Справа №949/2198/25
07 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", в особі директора Я.Сердійчук, звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з нього заборгованість за Договором №4385924 від 28.06.2021 та №555148597866 від 29.05.2021 у розмірі 31511,38 гривень, понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Ухвалою судді від 30 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 22 жовтня 2025 року.
Однак, ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року позовна заява була залишена без руху на підставі ч. 11 ст. 187 ЦПК України з огляду на встановлення суддею після відкриття провадження у справі подання позовної заяви без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки позовна заява не містила документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, який відповідав би розміру, що визначений для сплати за заявленими вимогами.
Так, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позову додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №0558970081 від 26.09.2025, з якої встановлено, що ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
У той же час, зі змісту позовної заяви та її вимог встановлено, що предметами спору у даній справі є два окремих кредитних договори: кредитний договір №4385924 від 28.06.2021, заборгованість за яким становить 26388,38 грн.; кредитний договір №555148597866 від 29.05.2021, заборгованість за яким становить 5123,00 грн.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подачу до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з положеннями п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2011 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Верховний Суд у справі №909/243/18, акцентував увагу на відмінностях між поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому, об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Отже, вимога про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором є самостійною вимогою.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 31511,38 грн., тобто загальну суму заборгованості, яка утворилась за двома окремими кредитними договорам, укладеними відповідачем: договір №4385924 від 28.06.2021 з ТОВ "Авентус Україна" та договір №555148597866 від 29.05.2021 з ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія". Тобто, позивач заявляє по суті дві самостійні вимоги майнового характеру, однак при цьому об'єднує суму заборгованості по двох окремих самостійних кредитних договорах в одну суму, з якої сплачено судовий збір, що має відображення у платіжній інструкції №10558970081 від 26.09.2025.
Таким чином, позов містить дві вимоги майнового характеру: стягнення кредитної заборгованості за двома окремими договорами, по кожному з яких позивачем нараховано заборгованість окремо та зазначено її складові, такі як заборгованість за основною сумою боргу та заборгованість за відсотками, інфляційні збитки та нараховані 3% річних.
Заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, хоча й стосуються одного відповідача.
Вимоги за вказаними кредитними договорами не є похідними від основної позовної вимоги.
При цьому, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорах.
Тобто, заявлено по суті дві самостійні вимоги майнового характеру по двох окремих самостійних кредитних договорах, об'єднаних позивачем в одному позові, за яким позивачем сплачено судовий збір як за одну вимогу майнового характеру.
Також, можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє стверджувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо одного відповідача.
До того ж, якщо б позивач подавав окремі позови про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором, то мав би сплатити судовий збір за кожен з них.
Беручи до уваги, що позивачем заявлено дві окремі вимоги майнового характеру, за подачу до суду позову про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами, тому позивачу необхідно було сплатити 4844,80 грн. судового збору, тобто за кожну вимогу по 2422,40 грн (2422,40 грн * 2 = 4844,80 грн).
Таким чином, позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" необхідно було доплатити 2422,40 грн. судового збору.
Отже, позивачу був наданий строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви, який не міг перевищувати п'яти днів з дня вручення йому копії ухвали, та роз'яснені наслідки неусунення у встановлений судом строк зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви шляхом залишення її без розгляду.
Копія ухвали суду від 22 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху була вручена позивачу та його представнику того ж дня, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд керується наступним.
Згідно положень ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі викладеного, виходячи з положень ч. 11 ст. 187 ЦПК України та встановленого судом в ухвалі від 22 жовтня 2025 року процесуального строку для її виконання, позивач мав усунути недоліки поданої ним позовної заяви в строк до 27 жовтня 2025 року включно (протягом п'яти днів з дня отримання 22 жовтня 2025 року позивачу копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху).
Разом з тим, станом на 07 листопада 2025 року позивачем недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 17 березня 2025 року, усунуті не були.
При цьому, відповідного клопотання (заяви) про продовження процесуального строку для виконання вимог ухвали суду від 22 жовтня 2025 року у разі неможливості усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом п'ятиденний строк, на дату постановлення даної ухвали, до суду подано не було.
Про наявність інших об'єктивних причин (обставин), що унеможливили виконання ухвали суду від 22 жовтня 2025 року, позивач суд також не повідомив.
За вказаних обставин, при визначенні строку, необхідного позивачу для усунення недоліків поданої ними позовної заяви, судом були враховані і нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), визначені Розділом II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28 листопада 2013 року №958, у випадку направлення позивачем відповідних документів на виконання ухвали суду від 17 березня 2025 року засобами поштового зв'язку.
За змістом ч.ч. 11, 13 ст. 187 ЦПК України, у разі не усунення позивачем встановлених суддею після відкриття провадження у справі недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (прецедентні рішення у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року), право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
З урахуванням викладеного, позивачу були належним чином та у передбаченому законом порядку поінформованими про обов'язок усунути недоліки позовної заяви шляхом приведення її змісту у відповідність до вимог ЦПК України, однак не подав до суду позовну заяву, яка б відповідала таким вимогам, і таким чином, не вичерпали наявних засобів захисту свого права, а тому його право на звернення до суду за захистом не можна вважати порушеним.
Даний висновок суду відповідає правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №705/3875/17 та від 22 травня 2019 року у справі №705/5060/18.
За змістом ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачем по справі у встановлений судом строк не були виконані вимоги ухвали щодо усунення недоліків поданої ним до суду позовної заяви, суж приходить до висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про залишення без розгляду вказаної позовної заяви, що не обмежує прав позивача на повторне звернення до суду за захистом після усунення умов, які стали підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 42, 58, 175, 177, 187, 257-261, 263, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
Роз'яснити позивачу, що згідно положень ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.