Справа № 505/2207/25
Провадження № 2/505/2630/2025
05 листопада 2025 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Білоуса В.М.
секретар судового засідання Негрескул Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 9677,50 грн. посилаючись на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19 серпня 2024 року було укладено кредитний договір №19.08.2024-100001409. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3500 грн., строком на 124 днів. Відповідно до умов договору спосіб перерахування коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-35ХХ-ХХХХ-3926. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 9677,50 грн., з яких: 3500 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3797,50 грн. - заборгованість по процентам, 630 грн. - комісія, 1750 грн. - неустойка. Просить суд стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості у розмірі 9677,50 грн. та суму понесених судових витрат.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з'явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином. Відзив на позов не надав, а тому виходячи з вимог статті 280 ЦПК України суд визнає причину неявки позивача поважною та знаходить можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що 19 серпня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 була підписана пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 19.08.2024-100001409 одноразовим ідентифікатором Е565.
Відповідно до умов Договору відповідачу надається кредит у розмірі - 3500 грн., строком на 124 днів, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна у розмірі 1,5% за один день користування кредитом, процентна ставка «Економ» - у розмірі 1% за 1 день.
Відповідно до п. 4.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) ТОВ «Споживчий центр», як кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-35XX-XXXX-3926.
ТОВ «Споживчий центр» надано відповідачу кредит у розмірі 3500 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 69-2506 від 25.06.2025.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №19.08.2024-100001409 від 19.08.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 9677,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3500,00 грн., процентів у розмірі 3797,50 грн., додаткової комісії у розмірі 630,00 грн., неустойки у розмірі 1750,00 грн..
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №19.08.2024-100001409 від 19.08.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 9677,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3500,00 грн., процентів у розмірі 3797,50 грн., додаткової комісії у розмірі 630,00 грн., неустойки у розмірі 1750,00 грн..
Стосовно позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 1750,00 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.
Однак, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Даний стан неодноразово продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Враховуючи вище викладене, дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до п.11 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №19.08.2024-100001409 від 19.08.2024 року комісія пов'язана з наданням кредиту - 135 грн..
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послугу, яку вчиняє банк з метою встановлення, зміни правовідносин, а саме: укладення кредитного договору, внесення змін до нього.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оскільки, відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору №19.08.2024-100001409 від 19.08.2024 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 3500 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту (за виключенням суми комісії), та нарахованими відсотками у розмірі 3797,50 грн., що в загальній сумі становить 7297,50 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати: 2422,40 грн. сплачений при подачі позову позивачем судовий збір.
З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1826,48 грн. (з розрахунку 2422,40*75,4%=1826,48).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 3-13,19,76-81,89,259,263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, яке знаходиться за адресою: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, заборгованість за договором № 19.08.2024-100001409 від 19.08.2024 року у розмірі 7297 (сім тисяч двісті дев'яносто сім) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, яке знаходиться за адресою: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) гривні 48 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження за адресою: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .
Текст повного рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя: