Провадження № 22-ц/803/9076/25 Справа № 183/4090/24 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
04 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Пікос А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства, -
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Томаківського районного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту батьківства.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначала, що з 2021 року по листопада 2022 року між нею та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м.Вінниця, були тісні стосунки, деякий час вони проживали, як чоловік та дружина.
ОСОБА_4 був військовослужбовцем з 2019 року, служив за контрактом в Національній гвардії України, періодично знаходився у відрядженнях та перебував у м.Мар'їнка Покровського району Донецької області, де вони і познайомилися.
Їх стосунки призвели до вагітності заявниці, тому, починаючи з травня 2022 року ОСОБА_4 продовжував з нею стосунки, спілкувався, надавав допомоги, достовірно знаючи про її вагітність.
У зв'язку з передислокацією військ, ОСОБА_4 змінив місце проживання, переїхав в іншу місцевість зі своєю військовою частиною, продовжував спілкуватися із заявницею лише в телефонному режимі.
З моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України, ОСОБА_4 приймав участь у визволенні Батьківщини, виконував свій військовий обов'язок у складі 14 штурмової бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України, а ІНФОРМАЦІЯ_3 він загинув у с.Роботіне Запорізької області. На момент його смерті ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , яка являється його офіційною дружиною та вдовою.
З листопада 2021 року заявниця впевнилася, що стосунки з ОСОБА_4 стали прохолоднішими, не мали свого продовження, однак ІНФОРМАЦІЯ_4 вона народила доньку - ОСОБА_5 , відомості про батька дитини були внесені, відповідно до вимог ст. 135 СК України.
Одразу після народження дитини, у зв'язку з повномасштабним вторгненням, заявниця переїхала разом з дочкою у більш безпечне місце, а саме в с.Мар'янівку Самарівського району Дніпропетровської області, де має статус внутрішньо-переміщеної особи.
10.05.2022 року заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок чого змінила своє прізвище на ОСОБА_7 , але шлюб між цим подружжям був розірваний за заявою подружжя 07.05.2024 року, актовий запис № 43.
Заявниця наполягала на тому, що саме ОСОБА_4 є біологічним батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Про існування цієї дитини знають і мати загиблого - ОСОБА_1 , і його дружина - ОСОБА_3 , і його сестра - ОСОБА_9 , з якою заявниця підтримує листування.
Встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_4 відносно малолітньої - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заявниці необхідно задля отримання одноразової грошової допомоги, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; а також для набуття дитиною права на пільги, згідно ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», права на отримання пенсії за втратою годувальника.
У зв'язку з чим просила суд:
- визнати громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
- зобов'язати Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , № 246, що був складений 23 березня 2022 року Самарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):
-батьком дитини зазначити громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-прізвище змінити з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 »,
-по батькові змінити з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ».
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2025 року заяву - задоволено.
Визнано громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , № 246, що був складений 23 березня 2022 року Самарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):
-батьком дитини зазначено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-прізвище змінено з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 »,
-по батькові зміннно з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
03.10.2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення від Міністерства оборони України, де представник просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства.
06.10.2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи без участі від Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту батьківства.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 народились ОСОБА_14 , матір'ю якої значиться ОСОБА_15 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 19).
Відомості про батька дитини внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, у відповідності до вимог ст. 135 СК України (а.с. 20).
10 травня 2022 року ОСОБА_15 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , внаслідок чого її прізвище було змінено на ОСОБА_7 (а.с. 23), який було розірвано 07 травня 2024 року (а.с. 60).
Заявниця, звертаючись до суду із цією заявою наполягала на тому, що батьком малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 , надавши при цьому фото таблиці з місця захоронення ОСОБА_4 (а.с. 26).
У ході розгляду справи сторони не спростовували, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 , однак свідоцтво про його смерть не надали.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 128 ч. 1 Сімейного кодексу України, за відсутністю заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Згідно ст. 128 ч. 3 Сімейного кодексу України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття та особою, яка вважає себе батьком дитини.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16 зазначено, що «доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги».
При вирішенні питання про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо незгоди із результатом проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи як необґрунтовані.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» проведено судово-медичну експертизу зразка крові загиблого громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зразків букального епітелію громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , за результатами якої, зроблено висновок, яким встановлено, вірогідність того, що загиблий ОСОБА_4 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв»язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,999981 % (т.1.а.с.224-227).
Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).
Доказів на спростування зазначеної експертизи апелянтом надано не було ні суду першої, ні апеляційної інстанції.
Тлумачення змісту статті 130 СК України свідчить, що закон не визначає конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18, постанова Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 205/5830/21).
Як докази для встановлення факту батьківства до суду можуть подаватися: докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які містять відомості про родинні відносини осіб, листи, телеграми чоловіка, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява чоловіка за місцем роботи про надання йому відпустки у зв'язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення чоловіком турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини); довідки органів ДРАЦС про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником; висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду; інші докази, встановлені судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних або господарських справах.
Зазначений перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи.
Слід також враховувати, що передумовою звернення до суду в справах про встановлення батьківства є, зокрема, наявність кровного споріднення між особою, яку позивач просить визнати батьком, і дитиною.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 206/1906/23).
Також, посилання апелянта про те, що заявниця не зазначила ОСОБА_4 батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у свідоцтві про народження, тому що він не є батьком дитини, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дані твердження спростовуються висновком судової молекулярно-генетичної експертизи.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява в частині визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обґрунтована та підлягає задоволенню.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта та заперечення Міністерства оборони України, які були викладені у письмових поясненнях, про те що заява про встановлення батьківства подана для отримання у майбутньому одноразової грошової допомоги при загибелі ОСОБА_4 , оскільки спір щодо призначення чи виплати допомоги або інших компенсаційних виплат, пов'язаних з проходженням служби та загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 в межах цієї цивільної справи не вирішувався.
Що стосується вимог в частині зобов'язання Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актового запису про народження дітей, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
У відповідності до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до ПРАВИЛ державної реєстрації актів цивільного стану в Україні (затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5) абз.8 пункту 20 глави 1 розділу ІІІ, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно ПРАВИЛ внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5) підпункт 2.16.4 пункту 2.16 розділу II на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Згідно ч.4 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
У відповідності о вимог ст. 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанова Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 759/19076/22).
За таких обставин, суд правомірно задовольнив вимоги у цій частині, зобов'язавши Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , № 246, що був складений 23 березня 2022 року Самарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):батьком дитини зазначити громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище змінити з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », по батькові змінити з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ».
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 04 листопада 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 06 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров