Справа № 157/1552/25
Провадження №2/157/673/25
05 листопада 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 15 грудня 2019 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3700109315/184498 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Згідно з умовами кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2000 гривень; дата надання кредиту - 15.12.2019; строк кредиту - 30 днів; валюта кредиту - UAH; відсоткова ставка -1,85% на добу.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 5071 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 3071 гривня.
Згідно з нормами кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На підтвердження видачі товариством кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 15.12.2019 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000 грн за реквізитами платіжної картки №4149-43xx-xxxx-9413, що в свою чергу є доказом видачі кредитних коштів.
Відповідно до умов кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач повідомляє, що останнім на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
Між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» 31.05.2021 укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №3700109315/184498 від 15.12.2019 укладеним із ОСОБА_1
ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021, 03 червня 2021 року відступив право вимоги за кредитним договором №3700109315/184498 від 15.12.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі - Позивач), у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №3700109315/184498 від 15.12.2019 у розмірі 5071 гривня та сплачений судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та судового збору визнав повністю. Заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн, оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають принципам співмірності та розумності. У позовній заяві ця сума зазначена лише в орієнтовному розрахунку судових витрат, але не заявлена в прохальній частині. Вважає, що сума гонорару 10 500 грн є непропорційною до суми самого позову 5071 грн, перевищуючи її майже вдвічі. Справа є типовою та не має складності, яка вимагала б таких значних витрат на правову допомогу. З огляду на принцип справедливості, просить суд врахувати наступні обставини. Відповідачем 13.06.2025 було закрите виконавче провадження №68737411, яке вів приватний виконавець Папроцький А.А., що свідчить про його добросовісне ставлення до фінансових зобов'язань. Витрати на закриття виконавчого провадження були значними і частково профінансовані з його відпускних, що для нього, як вчителя, є відчутним фінансовим тягарем. Згідно з наданою довідкою про доходи, його заробітна плата до оподаткування (брутто) є вищою, але фактичний дохід (нетто) становить приблизно 8000 грн на місяць. Враховуючи викладене, вважає, що стягнення додаткових 10500 грн є надмірним і несправедливим для нього як відповідача. Просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором та судовий збір, а в разі подання позивачем клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити в його задоволенні або зменшити розмір цих витрат до розумних справедливих меж.
Представник позивача 26.09.2025 направив до суду заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому вважає заявлену до стягнення суму судових витрат у розмірі 10 500 грн необґрунтованою і такою, що підлягає істотному зменшенню або скасуванню. Позивач у своїй заяві про розподіл судових витрат сам посилається на ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, яка вимагає від суду вирішувати питання про розподіл витрат, виходячи з їхньої розумності та співмірності. Таким чином, позивач не може заперечувати право суду на оцінку розумності та співмірності його ж власних витрат. Критична неспівмірність: сума заявленого гонорару адвоката (10 500 грн) є непропорційною до ціни позову (основного боргу) - 5071 грн і більше ніж у два рази перевищує суму стягнення, що прямо порушує принципи розумності та співмірності. Одна година «Зустріч та консультація» (2000 грн): справа є типовою (кредитний договір); така консультація не вимагає 1 години роботи за високою ставкою 2000 грн/год. 2,5 години «Складення позовної заяви» (5000 грн): складення типової позовної заяви здійснюється з використанням шаблонних форм і не може обґрунтовано займати 2,5 години. Це є явно завищеною сумою. 1,5 година «Інші клопотання, моніторинг реєстру» (3000 грн): цей пункт є неконкретним і недоведеним. Адвокат не надав суду доказів складення жодного іншого клопотання, крім заяви про розподіл витрат. «Канцелярські витрати» (500 грн): заявлені витрати на кореспонденцію у сумі 500 грн не підтверджені жодними належними доказами (чеками, квитанціями). Відповідно до ст. 142 ЦПК України, судові витрати, які не були підтверджені належним чином, не підлягають стягненню.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги про стягнення боргу не визнав. Також заперечив щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що 15 грудня 2019 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора R54208.
Згідно з пунктами 1.1.-1.3. кредитного договору ТОВ «ГОУФІНГОУ» надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 13.01.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки фіксована.
Відповідач не заперечив, що на виконання умов договору отримав від відповідача грошові кошти у сумі 2000 грн на платіжну картку, як зазначено в позовній заяві.
Таким чином, сторони погодили всі істотні умови кредитування, а відповідач отримав кошти у розмірі 2000 грн шляхом зарахування на банківську картку, вказану ним у реквізитах до кредитного договору.
Між ТОВ «ГОУФІНГОУ», як клієнтом, і ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як фактором, 31 травня 2021 року укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно з умовами якого фактор передає грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021 ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3700109315/184498 від 15.12.2019 у розмірі 5071 грн, з яких: 2000 грн залишок по тілу кредиту та 3071 грн залишок по відсотках.
Між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 03 червня 2021 року укладено договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступає за плату ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» права вимоги за кредитним договором, а ТОВ «ФК ДЕБТ КОРЛЛЕКШН» заміняє ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3700109315/184498 від 12.12.2019 у розмірі 5071 грн, з яких: 2000 грн залишок по тілу кредиту; 3071 грн залишок по відсотках.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором після переходу до позивача прав вимог за кредитним договором до відповідача, останній не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості.
Установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши укладення між сторонами кредитного договору, а також наявність заборгованості за ним, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2000 гривень.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З наданого представником позивача розрахунку встановлено, що за період поза межами строку кредитування, позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за «користування кредитом». Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Умовами кредитного договору продовження строку дії договору не передбачено.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору позики є безпідставним, тому проценти за користування коштами за кредитним договором повинні нараховуватися впродовж 30 днів, як передбачено додатком №1 до кредитного договору.
За таких обставин, з урахуванням викладеного вище, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню відсотки за вказаним кредитним договором протягом 30-ти денного строку дії кредитного договору за процентною ставкою 1,85% у розмірі 1110 грн (2000 грн (сума кредиту) х 1,85% (процентна ставка) = 37 грн х 30 днів (строк кредитування) = 1110 грн).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а саме з відповідача слід стягнути в користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №3700109315/184498 від 15.12.2019 у розмірі 3110 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2000 грн та заборгованості за відсотками 1110 гривень.
Проведений судом розрахунок повністю співпадає з графіком розрахунків та орієнтованою сукупною вартістю кредиту, наведеним первісним кредитором у додатку №1 до кредитного договору.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме в такий спосіб діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Тому надані позивачем витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу не можуть вважатися належними доказами наявності такої заборгованості.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з ОСОБА_1 у користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3110 грн, з яких: 2000 грн заборгованість за тілом кредиту; 1110 грн заборгованість по відсотках.
Позивач ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» просило суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 10 500 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, частково задовольняючи позов, стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у частці 61,33%, а саме 1485 грн 66 к.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги №11/07/2025 від 11.07.2025, укладений між ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та адвокатом Пархомчуком С.В.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 від 18.07.2019; копію довіреності від 11.07.2025; акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025, платіжна інструкція кредитного переказу коштів №9541 від 15.09.2025; рахунок №15.09.2025-8 від 15.09.2025, згідно з якими вартість послуг із надання правничої допомоги становить 10 500 гривень.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, розмір стягнутої заборгованості, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є явно завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17).
Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 4000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у частці 61,33%, а саме 2453 грн 20 к.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 509, 526, 527, 530, 536, 626, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за договором №3700109315/184498 від 15 грудня 2019 року в розмірі 3110 (три тисячі сто десять) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 1485 (одну тисячу чотириста вісімдесят п'ять) гривень 66 копійок судового збору та 2453 (дві тисячі чотириста п'ятдесят три) гривні 20 копійок витрат за надання професійної правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Повне найменування, ім'я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042, код в ЄДРПОУ 44243120; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий Б.С. Гамула