Справа № 760/25135/24 Головуючий у І інстанції Коробенко С.В.
Провадження №22-ц/824/12500/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
29 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судово палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Храбрової Анни Миколаївни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чарівна Скриня» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що наказом відповідача від 12 квітня 2024 року №88-к, копію якого вона отримала поштою 25 квітня 2024 року, її було звільнено з посади директора фінансового ТОВ «Перша Чарівна Скриня » у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Позивачка вважає спірний наказ незаконним, оскільки її не було повідомлено про скорочення її посади за 2 місяці до вивільнення.
Крім того, як зазначає позивачка, в порушення вимог законодавства відповідачем не було запропоновано їй всі вільні вакансії.
Наведені факти дозволяють, на думку позивачки, констатувати порушення відповідачем її права на працю, гарантованого ст. 43 Конституції України. У зв'язку з цим просила визнати наказ про своє звільнення незаконним та поновити її на роботі на посаді фінансового директора в ТОВ «Перша Чарівна Скриня».
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку для подання позову, в якому остання зазначала, що в момент отримання копії наказу вона знаходилася в безпорадному стані, не мала сил та наснаги перевірити законність свого звільнення та перевірити додержання відповідачем процедури звільнення. Вказувала, що вона не має юридичної освіти і лише у вересні 2024 року, після звернення до Державної служби України з питань праці, в неї з'явилися сумніви щодо порушення її прав під час розірвання з нею трудового договору.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Храброва А.М., яка, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі були досліджені обставини, які стали підставою для пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.
16 липня 2025 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Перша чарівна скриня» - адвокат Угленко О.Ю. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025року залишити без змін.
Також, у відзиві представник просила визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, посилаючись на те, що вона, як адвокат здійснює свою діяльність у складі АО «Армад Груп» та з 23 червня 2025 року по 04 липня 2025 року перебувала у щорічній відпустці. Після звернення через систему «Електронний суд» з клопотанням про надання стороні копії апеляційної скарги, адвокат Угленко О.Ю. лише 10 липня 2025 року змогла ознайомитись з її змістом. Тому вважає вищевикладені обставини поважною причиною пропущення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску визначеного судом строку на подання відзиву, колегія суддів виходить з наступного.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Храбрової А.М. на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025року. Надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали апеляційного суду та копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи.
Згідно звіту про підтвердження отримання адресатом вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, ТОВ «Перша Чарівна Скриня» отримано ухвалу про відкриття провадження у даній справі та апеляційну скаргу в електронному вигляді 19 червня 2025 року о 14:08 год.
Таким чином, останнім днем для подачі відзиву на апеляційну скаргу є 04 липня 2025 року.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача - Угленко О.Ю. щодо обставин, з якими вона пов'язує причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів не може оцінити їх як поважні, з огляду на те, що відповідач ТОВ «Перша Чарівна Скриня» є юридичною особою, зареєстроване в системі «Електронний суд», про надходження апеляційної скарги було обізнане з 31 травня 2025 року, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с. 124) Доказів наявності технічних проблем щодо доступу до тексту апеляційної скарги, завантаженого до електронної системи, заявником не надано. Доказів неможливості залучити іншого представника для забезпечення реалізації процесуального права відповідача на відзив, на період відпустки адвоката Угленко О.Ю., також не представлено.
В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку про залишення відзиву представника ТОВ «Перша чарівна скриня» - адвоката Угленко О.Ю. без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку на його подання.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Храброва А.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її.
Представник ТОВ «Перша чарівна скриня» - адвокат Угленко О.Ю. висловила свої заперечення щодо апеляційної скарга, просила залишити її без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Храбрової А.М. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до частин другої-четвертої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем, обіймаючи посаду «директор фінансовий».
Наказом директора ТОВ «Перша Чарівна Скриня» від 30 вересня 2022 року №К-30/09/22 було запроваджено дистанційну роботу для окремих підрозділів, серед яких - відділ обліку та звітності, до якого відноситься посада директора фінансового.
Зазначеним вище наказом №К-30/09/22 було зобов'язано працівників, що переведені на дистанційну роботу, перевіряти корпоративну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до наказу директора ТОВ «Перша Чарівна Скриня» від 15 січня 2024 року №2-Ш у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці з 15 березня 2024 року було заплановано скоротити одну штатну одиницю за посадою директора фінансового, яку займала ОСОБА_1 . У зв'язку з цим тим же наказом затверджувався штатний розклад Товариства у новій редакції.
