Номер провадження: 11-кп/813/1261/25
Справа № 504/1289/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.10.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62022150020000581 від 06.12.2022 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Комінтернівське Одеської області, громадянина України, освіта вища, інваліда другої групи, одруженого, працюючого на посаді спеціаліста І категорії сектору з військового обліку та мобілізаційної роботи відділу ЖКГ, взаємодії з правоохоронними органами, НС та оборонної роботи Визирської сільської ради, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.10.2024 ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
Застосовано ст. 75 КК України і звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного судом за даним вироком з випробуванням, якщо протягом 3 (трьох) років іспитового строку ОСОБА_8 не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_8 , у вигляді застави - залишено до набрання вироком суду законної сили, після чого вважати скасованим, а заставу в сумі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_10 .
Також вироком скасовано заходи забезпечення кримінального провадження, вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнаний винним за наступних обставин. Наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 03.02.2022 за №192 о/с ОСОБА_8 призначений на посаду начальника чергової частини відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції №2 Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у спеціальному званні підполковника поліції.
Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до положень ст.ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків.
Статтею 23 Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.
Так, згідно з Присягою працівника поліції, передбаченою частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», яку прийняв підполковник поліції ОСОБА_8 , останній урочисто присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Аналогічні обов'язки та повноваження прописані у Посадовій інструкції від 28.02.2022 №61.1/1751, з якими підполковник поліції ОСОБА_8 ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів. Таким чином, ОСОБА_8 є службовою особою правоохоронного органу.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_8 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочин, а саме - незаконно заволодів транспортним засобом, при наступних обставинах.
Так, 05.08.2016 слідчим відділом Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області, нині СВ ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160330001376 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України за фактом розбійного нападу на родину Агеєва за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Корсунці, вул. Квіткова, 6-а.
В ході проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні встановлено, що вказаний розбійний напад був вчинений організованою групою, які пересувались на різних автомобілях, у тому числі на транспортному державний номерний засобі марки «Toyota» моделі «Corolla», знак Республіки Молдова НОМЕР_1 , Vin НОМЕР_2 , який належить громадянці Республіка Молдова ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За клопотанням слідчого, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016160330001376, суддею Комінтернівського районного суду Одеської області винесено ухвалу по справі №504/2649/16-к (провадження 1-кс/504/642/16) від 15.08.2016 про накладення арешту на транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Corolla», державний номерний знак Республіки Молдова НОМЕР_1 , Vin НОМЕР_2 , із забороною розпоряджатися та використовувати будь-яким особам, будь яким чином вказаним транспортним засобом. Місцем зберігання вказаного транспортного засобу була визначена територія ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.
Окрім зазначеного особливо небезпечного злочину, вказана організована група вчинила ще ряд розбійних нападів на території Одеської та Чернівецької областях України.
Далі, у 2017-2018 роках речові докази - транспортні засоби, у тому числі транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Corolla», державний номерний знак Республіки Молдова НОМЕР_1 , Vin НОМЕР_3 , були переміщенні з території ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області на територію приватного підприємства «Третій автобусний парк» за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Мічуріна, 28, для подальшого зберігання.
Так, 15.03.2022, точний час встановити не надалось можливим, начальник чергової частини ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення прибув на територію приватного підприємства де без пред'явлення будь-яких документів вилучив транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Corolla», державний номерний знак Республіки Молдова НОМЕР_1 , Vin НОМЕР_3 , для особистого користування нібито у службових цілях.
Далі, 28.12.2022р. приблизно о 08 годині 00 хвилин працівниками УПП в Одеській області ДПП НПУ по вул. Садовій поблизу будинку № 7 в смт. Доброслав Лиманського району Одеської області зупинений транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Corolla», Vin НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 .
За результатами проведеної перевірки працівниками УПП в Одеській області встановлено, що ОСОБА_8 керує вказаним транспортним засобом з державними номерними знаками України НОМЕР_4 , які автомобілю не належать, та без реєстраційних документів на транспортний засіб, у зв?язку з чим відносно останнього винесено постанову накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР № 6338244.
Після, цього проведено обшук вказаного транспортного засобу, за результатами якого автомобіль вилучено та поміщено на зберігання до спеціального майданчику №6 ГУНП в Одеській області.
В ході проведеної товарознавчої експертизи по дослідженню вартості транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Corolla», державний номерний знак Республіки Молдова НОМЕР_1 , Vin НОМЕР_2 , встановлено його вартість, станом на 15.03.2022, дорівнює 184152 гривень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій засудженого, доведеність його вини, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості.
Доводи обґрунтовує тим, що враховуючи характер кримінального правопорушення, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 189 КК України без застосування ч. 2 ст. 55 КК України з призначенням останньому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого, та не буде сприяти його виправленню й попередженню вчинення нових злочинів.
Крім того, оскільки ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин будучи працівником правоохоронного органу при виконанні службових обов'язків, що є несумісним із відповідним статусом та не відповідає меті присвоєння спеціального звання, то на підставі ст. 54 КК України його слід позбавити спеціального звання «підполковник поліції».
Також судом необґрунтовано визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , а саме вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Просить вирок скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч. 2 ст. 55 КК України призначити ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
Згідно ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання «підполковник поліції».
Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються та апеляційним судом не переглядаються.
Разом з тим, доводи прокурора в апеляційній скарзі стосовно того, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не в повній мірі дотримався вимог кримінального закону, якими передбачено призначення покарання за вчинення злочинів, є слушними, з огляду на наступне.
Згідно практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд, зокрема, врахував те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, є інвалідом другої групи, має незадовільний стан здоров'я, страждає на ряд хронічних захворювань, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів: нарколога, психіатра, не перебуває, вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких відповідно до ст. 12 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до положень ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття у вчиненому яка обтяжує покарання кримінальному правопорушенні, обставиною, обвинуваченого, відповідно до положень ст. 67 КК України, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Враховуючи зазначені обставини, суд призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
Крім того, застосував ст. 75 КК України і звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного судом за даним вироком з випробуванням, якщо протягом 3 (трьох) років іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки відповідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Разом з тим, як встановлено судом, кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_8 вчинив обіймаючи посаду начальника чергової частини відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, у спеціальному званні підполковника поліції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи, суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 189 КК України без застосування ч. 2 ст. 55 КК України з призначенням останньому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого, та не буде сприяти його виправленню й попередженню вчинення нових злочинів.
Також положеннями ст. 54 КК України передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Оскільки ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин будучи працівником правоохоронного органу при виконанні службових обов'язків, що є несумісним із відповідним статусом та не відповідає меті присвоєння спеціального звання, то на підставі ст. 54 КК України його слід позбавити спеціального звання «підполковник поліції».
На думку апеляційного суду, таке рішення буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.
Окрім того, судом першої інстанції необґрунтовано визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Так, перелік обставин, які обтяжують покарання, визначений ст. 67 КК України, і є вичерпним.
Зокрема п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України визначено одну з обставин, яка обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.01.2024 у справі №722/594/22 зазначено, що така обтяжуюча обставина може бути врахована судом лише в аспекті індивідуалізації кримінальної відповідальності і не повинна застосовуватися в імперативній формі, як визначена в ч. 4 ст. 185 КК України кваліфікуюча ознака - «вчинена в умовах воєнного стану».
Під час досудового розслідування та судового розгляду обставини, які б обтяжували покарання ОСОБА_8 , передбачені ст. 67 КК України, не встановлені.
В матеріалах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 289 України відсутні дані, що незаконне заволодіння транспортним засобом він вчинив з використанням умов воєнного стану, мотиви визнання обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, у вироку суду не зазначені.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції неправильно застосовано Закон України про кримінальну відповідальність, а тому з мотивувальної частини вироку слід виключити як безпідставну вказівку на наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Частиною 2 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги прокурора, в зв'язку з чим, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення ОСОБА_8 покарання.
Керуючись статтями 370, 372, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420, 532, 615 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.10.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62022150020000581 від 06.12.2022 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч. 2 ст. 55 КК України призначити ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
Згідно ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання «підполковник поліції».
Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4