Справа № 753/15803/24 Головуючий у І інстанції Коренюк А.М.
Провадження №22-ц/824/11659/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем Українии
29 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У серпні 2024 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Москаленко М.С. звернулась до суду з даним позовом, який мотивувала тим, що 17 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений кредитний договір № 3430602315/697590, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит для споживчих цілей в сумі 5100,00 грн, зі сплатою 2,50% на добу (912,5% річних), на строк 30 днів, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 16 липня 2021 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» виконало свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 19 квітня 2022 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 20400,00 грн, яка складається з наступних складових: 5100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 15 300,00 гри - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Також, 08 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Інфінанс», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу № 24/11-2022 від 24 листопада 2022 року є ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений Договір позики про надання, у тому числі, на умовах фінансового кредиту № 0666019304/1 за правилами кредитування, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 3000,00 грн, зі сплатою відсотків 1,225 % на день (447,125% річних), на строк 30 днів, зі строком дії договору 3 роки, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Інфінанс» виконало свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 24 листопада 2022 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 35549,98 грн, яка складається з наступних складових: 2299,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 32550,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Окрім того, 10травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу від 20 листопада 2022 року, є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений кредитний договір № 245271948 за правилами кредитування за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 16 500,00 грн, зі сплатою відсотків 237, 25 річних (0,65% на день від суми кредиту), на строк 84 днів, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 21 жовтня 2022 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 33011,98 грн, яка складається з наступних складових: 16 497,72 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 15514,26 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Також, 15 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Гоуфінгоу», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу № 19042022-Г від 19 квітня 2022 року є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений Кредитний договір № 3430602315437390 за правилами кредитування за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4 000,00 грн, зі сплатою відсотків 2,50% на добу, на строк 22 днів, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів 06 липня 2021 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Гоуфінгоу» виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач неналежним чином виконує умови договору, й станом на 19 квітня 2022 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за договором позики становить 15 900,50 грн, яка складається з наступних складових: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 11 900,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Також, 18червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу №29122021 від 29грудня 2021 року є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений Кредитний договір № 12177-06/2021 за правилами кредитування за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2 000,00 грн, зі сплатою відсотків 2,50% на добу, на строк 30 днів, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів 17 липня 2021 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 29 грудня 2021 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за договором позики становить 8 000,00 грн, яка складається з наступних складових: 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 6000,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №3430602315/697590, №0666019304/1, №245271948, №3430602315437390, №12177-06/2021 в загальному розмірі 112 861,96 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 112 861,96 грн заборгованості за кредитними договорами, 3028,00 грн судового збору, а всього - 115 889,96 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Савчак Я.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження перерахування від ТОВ «КУ «Європейська кредитна група», ТОВ «ГОУФІНГОУ», ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» коштів на рахунок відповідача. При цьому позовна заява містить докази перерахування коштів від двох інших кредиторів - ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «МАНІВЕО швидка фінансова допомога».
Вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників складені особисто позивачем, не можуть вважатись належними допустимими і достатніми доказами отримання відповідачем яких-небуть коштів від первісних кредиторів за договорами, за якими позивач намагається стягнути заборгованість.
Суд першої інстанції, в порушенні вимог процесуального законодавства це питання не дослідив та дійшов хибних висновків у ситуації, за якої позивач не довів факт видачі коштів і це має слугувати підставою для відмови у позові.
Також звертає увагу на те, що надані позивачем копії кредитних договорів, укладених з ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «МАНІВЕО швидка фінансова допомога» не містять підписів сторін, що свідчить про їх неукладення та нікчемність вказаних правочинів.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Савчак Я.О. не погоджується із розрахунками заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на їх помилковість, невідповідність умовам договорів.
Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Савчак Я.О. в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.
14 липня 2025 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Дергунова А.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
В обґрунтування відзиву зазначає, що кредитні договори №3430602315/697590, №0666019304, №245271948, №3430602315/437390, №12177-06/2021 є чинними, в судовому порядку не оскаржені та не розірвані, тому посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів отримання коштів за вказаними кредитними договорами є помилковими та безпідставними.
Крім того, сторона позивача наголошує на тому, що доводи відповідача щодо необґрунтованості доданих розрахунків заборгованості та його неналежності не можуть бути враховані, оскільки належних та допустимих доказів, які спростовують інформацію, викладену у розрахунках заборгованості відповідачем не подано.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги позивача, зокрема контррозрахунки заборгованості, відповідачем не надано.
У відзиві представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Дергунова А.В. звертає увагу на те, що підписавши кредитні договори, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні кредитних договорів волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником.
Крім того, за весь період перебування права вимоги по кредитних договорах у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача.
Щодо заявленого в апеляційній скарзі строку позовної давності у відзиві вказано наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID- 19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Тобто, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було не одноразово продовжено.
У період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. ст. 257-259,362, 559, 681,728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії, а продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №3430602315/697590 від 17 червня 2021 року, договором позики №0666019304 від 08 травня 2021 року, кредитним договором №245271948 від 10 травня 2021 року, кредитним договором №3430602315/437390 від 15 червня 2021 року, кредитним договором №12177-06/2021 від 18 червня 2021 року було продовжено на строк дії воєнного стану.
В судове засідання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» свого захисника не направили.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Дергунова А.В. просила судове засідання проводити без участі товариства.
В судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Євтодьєв А.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Я.О. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності доказів на спростування позовних вимог, наявність заборгованостей за кожним із п'яти договорів кредиту, які визначені позивачем у розрахунках заборгованостей станом на дату укладення договорів факторингу по кожному із таких договорів кредиту/позики в загальній сумі 112 861,96 грн підтверджена, їх розрахунок відповідачем не спростовується належними, достатніми та допустими доказами, а саме лише посилання відповідача на непогодження із позовом, не є доказом на спростування позовних вимог, адже обов'язок доказування покладається на сторін, й вказаного процесуального обов'язку по доказуванню відповідачем у відзиві на позов не досягнуто.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу № 19042022-Є від 19квітня 2022 року, є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений кредитний договір № 3430602315/697590, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит для споживчих цілей в сумі 5 100,00 грн, зі сплатою 2,50% на добу (912,5% річних), на строк 30 днів з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 16 липня 2021 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» виконало свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 19 квітня 2022 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 20 400,00 грн, яка складається з наступних складових: 5 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 15 300,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Також, 08 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Інфінанс», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу № 24/11-2022 від 24 листопада 2022 року, є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений Договір позики про надання, у тому числі, на умоваж фінансового кредиту №0666019304/1 за правилами кредитування за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3000,00 грн, зі сплатою відсотків 1,225 % на день (447,125% річних), на строк 30 днів, зі строком дії договору 3 роки, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Інфінанс» виконало свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 24 листопада 2022 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 35 549,98 грн, яка складається з наступних складових: 2 299,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 32 550,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Окрім того, 10 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу від 20 листопада 2022 року, є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений кредитний договір № 245271948 за правилами кредитування за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 16 500,00 грн, зі сплатою відсотків 237,25 річних (0,65% на день вуд суми кредиту), на строк 84 днів, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 21 жовтня 2022 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 33 011,98 грн, яка складається з наступних складових: 16 497,72 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 15 514,26 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Й також, 15червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Гоуфінгоу», правонаступником якого відповідно до до Договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 року є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений Кредитний договір № 3430602315437390 за правилами кредитування за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4 000,00 грн, зі сплатою відсотків 2,50% на добу, на строк 22 днів, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів 06 липня 2021 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Гоуфінгоу» виконало свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 19 квітня 2022 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за договором позики становить 15 900,50 грн, яка складається з наступних складових: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 11 900,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Також, 18 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу № 29122021 від 29 грудня 2021 року є ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений Кредитний договір № 12177-06/2021 за правилами кредитування за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2 000,00 грн, зі сплатою відсотків 2,50% на добу, на строк 30 днів, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів 17 липня 2021 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» виконало свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 29 грудня 2021 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за договором позики становить 8 000,00 грн, яка складається з наступних складових: 2 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 6 000,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Таким чином, за 5 (п'ятьма) вказаними кредитними договорами заборгованість відповідача перед кредитними установами, правонаступником яких є позивач, становить 112 861,96 грн.
