Справа № 577/4516/25
Провадження № 2/577/1605/25
29 жовтня 2025 року
Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Логіна Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ,-
Адвокат Соболь Ю.П., в інтересах позивача - ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 29.08.2006 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 01.
Також, уточнивши свої вимоги, просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі позову , до досягнення дитиною повноліття.
Вимоги мотивує тим, що у шлюбі в сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні стосунки у подружжя не склалися через різні погляди на сімейне життя, втрачено взаєморозуміння, почуття любові один до одного. Тривалий час вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть та не підтримують подружні відносини. Сім'я фактично припинила своє існування, шлюб існує формально, що і змусило звернутися до суду.
Неповнолітня донька ОСОБА_4 проживає з позивачем і повністю перебуває на її утриманні. Відповідач працездатний, однак, коштів на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість, тому позивач вимушена звернутися з позовом до суду про примусове стягнення аліментів. Просить покласти на відповідача судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні 16.10.2025р. , в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала, зіславшись на викладені в заяві обставини і факти, не заперечила проти заочного розгляду справи. На розгляд справи 29.10.2025р. не з'явилась, заяв чи клопотань від неї не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
В силу вимог пунктів 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, а також правових висновків, викладених у Постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні вищевказаної відмітки, відтак суд вважає, що відповідач повідомлена належним чином про дату та місце розгляду справи.
У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, матеріали справи, дійшов наступного висновку.
29.08.2006 року року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 01, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с.8).
У даному шлюбі в подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 7).
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності з ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові, поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
В ході розгляду цивільної справи встановлено, що у подружжя спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини. Останні тривалий час проживають окремо, не підтримують подружніх відносин і не ведуть спільне домашнє господарство.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе.
Згідно ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення для справи.
З'ясувавши взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, тому шлюб слід розірвати.
Крім того, у ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
На підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначають: кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як встановлено судом, у сторін в шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 7).
В свідоцтві про народження ОСОБА_4 зазначено, що батьком є ОСОБА_6 .
Як вбачається із свідоцтва про шлюб, після одруження у 2006 році, відповідач змінив прізвище із « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », однак паспорт громадянина України змінив лише 12.11.2016р., тобто після народження доньки, відтак її прізвище при народженні було записано згідно паспортних даних відповідача, як « ОСОБА_8 ».
На даний час спільна дитина проживає разом із позивачкою у Німеччині та перебуває на повному її забезпеченні, що підтверджується відповідними довідками про реєстрацію в матеріалах справи.
Між позивачкою та відповідачем на момент подання даної заяви не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що слід стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, при зверненні до суду, представником позивача було заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, до яких, зокрема і входить витрати на правову допомогу в розмірі 8500 грн.
Так, відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювала адвокат Соболь Ю.П. на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 01.06.2025 р. ( а.с.5)
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, для підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного вище, враховуючи, що представник позивача, всупереч положенням статей 137-138 ЦПК України не надала, зокрема, детальний розрахунок витрат на правову допомогу в межах цієї справи та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає дані витрати документально не підтвердженими та не доведеними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).
Аналізуючи зазначене вище, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу не підлягає до задоволення.
В силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів, а також на користь позивача 1211,20 грн. за вимогу про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 110-112, 180 ,182 ,183 Сімейного Кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29 серпня 2006 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 01.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 31 липня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
В решті вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Логін Є. В.