Справа № 752/20116/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7805/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу СУ ГУНП в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_9 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018010000000065, відомості щодо якого внесені 04.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні - заступник начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та не обґрунтованою.
В скарзі прокурор посилається на те, що слідчий суддя врахував тільки одну передбачену ч. 6 ст. 193 КПК України підставу звернення з відповідним клопотанням, а саме: оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, не спростовуючи факт того, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органів досудового розслідування та його місцезнаходження на теперішній час не встановлено, у зв'язку з чим, підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук в рамках кримінального провадження № 12018010000000065, про що винесено відповідну постанову та заведено ОРС № 6477/2022.
Також зазначив, що відповідно до рапорту працівника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі інформація за останні 5 років щодо можливого перетину державного кордону та лінії розмежування з ТОТ АР Крим підозрюваним ОСОБА_7 відсутня. Окрім цього, за оперативною інформацією розшукуваний проживає на ТОТ м. Севастополь та на материкову частину України з 2014 року не заїздив.
Таким чином, на переконання прокурора, вищевказані факти свідчать, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території м. Севастополь, яка окупована державою-агресором - російською федерацією, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з цим наявна необхідність у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, пояснення захисника ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018010000000065, відомості щодо якого внесені 04.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що наприкінці лютого 2014 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, на ТОТ АР Крим створено не передбачене Конституцією та законами України збройне формування під назвою «Самооборона Криму», яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, а також озброєно вогнепальною зброєю, вибухівкою, тяжким військовим озброєнням та військовою технікою.
У вищевказаному незаконному збройному формуванні (далі - НЗФ) визначено механізм вступу до його лав та порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, які полягали у здійсненні методами військових операцій та силової підтримки збройних сил Російської Федерації, придушення організованого опору проукраїнськи налаштованого населення на тимчасово окупованій території півострову Крим, примусової депортації населення з АР Крим, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили та матеріальних засобів, напади на підприємства, установи, організації, громадян, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких злочинів. Вказане НЗФ дислокувалось у різних населених пунктах та місцевостях півострову Крим та мало загальну координацію керівництва.
23.04.2014 року громадянин України ОСОБА_7 , діючи навмисно, з метою участі у діяльності збройного формування т.з. «Самооборона Криму», будучи достовірно обізнаним, що останнє не відноситься до збройних формувань передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу Безпеки України», «Про Міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну Гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбаченого особливий порядок та умови створення і функціонування збройних формувань в України, знаходячись на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Сімферополі, після співбесіди з невстановленими у ході досудового слідства «ватажками» НЗФ «Самооборона Криму», ознайомившись з правилами поведінки, правами та обов'язками члена зазначеного збройного формування, а також їх злочинними намірами та планами, спрямованими на вище зазначені дії, дав свою згоду на їх дотримання та виконання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно вступив до непередбаченого Конституцією та законами України збройного формування «Самооборона Криму» на посаду «заступника командира народної дружини « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що входила до складу вказаного збройного формування.
У подальшому, впродовж березня 2014 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , будучи заступником командира народної дружини « ІНФОРМАЦІЯ_2 », діючи умисно, разом із особовим складом вказаного збройного формування, які незаконно мали на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, прибув на територію штабу ІНФОРМАЦІЯ_3, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, здійснив розстановку підконтрольного йому особового складу біля входу та по периметру вказаної військової частини, з метою сприяння російським військовим у здійсненні захоплення зазначеного стратегічного об'єкту.
Так, 19.03.2014 року ОСОБА_7 , разом із невстановленими на даний час особами зі складу т.зв. народної дружини « ІНФОРМАЦІЯ_2 », приймав активну участь у захопленні штабу ІНФОРМАЦІЯ_3, який розташовувався за адресою: АДРЕСА_2 , забезпечив створення всіх необхідних умов для проникнення на територію зазначеного стратегічного об'єкту спеціальних підрозділів збройних сил рф.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, у березні 2014 року, діючи умисно та за аналогічних обставин, будучи заступником командира народної дружини « ІНФОРМАЦІЯ_2 », організував та координував дії членів вказаної дружини, брав участь у діях, направлених на захоплення наступних кораблів, які належать BMC України, зокрема корвету «Хмельницький», ракетного катеру «Придніпровє», підводного човна «Запоріжжя», кораблів «Славутич» та «Тернопіль».
Дії ОСОБА_7 носили тривалий характер та виразились в активній участі в діяльності незаконного збройного формування. При цьому, він усвідомлював, що незаконне збройне формування, координатором якого він є, діє на території України незаконно та що його учасники застосовують зброю, вчиняють опір представникам влади, напад на підприємства, установи, організації та громадян, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, що призвело до настання тяжких наслідків у вигляді тривалого порушення нормальної роботи транспорту, підприємств, установ та організацій, загострення міжнаціональних відносин та ускладнення відносин між державами, а також подальшої окупації території півострова Крим.