Того ж дня було складено письмове попередження ОСОБА_1 про скорочення її посади та наступне звільнення.
Відповідно до статті 29 Кодексу законів про працю України ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов'язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин і умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, встановивши відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують ознайомлення ОСОБА_1 з письмовим попередженням про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням її посади,дійшов висновку про порушення відповідачем процедури звільнення.
В той же час, судом встановлено, що позивачем пропущений передбачений положеннями ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення, що стало підставою для відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 3 та статті 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України (КЗпП України - тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).
Стаття 234 КЗпП України не визначає переліку причин для поновлення строку та їх поважність має визначається судом в кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи. При цьому очевидно, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали істотні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України» вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес в отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.
У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі.
У постанові від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц Верховний Суд України вказав, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до сатті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статті 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статті 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
У постанові ВС від 30 липня 2021 року у справі № 263/6538/18 зазначено, що «як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами».
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач була обізнана про своє звільнення.
ОСОБА_1 в позовній заяві вказує на те, що 25 квітня 2024 року через засоби поштового зв'язку вона отримала лист ТОВ «Перша Чарівна Скриня» в якому містився наказ №88-к від 12 квітня 2024 року про припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату, та лише в вересні 2024 року (понад 5 місяців) позивач звернулась до ДСУ з питань праці з проханням перевірити законність її звільнення, оскільки в останньої з'явилися сумніви щодо законності звільнення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач сама зазначає конкретну дату початку перебігу строку звернення до суду за її вимогами.
Тобто, останнім днем для звернення до суду з даним позовом слід вважати 26 травня 2024 року. Поряд із цим, з даним позовом ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду 05 жовтня 2024 року.
В якості підстав для визнання поважними причин пропуску місячного строку оскарження наказу про звільнення позивачка в клопотанні про поновлення строку на подання позову наводить той факт, що в момент отримання копії наказу вона знаходилася в безпорадному стані, не мала сил та наснаги перевірити законність свого звільнення, і лише у вересні 2024 рок в неї з'явилися сумніви щодо порушення її прав під час розірвання з нею трудового договору.
Суд першої інстанції правильно поставився критично до таких доводів та обґрунтовано їх відхилив, зазначивши, що позивачка не вказала, чим була обумовлена «безпорадність» її стану, в чому вона проявлялася та яким чином такий стан унеможливлював здійснення нею дій, пов'язаних із оскарженням наказу. Крім того жодного доказу на підтвердження перебування її у такому стані ОСОБА_1 не було надано. Відсутність у неї юридичної освіти не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для подання позову.
Оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги наводить фактично інші обставини, які на її думку свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до суду із позовом, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а саме: здійснення догляду за чоловіком позивача - ОСОБА_3 , звільненим з лав ЗСУ у зв'язку із важким пораненням; займалась освітою неповнолітнього сина, зокрема на стадії вступу на навчання до коледжу в Ірландії.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог частин першої, третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частин першої- третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд залишив без задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, поданих на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на те, що позивачем не було аргументовано причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.
Позивач, у відповідності до вимог частини другої статті 83 ЦПК України, зобов'язаний подати докази до суду разом із позовною заявою.
Відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Колегія суддів звертає увагу на те, що 17.03.2025 року позивачка подала до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без участі сторін по справі, підтвердивши таким чином, що нею викладено всі обставини справи та долучено усі докази, які необхідні для вирішення спору.
Таким чином, звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку на подання позовної заяви про поновлення на роботі, позивачка не була обмежена в праві подати суду докази, на підтвердження поважності причин такого пропуску строку, однак не скористалась таким правом без поважних причин, подавши докази лише на стадії апеляційного розгляду, що не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Виходячи із фактичних, встановлених у справі обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що в суді першої інстанції позивачкою не було доведено наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, такими, що не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого зверненняу строк, визначений вимогами ст. 233 КЗпП України.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачем без поважних на те причин пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду з даним позовом, підстави для визнання строку пропущеним з поважних причин судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Храбрової Анни Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова виготовлена 05 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
Т.А. Слюсар