Справа № 141/125/25
Провадження № 22-з/801/139/25
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Копаничук С. Г.
06 листопада 2025 рокуСправа № 141/125/25м. Вінниця
06 листопада 2025 року Справа № 141/125/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Копаничук С. Г.
суддів: Голоти Л. О., Войтко Ю.Б.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»
відповідачі- ОСОБА_1 , ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Юлія Вікторівна.
розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-
встановив:
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року залишено без змін.
07 жовтня 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - директор Кириченко О.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» понесені витрати на професійну правничу допомогу з врахуванням ч.1 ст.141 ЦПК України у розмірі 14 000 грн. Заява мотивована тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу пов'язану з апеляційним переглядом справи, яке заявлялось у відзиві на апеляційну скаргу.
До Вінницького апеляційного суду не з'явилися учасники справи, проте у відповідності до ч.3 ст.270 колегія суддів вважає можливим розглянути відповідну заяву у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати .
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію
реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Цивільне процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за
клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».
Згідно з вимогами ст.ст. 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження заявлених витрати на професійну правничу допомогу представником товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - директором Кириченко О.М. подано до суду апеляційної інстанції:
договір № 01/05-23 про надання правничої допомоги від 01 травня 2023 року;
додаток №1 до договору № 01/05-23 про надання правничої допомоги від 01 травня 2023 року з детальним описом послуг з визначенням їх вартості;
акт про надання правової допомоги № 31 від 03 жовтня 2025 року з детальним описом виконаних робіт з визначенням їх вартості на суму 14 000 грн.
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачам, колегія суддів враховує наступне.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Враховуючи складність справи, суть спору (про визнання договорів дарування недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності), обсяг наданих послуг позивачу, обізнаність адвоката з матеріалами справи, складність цієї справи та наявність сформованої судової практики у цій категорії справи, а також відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи, а також необхідним розміром таких витрат в суді апеляційної інстанції, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, є сума 14 000 грн, що буде відповідати обставинам справи, відповідатиме критерію реальності (дійсність та необхідність) судових витрат, принципами справедливості, пропорційності та верховенством права.
Керуючись ст. ст. 137, 270, 381 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
Постановив:
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.
Додаткова постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
Ю.Б. Войтко