06.04.2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України.
У зв'язку з невстановленням місцезнаходження ОСОБА_7 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України вжито заходи для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Постановою слідчого СВ ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_10 від 07.05.2018 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний розшук, оскільки на даний момент під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного не відоме та зупинене у зв'язку із розшуком.
18.08.2025 року кримінальне провадження відновлено у зв'язку з необхідністю проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.
19.08.2025 року старший слідчий в ОВС 1 відділу СУ ГУНП в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_9 , за погодження з прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018010000000065, відомості щодо якого внесені 04.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України.
У клопотанні слідчий зазначив, що характер вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , та тяжкість покарання, яке йому загрожує (позбавлення волі на строк до 15 років) в сукупності свідчать про наявність реального ризику того, що підозрюваний буде переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду. Про це свідчить те, що на теперішній час підозрюваний вже переховується від органів досудового розслідування та суду, також може вчинити інший злочин.
Також вказав, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, проживає у м. Севастополі, яке є тимчасово окупованою територією державою-агресором - рф, а тому в разі обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням можливості вільно пересуватись територією країни, може вживати заходів для уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, шляхом переховування від органів досудового розслідування. Окрім того, відповідно до рапорту працівника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі, підозрюваний державний кордон України та лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями Донецької, Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав, що є достатньою підставою вважати, що він переховується на ТОТ м. Севастополь, яка окупована державою-агресором - російською федерацією;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний перебував в лавах незаконного збройного формування, що підтримувалось російською федерацією та може у подальшому бути задіяний у здійсненні збройної агресії відносно України.
Враховуючи суспільно небезпечний характер вищевказаного злочину та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_7 , останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є обрання щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Таким чином, вищевказані факти свідчать, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду на території ТОТ м. Севастополь, яка окупована державою-агресором - російською федерацією, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з цим на думку слідства, наявна необхідність у обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу СУ ГУНП в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_9 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018010000000065, відомості щодо якого внесені 04.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України.
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив того, що в матеріалах клопотання та доданих до нього копіях документів відсутні будь-які документи, які свідчили про те, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуває у міжнародному розшуку, у тому числі постанова про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, відповідні довідки та витяги із бази даних Інтерполу. Відтак слідчий суддя дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України підстав для задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином не дотримані, а висновок слідчого судді про відсутність передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України підстав для задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 спростовуються матеріалами судового провадження.
Так, положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, законодавцем передбачено можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності декількох обставин, а саме:
- наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором;
- оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до рапорту працівника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі, інформація за останні 5 років щодо можливого перетину державного кордону та лінії розмежування з тимчасово окупованою територією АР Крим підозрюваним ОСОБА_7 відсутня. Окрім цього, за оперативною інформацією розшукуваний проживає на тимчасово окупованій території м. Севастополь та на материкову частину України з 2014 року не заїздив.
Таким чином, як убачається із матеріалів судового провадження, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме проживає у м. Севастополь, ТОТ АР Крим, та згідно аналізу положень ч. 6 ст. 193 КПК України, перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України є самостійною підставою для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що постановою слідчого СВ ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_10 від 07.05.2018 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний розшук, оскільки на даний момент під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного не відоме та зупинене у зв'язку із розшуком.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного, про що виносить відповідну постанову, що й було зроблено слідчими у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів зауважує, що чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа оголошена в розшук, однак регламентує, що про оголошення розшуку має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).
Вказана обставина свідчить про наявність підстав у даному випадку для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 за його відсутності.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
При цьому, дослідивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, колегія суддів з'ясувала, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України.
Наведені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_7 підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, зокрема:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.04.2018;
- протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_11 від 05.04.2018;
- протоколом огляду інтернет-сайту від 02.04.2018;
- протоколом огляду інтернет-сайту від 05.04.2018;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.03.2025;
- протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_12 від 24.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 21.03.2025;
- протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_13 від 24.03.2025;
- протоколом огляду від 03.06.2024;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Крім того, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного ОСОБА_7 переховуватись від органу досудового розслідування та суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, характер і конкретні обставини кримінального правопорушення, та особу підозрюваного.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Оскільки органами досудового розслідування виконані всі передбачені кримінальним процесуальним законом дії, які свідчать, що ОСОБА_7 оголошено у розшук, та останній перебуває на тимчасово окупованій території України, а в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і доводять існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини у їх сукупності є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в обранні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Колегія суддів наголошує, що в даному випадку така ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи як на території України, так і за її межами, здійснюється доставка особи до місця кримінального провадження, а також ухвалюється рішення про застосування запобіжного заходу або екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання слідчого, та обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС першого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018010000000065, відомості щодо якого внесені 04.05.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України - задовольнити.
Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4