Провадження № 22-ц/803/9353/25 Справа № 208/13129/24 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Повалій Олени Василівни та Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду м.Кам'янського Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року у складі судді Похваліти С.М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-8), в обґрунтування якого посилався на те, що він 21 червня 1995 року був прийнятий учнем гірничого майстра підземним з повним робочім днем до шахти Красноармійська-Західна-1, 06.05.2021 року був звільнений.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 06 грудня 2019 року.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 19 лютого 2020 року серії 12ААА №088075 (копія додається) позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% через професійне захворювання.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 19 лютого 2020 року серії 12ААБ №416813 (копія додається) позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності.
У зв'язку з вказаним професійним захворюванням порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.
Окрім того, внаслідок хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.
На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання у сумі 245 000,00 грн.
Рішенням Заводського районного суду м.Кам'янського Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» судовий збір на користь держави у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 90-93).
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині задоволених вимог зменшивши розмір моральної шкоди до 40 000,00 грн (а.с. 96-103).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Повалій О.В. подала апеляційну скаргу (а.с. 137-141), посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду зміни стягнувши з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 245 000,00 грн без відрахування податків та обов'язкових платежів.
Сторони по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційні скарги у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, а рішення суду змінити враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно до трудової книжки ОСОБА_1 21 червня 1995 року був прийнятий учнем гірничого майстра підземним з повним робочім днем до шахти Красноармійська-Західна-1, з 28 червня 1996 року шахта Красноармійська-Західна-1 реорганізована у ДВАТ «Шахта Красноармійська-Західна-1», з 14.06.2000 року ДВАТ «Шахта Красноармійська-Західна-1» реорганізовано у ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1», з 28 вересня 2000 року ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1» реорганізовано у ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1», з 05.08.2008 року ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», з 01.10.2008 року ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1», з 07.09.2010 року ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», з 13.09.2018 року ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», 06.05.2021 року був звільнений.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 грудня 2019 року, комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, а саме: Пневмоконіоз (t/t, l/l), ЛН І-ІІ (першого-другого ст.), який встановлений клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» та встановлено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з роботою ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці на підприємстві ПрАТ «ШУ «Покровське».
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 19 лютого 2020 року серії 12ААА №088075 позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% через професійне захворювання.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 19 лютого 2020 року серії 12ААБ №416813 (копія додається) позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №154 позивач має професійне захворювання та проходить лікування у зв'язку з хронічним професійним захворюванням.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки втрата працездатності позивача сталася внаслідок професійного захворювання на виробництві відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення безпечних умов праці відповідно до нормативно-правових актів, саме на відповідача покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.
Враховуючи характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань позивача, істотності недоотриманих благ, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам процесуального та матеріального права на підставі досліджених доказів.
Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача про непогодження зі стягнутим місцевим судом розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, прийняв до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності у розмірі 40% та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, врахував вину підприємства в заподіянні шкоди, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків та істотність вимушених змін в життєвих стосунках позивача.
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення (постанова Великої Палати Верховного суду від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 грудня 2019 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення 06 грудня 2019 року норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» щодо безпідставного вирішення місцевим судом в оскарженому рішення питання щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів» заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Так, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
З урахуванням викладеного необґрунтованим є вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів».
Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржене рішення підлягає зміні шляхом виключення у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів».
Враховуючи вищевказаний правовий висновок Верховного суду колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Повалій О.В. про те, що стягнута сума моральної шкоди не підлягає оподаткуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Повалій О.В., однак наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та зміни оскарженого рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Повалій Олени Василівни - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м.Кам'янського Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року - змінити, виключити у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів».
Рішення Заводського районного суду м.Кам'янського Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року в іншій частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “05» листопада 2025 року.
Повний текст постанови складено “06» листопада 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна