Провадження № 22-ц/803/7688/25 Справа № 205/4304/23 Суддя у 1-й інстанції - Костромітіна О. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №205/4304/23 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання спадкового договору недійсним, припинення права власності, та за зустрічним позовом представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Черкавського Юрія Сергійовича до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем приміщень магазинів та торгових павільйонів, скасування рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та визнання за ОСОБА_6 право користування земельною ділянкою за місцем знаходження приміщень магазинів та торгових павільйонів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Черкавського Юрія Сергійовича на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року про забезпечення позову, ухвалене у складі судді Костромітіної О.О., -
Позивач ДМР звернувся Новокодацького районного суду м.Дніпра до суду з заявою про забезпечення позову в якій просив застосувати заходи забезпечення цивільного позову шляхом заборони ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1420255112101); заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження,записів про іпотеку, інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1420255112101).
В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом позову є земельна ділянка по АДРЕСА_1 .
Вказує, що дана земельна ділянка ніколи не передавалась під будівництво будь-яким юридичним або фізичним особам, право власності чи користування нею за будь-якими юридичними або фізичними особами не оформлювалося.
Зазначає, що на цій земельній ділянці, яка належить до комунальної власності територіальної громади, без дозволу власника землі (земельної ділянки) Дніпровської міської ради самочинно побудовано будівлі, що створює перешкоди ДМР у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном-земельною ділянкою.
Звертає увагу, що можливе відчуження спірного об'єкту нерухомого майна може в подальшому покласти на позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав у випадку задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом самочинно побудованого нерухомого майна та припинення права володіння, просить суд застосувати вищевказані заходи забезпечення позову.
Ухвалою Новокодацького районного суду м.Дніпра від 10 червня 2025 року заяву ДМР, про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ДМР до ОСОБА_1 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання спадкового договору недійсним, припинення права власності, та за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_1 до ДМР, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем приміщень магазинів та торгових павільйонів, скасування рішення Департаменту по роботі з активами ДМР та визнання за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою за місцем знаходження приміщень магазинів та торгових павільйоні - задоволено.
Не погодившись з ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Черкавський Ю.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було застосовано зустрічне забезпечення.
Вказує, що на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.
Звертає увагу, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Також звертає увагу, що справа перебуває в суді з 2023 року і заявником не наведено жодних даних про те, що відповідач намагалася вчинити будь-які дії направленні на відчуження споруд.
Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що відповідно до частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Зауважує, що предметом спору у даній справі є земельна ділянка на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві власності, а заходи забезпечення позову заявник просить застосувати до нерухомого майна, а не земельної ділянки.
Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази та посилання на те, що невжиття обраних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.
Вважає, що вжиття заходів забезпечення позову не буде виступати як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а тільки створить невиправдані обмеження титульного власника в його правах, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог законодавства, без достатнього дослідження матеріалів справи, а тому є підстави для її скасування.
У зв'язку з чим, просить ухвалу Новокодацького районного суду м.Дніпра від 10 червня 2025 року про забезпечення позову у справі №205/4304/23 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Сторони в судове засідання на з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з'явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Пунктом 4 ч.1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зазначивши, що дана земельна ділянка ніколи не передавалася під будівництво будь-яким юридичним або фізичним особам, право власності чи користування нею за будь-якими юридичними або фізичними особами не оформлювалося.
Зазначає, що на цій земельній ділянці, яка належить до комунальної власності територіальної громади, без дозволу власника землі (земельної ділянки) Дніпровської міської ради, самочинно побудовано будівлі, що створює перешкоди ДМР у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном-земельною ділянкою.
Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду судового спору, недопущення з його боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно, або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність забезпечення позову.
Судом першої інстанції вірно враховано, що судом розглядається спір між сторонами предметом якого, в тому числі, є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді міста і відповідачем по справі є ОСОБА_1 . У разі задоволення первісного позову, виконання рішення суду в подальшому може буде ускладнено, через можливу зміну власника нерухомого майна, і покладе в подальшому на позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Тому, на переконання суду, заходи такого забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, а також є необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення у разі його задоволення.
Задоволення заяви про, забезпечення позову не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує прав інших осіб.
Подібним за наведених вище висновкам дійшов суд касаційної інстанції в свої ухвалах від 12 вересня 2022 року у справі №127/25378/21, від 20 вересня 2023 року у справі №206/2163/23.
Враховуючи викладене, висновок суду є правильним, оскільки у разі відчуження спірного нерухомого майна, відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде вимушений здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, та не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову і не тягнуть скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Новокодацького районного суду м.Дніправід 10 червня 2025 року немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черкавського Юрія Сергійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року про забезпечення позову у цивільній справі №205/4304/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 05.11.2025р.
Головуючий суддя О.В.Агєєв