Справа № 344/10229/25
Провадження № 2/344/3797/25
06 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Польської М.В.,
секретаря Соляник Т.І.,
розглянувши у за правилами загального провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
Позивач, звернулась у червні 2025р. до суду з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтувала тим, що 24.02.2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації відносно України ворожі війська окупували частину території України, зокрема, місто Маріуполь Донецької області, яке опинилося в блокаді. Позивач є власницею трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Після повномасштабного вторгнення позивач весь час перебувала у своїй квартирі разом з батьками: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, з ними проживала подруга позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Останні були вимушені покинути своє місце проживання у зв?язку з бойовими діями. 06.04.2022 року у зв?язку зі значним збільшенням інтенсивності артилерійських, авіаційних та інших обстрілів, позивач разом з подругою та її сином вимушені були спуститись до підвалу вищезазначеного будинку АДРЕСА_2 . В той час, батьки позивача через поважний вік та за станом здоров?я спуститися до укриття можливості не мали та були вимушені залишитися у квартирі. Близько 15-16 години дня 06.04.2022 року, перебуваючи у підвалі вищезазначеного будинку, позивач почула, що будинок здригнувся та зрозуміла, що це сталося внаслідок влучення снаряду в будинок. Після влучання, четвертий поверх будинку, саме на якому знаходилися батьки позивача, повністю завалило, а відповідно і батьків позивача. Було зрозуміло, що вижити під завалами батькам позивача можливості не було. В той час, про розбір завалів зазначеного будинку, мова йти не могла. Позивач не мала жодної об?єктивної можливості знайти тіла загиблих батьків та поховати їх, а тим більше отримати документи про підтвердження їх смерті. Після зазначених подій позивач разом з подругою та її сином змогла евакуюватися на підконтрольну Україні територію, а саме до міста Івано-Франківськ. В подальшому позивач звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом вбивства її батьків та знищення її житла. Вже під час перебування позивача в місті Івано-Франківськ, їй в телефонному режимі повідомили, що знайдено тіло її загиблої матері та в подальшому перепоховали її. Тіло загиблого батька знайти так і не вдалося. З метою забезпечення реалізації свого права на офіційне підтвердження факту смерті своїх батьків, позивач звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті осіб в певний час. Так, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.08.2022 року, заяву позивача задоволено. На підставі вищевказаного рішення, видано Свідоцтво про смерть батька ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , та Свідоцтво про смерть матері ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , які померли ІНФОРМАЦІЯ_5 . З початком збройної агресії російської федерації проти України позивач втратила все, вона втратила батьків, дім, місто, життя. Вона живе в постійному стресі. Після переїзду їй довелось пристосуватись до нових життєвих умов, шукати житло та спробувати хоча б якось відновити прийнятний для себе рівень життя. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явилась, однак подала заяву за змістом якої вимоги позову підтримала в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про судове засідання відповідач повідомлений також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада».
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд приходить до ствердного висновку про доцільність задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно копії Свідоцтва про смерть від 08.09.2022р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до копії Свідоцтва про смерть від 08.09.2022р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
Згідно ч. 5 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Частиною 9 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Так, суд бере до уваги, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань рф, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
За ст. 22, 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно оцінки квартири АДРЕСА_3 становить 201 150.78 грн., позивач є її власником, що підтверджується належними доказами, а тому вимога в цій частині позову є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
За нормами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., Женевською конвенцією 1949р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в тому числі про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором. Держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Згідно ст.ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 20 000 000 гривень, позивач довела, що через власний душевний невгамовний біль, безперервні страждання в позивача через смерть її обох батьків, внаслідок якої вона залишились одна, що стали джерелом негативних емоцій і переживань, позивач була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, суд приходить до висновку наявність підстави для задоволення її вимог в повному обсязі, у зв'язку з встановленим в судовому порядку фактом порушення відповідачем основоположних прав людини в Україні, що є справедливою компенсацією з агресора - російської федерації, на користь громадянки України.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, ст. ст. 23, 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації за адресою м.москва, вул.житня,14 будівля 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , суму завданих її майну збитків у розмірі 201 150.78 грн (двісті одна тисяча сто п'ятдесят гривень 78 коп.)
Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації за адресою м.москва, вул.житня,14 будівля 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 000 (пдвадцятьять мільйонів) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2025 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА