у справах дітей м. Сарни Рівненської області, передала дітей ОСОБА_4 та обіцяла їх забрати коли влаштується на роботу. На даний час діти перебувають разом із ОСОБА_4 , мати дітей на дзвінки не відповідає, а її місце проживання не відоме (а.с.17).
У письмових поясненнях від 29 травня 2025 року, адресованих Службі у справах дітей Дубровицької міської ради ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 проживають разом із нею. ОСОБА_1 дітей не відвідує та матеріально їх утримувати не допомагає. 28 травня 2025 року Службою у справах дітей м. Сарни, у ОСОБА_1 було вилучено дітей: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки вона на шлях виправлення не стала та належним чином за дітьми не доглядає (а.с.32).
Відповідно до повідомлень Служби у справах дітей №246/01.25 від 01 жовтня 2024 року та №261/01.25 від 08 жовтня 2024 року, які адресовані ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області та Сарненському РВП ГУНП в Рівненській області, малолітній ОСОБА_10 не приступив до занять без поважних причин та продовжує пропускати навчання. Мати ОСОБА_1 із дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , може тимчасово проживати в знайомих в м.Сарни та бродяжити. У зв'язку з чим, просять притягнути матір дітей ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с.19). На що 11 жовтня 2024 року отримано повідомлення, що з матір'ю дітей було проведено профілактичну бесіду та притягнуто її до адміністративної відповідальності (а.с.22,23).
Як вбачається із характеристик, виданих Бережницькою гімназією Дубровицької міської ради, ОСОБА_3 є учнем 3-го класу, а ОСОБА_2 є учнем 8-го класу. Діти виховуються в неповній сім'ї та проживають з бабусею, яка займається їх навчанням та вихованням. Мати не цікавиться успіхами дітей, батьківські збори не відвідує (а.с.24,25). З цього приводу до Служби у справах дітей Дубровицької міської ради було направлено повідомлення (а.с.29).
Як встановлено із довідок про моніторингове відвідування сім'ї ОСОБА_1 , як родини, яка вже не отримує послугу соціального супроводу було відвідано родину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жителів АДРЕСА_2 . Дана родина зареєстрована по АДРЕСА_1 . На утриманні ОСОБА_1 перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , 2018 р.н. та ОСОБА_7 , 2020 р.н. Інші двоє її старших дітей, перебувають на утриманні бабусі ОСОБА_4 , яка мешкає в с.Бережниця, де відвідують навчальний заклад. Санітарно-гігієнічний стан житла ОСОБА_1 незадовільний, в будинку не прибрано, брудно, розкидані речі, немитий посуд, неприємний запах, вибите вікно на кухні, пробитий гіпсокартон (наслідки бійки). Їжу готують на газовому, універсальному для пальників балоні, що становить небезпеку для дітей. На моменти відвідувань, зовнішній вигляд дітей незадовільний, одяг брудний, діти не миті, голодні. З приготованої їжі не було нічого. 05 квітня 2025 року та 12 травня 2025 року в цій родині зафіксовано факти психологічного та економічного насильства вчиненого ОСОБА_1 , відносно співмешканця ОСОБА_19 . У будинку через борги, відсутня електроенергія (а.с.33,34).
У письмових поясненнях ОСОБА_19 від 09 квітня 2025 року, які надані Органу опіку та піклування Сарненської міської ради, він проживає разом із ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 . За період проживання ОСОБА_1 майже кожен день залишає дітей самих на нього. Вона спричиняє сімейні сварки, дебоши, піднімає на нього руки, регулярно вживає наркотики та виносить з будинку речі. В будинку завжди розкидані речі, нещодавно було зламано вхідні двері (а.с.35).
Наказами служби у справах дітей Дубровицької міської ради № 22, №23 від 09 червня 2025 року, дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взято на первинний облік, як таких, що залишилися без батьківського піклування та влаштовано в сім'ю баби ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_1 (а.с.37,38).
Як встановлено із повідомлення КЗ «Центр надання соціальних послуг» Сарненської міської ради, адресованого відділу соціального захисту Сарненської міської ради, у зв'язку із виявленими обставинами, просять вирішитипитання соціального захисту дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, а саме порушити питання вилучення дітей та позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав за неналежне виконання батьківських обов'язків (а.с.40).
