05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 757/42700/23-ц
провадження № 61-13154ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживача,
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірним дії Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») щодо не вручення позивачу рекомендованих поштових відправлень № 6740005599216 та № 6740005609416 з відміткою «Судова повістка», що було відправлене 25 березня 2022 року Роздільнянським районним судом Одеської області на його адресу: Одеська область, Роздільнянський район, с. Новокрасне, вул. Набережна, 39;
визнати недійсними довідки (ф.20), видані ПВПЗ-41 АТ «Укрпошта» від 08 квітня 2022 року про причини повернення рекомендованих поштових відправлень № 6740005599216 та № 6740005609416 (з відміткою «Судова повістка») - «адресат відсутній за вказаною адресою»;
визнати не врученим з вини відповідача рекомендованих поштових відправлень № 6740005599216 та № 6740005609416 з відміткою «Судова повістка», що було відправлене 25 березня 2022 року Роздільнянським районним судом Одеської області на його адресу: АДРЕСА_1 ;
визнати не врученим з вини відповідача рекомендоване поштове відправлення № 67400055992 з відміткою «Судова повістка», що було відправлене 02 травня 2022 року Роздільнянським районним судом Одеської області на його адресу: АДРЕСА_1 ;
стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 23,00 грн.
Шевченківським районним судом міста Києва від 11 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків скарги, а саме заявнику запропоновано подати уточнену редакцію апеляційної скарги.
29 липня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про процесуальне правонаступництво та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про процесуальне правонаступництво та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року визнано неподаною та повернуто.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши предмет та підстави позову ОСОБА_2 , дійшов висновку, що відсутні підстави для правонаступництва в цій справі в порядку статті 1230 Цивільного кодексу України, оскільки позивачу за життя не було присуджено до стягнення штрафу (неустойки), що відповідає висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 753/4351/17 та від 23 жовтня 2019 року у справі № 753/20246/17.
Тому, враховуючи наведене та, оскільки недоліки апеляційної скарги не усунуто, апеляційна скарга підлягає поверненню.
У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року.
Скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції мав залучити її як правонаступника сина ОСОБА_2 та перевірити законність рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову, в тому числі щодо стягнення штрафу.
Посилається на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року в справі № 910/1041/15-г, відповідно до якого відмова у процесуальному правонаступництві спадкоємцю кредитора на стадії апеляційного перегляду справи нівелюватиме положення процесуального закону, яка закріплює, що суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу як у цій справі, так і у подібних справах, які перебувають (перебуватимуть) на стадії апеляційного перегляду (рішення у яких не набрали законної сили) щодо стягнення неустойки.
На переконання заявниці, оскільки на час відкриття спадщини вимога ОСОБА_2 про стягнення з відповідача неустойки реально існувала, а судом апеляційної інстанції це питання не вирішено, при цьому, рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, то це право на підставі статті 1218 Цивільного кодексу України перейшло до ОСОБА_1 .
Також, вважає, що формулювання резолютивної частини ухвали апеляційного суду є нелогічним, адже апеляційна скарга повернута особі, яка померла.
ОСОБА_1 вказує, що вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року в цій справі під час розгляду кримінальної справи № 511/1483/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 , в якій її залучено в якості законного представника.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги визначено статтею 356 ЦПК України.
У частині другій статті 357 ЦПК України вказано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Щодо правонаступництва в цій справі, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частиною другою статті 1230 ЦК України визначено, що до спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.
Положення статті 1218 та статті 1230 ЦК України співвідноситься між собою як загальне та спеціальне положення.
Таким чином, оскільки частина друга статті 1230 ЦК України є спеціальною нормою, яка встановлює виникнення права на стягнення неустойки на користь спадкоємця - якщо вона присуджена спадкодавцю за його життя.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 просив визнати неправомірними дії відповідача щодо невручення йому рекомендованих поштових відправлень та визнання недійсними довідок про причини повернення вказаних відправлень, визнати неврученими позивачу зазначені поштові відправлення.
Отже зміст та характер вказаних позовних вимог нерозривно пов'язані із особою позивача ОСОБА_2 , відповідно, в таких правовідносинах не допускається правонаступництво.
Також, ОСОБА_2 просив стягнути з АТ «Укрпошта» штраф у розмірі 23,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року в задоволенні позову, зокрема щодо стягнення штрафу відмовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про правнаступництво, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що норма частини другої статті 1230 ЦК України встановлює умови виникнення у спадкоємця права на стягнення неустойки (штрафу, пені). Таке право у спадкоємця виникає лише у тому випадку, якщо неустойка була присуджена спадкодавцю за життя. Однак такого права ОСОБА_1 , як спадкоємець, не успадкувала, оскільки ОСОБА_2 за життя не було присуджено до стягнення штрафу в розмірі 23,00 грн.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в справі № 753/4351/17 та справі № 753/20246/17, які правильно застосував апеляційний суд.
Отже, Київський апеляційний суд, обґрунтовано встановивши, що відсутні підстави для правонаступництва в цій справі № 757/42700/23-ц після смерті позивача ОСОБА_2 , підставно відмовив в задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_1 та, встановивши, що недоліки апеляційної скарги не усунуто, дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги.
Посилання ОСОБА_1 на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року в справі № 910/1041/15-г, Верховний Суд відхиляє, оскільки в цій справі постало правове питання щодо можливості процесуального правонаступництва саме фізичної особи-підприємця, серед іншого, суд касаційної інстанції, встановивши, що оскаржуваним судовим рішенням першої інстанції в цій ж справі на користь позивача присуджено суму неустойки дійшов висновку про наявність підстав для правонаступництва в порядку статті 1230 Цивільного кодексу України.
Також, Верховний Суд вказав, що та обставина, що таке рішення на момент його смерті переглядалось в суді апеляційної інстанції і не набрало законної сили, не виключає право спадкоємців брати участь у справі як правонаступників на інших стадіях судового процесу.
Вказане спростовує довід касаційної скарги ОСОБА_1 , що судове рішення першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 , в тому числі щодо стягнення неустойки, не набрало законної сили, оскільки вказане жодним чином не зумовлює зворотного, а саме оскарження такого рішення в апеляційному порядку, не вказує про автоматичне правонаступництво.
Аргумент касаційної скарги, що формулювання резолютивної частини ухвали апеляційного суду є нелогічним, адже апеляційна скарга повернута особі, яка померла, Верховний Суд не приймає до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
В цій справі, позивач ОСОБА_2 скористався своїм правом на оскарження рішення Шевченківського апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року шляхом подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків скарги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Враховуючи, що смерть позивача настала до відкриття апеляційного провадження в справі і суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для правонаступництва, не може в цьому випадку застосувати пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України та закрити провадження в справі, а отже, відповідно до статей 185, 357 ЦПК України, єдиним процесуальним наслідком неусунення недоліків апеляційної скарги є саме її повернення.
Так, апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , який також є заявником апеляційної скарги, помер, водночас об'єктивно правильним процесуальним рішенням, в цьому випадку є, саме повернення апеляційної скарги.
Довід касаційної скарги, що ОСОБА_1 позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року в цій справі під час розгляду кримінальної справи № 511/1483/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 , в якій її залучено в якості законного представника, Верховний Суд визнає безпідставними, оскільки вказане жодним чином не впливає на правильність висновків апеляційного суду щодо відмови в задоволенні клопотання про правонаступництво та повернення апеляційної скарги.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживача.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян