Справа № 344/14762/25
Провадження № 2/344/5019/25
05 листопада 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Польської М.В.
секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -
Представник позивача у серпні 2025р. звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 34000грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 10 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 18 000 грн та просторочена заборгованість за комісією становить - 1000 грн., штраф - 5000грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.09.2019 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9464794, за яким відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених цим кредитним договором. ТОВ «Мілоан» перерахував відповідачу вищевказану суму грошових коштів, які відповідач зобов'язався повернути в строк 30 днів до 20.10.2019 року. Проте, відповідач не виконав належним чином кредитних зобов'язань, 20.02.2020 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за даним кредитним Договором на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке відповідно набуло право вимоги до відповідача. Оскільки відповідач добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом. Крім того, представник позивача просить стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, та позов задовольнити повністю.
29.08.2025р. надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що належним доказом підтвердження заборгованості є виписка по особовому картковому рахунку клієнта, а не розрахунок боргу позивача, однак такої виписки позивач не надав. Відсутні докази підписання електронного кредитного договору із використанням електронного підпису, оскільки на примірнику такий відсутній. Нарахування процентів проведено поза межами строку кредитного договору, який визначено 20.10.2019р., не надано доказів продовження такого строку, проценти передбачені договором за час його дії у сумі 6000грн. Нарахування комісії та штрафу не правомірне. Звідси, у задовленні вимог слід відмовити.
05.09.2025р. надійшла відповідь на відзив в якому підтверджується укладення електронного кредитного договору, наявна довідка ідентифікації клієнта ОСОБА_2 , проценти та комісія передбачена умовами договору, а нарахування комісії не суперечить закону та не визнано недійсним в цій частині. Пеня передбачена п.4.1 договору тому доводи прол неправомірність нарахування штрафу не вірні.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.09.2019 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9464794, за яким відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених цим кредитним договором. ТОВ «Мілоан» перерахував відповідачу вищевказану суму грошових коштів, які відповідач зобов'язався повернути в строк 30 днів до 20.10.2019 року.
20.02.2020 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за даним кредитним Договором на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке відповідно набуло право вимоги до відповідача.
З витягу із Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором №9464794 від 20.09.2019 року.
Відповідно до п. 1 Договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 гривень. Кредит надається загальним строком на 30 днів
Позичальник має повернути кредит, сплатити відсотки у сумі 6000грн., комісії за надання кредиту в сумі 1000грн..
Однак, яфк доводив позивач, відповідач своїх зобов'язань по кредитному договору №9464794 від 20.09.2019 року не виконує, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 34000 грн, з яких: 10000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 18000 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, просторочена заборгованість за комісією становить - 1000 грн., штраф - 5000грн.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті згаданого Закону надані, зокрема, наступні визначення:
- електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
Положення статті 8 цього Закону визначають правовий статус покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції наступним чином.
Так, права та обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів". Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (ч.1 ст.8).
Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення (ч.2 ст.8).
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі (ч.4 ст.8).
Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін (ч.6 ст.8).
Порядок укладення електронного договору передбачено статтею 11 Закону.
Згідно з її частиною першою пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексомУкраїни істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок)укладення договору; порядокстворення танакладання електроннихпідписів сторонамидоговору; можливістьта порядоквнесення зміндо умовдоговору; спосібта порядокприйняття пропозиціїукласти електроннийдоговір (акцепту); порядокобміну електроннимиповідомленнями таінформацією міжсторонами підчас виконанняними своїхзобов'язань; технічнізасоби ідентифікаціїсторони; порядоквнесення зміндо помилкововідправленого прийняттяпропозиції укластиелектронний договір(акцепту); посиланняна умови,що включаютьсядо договору,шляхом перенаправлення(відсилання)до іншогоелектронного документаі порядокдоступу дотакого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовленнята отриманняпаперових копійелектронних документів; можливістьвибору мови,що використовуєтьсяпід часукладення тавиконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3 ст.11).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом пере направлення (відсилання)до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5 ст.11).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього (ч.7 ст.11).
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції (ч.8 ст.11).
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг (ч.9 ст.11).
У постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. етою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №732/670/19.
Звідси позивачем підтверджено матеріалами справи, а стороною не спростовано, що між первісним кредитором а відповідачем дійсно був укладений електронний договір Є, проведено ідентифікацію клієнта, а сторона відповідача не заперечувала у відзиві те, що мобільний номер чи банківська картка відповідачу не належить.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов'язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Разом з тим, як вірно зазначила сторона відповідача у відзиві на позов, належним доказом підтвердження заборгованості по даному договору у відповідача є виписка по особовому картковому рахунку клієнта, що відповідає ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положенню про організацію операційної діяльності в банках України затвердженого постановою НБУ від 18.06.2003р. №254. Подібний висновок викладено у постановах ВС від 16.09.2020р. у справі №200/5647/18, від 23.03.2023р. у справі №910/3105/21, від 04.09.2024р. у справі №426/4264/19, від 12.121.2024р. у справі №298/825/15-ц.
а не розрахунок боргу позивача, однак такої виписки позивач не надав. Відсутні докази підписання електронного кредитного договору із використанням електронного підпису, оскільки на примірнику такий відсутній. Нарахування процентів проведено поза межами строку кредитного договору, який визначено 20.10.2019р., не надано доказів продовження такого строку, проценти передбачені договором за час його дії у сумі 6000грн. Нарахування комісії та штрафу не правомірне.
Виписки з банківського рахунку позивачем так і не було надано, а у відповіді на відзив щодо цього та викладених заперечень сторони відповідача, не обумовлюється про наявність чи відсутність такої виписки чи самостійне отримання такої.
Разом з тим, судом було задоволено клопотання сторони позивача, поданого разом з позовом про витребування доказу, та ухвалою від 25.08.2025р. витребувано у АТ «Райфайзенбанк» інформацію щодо транзакцію на банківську картку, приналежність її клієнту, зарахування коштів та проведення верифікації особи. 09.09.2025р. отримано відповідь що за даними ОСОБА_1 не можливо ідентифікувати та встановити наявність банківського рахунку. Дана відповідь була в електронному вигляді доведена до позивача 10.09.2025р., проте незважаючи на це 03.11.2025р. представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, повторних клопотань не подавав.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведенням факту перерахування коштів саме відповідачу на його банківський рахунок, а також відсутністю належних доказів приналежності йому банківської картки, на яку були здійснені перекази та відсутність виписки з особистої банківської картки. Суд підкреслив, що відповідно до принципу змагальності сторін, саме позивач зобов'язаний надати достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, оскільки суд не виконує функції доказування замість сторін. При цьому, це не позбавляє позивача повторно звертатися до суду за наявності певних обставин доведеності вимог.
За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки позивач не довів обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, позов задоволенню не підлягає.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі частини першої статті 141 ЦПК України.
Оскільки в позові відмовлено в повному обсязі, то сплачені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280-282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2025 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА