Справа № 366/2297/25
Провадження № 3/366/1450/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року селище Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
22.07.2025 до Іванківського районного суду Київської області від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшов протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В. Розгляд справи призначено на 14.08.2025.
У судовому засіданні 14.08.2025 розгляд справи було відкладено на 03.09.2025, у зв'язку з клопотанням представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні 03.09.2025 розгляд справи було відкладено на 02.10.2025, на підставі клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
02.10.2025 від представника Мацюка Ю.М. надійшли пояснення по справі, відповідно до яких останній просить закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за відсутності події та складу правопорушення, з зазначенням наступних підстав:
- незаконність зупинки;
- проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння не уповноваженою особою;
- не роз'яснення прав та обов'язків.
Участь у судовому засіданні 02.10.2025, в режимі відеоконференції, взяв адвокат Халупко С.В, який надав пояснення по суті справи та просив суд закрити провадження у справі.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції, яка повернулася з відміткою «відсутній адресат за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду.
Згідно з ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
У судовому засіданні досліджені наступні докази по справі:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 394121 від 17.07.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення;
- акт огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (результати огляду 1, 77 ‰ (проміле));
- роздруківка результату тестування на алкоголь до протоколу;
- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;
- оптичний диск із матеріалом відеозапису із нагрудної камери поліцейського;
-матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписом.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та визнання її винуватості.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 394121 від 17.07.2025, складеного поліцейським відділення поліції № 3 (м. Чорнобиль) Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Чекерланом І.В.: 17.07.2025 близько 10 год. 35 хв. в м. Чорнобиль по вулиці Кірова поблизу будинку 2 водій ОСОБА_1 керував автомобілем фіат Дукато р/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці за допомогою алкотестера Драгер, результати огляду 1, 77 ‰ (проміле), чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності може бути притягнута особа за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зазначеними нормою встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
Дослідивши відеозапис, долучений до матеріалів справи, судом встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .
Під час спілкування з водієм, працівниками поліції у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а тому ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та роз'яснено про можливість проведення відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я або на місці зупинки працівником поліції, а також про можливість відмови у проходженні огляду.
Огляд останнього на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер. Проба позитивна - 1, 77 ‰ (проміле).
Під час розгляду справи судом не встановлено будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що працівники патрульної поліції були упереджені при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як і не встановлено будь-яких даних про застосування щодо нього незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки.
Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, а тому відповідно до ст. 266-1 КУпАП, огляд останнього на стан сп'яніння не належить до повноважень працівників поліції, а віднесено до компетенції посадових осіб уповноважених на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України суд до уваги не приймає, виходячи з такого.
Положеннями вказаної статті визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водій транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Однак ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, як учасник дорожнього руху, підлягав огляду на стан алкогольного сп'яніння за інших обставин, ніж визначені в ст. 266-1 КУпАП. Тому огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом та можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог Правил дорожнього руху України.
Надаючи оцінку посиланню представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності на незаконну та безпідставну зупинку ОСОБА_1 , суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.35 «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).
Якщо водій не був причетний до діянь, перелік яких визначено ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», за які його слід було зупинити, відповідно всі наступні вимоги працівників поліції водій не повинен виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.
Місто Чорнобиль, де поліцейськими був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , відповідно до додатку 1 Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи до Постанови № 106 КМУ від 23.07.1991 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.
Відповідно до абз. 4, абз. 11 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення у тому числі забороняється: перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб без їх згоди; перебування осіб, які мають медичні протипоказання для роботи в контакті з джерелами іонізуючого випромінювання або щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки вони є професійно хворими.
Відповідно до ст. 14 цього Закону, у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забезпечується суворий природоохоронний режим, охорона територій, природних, історичних та етнокультурних пам'яток відповідно до чинного законодавства.
Охорону громадського порядку на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при в'їзді та виїзді з таких зон забезпечують уповноважені підрозділи органу Національної поліції.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що уповноваженими державними органами (Верховною радою України шляхом прийняття Закону та МНС України шляхом затвердження Інструкції) у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, у тому числі в м. Чорнобиль встановлений спеціальний режим перебування та руху громадян і транспортних засобів, які полягають в обмежені перебування у цій зоні сторонніх осіб.
При цьому, працівники ВП № 3 Вишгородського РУП, які в силу покладених на них завдань виконують свої обов'язки в зоні відчуження, у відповідності до положень статті 14 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюють охорону громадського порядку та перевірку законності перебування громадян у згаданій зоні, відповідно, з урахуванням встановленого режиму руху в зоні відчуження мають право в силу п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» здійснювати зупинку транспортних засобів з метою виконання покладених на них завдань.
Таким чином, у поліцейських Відділу поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області були всі підстави для зупинки транспортного засобу у зоні відчуження, а саме у місті Чорнобиль, з метою перевірки законності його перебування у цій зоні.
Саме по собі неповідомлення працівником поліції причин зупинки транспортного засобу в порядку ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», в контексті правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, за фактичної наявності такої причини, не є наслідком визнання всіх інших похідних доказів недопустимими, а тому, не є самостійною підставою для закриття провадження у справі.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені поліцейськими його права та обов'язки, суд до уваги не приймає, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що останньому були роз'яснені його права та обов'язки, протокол підписаний останнім.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Враховуючи характер правопорушень та особу правопорушника, суддя вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суддя враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, де зазначено, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведеного вбачається, що у 2025 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. (3028 гривень х 0,2 = 605 гривень 60 коп.).
Керуючись ст. 24, 27, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 251, 268, 283-285, 294 КУпАП, суд
1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідчення водія НОМЕР_2 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік
реквізити для оплати штрафу - отримувач: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення.
2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідчення водія НОМЕР_2 ) в дохід Держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок)
реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Суддя Віталій МОВЧАН