05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 757/25371/19-ц
провадження № 61-110св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - ОСОБА_5 ,
заявник (особа, яка подала апеляційну скаргу) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Мережко М. В., Невідомої Т. О.,
Короткий зміст вимог заяви та судових рішень
У травні 2019 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі -
АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про виселення та зняття
з реєстраційного обліку.
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп») подало заяву про заміну позивача, яка обґрунтована тим, що на підставі договорів про відступлення прав вимоги новим кредитором за кредитним договором від 11 червня 2007 року № 014/8051/74/56510, укладеним між ОСОБА_5 та АТ «Райффайзен Банк Аваль», та за договором іпотеки від 11 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль», є ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року у складі судді Підпалого В. В. у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про заміну позивача у цивільній справі № 757/25371/19-ц відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про заміну сторони позивача, суд першої інстанції виходив із того, що судом встановлено невиконання умов договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 жовтня 2021 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Кристалбанк», договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 жовтня
2021 року, укладеного між АТ «Кристалбанк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»,
та вимог статті 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки передано не оригінали, а копії договорів іпотеки з додатковими угодами до нього.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення заяви про заміну сторони позивача. Замінено позивача у справі № 757/25371/19-ц з АТ «Райффайзен банк Аваль» на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».
Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції та задовольнив заяву про заміну сторони позивача, оскільки дійшов висновку, що за договором відступлення права вимоги від 28 жовтня 2021 року, укладеним між АТ «Кристалбанк»
та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»,було передано оригінал кредитного договору
та додаткові угоди до нього, оригінал договору поруки, копія договору іпотеки
та додаткові угоди до нього. Зазначені копії документів (належним чином завірені) були передані новому кредитору (апелянту). Тобто всі документи, передбачені договорами відступлення права вимоги, були передані новому кредитору (апелянту) в повному обсязі. У той же час представник заявника - адвокат Асатрян Т. Л. у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції надав суду для огляду дублікат договору іпотеки від 11 червня 2007 року, який укладено між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Відповідно до статті 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. Тобто дублікат документа має силу оригіналу, про що на робиться відповідна відмітка на дублікаті. Дублікат договору іпотеки був виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В.
19 листопада 2021 року за реєстровим № 2104. У посвідчувальному написі приватного нотаріуса на вказаному дублікаті зазначено, що «дублікат Договору іпотеки виданий ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» (до якого перейшли права іпотекодержателя), замість втраченого». Тобто в самому дублікаті зазначена причина його видачі (у зв'язку із втратою оригіналу договору іпотеки), а також приватним нотаріусом було встановлено правомірність отримання такого дублікату правонаступником іпотекодержателя.Окрім того, у зв'язку з укладанням договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором і набуттям
ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» всіх прав кредитора та іпотекодержателя, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (витяг з ДРРП від 28 жовтня 2021 року № 281835613, в якому зазначено, що іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»). Отже, наявність дублікату документа, а також внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про відступлення прав вимоги у визначений договором спосіб, умови якого не суперечать вимогам закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року
та постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2024 року, в якій, після уточнення, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду
від 13 листопада 2024 року в частині задоволення заяви про заміну позивача
та закрити провадження у справі. Безпосередньо у касаційній скарзі заявниця зазначає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема розглянув справу за відсутності належним чином повідомленої заявниці. Також зазначає про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залучення правонаступника у справі.
Зокрема, заявниця вказує, що:
1) після об'єднання двох справ (№ 757/25789/19 та № 757/25371/19) в одне провадження в 2021 році станом на сьогоднішній день у справі № 757/25371/19 судом не вчинено жодної процесуальної дії щодо прийняття справи № 757/25789/19 до спільного провадження. Позивач жодним доказом не довів, що квартира, з якої він просить виселити відповідача, та яка була передана в іпотеку банку третьою особою і ОСОБА_1 , буда придбана саме за кредитні кошти, що були надані банком позичальнику для купівлі цієї квартири, оскільки в цьому випадку виселення з квартири можливе або у разі, якщо квартиру придбано за кредитні кошти, або у разі, якщо квартиру придбано не за кредитні кошти, то виселення можливе лише за умови надання особам, які там проживають, іншого житлового приміщення. Оскільки житлова квартира була набута іпотекодавцями не за рахунок кредитних коштів, тому виселення без надання іншого постійного жилого приміщення відповідно до частини другої статті 109 Житлового кодексу України є неможливим. Водночас, навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципі
статті 8 Конвенції. Оскільки позовна вимога про зняття відповідачів
з реєстраційного обліку є похідною від вимоги про виселення, тому підстави для її задоволення також відсутні;
2) відповідачка з невідомих причин не була повідомлена у встановленому законом порядку про дату та час розгляду справи, що позбавило її можливості надавати свої доводи та міркування, бути присутньою під час розгляду справи. Наведене
є порушенням статті 6 Конвенції, частини другої статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України, частини другої статті 372 ЦПК України, принципу змагальності сторін, а також частини другої статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється);
3) спірні правовідносини не допускають правонаступництва, відповідно розгляд спору є неможливим за відсутністю спору як такого. Відповідно оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України (суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору).
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачеві
Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема для подання доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови та уточнення вимог касаційної скарги.
У визначений в ухвалі строк заявниця подала до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 жовтня
2024 року, відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 757/25371/19-ц із Печерського районного суду м. Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 757/25371/19-ц.
Ухвалою від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом першої інстанції установлено, що 11 червня 2007 року між ОСОБА_5 та
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/8051/74/56510.
11 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з однієї сторони, та
АТ «Райффайзен Банк Аваль», з іншої сторони, укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 передали належне їм майно,
а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 11 червня 2007 року № 014/8051/74/56510.
28 жовтня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк», який є правонаступником банку, та АТ «Кристалбанк» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого банк відступив АТ «Кристалбанк» право вимоги за кредитним договором від 11 червня 2007 року № 014/8051/74/56510, укладеним між ОСОБА_5 та
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
28 жовтня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк», який є правонаступником банку, та АТ «Кристалбанк» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого банк відступив АТ «Кристалбанк» право вимоги за договором іпотеки
від 11 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
28 жовтня 2021 року між АТ «Крісталбанк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Кристалбанк» відступило ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» право вимоги за кредитним договором
від 11 червня 2007 року № 014/8051/74/56510, укладеним між ОСОБА_5
та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
28 жовтня 2021 року між АТ «Крісталбанк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Кристалбанк» відступило ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» право вимоги за договором іпотеки
від 11 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Договором відступлення права вимоги від 28 жовтня 2021 року, укладеним між
АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Кристалбанк», передбачено: пунктом 2.4 - відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором поруки не потребує згоди боржника та поручителів за кредитним договором та договорам забезпечення і здійснюється без отримання такої згоди. У пункті 2.5 договору зазначено, що не пізніше 10 робочих днів з дати відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також відступлення прав за договором забезпечення згідно з умовами договору, первісний кредитор повідомляє боржника та поручителів про факт відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення шляхом направлення повідомлення за формою згідно
з додатком № 2, № 3, № 4 до договору. Повідомлення направляються рекомендованими листами та/або вручаються іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату відправлення повідомлень. Первісний кредитор несе відповідальність за направлення зазначених повідомлень, але не несе відповідальності за отримання боржником та поручителями зазначеного повідомлення та ознайомлення з його змістом. Відповідно до пункту 5.1 договору в дату відступлення прав вимоги за кредитним договором згідно з умовами договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов'язаний прийняти документацію (відповідно до розділу «Визначення термінів» договору відступлення права вимоги від 28 жовтня 2021 року «Документація» - це оригінали: кредитного договору від 11 червня 2007 року № 014/8051/74/56510; оригінал додаткової угоди № 1 від 16 березня 2009 року; оригінал додаткової угоди № 2 від 27 квітня
2010 року; оригінал додаткової угоди № 3 від 30 липня 2010 року; оригінал додаткової угоди № 1 від 16 березня 2009 року; оригінал договору поруки № 014/8051/74/56510, про що складається акт-приймання-передачі за формою згідно з додатком № 5 до договору).Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням первісного кредитора: вул. Лєскова, 9, м. Київ, Україна, 01011.
Згідно з підпунктом 3.1.2 договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 жовтня 2021 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк» та
АТ «Кристалбанк», первісний кредитор зобов'язаний в день підписання (укладення) та нотаріального посвідчення цього договору, передати новому кредитору оригінали всіх документів, що підтверджують права вимоги, які є предметом цього договору, про що сторонами складається відповідний акт прийому-передачі, що
є невід'ємною частиною цього договору. Передача зазначених документів здійснюється згідно з актом прийому-передачі, який первісний кредитор і новий кредитор складають та підписують. Акт прийому-передачі є додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до акта приймання-передачі від 28 жовтня 2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до договору про відступлення права вимоги було передано АТ «Кристалбанк» копію договору іпотеки та додаткових угод до нього.
Договором відступлення права вимоги від 28 жовтня 2021 року, укладеним між
АТ «Кристалбанк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», передбачено: пунктом 2.4 - відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором поруки не потребує згоди боржника та поручителів за кредитним договором та договорами забезпечення і здійснюється без отримання такої згоди. У пункті 2.5 зазначено, що не пізніше 10 робочих днів з дати відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також відступлення прав за договором забезпечення згідно
з умовами договору, первісний кредитор повідомляє боржника та поручителів про факт відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення шляхом направлення повідомлення за формою згідно з додатком № 2, № 3, № 4 до договору. Повідомлення направляються рекомендованими листами та/або вручаються іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату відправлення повідомлень. Первісний кредитор несе відповідальність за направлення зазначених повідомлень, але не несе відповідальності за отримання боржником та поручителями зазначеного повідомлення та ознайомлення з його змістом. Відповідно до пункту 5.1 в дату відступлення прав вимоги за кредитним договором згідно з умовами договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов'язаний прийняти документацію (відповідно до розділу «Визначення термінів» договору відступлення права вимоги від 28 жовтня 2021 року, «Документація» - це оригінали: кредитного договору від 11 червня 2007 року № 014/8051/74/56510; оригінал додаткової угоди № 1 від 16 березня 2009 року; оригінал додаткової угоди № 2 від 27 квітня 2010 року; оригінал додаткової угоди № 3 від 30 липня 2010 року; оригінал додаткової угоди № 1 від 16 березня
2009 року; оригінал договору поруки № 014/8051/74/56510, про що складається акт-приймання-передачі за формою згідно з додатком № 5 до договору. Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням первісного кредитора: Кудрявський узвіз, 2, м. Київ, Україна, 04053.
Згідно з підпунктом 3.1.2 договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 жовтня 2021 року, укладеного між АТ «Кристалбанк» та
ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», первісний кредитор зобов'язаний в день підписання (укладення) та нотаріального посвідчення цього договору, передати новому кредитору оригінали всіх документів, що підтверджують права вимоги, які
є предметом цього договору, про що сторонами складається відповідний акт прийому-передачі, що невід'ємною частиною цього договору. Передача зазначених документів здійснюється згідно з актом-прийому-передачі, який первісний кредитор і новий кредитор складають та підписують акт прийому-передачі
є додатком 1 до цього договору.
АТ «Кристалбанк» відповідно до акта приймання-передачі від 28 жовтня 2021 року відповідно до договору про відступлення права вимоги було передано
ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» копію договору іпотеки та додаткових угод до нього.
Представник заявника - адвокат Асатрян Т. Л. у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції надав суду для огляду дублікат договору іпотеки від 11 червня 2007 року, який укладено між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції
не відповідає з огляду на таке.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Фундаментальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, принципи диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).
Положеннями статей 13, 43 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд. Зокрема,
у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України зазначено про право особи брати участь у судових засіданнях.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007
у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також
і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав
і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У другому абзаці частини першої статті 366 ЦПК України зазначено, що про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
У частині третій статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах
з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19,
37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій статті 369 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.
Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Отже, день належного вручення копії судової повістки-повідомлення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання повістки.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року (а. с. 16-17 т. 3) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року.
Згідно із супровідним листом Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року (а. с. 21 т. 3) ОСОБА_1 направлено копію ухвали Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року та апеляційної скарги з додатками. Згідно з відміткою поштового штемпелю лист на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),повернувся за закінченням терміну зберігання (а. с. 44-45 т 3).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року (а. с. 35 т. 3) призначено справу до розгляду за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року
на 13 листопада 2024 року.
Згідно із супровідним листом Київського апеляційного суду від 12 вересня
2024 року (а. с. 40 т. 3) ОСОБА_1 направлено судову повістку-повідомлення про розгляд справи за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на
13 листопада 2024 року. Згідно з відміткою поштового штемпелю лист на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 59-60 т. 3).
Матеріали справи не містять підтвердження отримання ОСОБА_1 наведеної кореспонденції від суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 13 листопада 2024 року був присутній лише представник
ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» (протокол: а. с. 66-67 т. 3). Суд, порадившись на місці, ухвалив розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явилися, та які про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що «Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України)».
Вирішуючи справу за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», апеляційний суд належно не повідомив відповідачку ОСОБА_1 про відкриття апеляційного провадження та про судовий розгляд справи, не встановив її правової позиції щодо поданої апеляційної скарги, що унеможливило встановлення необхідних фактичних обставин, а також перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.
Розгляд цієї справи без повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи позбавив її права мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, передбачених процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції порушив право відповідачки ОСОБА_1 знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року), а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2021 року
у справі № 2-1194/11 (провадження № 61-598св21) та від 19 січня 2022 року
у справі № 761/31181/20 (провадження № 61-16288св21).
Доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги відповідачки ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання
в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов'язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності заявника, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки наявні обов'язкові підстави для скасування постанови апеляційного суду, то решта доводів касаційної скарги ОСОБА_1 Верховним Судом по суті не оцінюються та не переглядаються.
Щодо розподілу судових витрат
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими
в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції,
не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц, провадження № 61-39028св18).
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець