04 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 491/89/25
провадження № 61-13589ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року,
касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року,
в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в розмірі 104 335,43 грн.
Здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 04 серпня 2025 року звернулася з апеляційною скаргою через систему «Електронний суд».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху для подання заяви про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції, наведення інших причин пропуску цього строку.
Апеляційний суд констатував, що апеляційна скарга подана із пропуском строку, відхиливши доводи заявниці про ознайомлення з оскаржуваним судовим рішенням 27 червня 2025 року, тобто з дня реєстрації електронного кабінету в системі «Електронний суд» та, оскільки 07 липня 2025 року отримала копію позовної заяви, оскільки вказане спростовано доказами про доставлення цього рішення до електронного кабінету ОСОБА_1 28 квітня 2025 року, який зареєстровано в системі «Електронний суд» 10 лютого 2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, поданої представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2. повернуто без розгляду, оскільки до заяви не надано доказів, що представник, в цій справі, яка не є малозначною, є адвокатом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції констатував, що недоліки апеляційної скарги не усунуто, хоча заявницею отримано копію ухвали апеляційного суду 21 серпня 2025 року шляхом доставлення до електронного кабінету, заява про поновлення пропущеного строку до суду не надходила, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 358 ЦПК України. Так само, до апеляційного суду не надходила заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася з апеляційною скаргою на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
31 жовтня 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до Одеського апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що з копією рішення суду першої інстанції вона ознайомилася 27 червня 2025 року, тобто з моменту реєстрації електронного кабінету в системі «Електронний суд», тому вважає, що нею пропущено строк з поважних причин. Також вважає, що апеляційний суд мав врахувати, що фактичне ознайомленні із матеріалами справи відбулося 07 липня 2025 року, а тому подання апеляційної скарги відбулося в межах тридцяти денного строку.
На переконання заявниці, Одеський апеляційний суд безпідставно відмовив у доступі до правосуддя та вдався до надмірного формалізму.
Також, 03 листопада 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до Одеського апеляційного суду для продовження розгляду.
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 необхідно відмовити з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Щодо оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
За правилом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 28 квітня 2025 року, а отже апеляційна скарга подана 04 серпня 2025 року з пропуском процесуального строку на її оскарження, при цьому обґрунтованих перешкод подачі апеляційної скарги у межах строків, встановлених законом, заявницею не наведено та доказами не підтверджено.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції констатував, що заявницею не усунуто недоліки скарги, при цьому, матеріали справи містять докази отримання заявницею копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, водночас жодних заяв до суду не надходило, а раніше вказана причина поновлення пропущеного строку, а саме, отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 27 червня 2025 року, тобто з дня реєстрації електронного кабінету в системі «Електронний суд» спростована матеріалами справи, а саме доказами доставлення вказаного судового рішення до електронного кабінету ОСОБА_1 28 квітня 2025 року.
Вказане також перевірено Верховним Судом, оскільки з отриманих відомостей вбачається, що ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд» з 10 лютого 2025 року та отримала судове рішення 28 квітня 2025 року.
З огляду на вказані обставини, Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 , як то дата ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії позовної заяви, оскільки відповідно до частин першої, другої статті 354 ЦПК України пропущений строк може бути поновлено судом у випадку, зокрема, коли особа обґрунтовує відповідне клопотання датою отримання судового рішення.
Тобто, в разі коли суд має беззаперечні докази про дату отримання особою, яка клопоче про поновлення пропущеного строку, копії оскаржуваного судового рішення, інші обставини, наведені в клопотанні, як правило не мають правового значення, адже такий відлік розпочався саме з моменту отримання особою судового рішення, що об'єктивно переважає над іншими обставинами.
В разі коли наявні відомості про отримання особою копії судового рішення, при цьому, апеляційна скарга подана із значним пропуском строку з дати отримання цього рішення, особа може навести інші обставини пропуску строку, але такі мають бути об'єктивними, тобто такими, які дійсно становили перешкоди в реалізації на подачу апеляційної скарги.
В цій справі дата ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи та отримання копії позовної заяви не є об'єктивними обставинами пропуску процесуального строку, за умови отримання заявницею копії судового рішення, яке містить вступну, мотивувальну зі посиланням на письмові докази та резолютивну частини. Наведенні заявницею обставини не становлять дійсних перешкод в реалізації права на подання апеляційної скарги в межах строку, визначеного процесуальним законом, зокрема, враховуючи право особи, яка подала апеляційну скаргу на доповнення скарги (частина перша статті 364 ЦПК України).
З огляду на вказане, є безпідставним довід касаційної скарги про надмірний формалізм та відмову апеляційним судом у допуску до правосуддя.
Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу подано після спливу тридцяти денного строку з моменту отримання заявницею копії рішення суду першої інстанції, поважність причини пропуску строку ОСОБА_1 належно не обґрунтовано та не підтверджено доказами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року є необґрунтованою.
Щодо оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року, оскільки ухвалою апеляційного суду від 25 вересня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на те саме рішення, а саме рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Оскільки рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року вже оскаржувалося до суду апеляційної інстанції й за результатом розгляду була постановлена ухвала від 25 вересня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, правові підстави для повторного перегляду поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги відсутні.
Верховний Суд наголошує, що положення пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України свідчать про безумовну відмову у відкритті апеляційного провадження, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, незалежно від наявності будь-яких об'єктивних обставин.
Так само, відсутні підстави для оцінки апеляційним судом нових обставин, за умови прийнятності та обґрунтованості яких суд апеляційної інстанції може відкрити апеляційне провадження у справі.
Викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі інші доводи не є підставою для повторного розгляду апеляційної скарги, оскільки не змінюють призначення імперативної норми процесуального права (пункт 3 частини першої статті 358 ЦПК України).
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян