Справа № 759/17452/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7879/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023000000000338 від 23.02.2023 року.
Накладено арешт на майно, із забороною користування, відчуження і розпорядження майном, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , користуванні останнього та ОСОБА_10 , а саме:
- автомобіль марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15.08.2025 року у справі №759/17452/25 в частині накладення арешту у кримінальному провадженні за №12023000000000338 від 23.02.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 367 КК України, на майно, а саме: автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 та автомобіль марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні за №12023000000000338 від 23.02.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 367 КК України про арешт майна - відмовити.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що вважає дану ухвалу необгрунтованою, незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
Адвокат зазначає, що з аналізу прийнятого рішення очевидним є те, що при постановленні ухвали про арешт майна, а саме автомобілів - TESLA MODEL 3 д.н.з. НОМЕР_5 та MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з НОМЕР_6 - слідчий суддя був позбавленим неупередженості та самостійності, не дослідивши всіх обставин, справи ухвалив поспішне, необґрунтоване та незаконне рішення.
Також представник власника майна зауважує, що ОСОБА_6 жодного відношення до будь яких злочинних організацій не має.
Будь яких інших доводів про необхідність арешту майна ОСОБА_6 в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 15.08.2025 року не наведено та не підтверджено жодним доказом і є лише припущенням прокурора.
В матеріалах кримінального провадження за 12023000000000338 від 23.02.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_6 якимось чином вчиняє будь які протиправні дії.
З урахуванням викладених обставин, адвокат вважає, що арешт майна, а саме автомобілів - TESLA MODEL 3 KE1743YB та MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , накладений 15 серпня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва в рамках вказаного кримінального провадження, накладений незаконно та необґрунтовано.
Майно, а саме автомобілі - TESLA MODEL 3 KE1743YB та MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з НОМЕР_8 жодним чином не підпадають під ознаки речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Вказане майно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди та не містить жодних відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя приймаючи ухвалу про накладення арешту на майно жодним чином не оцінив вказані обставини, чим допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Також, відсутні підстави вважати, що майно може бути піддано конфіскації, спеціальній конфіскації або використане для забезпечення цивільного позову.
Так, органом досудового розслідування не надано достатніх підстав вважати, що автомобілі є об'єктом кримінально протиправних дій, можуть використовуватись, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а також, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Ураховуючи викладені обставини в їх сукупності, сторона захисту наголошує, що оскільки стороною обвинувачення не доведено необхідність та наявність підстав для існування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а також наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, з огляду на сумніви щодо співмірності такого обтяження права власності з завданням кримінального провадження, накладений раніше арешт підлягає скасуванню з метою дотримання прав власника майна.
Крім того, апелянт звертає увагу, що як прокурор в своєму клопотанні про накладення арешту на майно, так і суд безпосередньо в ухвалі вказує конкретних осіб як організаторів, співорганізаторів, та пособників кримінального правопорушення, попри те, що жодному з них не було повідомлено про підозру. Такі дії порушують ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України та ст. 276 КПК, яка визначає момент набуття особою статусу підозрюваного.
Крім того, як прокурор, так і суд, вийшли за межі предмету клопотання, яке мало би обмежуватись доведенням обгрунтованості арешту майна. Натомість вони надають оцінку діям осіб, формують структуру злочинної організації та описують їх ролі, що суперечить процесуальним вимогам.
16.10.2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких представник власника майна вказує, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється майже рік, однак ОСОБА_6 жодного разу не викликався до органу досудового розслідування та з ним не проводились слідчі дії.
ОСОБА_6 дуже обурило те, що його законні права було обмежено прокурором і судом, який задовольнив клопотання та наклав арешт на його майно, та він звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту на майно, яке було арештоване.
В рамках кримінального провадження №12023000000000338 від 23.02.2023, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2025 року було скасовано арешт на автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_6 .
Адвокат звертає увагу, що в кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на зазначений автомобіль, порушено справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження. Також вважає за необхідне звернути увагу суду на той факт, що шляхом моніторингу ухвал, наявних у відкритому доступі у ЄДРСР за кримінальним провадженням №12023000000000338, можливо прийти до висновку, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється зовсім за іншими фактами, оскільки фабула кримінального провадження повністю відрізняється від фабули, яка була зазначена в ухвалах про обшук, які пред'являли ОСОБА_6 .
В судове засідання не з'явився власник майна, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який щодо апеляційної скарги заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000338 від 23.02.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена група осіб, до складу якої входять службові особи податкового органу та суб?єктів господарської діяльності учасників акцизного ринку, за результатами реалізації підакцизних товарів - тютюнових виробів через оптово-роздрібну мережу, на постійній основі формуються значні масиви необлікованої готівки, які за «комісію», що складає два-три відсотки від суми, організаторами вказаних учасників акцизного ринку реалізуються (конвертуються) учасникам (організаторам) транзитно-конвертаційних центрів, при цьому до податкової звітності суб?єктів господарської діяльності обох сторін вносяться відомості про фіктивні фінансово-господарські операції, що не оподатковуються податком на додану вартість з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Так, група осіб, до складу якої входять службові особи податкового органу та суб?єкти господарської діяльності - учасники акцизного ринку, з 2023 року по теперішній час на території міста Дніпра та Дніпропетровської області організували незаконне виготовлення, зберігання та транспортування з метою збуту підакцизних товарів (тютюнових виробів), які мають підроблені марки акцизного податку та без марок, через підконтрольну їм торгівельну мережу (торгові точки).
