Справа № 296/6464/25
2/296/2681/25
06 листопада 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії, -
встановив:
Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 39 127 грн 79 коп та витрати на оплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, споживачем яких є власник квартири ОСОБА_1 .
Вказує, що в період з 01 жовтня 2009 року по 01 травня 2025 року відповідачка не в повному обсязі сплачує кошти за надані послуги, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка становить 39 127,79 грн.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
07.08.2025 на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому просить у повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог КП «ЖТКЕ» ЖМР до ОСОБА_2 про стягнення 39 127,79 грн та 3028,00 грн судового збору. Зазначила, що не зрозуміло до кого висунуто позовні вимоги з огляду на інформацію про відповідача, надану позивачем. Її дані паспорта та дата народження є іншими, аніж ті, що зазначені позивачем. Вказуючи період заборгованості з 01 жовтня 2009 року, позивач посилається лише на норму Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, якого на той час в правовому полі України не існувало. Договір щодо послуги з централізованого опалення не існував (не підписувався і їй невідомі його умови), а в разі наявності міг підпадати під дію іншого Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вона не вчиняла жодної дії, як от не приймала виконання, не підтверджувала надання послуг позивачем. На даний час існує спір щодо правочину, який не було вчинено (не було оформлено у встановленому законом порядку та формі), такий правочин не визнавався дійсним у судовому порядку. У позовній заяві відсутні будь-які належні, допустимі докази, які б підтверджували, що вона приймала на себе певні обов'язки та/або вчиняла дії, які б свідчили про визнання нею «фактичних договірних відносин» та будь-яких боргів перед КП «ЖТКЕ» ЖМР. Відкриття особового рахунку не є підставою для встановлення договірних правовідносин. Також, разом з позовною заявою позивачем не надано доказів на підтвердження підстав та розмірів нарахування плати за абонентське обслуговування, яка за таблицею позивача не є однаковою та у різний час становила 21,44 грн; 29,69 грн; 30,28 грн; 27,78 грн. Опалювальна площа квартири позивачем визначена невірно в розмірі 20,72 кв.м та 31,46 кв. м в різні періоди, оскільки житлова площа складає 17,8 кв.м, і не зрозуміло яку площу позивач відносить до допоміжних приміщень. Позивачем не враховано, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 обладнаний комерційним вузлом обліку, що змінює методологію нарахування плати споживачам за послугу з постачання теплової енергії. Позовна заява містить невідповідності між назвами документів у її тексті та між назвами документів, що додано до позовної заяви, а таблиці та роздруківки не носять ознак офіційного документу. Позивачем не надано акти готовності до опалювальних сезонів та паспорти готовності до роботи у відповідні опалювальні сезони, що може підтвердити неналежне виконання посадовими особами КП "ЖТКЕ" ЖМР. Фактично позовні вимоги обгрунтовано лише довідкою та розрахунком , які є узагальнюючими та не доводять обсяг та належну якість кожної з послуг. Також просить застосувати строк позовної давності, вважаючи, що позивач міг би звернутися до суду за період, починаючи з 12.03.2020, якби не пропустив строк позовної давності.
18.08.2025 від представника Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради надійшла відповідь на відзив, у якій просила врахувати, що на дату подачі позовної заяви між КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (позивач) як надавачем послуг з однієї сторони, та відповідача, як споживачем наданих послуг з іншої сторони тривають фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з постачання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку, норм чинного законодавства. Крім того, будь-яких доказів щодо невчасного надання або ненадання послуги відповідач не надає. Так як в будинку АДРЕСА_2 відсутні відключені квартири, то розподіл відбувається пропорційно опалювальним площам. Тобто по квартирі АДРЕСА_3 : 57,7519/3510,61*20,72-0,0340858 кал *1811,36-617,42+30,28 (абонентна плата)=647,70 грн за місяць. Нарахування за теплопостачання здійснювалось відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" № 630 від 21.07.2005 та Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" № 830 від 21.08.2019. Щодо інформації про опалювальну площу квартири АДРЕСА_4 , КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради керувалося та посилалося на дані, які надходили на адресу КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, а саме у листі від 30.03.2018 №718 Управління житлового господарства Житомирської міської ради КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №l6» Житомирської міської ради, де опалювальна площа квартири АДРЕСА_3 складає 20,72. Відповідно до листа ОСББ «Шевченка-41» від 19.10.2020 вх. №3215 опалювальна площа квартири АДРЕСА_3 складає 20,72. При проведенні представниками КП «Житомиртеплокомуненерго» перед опалювальними сезонами 2009-2010, 2010-2011, 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016 рp., 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023 pр., перевірки додержання вимог законодавства у сфері житлово-комунального господарства України складається акт готовності до опалювального періоду будинку, де у зазначених актах балансоутримувачу будинку надаються приписи, рекомендації щодо усунення недоліків в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , які повинні бути усунені для якісного надання в подальшому послуг з постачання теплової енергії. З метою усунення недоліків та виконання рекомендацій КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради зазначені акти складаються в одному примірнику і передаються відповідному голові правління ОСББ для їх виконання, та у КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради не зберігаються.
Що стосується позовної давності, то відповідно до висновку Касаційного цивільного суду (постанова від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21) «усі строки загальної і спеціальної позовної давності продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину». Зважаючи на запровадження в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та з 12 березня 2020 року карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) вважає, що позов має бути задоволений за період з 01.03.2017 по 01.05.2025 на загальну суму 29 797,74 грн.
27 серпня 2025 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечення, які за своїм змістом відповідають аргументам, викладеним у відзиві на позовну заяву.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 , яка забезпечується послугами з централізованого опалення, постачання теплової енергії, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (1/1 частки), що підтверджується інформаційною довідкою №428058056 від 22.05.2025.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
У відповідності до відповіді на запит суду ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області № 1888/6392 ОСОБА_1 за картотечними даними з 21.02.1989 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2009 року по 01 травня 2025 року становить 39 127,79 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зобов'язання, згідно із ч.1 ст.526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частинами другою, третьою та п'ятою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Статтею 322 Цивільного кодексу України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради та ОСОБА_2 формально відсутні договірні відносини, оскільки відповідний договір не укладався, водночас, зобов'язання у споживача можуть виникати і за відсутності формальних договірних стосунків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у ряді постанов суду касаційної інстанції, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц (провадження № 61-909св17).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_2 , у період з 01 жовтня 2009 року по 01 травня 2025 року забезпечувалася послугами централізованого опалення, які надавав КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, а доказів протилежного суду не надано, суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідачкою сплачувати вартість послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем.
Разом з тим, при визначенні періоду, за який підлягає стягненню заборгованість за надані послуги, суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначала про необгрунтованість поданих розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії з огляду на невірне зазначення опалюваної площі квартири.
Так, у відповідності до п.2 розділу 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Згідно п.2 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, опалювана площа (об'єм) приміщення - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Згідно ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення", загальну площу квартир визначають як суму площ всіх опалювальних приміщень (житлових кімнат і приміщень підсобного призначення, які використовують для задоволення побутових та інших потреб) та літніх і неопалюваних приміщень (балконів, лоджій, веранд, терас, холодних комор, за винятком тамбурів в одноквартирних будинках), підрахованих з такими знижувальними коефіцієнтами для балконів, лоджій і терас: для балконів і терас - 0,3; для лоджій - 0,5.
Як зазначає позивач у відповіді на відзив на позовну заяву, розмір опалюваної площі, що враховувався для здійснення розрахунку плати за послуги з централізованого опалення, теплопостачання, був визначений підприємством на підставі листа Управління житлового господарства Житомирської міської ради КП "ВЖРЕП № 16" вх.№ 718 від 30.03.2018 та листа ОСББ "Шевченка 41" вх. № 3215 від 19.10.2020.
За змістом листа Управління житлового господарства Житомирської міської ради КП "ВЖРЕП № 16" вх.№ 718 від 30.03.2018, в ньому відсутні дані щодо опалюваної площі квартири АДРЕСА_4 , натомість зазначено загальну площу квартири - 31,46 кв. м. та житлову площу вказаної квартири - 17,8 кв. м.
Листом ОСББ "Шевченка 41" вх.№ 3215 від 19.10.2020 директора КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради повідомлено, що опалювана площа квартири АДРЕСА_4 , становить 20,72 кв. м.
З інформаційної довідки №428058056 від 22.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що житлова площа квартири АДРЕСА_4 становить 17,8 кв.м, а загальна - 31,46 кв.м, що не є тотожним опалюваній площі квартири.
В свою чергу, відповідачкою не надано до суду доказів, які б спростували розрахунок заборгованості, складений позивачем, виходячи із зазначеної в такому розрахунку його складової як опалювана площа квартири в зазначеному розмірі 20,72 кв.м. Доданий ОСОБА_2 до заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву аркуш технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , містить інформацію лише про розмір жилої кімнати - 17,8 кв.м (жила площа квартири) без зазначення розмірів інших приміщень (зокрема санвузла тощо). Натомість, як вже зазначалося судом, житлова площа квартири, загальна площа квартири, опалювана площа квартири є відмінними між собою поняттями.
Розрахунок заборгованості, складений позивачем з врахуванням опалюваної площі квартири в розмірі 20,72 кв.м за період з 01 вересня 2020 року по травень 2025 року є чітким, зрозумілим, містить складові формули обрахунку заборгованості, є математично правильним.
Водночас, в розрахунках заборгованості, наданих позивачем за період з 01.10.2009 по серпень 2020 року включно, як і в самому змісті позову, зазначено опалювану площу квартири - 31,46 кв.м, проте така величина не може бути застосована для обрахунку вартості наданих послуг за наведений період, оскільки це загальна площа квартири, а не опалювана. Такі розрахунки не містять й іншого розміру опалюваної площі квартири, та як встановлено судом, такі відомості згідно листа вх.№ 718 від 30.03.2018, позивачу надані не були. За таких обставин, суд не взмозі перевірити правильність нарахування вартості спожитих послуг за період з 01.10.2009 по серпень 2020 року включно. Розрахунки не містять кількість спожитої ГКал, діючого тарифу, а при математичному обрахунку правильності нарахованих послуг неможливо встановити дійсний розмір площі квартири, який був застосований у формулі обрахунку позивачем.
Слід зазначити, що позивач у відповіді на відзив на позовну заяву не скористався правом на подання деталізованого та обгрунтованого розрахунку за період з 01.10.2009 по серпень 2020 року включно.
Враховуючи наведені суперечності та оскільки суд не взмозі самостійно обрахувати заборгованість за надані відповідачу послуги за період по серпень 2020 року включно з огляду на відсутність всіх складових розрахунку за цей період, відтак позов підлягає до задоволення, а заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії до стягнення з ОСОБА_2 - за період з 01.09.2020 по 01.05.2025, яка згідно із виписки по особовому рахунку становить 19 507,09 грн (39 127,79 грн - 19 620,70 грн).
Щодо методики розрахунку за надані послуги, то позивачем у відповіді на відзив зазначено формули обрахунку за надані послуги за теплопостачання у відповідності до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" № 630 від 21.07.2005 та Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" № 830 від 21.08.2019, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена Наказом Мінрегіону України № 315 від 22 листопада 2018 року. Доказів на спростування розрахунків заборгованості в цій частині відповідачкою не надано.
Також відповідачкою не надано доказів отримання послуг з централізованого опалення неналежної якості, зокрема, що, споживачі недоотримують теплову енергію, на що посилається у відзиві на позовну заяву.
Щодо посилання відповідачки на те, що не зрозуміло до кого висунуто позовні вимоги з огляду на помилки в інформації про особу відповідача, надану позивачем, то наведене не є підставою для звільнення від оплати заборгованості. Факт належності квартири саме відповідачці ОСОБА_2 останньою не заперечується.
Відповідачка ОСОБА_2 заявила про застосування строку позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом за період з жовтня 2009 року по лютий 2017 року включно, водночас за цей період у задоволенні позову судом вже відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в розмірі 19 507,09 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 509,60 грн (19 507,09 грн/39 127,79 х 3 028,00 грн) грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки.
Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, -
ухвалив:
Цивільний позов Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 01 вересня 2020 року по 01 травня 2025 року в сумі 19 507,09 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сім гривень дев'ять копійок).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 1 509,60 грн (одну тисячу п'ятсот дев'ять гривень шістдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено: 06.11.2025.
Суддя М. В. Петровська