Справа № 157/1012/25
Провадження №1-кс/157/444/25
05 листопада 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання володільця майна ОСОБА_3 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна, застосованого в кримінальному провадженні №12025030530000350 від 08.06.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
встановив:
Володілець майна ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в якому зазначає, що 08 червня 2025 року в м. Камені-Каширському Волинської області співробітниками поліції під час огляду місця події у кримінальному провадженні №12025030530000350 у нього було вилучено легковий автомобіль, що знаходився в його фактичному володінні марки «ЗАЗ» моделі «1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 , та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на вилучений 08 червня 2025 року під час огляду місця події легковий автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
Оскільки станом на 08 серпня 2025 року ОСОБА_3 не було оголошено про підозру у вчиненні зазначеного кримінально караного діяння, зважаючи на об'єктивно неналежні умови (зберігання під відкритим небом) утримання транспортного засобу у дворі районного відділу поліції, володілець майна звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна. Відповідно до рішення суду (ухвала від 12 серпня 2025 року) у задоволенні його клопотання про скасування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна відмовлено. Головним чином - через ненадання ним, як заявником, належних доказів, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба або, що такий арешт накладено необґрунтовано. Крім цього, у судовому засіданні було заслухано слідчого ОСОБА_5 , котрий виступав проти задоволення клопотання. Він зазначав, що з арештованим транспортним засобом проведені всі необхідні слідчі дії, проте досудове слідство не вдалося завершити (прийняти остаточне процесуальне рішення). Також слідчий зазначив, що, ймовірно, необхідно буде провести додаткові слідчі дії, щоправда не обумовив, які саме.
Днями сливе вже 5-ти місячний строк відколи ОСОБА_3 , не будучи повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, фактично позбавлений у своєму праві, пов'язаному з володінням майном. Від 12 серпня 2025 року (відмови у задоволенні клопотання про скасування арешту майна) минув більш аніж достатній час для того, аби орган розслідування визначився з тим, чи є докази вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення або ж таких доказів немає. Зволікання з цим породжує розумний сумнів у наявності підстав для продовження досудового розслідування.
Вважає, що за вказаних обставин скасування арешту не зможе негативно вплинути на сам хід досудового розслідування. Як добросовісний володілець майна запевняє, що зберігатиме автомобіль і реєстраційний документ на нього у гаражних умовах, а тому це цілком відповідатиме інтересам і досудового розслідування. Також, на його погляд, за фактичними обставинами справи ознаки злочину у його діях відсутні, а тому немає потреби у продовженні заходу забезпечення кримінального провадження як такого.
Посилаючись на викладене вище, володілець майна ОСОБА_3 просить скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року, на легковий автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в частині заборони користування цим транспортним засобом.
Володілець майна ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Слідчий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, до якої також додав постанову про закриття кримінального провадження №12025030530000350.
Вивчивши зміст клопотання, дослідивши додані до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання належить відмовити.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025030530000350 від 08.06.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду від 11 червня 2025 року накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на вилучений 08 червня 2025 року під час огляду місця події легковий автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
Постановою слідчого СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 27 серпня 2025 року кримінальне провадження №12025030530000350 від 08.06.2025 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).
Частини 3 та 4 ст. 174 КПК України регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст. 174 КПК України не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою слідчого на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК України Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» №2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Правову позицію щодо застосування положень Кримінального процесуального кодексу України про скасування арешту майна після закриття кримінального провадження висловила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 15.04.2024 по справі №554/2506/22, де зазначила, що після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи частини 4 ст. 132 КПК України є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування. Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК України вимагають поводження із вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим у порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, в разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом, слідчим речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). У Рішенні від 18 червня 2020 року №5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.
Як зазначено вище, кримінальне провадження №12025030530000350 від 08.06.2025 закрив слідчий СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 постановою від 27 серпня 2025 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. З цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року про арешт майна в цьому кримінальному провадженні, наслідком чого є припинення арешту як заходу забезпечення кримінального провадження, тому звернення власника майна із клопотанням про скасування арешту майна після закриття кримінального провадження є зайвим.
З урахуванням зазначеного вище та беручи до уваги, що кримінальне провадження закрито в порядку, передбаченому процесуальним законом, що припиняє дію ухвали слідчого судді про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що правових підстав для задоволення клопотання власника майна про скасування арешту майна немає.
Керуючись статтями 132, 170, 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні клопотання володільця майна ОСОБА_3 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна в кримінальному провадженні №12025030530000350 від 08.06.2025, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1