Із даних розрахунків по кожному кредитному договору вбачається, що нарахування жодних штрафних санкцій, в тому числі пені, не здійснювалось.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №624024, Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є юридичною особою зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ст. 512 ЦК України, передбачено можливість зміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Укладені кредитні договори №3430602315/697590, №0666019304/1, №245271948, №3430602315437390, №12177-06/2021 підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер телефону відповідача.
Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про Захист персональних даних».
Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, клієнт підтвердив, що він ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, а також отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, що передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказані вище кредитні договори підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами первісних кредиторів підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, та про те, що позичальник всі умови договорів цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умовах договорів.
З досліджених судом доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами № 3430602315/697590від 17червня 2021 року в розмірі в розмірі 20400,00 грн, яка складається з: 5 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 15 300,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, №0666019304/1 від 08 травня 2021 в розмірі 35 549,98 грн, яка складається з: 2 299,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 32 550,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою, № 245271948 від 10 травня 2021 року в розмірі 33 011,98 грн, яка складається з: 16 497,72 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 15 514,26 грн - заборгованість за процентами за користування позикою, № 3430602315437390 від 15 червня 2021 року в розмірі 15 900,50 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 11 900,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою, № 12177-06/2021 від 18 червня 2021 року в розмірі становить 8 000,00 грн, яка складається з наступних складових: 2 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу кредиту, 6 000,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Всього заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 112 861,96 грн.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження перерахування від ТОВ «КУ «Європейська кредитна група», ТОВ «ГОУФІНГОУ», ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» коштів на рахунок відповідача апеляційний суд критично оцінює, оскільки відповідач на власний розсуд уклав з даними товариствами договори про отримання в користування кредитних коштів, в судовому порядку їх не було розірвано, тому твердження про неотримання кредитних коштів на підставі укладених договорів є сумнівним та розцінюється як намагання відповідача уникнути від виконання зобов'язань за кредитними договорами № 3430602315/697590, № 12177-06/2021, № 3430602315437390.
В свою чергу, факт отримання від ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідач не заперечує.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 638 та ч.1 ст.640 ЦПК України та правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами згод з усіх істотних умов такого договору.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт укладання вищевказаних кредитних договорів та відповідно надання відвідачу кредитних коштів за даними договорами.
Щодо доводів апеляційної скарг про необґрунтованість доданих розрахунків заборгованості та їх неналежності апеляційний суд зазначає, що дані доводи не можуть бути враховані, оскільки належних та допустимих доказів, які спростовують інформацію викладену у розрахунках заборгованості відповідачем не подано.
Крім того, своїх контррозрахунків щодо неправильного нарахування заборгованості за користування кредитними коштами згідно вищевказаних кредитних договорів стороною відповідача не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було застосовано до даних правовідносин строку позовної давності апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID- 19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Тобто, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було не одноразово продовжено.
У період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. ст. 257-259,362, 559, 681,728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії, а продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №3430602315/697590 від 17 червня 2021 року, договором позики №0666019304 від 08 травня 2021 року, кредитним договором №245271948 від 10 травня 2021 року, кредитним договором №3430602315/437390 від 15 червня 2021 року, кредитним договором №12177-06/2021 від 18 червня 2021 року було продовжено на строк дії воєнного стану.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати кредитних зобов'язань на користь позивача.
Ст. 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговичазалишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 04 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар