Справа № 761/43033/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8175/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азербайджан, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 грудня 2025 року, включно.
Визначено розмір застави у вигляді 3300 (три тисячі триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 992 400 (дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дві тисячі чотириста) гривень, у разі внесення якої визначено звільнити ОСОБА_7 з-під варти, та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.10.2025 року у справі №761/43033/25 у кримінальному провадженні №12025100000000893 від 10.07.2025 та обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більш м'який запобіжний захід.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що слідчим суддею першої інстанції не враховано те, що прокурором в судовому засіданні не було доведено, наявність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, натомість захисниками було надано слідчому судді відомості, що навпаки підтверджують відсутність у ОСОБА_7 таких ризиків:
- підозрюваний не має мети переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки має постійне місце проживання в місті Києві, загалом даний ризик слідчий обґрунтовує тяжкістю злочину та суворістю можливого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, однак відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, згідно положень ст.5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для - тримання особи під вартою...».
Скаржник зазначає, що на даний момент в сторони обвинувачення немає жодних доказів, підтверджуючих реальні факти переховування ОСОБА_7 , а також немає фактичних підтверджень вчинення останнім будь-яких діянь, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та суду, а отже даний ризик ґрунтується виключно на припущеннях слідчого.
Підозрюваний не має мети та можливості впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників у кримінальному провадженні, так як в подальшому перед проведенням, допитів усі свідки та інші особи будуть попереджені про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиві показання.
Також, ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 можна заборонити спілкування з визначеним колом свідків.
Скаржник звертає увагу, що стороною обвинувачення не вказано на жодного свідка, на якого вчинявся тиск з боку підозрюваного, в зв'язку з чим вищевказаний ризик впливу на свідків є необгрунтованим.
Захисник зазначає і про те, що підозрюваний не має мети та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та загалом підозрюваному не властива кримінальна поведінка, а пред'явлену по цьому кримінальному провадженню підозру сторона захисту вважає необґрунтованою.
Адвокат ОСОБА_6 вказує, що ОСОБА_7 є раніше несудимою особою, що дає підстави вважати ризик вчинення іншого злочину не доведеним.
Також підозрюваний не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується та тим більше не має будь якого наміру переховуватись від суду.
Крім цього, підозрюваний не має мети знищувати, сховати або спотворювати будь - яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Апелянт вважає, що даний ризик сторона обвинувачення, як і попередній, обґрунтовує, керуючись лише власними припущеннями, так, як безпосередньо в самому клопотанні не вказано про наявність фактів знищення чи спроб знищення, приховування, спотворення ОСОБА_7 , будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а наявне лише припущення про можливість вчинення дій, спрямованих на вчинення даного ризику.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим
чином, то в клопотанні вказується, що « ОСОБА_7 перебуваючи на свободі,
усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення інших осіб, причетних до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю віддалено за допомогою засобів зв'язку.»
Проте фактів, підтверджуючих наявність та кількість інших осіб, причетних до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення в підозрюваного у даному клопотанні не вказано.
Апелянт зауважує, що на даний момент у сторони обвинувачення немає реально підтверджених фактами, а не лише припущеннями, даних, які свідчать про можливість вчинення підозрюваним будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.
Як зазначає у скарзі захисник, ОСОБА_7 не має необхідності
перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином, так як сам
зацікавлений в найшвидшому розкритті кримінальної справи.
З приводу альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави адвокат зазначає наступне.
Так ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2025 року визначено розмір застави у вигляді 3300 (три тисячі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 992 400 (дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дві тисячі чотириста) гривень.
Однак, сторона захисту вважає, що розмір застави є необґрунтованим жодними належними доказами та є завідомо непомірним. Крім того, підозрюваний є фізичною особою - підприємцем, та здійснює підприємницьку діяльність відповідно до вимог
законодавства України, проте навіть з урахуванням цього, його матеріальний
стан свідчить про неможливість застосування щодо нього застави в розміі
3300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки у жодної особіз кола сім'ї, близьких та інших родичів, третіх осіб відсутня змога внести заставу у розмірі 9 992 400 гривень, у зв'язку з чим призначення такого розміру застави є фактичним приховуванням безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та таким, який порушує основоположні принципи кримінального процесу та практики ЄСПЛ.
Скаржник також зазначає, що слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: сприяння проведенню досудового розслідування; наявність постійного місця проживання в м. Київ за адресою: АДРЕСА_1 ; відсутність притягнення до кримінальної відповідальності; міцні соціальні зв'язки, а саме ОСОБА_7 є одруженим з громадянкою України ОСОБА_11 .
Скаржник зауважує про любов та відданість підозрюваного до України, яка стала йому другою Батьківщиною, про що свідчить його приєднання від 07.11.2022 року до територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
З 05.12.2022 року року ОСОБА_7 було мобілізовано на військову службу у військову частину НОМЕР_1 та призначено на посаду водія 1 екіпажу БпАК 2 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_7 сумлінно виконував свої службові обов'язки та проявив свій високий професіоналізм, самовідданість при виконанні завдань щодо захисту незалежності та територіальної цілісності Батьківщини, про що свідчить Грамота, видана останньому від 06.05.2023 року.
Проте у зв'язку з настанням віку, непридатного для подальшої служби, від 02.11.2023 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 було звільнено та направлено у відставку з військової служби.
Враховуючи викладене, сторона захисту вважає за можливе застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, на переконання сторони захисту, прокурором не було доведено неможливості застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж досудового розслідування.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 та особу підозрюваного, є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, зокрема, можливого переховування від суду, а також незаконного впливу на потерпілого та свідків в кримінальному провадженні не існують, і застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необгрунтованим через надмірну суворість, у зв'язку з чим обрання менш суворого запобіжного заходу буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названим вище ризикам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000893 від 10.07.2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ст.348, ч.3 ст.332, ч.3 ст.365 КК України.
08.10.2025 року о 15:07 годині ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
09.10.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.
10.10.2025 року (клопотання датоване 09.10.2025 року) старший слідчий в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором у кримінальному проваджені - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчим зазначено про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, за невстановлених на цей час обставин, у невстановленому на цей час місці, у невстановлені дату та час, однак не пізніше 08.10.2025 року, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 N - 576 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав промислово виготовлені бойові припаси (набої) калібру 5,45x39 мм у кількості 60 штук.
Продовжуючи свої неправомірні дії, діючи умисно, у порушення встановленого законом порядку обігу вогнепальної зброї та боєприпасів, усвідомлюючи, що вказані предмети є вогнепальною зброєю та набоями до неї, розуміючи неправомірність своїх дій та їх караність, а також бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_7 почав незаконно зберігати вказані предмети без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання.
В подальшому, 08.10.2025 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , де фактично проживає ОСОБА_7 , серед іншого виявлено та вилучено промислово виготовлені бойові припаси (набої) калібру 5,45x39 мм у кількості 60 штук.
08.10.2025 року о 15 год. 07 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 09.10.2025 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У клопотанні зазначено, що вказана підозра є обґрунтованою та може переконати стороннього спостерігача, що саме ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
Також слідчим у клопотанні зазначено матеріали, що підтверджують обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення:
- протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- висновок експерта за результатами проведення експертизи зброї № СЕ25-84/1 1 від 08.10.2025 року;
- інші матеріали вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Необхідність застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зумовлена наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на наведені у клопотанні обставини, існує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а також учинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи викладене, до підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий вказував на те, що оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, застава, особисте зобов'язання чи порука із покладенням відповідних обов'язків, не усунуть ризик спілкування із іншими співучасниками злочину, а також тиск на свідків у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_7 і надалі матиме можливість контактувати із іншими співучасниками злочину, й надалі узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати ні гласними, ні негласними засобами контролю.
Слідчий у клопотанні також посилався на те, що з урахуванням майнового стану підозрюваного ОСОБА_7 (наявності трьох квартир орієнтовною вартістю 15 мільйонів гривень, автомобіля орієнтовною вартістю мільйон гривень, він є фізичною особою-підприємцем), вважав за необхідне клопотати перед судом про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в 6605 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 20 000 000,00 грн. та покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором у кримінальному проваджені - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 грудня 2025 року, включно.
Визначено розмір застави у вигляді 3300 (три тисячі триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 992 400 (дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дві тисячі чотириста) гривень, у разі внесення якої визначено звільнити ОСОБА_7 з-під варти, та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Зокрема, причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- висновком експерта за результатами проведення експертизи зброї №СЕ25-84/11 від 08.10.2025 року;
- іншими матеріалами вказаного кримінального провадження.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1-4, ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризиків, слідчим суддею зауважено про те, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування.
Також правильним є висновок слідчого судді про те, що ґрунтуються на матеріалах клопотання і доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків знищення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою безпідставної зміни, або відмови їх від раніше наданих показань.
Оскільки на даний час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, слідчий суддя вірно вважав високою імовірність існування і ризику того, що ОСОБА_7 може перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-4, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, та приходить до висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність на даній стадії досудового розслідування підстав для застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи апелянта, що ризики, заявлені в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нічим не доведені, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, як уже зазначалось вище, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та, як наслідок, встановлення слідчим суддею в ухвалі, вказаних ризиків.
Посилання апелянта на характеризуючі дані підозрюваного приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України при визначенні підозрюваному застави у виді 3300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 992 400 гривень, та не обґрунтував необхідність визначення застави саме в такому розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Хоча кримінальним процесуальним законодавством і передбачено можливість слідчого судді у виключних випадках призначати вищий розмір застави, ніж передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, однак таке рішення слідчого судді має надати ретельний аналіз обставин справи, щоб обґрунтувати таку «виняткову» заставу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя в своїй ухвалі не надав ретельної оцінки всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення ОСОБА_7 розміру застави, та не навів достатніх обґрунтувань визначення розміру застави на такому високому рівні.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Враховуючи обставини інкримінованих підозрюваному дій, дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан, та ті обставини, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_7 застави у розмірі 2800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 478 400 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 02.11.2025 року із визначенням застави у розмірі 2800прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 478 400 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року - скасувати.
Постановити у справі нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором у кримінальному проваджені - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 07 грудня 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 478 400 (вісім мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчиненого нею кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 07 грудня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4