Номер провадження: 11-сс/813/2094/25
Справа № 522/9316/24 1-кс/522/5710/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2025, якою в межах к/п № 420222000000001567 від 08.11.2022 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бакша Савранського р-ну Одеської обл., громадянина України, з вищою освітою, одруженого, директора КП «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.12.2025 включно, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді було частково задоволене клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 та стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.12.2025 включно, із визначенням застави в 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, а також ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому слідчий суддя частково задовольнив клопотання слідчого в частині альтернативного запобіжного заходу та з врахуванням обставин к/п та особи підозрюваного, визначив йому заставу в 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з огляду на те, що:
- слідчий суддя дійшов необґрунтованих висновків щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та проігнорував відсутність належних доказів на підтвердження існування вказаних ризиків. ОСОБА_7 протягом тривалого строку досудового розслідування не вчиняв спроб переховуватися від органів досудового слідства/суду, сумлінно з'являвся на виклики слідчого, прибував на судові засідання 10.10.2025 та 13.10.2025, не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України;
- всі докази були зібрані в ході слідчих розшукових дій протягом 2022-2024 років, за результатами повторного обшуку 10.10.2025 не було вилучено жодних доказів, які б мали відношення до обставин даного к/п, що спростовує спроби підозрюваного знищити, сховати речі чи документи, що мають значення як докази;
- ризик незаконного впливу на свідків необґрунтований належним чином, оскільки прокурор не навів жодних аргументів щодо неможливості допитати необхідних свідків впродовж періоду часу з 2022 року. Крім того, про окремих свідків ОСОБА_7 було відомо з 2024 року, водночас жодних спроб процесуального чи поза процесуального впливу вчинено ним не було;
- слідчий суддя проігнорував наявність у підозрюваного ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, двох дітей, колективне письмове звернення до слідчого судді близько сотні працівників та керівників комунальних підприємств м. Одеси, суспільну підтримку в залі суду, заяви про взяття на поруки, що в сукупності, на думку захисту, дає підстави для обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі. Окрім того, стан здоров'я підозрюваного та наявність ряду захворювань є несумісним із триманням його під вартою;
- слідчий суддя не звернув увагу на майновий стан підозрюваного ОСОБА_7 , у якого не було виявлено жодних грошових коштів чи цінностей. Єдине житло родини - квартира площею 56,1 кв.м. придбана у 2014 році. Земельна ділянка є спадковим паєм із незначною вартістю 41 598 грн і не приносить стабільного доходу. Декларація, долучена прокурором, не містить даних про прибутки від цієї ділянки. Інформація про транспортні засоби застаріла, адже підозрюваний володіє лише мопедом вартістю 40 000 грн, а машина вартістю 30 000 грн була продана. Сумарний дохід родини становить менше 400 тис. грн за 9 місяців, що підтверджує скромний матеріальний рівень. Тому застава в сумі 2,2 млн. грн є непомірною для підозрюваного. В основу визначеного розміру застави була покладена балансова сукупна вартість генераторів, які не були насправді розтрачені та перебувають у фактичному володінні КП.
З врахуванням викладеного захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та винести нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або застави із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Захисник ОСОБА_9 також не погодився з оскаржуваною ухвалою слідчого судді з огляду на те, що:
- клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 в даному к/п було розглянуто незаконним складом суду, оскільки слідчий суддя ОСОБА_1 не міг брати участь в розгляді зазначеного клопотання на підставі ч. 2 ст. 76 та п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України;
- відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, адже в матеріалах к/п відсутня судова експертиза, яка б надала підстави для кваліфікації діяння за ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому в ході огляду території КП «ОЕЕМП» виявлено та оглянуто всі 4 спірних генератори, які були виявлені на місці;
- матеріали клопотання містять протоколи огляду територій комунальної власності, де на обладнаних площадках в 2024 році виявлено влаштовані 2 великі генератори, при цьому протоколи допиту свідків - працівників КП «Міські дороги» вказують на обставину контролю саме муніципалітету за генераторами, а не з боку третіх осіб, що виключає факт розтрати. Обставина релокації генераторів за дорученням заступників міського голови належним чином не досліджувалась слідством;
- слідчий суддя безпідставно проігнорував подання декількох заяв депутатів міського ради про взяття підозрюваного на поруки, лист співробітників комунальних підприємств Одеської міської ради, а також майновий стан підозрюваного.
За таких обставин захисник ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисники ОСОБА_8 й ОСОБА_9 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, водночас прокурор заперечував щодо задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не в повній мірі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Так, згідно із п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема, у тому, що він, перебуваючи на посаді директора КП «ОЕЕМП», будучи службовою особою, оскільки обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на початку 2023 року вчинив дії з розтрати майна, яке перебувало у його віданні та діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, вирішив незаконно передати декілька електрогенераторів, які надійшли в порядку гуманітарної допомоги та перебували у віданні КП «ОЕЕМП», третім особам для використання у власних потребах (забезпечення ведення підприємницької діяльності (ресторани, мийка) та приватного житлового будинку).
Згодом, 10.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками: розтрата чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчинена повторно, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану; розтрата чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчинена повторно, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
Всупереч твердженням сторони захисту, апеляційний суд зауважує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження в їх сукупності, а саме: розпорядженням міського голови № 509к від 29.05.2024; наказами № 65-к від 04.06.2024, № 81-к про призначення на посаду, № 2-к від 10.02.1999, № 137 від 24.12.2022, № 30/1 від 05.02.2023, № 19/1 від 13.01.2023, № 110 від 30.10.2023; рішенням № 84 від 27.12.2022; актами проведення ідентифікаційного (фізичного) огляду товарів та інших предметів, що отримані у якості гуманітарної допомоги від 24.12.2022, 13.01.2023, 05.02.2023; інвентаризаційним описом № 1 від 01.11.2023; протоколами обшуку від 12.06.2024; протоколом огляду від 13-14.06.2024; протоколами допиту свідка від 20.06.2024; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 02.05.2025.
Отже, з врахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду в даному випадку сукупності зібраних органом досудового розслідування доказів достатньо для формування стійкого переконання про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що на теперішній час досудове розслідування кримінального провадження триває, здійснюються відповідні слідчі (процесуальні) дії задля збирання відповідних доказів, на підставі оцінки яких можливо буде дійти висновку стосовно наявності або відсутності в діях підозрюваного ознак складу інкримінованих йому злочинів.
Апеляційний суд погоджується з твердженням сторони захисту про те, що слідчий суддя оцінюючи обґрунтованість підозри обмежився лише формальним посиланням на таке встановлення без зазначення відповідних доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри.
Разом з тим, оскільки матеріалами к/п на даній стадії досудового розслідування підтверджується обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , оцінка чому вище була надана апеляційним судом, з цих підстав ухвала слідчого судді скасуванню не підлягає.
Щодо доводів сторони захисту стосовно неправильної кваліфікації першого епізоду, в якому підозрюється ОСОБА_7 , за ч. 5 ст. 191 КК України апеляційний суд зауважує, що за матеріалами к/п вартість шкоди по першому епізоду оцінена в 783 208,51 грн, в той час як відповідальність за вчинення відповідного злочину, вчиненого в 2023 році, настає в разі завдання шкоди на суму 805 200 грн.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, необхідно врахувати стадію досудового розслідування даного к/п, а тому з метою підтвердження або спростування відповідних фактів та обставин в рамках досудового розслідування проводиться експертиза з визначення вартості розтраченого майна, за результатами проведення якої будуть встановленні необхідні факти. При цьому апеляційний суд зауважує, що кваліфікація дій підозрюваного за відповідною статтею відбулась за наявності об'єктивних доказів, які підтверджують високу вартість електрогенераторів, які надійшли у відання підозрюваного в порядку гуманітарної допомоги. Водночас, апеляційний суд враховує, що за матеріалами к/п ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні декількох епізодів, при чому дії підозрюваного за ч. 5 ст. 191 КК України були кваліфіковані в цілому по двом епізодам, другий з яких не оспорюється стороною захисту.
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, має три форми вчинення: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Відшкодування шкоди або повернення майна є пом'якшувальною обставиною, однак, на переконання колегії суддів, не виключає факту вчинення особою відповідного злочинного діяння, з огляду на що відповідні доводи захисника відхиляються апеляційним судом. Окрім того, відповідні обставини підлягають оцінці під час розгляду судом кримінального провадження по суті.
Оцінка існування варіативності версій вчинення кримінальних правопорушень знаходиться поза межами предмету розгляду апеляційним судом та належить до компетенції уповноваженого органу, який здійснює досудове розслідування в даному к/п, а також, в подальшому може бути елементом стратегії захисту від час розгляду обвинувального акту в суді, в зв'язку з чим вказані доводи захисника відхиляються апеляційним судом.
Що стосується ризиків у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, які караються позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, відповідно, останній з яких є особливо тяжким злочином відповідно до класифікації ст. 12 КК України.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім загрози суворості можливого покарання, апеляційний суд зауважує, що інкриміновані злочини, в тому числі особливо тяжкий, були вчинені в умовах воєнного стану в скрутний для держави час, в умовах постійних обстрілів та періодичних відключень світла, що блокує нормальну життєдіяльність міста, з використанням службового становища (підозрюваний займав керівну посаду). При цьому, колегія суддів звертає увагу на обставини вчинення інкримінованих діянь (передання третім особам в приватне користування електрогенераторів, наданих територіальній громаді в якості гуманітарної допомоги), активні дії підозрюваного (з використанням владних повноважень стосовно підлеглих, взаємодія з третіми особами щодо використання електрогенераторів тощо), наявність інших учасників діяння відповідно до матеріалів к/п, початкову стадію розслідування кримінального провадження, що обумовлює необхідність проведення слідчих дій, допиту свідків, проведення експертиз тощо, на підставі чого апеляційний суд констатує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, інших учасників в цьому ж к/п; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів на підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, з огляду на специфіку інкримінованих злочинів та обставини їх вчинення в умовах воєнного стану, апеляційний суд враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За результатами дослідження обставин даної справи підстави для застосування підозрюваному ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не встановлені. Наявність міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, відповідного сімейного стану, колективне звернення працівників та керівників комунальних підприємств м. Одеси, суспільна підтримка не нівелюють вище зазначених ризиків та більш того, ці обставини не стали стримуючими факторами для підозрюваного для імовірно вчинення інкримінованих злочинів. Крім того, стороною захисту не надано доказів на підтвердження погіршення стану здоров'я підозрюваного, що унеможливлює перебування його під вартою на теперішній час. Наявність хронічних захворювань само по собі не може бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Водночас, відхиляючи доводи сторони захисту, апеляційний суд зауважує, що результати проведеного обшуку 10.10.2025 не нівелюють вище зазначеного, зокрема наявності обґрунтованої підозри та ризиків в даному к/п, а отже вказане не є підставою для спростування обґрунтованих висновків слідчого судді щодо застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Те ж стосується доводів щодо недоведеності ризику впливу на свідків, адже впродовж досудового розслідування 2022-2024 років ОСОБА_7 не мав статусу підозрюваного, натомість на даній стадії к/п йому пред'явлена підозра, яка на теперішній час є обґрунтованою, що може слугувати чинником для вчинення підозрюваним відповідних дій з метою уникнення кримінальної відповідальності або ж пом'якшення призначеного можливого покарання.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін. (рішення ЄСПЛ в справі «Істоміна проти України»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
В контексті наведеного, апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
За обставинами даної справи слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_7 заставу в 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею вказаний розмір застави не відповідає обставинам цього к/п, а також особі підозрюваного.
Зокрема, апеляційний суд враховує посилання сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_7 впродовж 2022-2024 років був обізнаний про розслідування цього кримінального провадження, однак не вчиняв будь-яких спроб переховуватися від органу досудового розслідування/суду, доказів зворотного прокурором та слідчим не надано.
Окрім того, за матеріалами к/п генератори, які є предметом злочинів, були повернуті та на теперішній час знаходяться на території КП «ОЕЕМП», що підтверджується протоколом обшуку від 10.10.2025.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності значних грошових активів на рахунках чи в готівці у підозрюваного ОСОБА_7 , що може надати йому або його родичам можливість сплатити заставу у встановленому слідчим суддею розмірі. Наявність майна на праві власності у особи сама по собі не свідчить про наявність безперешкодної можливості у підозрюваного сплатити суму застави, адже процес відчуження майна може тривати значний період часу, з врахуванням воєнного стану, що впливає на реальну вартість майна.
На переконання апеляційного суду, встановлення альтернативного запобіжного заходу у виді застави має забезпечити підозрюваному реальну можливість скористатися таким альтернативним запобіжним заходом, а не бути формальним застосуванням вимог процесуального законодавство та по своїй суті ефемерним.
В контексті вище наведеного, з врахуванням обставин цього к/п та особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, визначення підозрюваному застави в 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в межах розміру, встановленому законом, є достатнім, обґрунтованим та необхідним з метою виконання завдань кримінального провадження та забезпечення належної поведінки підозрюваного,
Відхиляючи доводи сторони захисту щодо розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу незаконним складом суду, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Відтак, скасування ухвали слідчого судді ОСОБА_1 за результатами розгляду клопотання про накладення арешту на майно не виключає участі цього слідчого судді в цьому ж к/п при розгляді будь-яких клопотань в подальшому.
В ситуації, на яку посилався захисник, колегія суддів висловилася про те, що слідчий суддя ОСОБА_1 не міг повторно розглядати те ж саме клопотання про арешт майна, оскільки він висловив по ньому свою думку, однак апеляційним судом була скасована ухвала та клопотання направлене для усунення недоліків, а при його повторному поданні прокурором, воно було знову передано для розгляду цьому ж слідчому судді, що суперечить приписам ч. 2 ст. 76 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням йому альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.12.2025 включно, із визначенням застави- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити частково.
Застосувати стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 08.12.2025.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 03.11.2025, заставна сума за ОСОБА_7 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У разі внесення застави у зазначеному розмірі, підозрюваного ОСОБА_7 звільнити з-під варти та, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього строком до 08.12.2025 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з Одеської обл. без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні визначеними слідчим;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному ОСОБА_7 наслідки невиконання приписів ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4