В ході розслідування встановлено, що до складу вказаної організованої групи входять, зокрема, але не виключно, наступні особи:
- організатор - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , користується автомобілями MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з НОМЕР_9 та TESLA MODEL S, д.н.з. НОМЕР_10 ;
- співорганізатор - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_1 , користується автомобілем TESLA MODEL X PLAID, д.н.з. НОМЕР_11 ;
- співорганізатор - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_2 , користується автомобілем BMW X5, д.н.з. НОМЕР_12 ;
- пособник (бухгалтер) - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_3 , користується автомобілем MAZDA CХ-5, д.н.з. НОМЕР_13 ;
- пособник (бухгалтер) - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає: АДРЕСА_4 ;
- виконавець (водій) - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає: АДРЕСА_5 , користується автомобілем RENAULT MASTER, д.н.з. НОМЕР_14 ;
- пособник (здійснює легалізацію грошових коштів) - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає: АДРЕСА_6 , користується автомобілем TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 .
Також, встановлено, що злочинне угрупування винаймає в оренду декілька приміщень в АДРЕСА_7 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:01:376:0018, де розташоване офісне приміщення для ведення фінансово-господарської діяльності та складське приміщення для зберігання підакцизних товарів (тютюнових виробів, тощо) з підробленими марками акцизного податку України та без них. В той же час, отриманою інформацією встановлено, що за вищевказаною адресою розміщена виробнича лінія з виготовлення підробних підакцизних товарів (тютюнових виробів), які в подальшому реалізовуються через підконтрольну роздрібну торгівлю.
09.01.2025 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_8 , в ході якого серед іншого виявлено та вилучено: фальсифіковані тютюнові вироби з назвою, без наявних марок акцизного податку та транспортний засіб марки та моделі Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_15 , в якому серед іншого знаходились фальсифіковані тютюнові вироби з назвою «NZ», без наявних марок акцизного податку.
Окрім того, 09.01.2025 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_4 за місцем проживання ОСОБА_15 , яка відповідає за так званий бухгалтерський облік і в ході якого виявлено та вилучено мобільні телефони фігурантів злочинної діяльності і встановленими оглядами підтверджено факт протиправної діяльності організатора ОСОБА_10 та вище вказаних осіб.
29.05.2025 року слідчими, яким доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000338 від 23.02.2023 на підставі ухвали слідчого судді Святошинського р/с м. Києва ОСОБА_17 від 05.05.2025 по справі №759/9324/25 проведено обшук автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_12 , VIN: НОМЕР_16 .
За результатами проведення обшуку транспортного засобу BMW X5, д.н.з. НОМЕР_12 , VIN: НОМЕР_16 , на якому встановлено номерний знак НОМЕР_17 , що не відповідає реєстрації вказаного автомобіля і який перебував у користуванні ОСОБА_18 на виконання ухвали слідчого судді Святошинського р/с м. Києва ОСОБА_17 від 05.05.2025 по справі №759/9324/25, згідно прямого дозволу його вилучено та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, 427.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що для перевезення документів, чорнових записів, «тіньової» бухгалтерської документації, тютюнових виробів із підробленими марками акцизного податку і без марок, грошових коштів, отриманих від незаконного збуту товарів, що мають підроблені марки акцизного податку тощо ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , інші співучасники злочинної діяльності використовують транспортні засоби:
- MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з. НОМЕР_18 ;
- TESLA MODEL X PLAID, д.Н.3. НОМЕР_19 ;
- BMW X5, д.н.з. НОМЕР_20 ;
- TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_21 .
Відповідно до відомостей реєстраційної картки транспортного засобу ОСОБА_6 є власником:
- автомобіля марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- автомобіля марки MERCEDES-BENZ GLS 400, д.н.з НОМЕР_22 , VIN: НОМЕР_4 .
Окрім того, після проведених обшуків учасники організованої групи на чолі з організатором ОСОБА_10 вирішили легалізувати грошові кошти від незаконної діяльності, а саме продажу тютюнових виробів із підробленими марками акцизного податку і без марок, шляхом перепродажу автомобілей, що підтверджується протоколами огляду.
Ухвалами слідчих суддів Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2025 надано дозвіл на проведення обшуків у автомобілях MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з НОМЕР_8 та TESLA MODEL X PLAID, д.н.з. НОМЕР_11 , однак вказані автомобілі з метою унеможливлення їх вилучення після обшуку, учасники організованої групи, за вказівки їх організатора ОСОБА_10 починаючи з травня 2025 року переховують у невстановленому місці і на підставі цього, постановою слідчого вказані автомобілі MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з НОМЕР_23 та TESLA MODEL X PLAID, д.н.з. НОМЕР_11 оголошено в розшук.
При цьому, згідно даних реєстру «Пенсійного фонду України», встановлено: ОСОБА_12 відкрила ФОП 26.09.2024 року. Раніше офіційно не працювала.
ОСОБА_14 з 12.2018 року по 08.2019 року працювала на ФОП « ОСОБА_19 ». З 12.2019 по 02.2022 року працювала в АТ «КБ «ПриватБанк» з середньою заробітною платнею 10000 грн.
ОСОБА_20 з 12.2024 по теперішній час працює ТОВ "БУД МВТ" (ЄДРПОУ 41858308) з середньою заробітною платнею 20000 тис. грн.
- ОСОБА_10 офіційно не працює.
- ОСОБА_21 офіційно не працює.
- ОСОБА_22 офіційно не працює.
- ОСОБА_13 офіційно не працює.
- ОСОБА_6 офіційно не працює.
Таким чином, вищезазначені особи приймають участь у протиправному механізмі та мають наявність ознак системної діяльності, спрямованої на легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом
На теперішній час триває досудове розслідування, зокрема за ч. 3 ст. 209 КК України, де перевіряються в тому числі законність набуття причетними до злочину особами рухомого та нерухомого майна, джерела походження грошових коштів тощо.
Крім того, досудовим розслідуванням попередньо встановлено, що з метою легалізації коштів, які отримані від незаконного збуту підакцизних товарів (тютюнових виробів), які мають підроблені марки акцизного податку та без марок, причетними до злочинної діяльності особами здійснюється придбання рухомого та нерухомого майна, право власності на яке оформлюється на сторонніх осіб, хоча фактичне користування здійснюється саме особами, причетними до розслідуваного злочину.
На виконання доручення слідчого, оперативними співробітниками СБУ встановлено, що активні учасники злочинної діяльності планують продати вище вказані транспортні засоби з метою легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, зокрема оглядами.
28.01.2025 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_23 вказане вище майно, зокрема автомобіль марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 400, д.н.з НОМЕР_22 , VIN: НОМЕР_4 було визнано речовим доказом.
08.08.2025 року (клопотання датоване 05.08.2025) прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, в якому просив накласти арешт на майно, заборонивши здійснювати його відчуження, розпорядження та користування, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , користуванні останнього та ОСОБА_10 , а саме: автомобіль марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 400, д.н.з НОМЕР_22 , VIN: НОМЕР_4 .
Клопотання прокурор мотивував тим, що у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що вищевказані транспортні засоби придбані за рахунок грошових коштів, отриманих від незаконного збуту підакцизних товарів (тютюнових виробів), які мають підроблені марки акцизного податку та без марок.
Крім того, постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України вказані вище транспортні засоби визнані речовими доказом у кримінальному провадженні, оскільки наявні достатні підстави вважати, що останні є доказами факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, використовуються для перевезення документів, чорнових записів, «тіньової» бухгалтерської документації, тютюнових виробів із підробленими марками акцизного податку і без марок, грошових коштів, отриманих від незаконного збуту товарів, що мають підроблені марки акцизного податку тощо, в тому числі є предметами, набутими кримінально-протиправним шляхом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Так, положення п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачають арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у вище вказаному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96 Кримінального кодексу України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 962 Кримінального кодексу України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
Метою арешту майна у зазначеному випадку є збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні та забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.
Враховуючи зібрані у провадженні відомості, є достатні підстави вважати, що вищевказане майно, яке належить ОСОБА_6 , містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та може бути набутим кримінально протиправним шляхом, а тому з метою його збереження та з метою спеціальної конфіскації на нього має бути накладено арешт.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023000000000338 від 23.02.2023 року.
Накладено арешт на майно із забороною користування, відчуження і розпорядження майном, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , користуванні останнього та ОСОБА_10 , а саме:
- автомобіль марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя зазначив, що зазначене в клопотанні майно, а саме автомобілі марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , підпадає під ознаки речових доказів, оскільки воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до положень статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення про те, що вилучене майно може містити інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та могло бути здобутим злочинним шляхом, а тому зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Твердження апелянта про те, що арештоване майно, а саме автомобілі марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, та не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучене при обшуку майно могло бути здобутим злочинним шляхом та могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що постанова від 28.01.2025 року про визнання майна речовими доказами не містить належного обґрунтування, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна, а саме автомобілів марки TESLA MODEL 3, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ,ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить інформацію, яка має значення для встановлення фактів та обставин, що з'ясовуються під час кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_6 завданням кримінального провадження, та те, що на це ж саме майно останнього вже накладався арешт, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4