Справа № 296/3122/25
2/296/1891/25
"05" серпня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участю секретаря судового засідання Пшегалінській К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2025р. ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №300011467 від 24.11.2021р. у розмірі 129395,360 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 24.11.2021р. між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб, а саме кредитний договір №300011467 (далі - кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору відповідачу відкрито рахунок та надано кредит в розмірі 87600,00 грн. на строк 1462 дні. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахував на рахунок позичальника грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору, що підтверджується виписками за кредитним договором.
У подальшому, 25.07.2024р. між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками АТ «Банк Форвард», у тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором №300011467 від 24.11.2021р.
Позивач зазначає, що строк повернення кредиту настав, наявну заборгованість за Кредитним договором відповідачем не погашено. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за кредитним договором становить 129395,36 грн., з яких: 83949,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7,60 грн. - заборгованість за відсотками; 45438,12 грн. - заборгованість за комісією.
На підставі наведеного представник позивача просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 129395,36 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Представник позивача у позовній заяві просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
В судові засідання відповідач не з'явився. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Рекомендоване повідомлення, направлене на його адресу, отримано ОСОБА_1 25.08.2025р. Відзиву від останнього на адресу суду не надходило.
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення виходячи з наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.11.2021р. між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб, а саме кредитний договір №300011467 (а.с. 11-16).
Так, ОСОБА_1 шляхом підписання оферти № 300011467 уклав договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард» та погодився на наступні умови: сума кредиту 87600,00 грн; строк кредитування: 1 462 дні, у період з 24.11.2021р. по 24.11.2025р.; ставка по кредиту (на строкову частину основного боргу): 0,01 % річних; ставка по кредиту (на прострочену частину основного боргу): 0,00001% річних; щомісячна комісія - 3495,24 грн.; плата за пропущення платежів: першого пропуску 350,00 грн., другого (підряд) пропуску 350,00 грн.; третього (підряд) пропуску 400,00 грн.; четвертого (підряд) та кожного наступного (підряд) 400,00 грн.
Відповідно до підписаного 24.11.2021р. ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту, сума кредиту- 87600,00 грн.; строк кредитування 48 місяців; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом ( у тому числі, тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі): 255389,34 грн.; реальна річна процентра ставка- 120,22%.
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту № 300011467 від 24.11.2021р. заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.07.2024р. становить 129395,36 грн. з яких: 83949,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7,60 грн. - заборгованість за відсотками; 45438,12 грн. - заборгованість за комісією (а.с.27-28).
Встановлено, що 25.07.2024р. між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір № GL1N426202/1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Банк Форвард» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у тому числі, за кредитним договором №№300011467 від 24.11.2021р., що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 (а.с. 46-52).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та АТ "Банк Форвард" укладено кредитний договір №300011467 від 24.11.2021р.
Згідно істотних умов договору №300011467 від 24.11.2021р., який підписано відповідачем, сума кредиту становить - 87600,00 грн; строк кредитування: 1 462 дні, тобто період з 24.11.2021р. по 24.11.2025р.; ставка по кредиту (на строкову частину основного боргу): 0,01 % річних; ставка по кредиту (на прострочену частину основного боргу): 0,00001% річних; плата за пропущення платежів: першого пропуску 350,00 грн., другого (підряд) пропуску 350,00 грн.; третього (підряд) пропуску 400,00 грн.; четвертого (підряд) та кожного наступного (підряд) 400,00 грн.
Фактичне користування кредитними коштами підтверджено випискою за картковим рахунком відповідача (а.с. 29-40), що міститься в матеріалах справи, яка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти позичальник добровільно не повернув, а також, вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення отриманої суми кредитних коштів.
Також, враховуючи положення ст. 1054 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 7,60 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 45438,12 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктом 3.1.3 договору, сторони погодили встановлення щомісячної комісії у розмірі 3495,24 грн. (без ПДВ).
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до частин першої та другої ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Відповідно до матеріалів справи, заборгованість з комісії згідно розрахунку заборгованості за період з 24.11.2021р. по 24.07.2024р. становить 45438,12 грн.
Разом з тим, умовами договору №300011467 від 24.11.2021р., не визначено переліку послуг, за які відповідач має сплачувати комісію.
Враховуючи правові позиції Верховного суду, обов'язок позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту без визначення переліку додаткових банківських послуг, пов'язаних з обслуговуванням кредиту, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а отже вимоги позовної заяви в цій частині до задоволення не підлягають.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).
З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024р. (а.с. 65).
Відповідно до витягу із замовлення №33 та детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024р, загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 5000,00 грн.
За змістом частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд бере до уваги, що від ОСОБА_1 відзиву або заяв про зменшення суми витрат на правову допомогу не надходило.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 3282,50 грн.
Разом з тим, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1590,30 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 280-283, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №300011467 від 24.11.2021р. у розмірі 84957,24 грн., з яких: 83949,64 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 7,60 грн. сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3282,50 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1590,30 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя В. П. Маслак