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 липня 2025 року, ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.66-67).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області №07-904 від 18 червня 2025 року, по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися без батьківського піклування. За даною адресою також зареєстрована їх мати ОСОБА_1 , але фактично там не проживає, часто змінює місце проживання та характеризується негативно. Неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно з народження та по даний час, проживають з бабусею ОСОБА_4 , 1973 р.н. Тривалий період ОСОБА_1 ухиляється від виховання дітей, а за дітьми доглядає бабуся ОСОБА_4 . Саме бабуся постійно займається вихованням дітей, утримує їх, забезпечує продуктами харчування, купує одяг, шкільне приладдя, звертається до лікарів щодо медичних оглядів дітей та їх лікування, відвідує батьківські збори в школі, співпрацює з вчителями навчального закладу. ОСОБА_1 не приймає участі у вихованні дітей, жодного разу не була на батьківських зборах, не цікавиться життям та розвитком дітей та їх не утримує. Наказом Служби у справах дітей № 49 від 29 жовтня 2024 року, дітей поставлено на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв'язку з ухиленням матері від їх виховання. Згідно інформації відділення поліції №1 Сарненського РВП від 11 жовтня 2024 року з матір'ю дітей проводилась профілактична робота щодо недопущення бродяжництва та залучення до цього дітей, а також наголошено на тому, що такі дії караються у встановленому законом порядку та притягнуто її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків. Згідно пояснень бабусі дітей від 15 листопада 2024 року та від 29 травня 2025 року, діти перебувають на її утриманні, ОСОБА_1 на шлях виправлення не стала, дітей не відвідує, не займається їх вихованням, часто змінює місце перебування, на зв'язок не виходить. Діти дорослішають і потребують належного матеріального забезпечення. Бабуся дітей вважає, що мама ухиляється від виховання дітей, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. У зв'язку з тим, що матір не проживає разом з дітьми тривалий період, не змінила свого ставлення до належного виконання батьківських обов'язків і діти залишилися без батьківського піклування, наказом служби у справах дітей Дубровицької міської ради № 22 від 09 червня 2025 року, дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взято на первинний облік, як таких, що залишилися без батьківського піклування та відповідно до наказу №23 від 09 червня 2025 року, забезпечено їх тимчасове влаштування. Жодного разу ОСОБА_1 не вдалося застати вдома в с.Бережниця, де проживають її діти. На запрошення до Служби у справах дітей Дубровицької міської ради та засідання комісії з питань захисту прав дитини вона не прийшла. Вже тривалий період вона, як матір неповнолітніх дітей, не представляє їх інтереси в установах та організаціях. Умови, в яких опинилися діти, свідчать про те, що ОСОБА_1 тривалий час свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно дітей. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 29 травня 2025 року, прийнято рішення щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , відносно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тому, враховуючи вище викладене та те, що ОСОБА_1 вже тривалий період ухиляється від виховання дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради вважає, що позбавлення її батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дітей (а.с.40-41).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав по відношенню до своїх дітей за ухилення від виконання батьківських обов'язків.
При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог п. 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., також враховує, що дитині повинні бути надані можливості і сприятливі умови, які б дозволили їй розвиватися розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності при найвищому забезпеченні інтересів дитини.
Згідно статтей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст.150 СК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Також Верховний Суд зауважив, що сам по собі факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
На підставі наданих суду доказів, судом встановлено, що відповідачка ніяким чином не піклується про дітей та їх фізичний і духовний розвиток, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами та станом здоров'я, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя. Вона не забезпечує їх необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання. Вона не створює умов для отримання ними освіти, не виявляє турботи та інтересу до їх життя, не розуміє їх потреб, не надає підтримки, внаслідок чого створились умови, які шкодять інтересам дітей. Вона не виконує покладених на неї законом обов'язків щодо педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Вищезазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює, як ухилення відповідачки від виховання своїх дітей, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками та відсутності серйозного ставлення до дітей, байдужості до їх долі. Крім того, та обставина, що вона у судові засідання не з'являється, також підтверджує відсутність інтересу, байдужість до дітей та про відсутність бажання змінити свою поведінку.
Аналізуючи зазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що є достатні підстави вважати, що в діях відповідачки є ухилення і свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, повна байдужість до подальшої долі та життя своїх дітей, що можна кваліфікувати, як свідомо обрану нею винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої вона повністю самоусунулася від виконання таких обов'язків, покладених на неї законом та нормами суспільної моралі, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та байдуже відноситься до долі дітей.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками щодо дітей є наслідком її винної поведінки та є підставою для позбавлення її батьківських прав, а тому, виходячи з наведених норм закону, встановлених судом обставин справи і визначених відповідно до них правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав є обґрунтованими, правомірними і доведеними, оскільки позбавлення її батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також передання дітей для подальшого влаштування Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради, буде відповідати інтересам дітей.
Крім того, позбавлення відповідачки батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє її прав на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.14 п.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" Судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідачки на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 3028,00 грн.
На підставі ст.ст.19, 141, 150, 155, 164-166, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задоволити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за ухилення від виховання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати вказаних дітей для подальшого влаштування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 06 листопада 2025 року о 09-30 год.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, вул. Воробинська, 4, м.Дубровиця Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05390997.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_2 від 18 серпня 2020 року, орган, що видав 5617.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.