Справа № 756/15810/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8109/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярка Фастівського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді застави, яка дорівнює 430 (чотириста тридцяти) розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 302 040 гривень.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невнесення ним протягом п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави коштів на відповідний рахунок (Отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ Р/р № UA128201720355259002001012089) або не забезпечення їх внесення заставодавцем, до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем проживання або застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На обґрунтування апеляційної скарги, захисник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а саме висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Також ухвала суду першої інстанції містить істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме ст. 182 КПК України.
Зокрема, в ухвалі суду першої інстанції не наведено жодних переконливих доводів щодо виключних випадків збільшення розміру застави понад встановлений законом розмір. Також висновки суду не містять інформації щодо того, що застава у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Також захисник звертає увагу суду на те, що підозрюваний не був офіційно затриманий, а до суду прибув самостійно, як самостійно прибув і до слідчого на вручення повідомлення про підозру. Тобто ще до обрання запобіжного заходу підозрюваний продемонстрував відповідальне ставлення до своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, в суді підозрюваний зазначив, що має на утриманні малолітню дитину, офіційно одружений, працевлаштований, займається волонтерською діяльністю, має постійне місце проживання. Також наголосив на тому, що не має багато грошей. У зв?язку із чим можна зробити висновок, що запобіжний захід у вигляді застави, яка дорівнює 430 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є надмірно високим, необґрунтованим та ухваленим всупереч вимог ч.5 ст. 182 КПК України.
Апелянт вказує на те, що як вбачається з ухвали суду першої інстанції, суддею не дотримано вимог чинного законодавства України, оскільки суд формально перерахував ризики, на які посилався прокурор в своєму клопотанні. При цьому, жодних доказів того, чи існують ризики, прокурор суду не надав. По суті єдиним формальним доказом наявності ризиків, на які посилався прокурор, це юридична тяжкість вчиненого правопорушення. Дана позиція знайшла своє відображення і в рішенні суду.
Таким чином ризики, на які посилався прокурор та які описані в рішенні суду першої інстанції, є необґрунтованими та недоведеними.
На думку сторони захисту сама тяжкість вчиненого злочину і тяжкість покарання, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак не може бути достатньою підставою для обрання будь-якого запобіжного заходу, а тому є підстави стверджувати в недоцільності застосування запобіжного заходу у вигляді застави в такому розмірі.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, особи підозрюваного, можна стверджувати про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту або мінімального розміру застави цілком зможе запобігти ризикам, які в свою чергу належним чином не доведені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, у провадженні слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050002352 від 26.09.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 190 КК України.
03.10.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
04.10.2025 року слідчий слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням, у якому просив застосувати в рамках кримінального провадження №12025100050002352 від 26.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням розміру застави у розмірі 630 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 907 640 грн., із одночасним покладення на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що у провадженні слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050002352 від 26.09.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 190 КК України.
03.10.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке було вчинено за наступних обставин.
У невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місце, але не пізніше 19 серпня 2025 року, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на вчинення злочину проти власності, спрямованого на заволодіння майном інших осіб шляхом обману, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 розробив план, який полягав у оформленні на підставних осіб договорів оренди будівельного обладнання з суб'єктами господарської діяльності та подальшій реалізації отриманого в оренду обладнання третім особам. Вказаний план передбачав:
1. Підшукати серед суб'єктів господарської діяльності осіб, які займаються наданням в оренду будівельного та іншого обладнання, з метою їх подальшого обману та заволодіння отриманим від орендодавців майном.
2. Підшукати та залучити у якості співорганізатора довірену особу, яка буде допомагати у керуванні та підготовці до вчинення кримінального правопорушення.
3. Знайти місце для зберігання будівельного обладнання, отриманого шляхом обману від суб'єктів господарської діяльності.
4. Відшукати фізичних та юридичних осіб, які мають вантажні транспортні засоби та надають послуги з перевезення вантажів, для доставки отриманого в оренду обладнання до місць зберігання та його подальшої реалізації третім особам.
5. З метою конспірації та уникнення кримінальної відповідальності залучити в якості співвиконавців осіб для укладення з ними договорів оренди будівельного обладнання.
6. Здійснити реалізацію (продаж) незаконно отриманого будівельного обладнання третім особам та отримати грошові кошти (прибуток) від такої реалізації, який розділити з іншими співучасниками.
З метою реалізації цього злочинного плану, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману та його подальшу реалізацію, ОСОБА_7 , розуміючи, що самостійно виконати вищевказані дії не зможе, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 19.08.2025, вступив у злочинну змову з довіреною йому особою - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому довів свій план вчинення кримінального правопорушення та залучив його як співучасника, на що ОСОБА_11 погодився.
На виконання єдиного плану вчинення злочину ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 , підшукали особу, майном якої необхідно заволодіти, а саме - ОСОБА_12 (зареєстрованого 19.12.2017 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , основний вид діяльності: надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.), який займається наданням в оренду будівельного та іншого обладнання.
З метою конспірації та уникнення покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в серпні 2025 року залучили до протиправної діяльності ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якості пособника, який відповідно до їхніх вказівок, повинен був підписати договір оренди будівельного обладнання від свого імені.
Підшукавши вантажний транспортний засіб, необхідний для перевезення будівельного обладнання, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 20.08.2025 року надали вказівку невстановленій досудовим розслідуванням особі відвезти ОСОБА_13 до складу будівельного обладнання за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 20-А, для оформлення договору оренди на своє ім?я та подальшого отримання обладнання.
20.08.2025 року, приблизно об 11:00 год., ОСОБА_13 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , уклав із ФОП ОСОБА_12 договір оренди №A00203224, умови якого виконувати не збирався. Предметом договору є тимчасове оплатне користування будівельним та іншим обладнанням.
Також він підписав Акт №ГЮ000008519 передачі у тимчасове користування обладнання в наступній комплектації: клин - 24 шт.; розкос - 12 шт.; щит 900x1500.G - 88 шт.; щит 150х1500хб.В - 8 шт.; щит універсальний 600х1500 - 8 шт.; щит 300х1500 - 8 шт.; кут зовнішній 1500 - 6 шт.; схватка - 30 шт.; натягувач 245.G (ст) - 60 шт.; стяжка L=750 мм - 200 шт.; гайка фланцева ф90 «PSM» - 460 шт.; скоба-замок - 500 шт.; штифт - 24 шт.; кут внутрішній 1500 - 2 шт,
Вартість обладнання відповідно до акту становила 668 126,40 грн. Після підписання вказаних документів ОСОБА_13 отримав обладнання від ФОП ОСОБА_12 та передав його ОСОБА_10 .
У свою чергу, 20.08.2025 року ОСОБА_10 для зберігання незаконно здобутого майна уклав із ФОП ОСОБА_14 договір оренди будівельної битовки №69-08/25, розташованої у с. Білогородка Бучанського району Київської області.
23.08.2025 року ОСОБА_10 , діючи разом із ОСОБА_7 на виконання злочинного плану, здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який займається будівельними роботами з улаштування конструкцій, та запропонував придбати незаконно отримане обладнання для опалубки. Руденко погодився, не знаючи про його походження.
26.08.2025 року ОСОБА_15 , за вказівкою ОСОБА_10 , прибув на земельну ділянку по вул. Сонячній у м. Васильків Київської області, де зустрівся з ОСОБА_7 і передав йому грошові кошти у сумі 550 тис. грн, після чого отримав будівельне обладнання для опалубки, яке належало ФОП ОСОБА_12 .
Крім цього, продовжуючи злочинний план, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у невстановлені дату, час та місце, але не пізніше 04.09.2025, підшукали ще одну особу для повторного укладення договору оренди з ФОП ОСОБА_12 - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який виступив пособником у вчиненні криміального правопорушення.
05.09.2025 року ОСОБА_16 , діючи за вказівками ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , прибув до складу будівельного обладнання за адресою: АДРЕСА_3, уклав із ФОП ОСОБА_12 договір оренди №A00204097, який виконувати не збирався, а також підписав Акт №ГЮ000002962 передачі у тимчасове користування обладнання вартістю 1 318 362,54 грн, у комплектації: балка під опалубку (довж. 3,9 м) - 35 шт.; балка під опалубку (довж. 1,9 м) - 30 шт.; стійка монтажна RBG 3.5 - 200 шт.; тринога для стійок монтажних - 80 шт.; корона (головка) фарбована - 150 шт.; фанера 1250x2500х21 мм - 65 шт.; балка під опалубку (довж. 2,45 м) - 150 шт. Вартість обладнання відповідно до акту становила 1 318 362,54 грн.
Отримане обладнання ОСОБА_16 передав ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
06.09.2025 року ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, за допомогою засобів телефонного зв'язку запропонував ОСОБА_15 придбати незаконно отримане будівельне обладнання для опалубки, на що останній, будучи не обізнаним про походження вказаного обладнання, під час подальших телефонних розмов погодився.
08.09.2025 року ОСОБА_15 , діючи за вказівкою ОСОБА_10 , прибув на територію земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , де зустрівся з ОСОБА_7 та передав останньому готівкові грошові кошти в сумі 401,4 тис. грн., після чого отримав вищеперераховане будівельне обладнання для опалубки, яке належне ФОП ОСОБА_12 .
Таким чином, ОСОБА_12 , в результаті вчинення шахрайських дій гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 було спричинено матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, на загальну суму 1 986 488,94 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у шахрайстві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.09.2025;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 26.09.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 27.09.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29.09.2025;
- протоколами обшуків від 02.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 02.10.2025;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_15 від 03.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 02.10.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.10.2025 за участю ОСОБА_12 ;
- протоколами оглядів від 03.10.2025;
- іншими матеріалами у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першою цієї ж статті. Зокрема, в обгрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на необхідність запобігання вказаним можливостям підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Що стосується наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то сторона обвинувачення вважає, що у даному випадку наявні ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи ч. 3 ст. 183, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що у разі застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою достатнього забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, необхідно визначити заставу у розмірі 630 (шістсот тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 907 640 гривень, із одночасним покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді застави, яка дорівнює 430 (чотириста тридцяти) розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 302 040 гривень.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невнесення ним протягом п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави коштів на відповідний рахунок (Отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ Р/р № UA128201720355259002001012089) або не забезпечення їх внесення заставодавцем, до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності, зокрема
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.09.2025;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 26.09.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 27.09.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29.09.2025;
- протоколами обшуків від 02.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 02.10.2025;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_15 від 03.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 02.10.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.10.2025 за участю ОСОБА_12 ;
- протоколами оглядів від 03.10.2025;
- іншими матеріалами у їх сукупності.
Крім того, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованого йому злочину, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що підозрюваний підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Усвідомлюючи невідворотність покарання, він може намагатися уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування. Також ОСОБА_7 вже раніше неодноразово притягнутий до кримінальної відповідальності, останній раз за ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 311, ч.1 ст. 263 КК України, обвинувальний акт відносно якого в порядку ст. 291 КПК України скерований 31.03.2023 до суду та перебуває на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області, а тому є всі підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Крім цього, з метою конспірації та уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 для вчинення кримінального правопорушення залучив співвиконавців, які укладали договори оренди будівельного обладнання, не маючи наміру їх виконувати.
З урахуванням вказаного існує ризик того, що ОСОБА_7 може уникати явки до органу досудового розслідування, прокурора або суду, в тому числі шляхом свідомого переховування, зміни місця проживання без повідомлення, уникнення вручення процесуальних документів, що у свою чергу свідчить про наявність передумов для ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України) є характер та спосіб вчинення злочину, які свідчать про системність дій ОСОБА_7 , спрямованих на незаконне заволодіння чужим майном.
Зважаючи на характер інкримінованого йому кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним заволодінням чужим майном, наявні обґрунтовані підстави вважати, що залишаючись на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою уникнення відповідальності або створення умов для унеможливлення встановлення істини у справі, а тому вказаний ризик слід розглядати в аспекті наявності інших підтверджених ризиків та систематичності описаних у письмовому повідомленні про підозру діянь, що в сукупності свідчить про ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки ОСОБА_7 .
Крім того, ОСОБА_7 не має постійного місця проживання та реєстрації в м. Києві, не має постійного доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а саме: 04 березня 2015 року вироком Голосіївським районним судом міста Києва, з урахуванням внесених до нього змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року, за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 305, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 309, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України до покарання у виді 3 років 10 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке відбув, в подальшому вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.05.2020 за ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України строком на 2 роки, яке перебуває в Київському апеляційному суді, а також притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 311, ч.1 ст. 263 КК України, обвинувальний акт відносно якого в порядку ст. 291 КПК України скерований 31.03.2023 року до суду та перебуває на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області, але належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові умисні корисливі кримінальні правопорушення й надалі.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.5 ч.1 ст. 177 КПК України) є те, що останній приймав активну роль у вчиненні кримінального правопорушення та був його організатором, а тому перебуваючи на волі, він може узгоджувати позиції з іншими співучасниками, перешкоджати встановленню всіх обставин кримінального правопорушення, впливати на осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні (свідків, підозрюваних та інших на даний час невстановлених осіб), спонукати їх до відмови від дачі показань або надання завідомо неправдивих свідчень, узгоджувати версії подій, змінювати або знищувати документи, які становлять доказову базу, що з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynskiv. Poland § 43) та з огляду на те, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, є також актуальним і цілком реальним ризиком.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді застави щодо ОСОБА_7 .
При цьому, на думку колегії суддів, слідчий суддя на час розгляду клопотання дійшов правильного висновку про те, що застава в розмірі 630 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 907 640 грн., яку просив визначити слідчий у клопотанні, є завідомо непомірною для підозрюваного. Урахувавши дані про особу підозрюваного та конкретні обставини інкримінованого йому злочину, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави в значно меншому розмірі, а саме у виді 430 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 302 040 грн., із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, його матеріальним станом, та у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 і запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 430 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 302 040 грн., із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який на думку колегії суддів, є обґрунтованим, та підстав для висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу у кримінальному провадженні, визначення застави в іншому розмірі чи відмови у задоволенні клопотання слідчого колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність вказаних у клопотанні ризиків ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваного.
При цьому, відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. Отже, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Посилання апелянта на відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, є волонтером, має постійне місце проживання та є працевлаштованим, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого, проте не є достатньою підставою для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Наявність у особи державних нагород, відзнак чи незаплямованої репутації, здобутої завдяки заслугам перед суспільством і державою, зокрема у сфері волонтерської діяльності, безумовно, є вагомим фактором, що свідчить про її попередню правослухняну поведінку, високий рівень соціальної відповідальності та позитивний внесок у розбудову державності. Проте жодні досягнення минулого, якими б значущими вони не були, не можуть розглядатися як абсолютний імунітет від застосування кримінально-процесуальних механізмів, передбачених законодавством у разі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження базується на принципі рівності всіх перед законом, який є невід'ємною складовою верховенства права та гарантією справедливості правосуддя. Згідно зі статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а будь-які привілеї чи обмеження за будь-якими ознаками, зокрема за соціальним статусом або заслугами, є недопустимими. Відповідно, якщо особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, її минулі досягнення можуть бути враховані виключно в контексті характеристики особи, але не як підстава для запровадження особливого порядку кримінального переслідування.
Більше того, виняткове становище особи, зумовлене її заслугами або високим суспільним статусом, за відсутності належного процесуального контролю могло б призвести до вибіркового правозастосування та підриву довіри до судової системи, що суперечило б не лише фундаментальним принципам кримінального процесу, а й самій ідеї справедливості. Якщо особа, яка має нагороди та заслуги, отримує привілеї при застосуванні запобіжного заходу лише на цій підставі, це створює прецедент нерівності перед законом і, по суті, встановлює необґрунтовану індульгенцію від юридичної відповідальності, що прямо суперечить принципу рівності громадян у правовій системі.
Застосування запобіжного заходу не є видом покарання, а виключно превентивним процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення законності та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, керується виключно критеріями обґрунтованості підозри, ступеня ризику ухилення від правосуддя, можливості впливу на слідство або вчинення нових правопорушень. Жодні інші фактори, зокрема репутаційний аспект чи минулі заслуги особи, не можуть самі по собі слугувати обґрунтуванням для пом'якшення запобіжного заходу, або відмови в застосуванні такого, якщо наявні ризики, які виправдовують його застосування.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі жодним чином не обґрунтовано підстави застосування в даній справі саме розміру застави, більшого за 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка передбачена п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, та те, що розмір застави, яка встановлена слідчим суддею першої інстанції, є непомірним для підозрюваного, є безпідставними, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов вірного висновку, що застава саме у розмірі 1 302 040 грн. здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави є співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками, особою підозрюваного, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного та можливості застосування щодо нього запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4