Окрема ухвала
20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 333/6680/23
провадження № 61-4615св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про повернення дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Лариса Володимирівна, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року у складі судді Холода Р. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Кухаря С. В., Рассуждая В. Я.,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до з позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про повернення дітей.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 12 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Верховний Суд постановою від 25 липня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня
2024 року скасував та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Запорізький апеляційний суд постановою від 16 жовтня 2024 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року скасував
та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.
Повернув ОСОБА_1 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Верховний Суд постановою від 15 січня 2025 року постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Запорізький апеляційний суд постановою від 01 квітня 2025 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року залишив
без змін.
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Л. В., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у цій справі, у якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд постановою від 20 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Л. В., залишив без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року залишив без змін.
У справі встановлені такі обставини.
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 03 березня 2012 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі у подружжя народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із 2018 року родина ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради» (далі - КП «Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради»), у зв'язку із складними життєвими обставинами.
17 лютого 2021 року до Служби у справах дітей Долинської сільської ради надійшло повідомлення за № 29 «Щодо загрози життю малолітніх дітей», згідно з яким за адресою: АДРЕСА_1 , проживає родина ОСОБА_1 , яка опинилася в складних життєвих обставинах.
Розпорядженням Долинської сільської ради від 17 лютого 2021 року № 28 зобов'язано Службу у справах дітей Долинської сільської ради спільно із фахівцем соціальної роботи Долинської сільської ради, поліцейським офіцером Долинської громади вилучити малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із родини ОСОБА_1 та влаштувати дітей до реабілітаційного центру.
Згідно з актом приймання дитини від 17 лютого 2021 року, складеним Комунальним закладом «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради (далі - КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей»), малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняті до закладу через вилучення з родини ОСОБА_1 у зв'язку із загрозою їх життю та здоров'ю, згідно з розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17 лютого 2021 року № 28.
25 лютого 2021 року Виконавчий комітет Долинської сільської ради як орган опіки та піклування, діючи в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави.
Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 13 квітня 2021 року
у справі № 317/611/21, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року, позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави, задовольнив.
Відібрав без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передав їх під опіку держави.
Стягнув з ОСОБА_5 аліменти на користь держави, осіб чи установи,
на утриманні якої буду знаходитися малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
у розмірі 1 197,50 грн на кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 лютого
2021 року до досягнення дітьми повноліття.
Підставами для відібрання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 слугувало те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання (умови проживання не відповідають санітарним нормам, будинок потребує капітального ремонту ззовні та всередині), навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування, та яка впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.
30 червня 2021 року малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взято на первинний облік Служби у справах дітей Долинської сільської ради.
Рішеннями Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 76 та № 77 від 20 серпня 2021 року малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.
Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 02 грудня 2021 року № 583р встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено їх опікуном ОСОБА_2
Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 05 липня 2023 року
у справі № 317/2256/22, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнив частково. Позбавив ОСОБА_5 батьківських прав стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Верховний Суд постановою від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22 касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 скасував, ухвалив в цій частині нове рішення. У позові Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовив. Попередив ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення щодо виконання обов'язків з виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклав на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 09 серпня 2023 року, складеним представниками служби у справах дітей по Комунарському району, інспектором сектору ювенальної превенції відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області та практичним психологом відділу соціальної роботи, за адресою проживання опікуна ОСОБА_2 , житло розміщено на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається з 6 кімнат, кухні-вітальні, сумісного санвузла, ігрової кімнати. Умови проживання добрі. У будинку зроблений ремонт, наявна техніка та меблі для сну, відпочинку, приготування (вживання) їжі, проведення дозвілля та навчання. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: є окремі місця для сну та відпочинку, для навчання та розвитку. Діти забезпечені необхідною кількістю канцелярського приладдя, іграшками, велосипедами та самокатами. Мають одяг та взуття за віком та сезоном, їжа відповідно до віку та бажання дітей. Діти виглядають доглянутими, радісними. Легко йшли на контакт. У помешканні прибрано, чисто, є їжа. Деякі діти гралися на подвір'ї.
03 жовтня 2023 року та 27 жовтня 2023 року суб'єктами соціальної роботи Долинської сільської ради здійснено комісійний виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 з метою обстеження матеріально-побутових умов проживання. Доступу до приміщення членам комісії вона не надала.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з двох кімнат та кухні. У кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, крім ОСОБА_1 перебуває ОСОБА_5 , який має інвалідність (І група «Б») та потребує постійного стороннього догляду. У кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, оскільки поряд знаходяться незаізольована електропроводка. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет. Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий запах смороду та тютюну ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 палять). Друга кімната без вікна, захаращена різними речами, залишками деяких видів овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці. ОСОБА_1 не створила умов для повернення дітей. Проводити фотозйомку заборонила.
Родина ОСОБА_1 , перебуває під соціальним супроводом в Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг» (далі - КУ «Центр надання соціальних послуг») як така, що опинилася в складних життєвих обставинах, у зв'язку з зазначеним 01 листопада 2024 року, працівниками КУ «Центр надання соціальних послуг» із залученням сімейного лікаря КНП Долинського центру первинної медичної санітарної допомоги, здійснено комісійний виїзд в родину ОСОБА_1 з метою допомоги у вирішенні питань, для подолання чинників складних життєвих обставин, про що складено акт відвідування родини.
Згідно з актом від 01 листопада 2024 року на момент відвідування вдома перебувала ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 , який 02 березня 2023 року отримав інвалідність (І група «Б») та з того часу потребує постійної сторонньої допомоги. В будинку стояв стійкий запах смороду та тютюну, холодно, брудно. Запас харчових продуктів мінімальний (картопля та цибуля). Будинок потребує ремонту ззовні та зсередини. Зі слів ОСОБА_1 , бракує коштів на задоволення потреб себе та чоловіка, її стан здоров'я погіршився, приступи втрачання свідомості стали частішими, часткова втрата пам'яті. Через стан здоров'я ОСОБА_1 звернулася до Служби з заявою, залишити дітей у опікуна, за її місцем проживання.
Фахівцями КУ «Центр надання соціальних послуг» були зібрані документи (копії) для оформлення грошової допомоги на проходження лікування, якого ОСОБА_1 потребує. Сімейний лікар надав направлення на обстеження. За сприянням фахівців КУ «Центр надання соціальних послуг» ОСОБА_1 та її чоловікові ОСОБА_5 було надано грошову допомогу на лікування, використання соціального таксі для відвідування лікаря.
Підтвердженням звернення ОСОБА_1 до Служби є заява від 01 листопада 2024 року за вх. № 62/ 01-24, зі змісту якої вбачається, що вона відвідувала дітей, однак вони відмовилися від спілкування. У своїй заяві ОСОБА_1 просила залишити дітей у ОСОБА_2 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та неможливістю на даний час матеріально забезпечувати їхні потреби. Крім того, заявниця зазначила, що надасть до комісії документи, які підтверджують її неможливість виконувати батьківські обов'язки за станом здоров'я (т. 2, а. с. 232).
Враховуючи заяву від ОСОБА_1 про неспроможність натепер виконувати батьківські обов'язки стосовно дітей у зв'язку з погіршенням її стану здоров'я, керуючись положенням про службу у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, затвердженого рішенням шістнадцятої сесії восьмого скликання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 08 лютого 2022 року № 07, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 листопада 2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків», служба звернулася з листом від 06 листопада 2024 року № 01-25/429 до КНП Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька та матері дітей тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків.
У відповідь на запит КНП Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області листом від 07 листопада 2024 року № 233/01-14 повідомило, що інформація про стан здоров'я, діагнози та рекомендації лікарів є лікарською таємницею (стаття 40 Основ законодавства про охорону здоров'я) та на підставі Закону України «Про захист персональних даних» не підлягає розголошенню. Повідомило також, що ОСОБА_5 , є маломобільним, та особою, яка потребує стороннього догляду, а ОСОБА_1 за станом здоров'я потребує медично-соціального нагляду.
06 листопада 2024 року Службою направлено листа «Про соціально-правовий захист малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » до Служби (управління) у справах дітей відділу по Комунарському району Запорізької міської ради (за місцем перебування дітей), з проханням звернутися до органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна щодо розгляду питання про припинення опіки над дітьми та сприяти тимчасовому влаштуванню дітей в родину ОСОБА_2 , з якою у них склалися гарні відносини, до вирішення їх подальшої долі.
Малолітніх дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_2 , за адресою; АДРЕСА_2 , з 13 листопада 2024 року до 13 травня 2025 року.
Надалі з метою захисту прав та інтересів дітей наказами начальника Служби
у справах дітей Долинської сільської ради від 25 листопада 2024 року за № № 99,100, малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поставлено на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
21 лютого 2025 року Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради відділу по Комунарському району (за участю представника служби у справах дітей Долинської сільської ради), з'ясовано думку дітей щодо повернення їх на виховання до матері. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловилися, що хочуть залишитися в родині ОСОБА_2 , до батьків повертатися не бажають.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 04 березня 2025 року житло складається з двох кімнат та кухні, загальною площею 26,2 кв. м, житловою площею 21,3 кв. м. В приміщенні холодно, запах тютюну і смороду, стіни та стеля вкриті кіптявою. Водовідведення та водопостачання відсутнє. В приміщенні не передбачене місце для проведення гігієнічних процедур. Пічне опалення, запас дров на два тижні (зі слів ОСОБА_1 ). На вікнах відсутні кватирки. Кімната 15,4 кв. м передбачає спальні місця для батьків та дітей. Біля ліжка дітей розташовані електроприводи (вимикач з розеткою), до яких під'єднано поверх стіни відкриту електропроводку. Відсутнє місце для ігрової діяльності. Під час спілкування членів комісії з батьками дітей, ОСОБА_5 проявляв байдужість щодо повернення дітей додому. ОСОБА_1 , поводячись зневажливо до присутніх, звинувачувала їх у тому, що діти не хочуть повертатися та спілкуватися з нею. На питання щодо звернення до сімейного лікаря для надання висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері дітей тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків (як було зазначено в заяві) обидва батьки відмовилися. У довідці від 04 березня 2025 року, складеній сімейним лікарем, зазначено, що ОСОБА_1 спостерігається сімейним лікарем, неврологом, постійно приймає ліки, стан відносно задовільний, субкомпенсований. З 07 січня до 14 січня 2021 року проходила стаціонарне лікування в «Обласному клінічному закладі психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб».
У зв'язку з викладеним виконавчим комітетом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області зроблено висновок про недоцільність повернення малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження, та ОСОБА_4 , 2014 року народження, на виховання до матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суди встановили, що батьки малолітніх дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 є особами з інвалідністю - ОСОБА_5 - особою з інвалідністю І групи, а ОСОБА_1 - особа з інвалідністю ІІ групи.
16 грудня 2009 року Україна ратифікувала Конвенцію Організації Об'єднаних Націй про права осіб з інвалідністю (далі - Конвенція), яка визначає, що інвалідність - це поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров'я, і відносницькими та середовищними бар'єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Мета цієї Конвенції полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання до притаманної їм гідності.
Відповідно до статті 5 Конвенції держави-учасниці вживають ефективних
і належних заходів для усунення дискримінації стосовно осіб з інвалідністю у всіх питаннях, що стосуються шлюбу, сім'ї, батьківства, материнства та особистих взаємин, нарівні з іншими.
Держави-учасниці забезпечують права та обов'язки осіб з інвалідністю стосовно опікунства, піклування, опіки, усиновлення дітей чи аналогічних інститутів, якщо такі поняття є в національному законодавстві; в усіх випадках першочергове значення мають вищі інтереси дитини. Держави - учасниці надають особам з інвалідністю належну допомогу у виконанні ними своїх обов'язків виховувати дітей.
Держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася зі своїми батьками проти їхньої волі, за винятком випадків, коли піднаглядні судові компетентні органи відповідно до застосовних законів та процедур визначають, що таке розлучення є необхідним з огляду на вищі інтереси дитини. За жодних обставин дитина не може бути розлучена з батьками з причини інвалідності або самої дитини, або одного чи обох батьків.
У справі, яка переглянута Верховним Судом, підставами для відібрання дітей у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 слугувало те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання (умови проживання не відповідають санітарним нормам, будинок потребує капітального ремонту ззовні та всередині), навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування та впливає на її здатність утримувати дітей, тому залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, входили з того, що обставини, які перешкоджають проживанню дітей з матір'ю, на час розгляду справи не відпали. Отже, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, оскільки керувалися виключно забезпеченням найкращих інтересів дітей.
Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄПСЛ), яка стосується батьків з інвалідністю, та пов'язані з нею положення статті 5 § 3 та статті 23 §§ 1, 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю вказують на те, що їхні батьківські навички та компетентність, а також вплив їхньої інвалідності на виховання та благополуччя їхніх дітей слід оцінювати не абстрактно, а з огляду на доступні та надані їм заходи підтримки. В іншому випадку оцінка їхньої здатності піклуватися про дітей за відсутності будь-якої підтримки фактично означатиме оцінку їхньої здатності лише на підставі їхньої інвалідності.
Позитивний обов'язок держави забезпечувати особам з інвалідністю розумне пристосування, включаючи заходи підтримки для сприяння сімейному життю між батьками та дітьми, закріплений у судовій практиці (рішення ЄСПЛ від 10 січня 2017 року у справі «Kacper Nowakowski v. Poland, заява № 32407/13,§ 93). Однак важливо пам'ятати, що стосовно розумного пристосування, наданого батькам з огляду на їхню інвалідність, обсяг та міра цього пристосування обов'язково формуються та обмежуються не лише міркуваннями, що стосуються «непропорційного або надмірного тягаря», але також і перш за все першочерговим міркуванням найкращих інтересів дитини.
У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06), ЄСПЛ зазначив, що, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки).
Суди встановили, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають під опікою ОСОБА_2 . Опікун ОСОБА_2 отримує державну допомогу по 7 000,00 грн щомісяця на кожну дитину, що дає їй змогу на належному рівні забезпечувати потреби дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Тобто опікун ОСОБА_2 фактично отримує від держави 14 000,00 грн щомісячно на двох дітей, що цілком дозволяє належно їх утримувати та дає їй можливість придбавати дітям необхідні речі та мобільні пристрої для проведення дистанційного навчання у школі.
Водночас батько дітей ОСОБА_5 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду. Мати дітей ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та у зв'язку із хворобою потребує постійного лікування.
ОСОБА_1 у зв'язку із хворобою не може влаштуватися на роботу та отримувати гідну заробітну плату, що фактично унеможливлює забезпечення з її боку належного рівня турботи про дітей, забезпечення їхніх потреб щодо навчання та розвитку.
За інформацією, наданою суду Комунальною установою «Центр надання соціальних послуг» Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, родина ОСОБА_1 отримала одноразову допомогу 09 липня 2018 року у розмірі 500,00 грн, 21 травня 2019 року - у розмірі 700,00 грн, 10 серпня 2020 року - у розмірі 700,00 грн, а ОСОБА_5 (батько дітей) - 19 листопада 2019 року отримав допомогу у розмірі 1 000,00 грн (у зв'язку з пожежею).
Таким чином, за період з 2018 року до 2020 року родина ОСОБА_1 отримала 2 900,00 грн допомоги, в тому числі 1 000,00 у зв'язку з пожежею.
Крім того, ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 2 500,00 грн на місяць, а ОСОБА_5 - отримує пенсію в розмірі 2 000,00 грн на місяць.
Під час розгляду справи мати дітей ОСОБА_1 критично висловлювалася про соціальний супровід її родини та соціальний захист її як матері, яка має інвалідність. ОСОБА_1 під час розгляду справи послідовно відстоювала позицію щодо того, що створити умови для повернення дітей у сім'ю вона не має можливості в силу відсутності коштів.
Суди встановили, що діти не хочуть проживати зі своїми батьками не тому, що вони не виконують своїх батьківських обов'язків, а тому, що не можуть забезпечити їхні потреби, зокрема, не можуть відремонтувати будинок, забезпечити у будинку безпечні умови для проживання і розвитку дітей та надати їм відповідний рівень матеріального забезпечення.
Фактично з урахуванням стану здоров'я мати і батько як особи з інвалідністю не мають змоги заробляти відповідні кошти для того, щоб на належному рівні забезпечити потреби своїх дітей, оскільки держава не виконує свій позитивний обов'язок щодо забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування, включаючи заходи підтримки для сприяння сімейному життю між батьками та дітьми.
Безумовно, наявність у батька і матері відповідних груп інвалідності впливає на можливість батьків забезпечити свою сім'ю гідною заробітною платою, що ставить її у нерівні умови серед інших сімей, та робить таку сім'ю особливою, тобто такою, яка потребує індивідуального підходу у визначенні соціальної підтримки.
Водночас неприпустимо, щоб мати як особа з інвалідністю не мала можливості створити умови для повернення своїх дітей у сім'ю з тих підстав, що вона не має засобів для існування як свого, так і дітей, та створити безпечні умови для їх проживання.
Порядок забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 585 (далі - Порядок), визначає механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, під час виявлення, розгляду звернень та повідомлень про таких дітей, забезпечення їх безпеки, а також надання необхідної допомоги з урахуванням потреб.
Відповідно до пункту 24 Порядку особливості допомоги дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах, надавачами соціальних послуг полягають у: інформуванні дітей і їх сімей про перелік соціальних послуг, які надаються, зміст та обсяги таких послуг, умови і порядок їх отримання у формі, доступній для сприйняття дітьми різного віку та особами з будь-яким видом порушення здоров'я; наданні дітям і їх сім'ям соціальних послуг з урахуванням їх потреб з метою подолання складних життєвих обставин та мінімізації негативних наслідків таких обставин; формуванні навичок відповідального батьківства у батьків, інших законних представників дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; проведенні соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання потраплянню у складні життєві обставини, сімейному неблагополуччю, домашньому насильству та жорстокому поводженню з дітьми відповідно до законодавства.
У цій справі виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування у межах наданих повноважень та визначених функціональних обов'язків надав соціальний супровід родині ОСОБА_1 , у тому числі супроводжено ОСОБА_1 для оформлення грошової допомоги від Організації Об'єднаних Націй, де її зареєстровано з метою отримання благодійної грошової допомоги. Водночас у справі, яка переглянута Верховним Судом, зусиль лише одного органу опіки та піклування щодо належного забезпечення соціального супроводу родини ОСОБА_1 замало.
Згідно з абазами четвертим, п'ятим пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, забезпечує, підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту осіб з інвалідністю, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 904, основними завданнями Мінсоцполітики є забезпечення формування та реалізації державної політики з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей.
З матеріалів справи вбачається, що розмір надання соціальної допомоги на дітей матері, яка має інвалідність, та опікуну є різним, без урахування балансу інтересів щодо обов'язків цих осіб та важливості для дітей у першу чергу материнської опіки, а не опіки інших осіб.
Тому Верховний Суд констатує про відсутність комплексного підходу на рівні держави до забезпечення сімей, в яких батьки є особами з інвалідністю, з урахуванням нерівних умов щодо соціального обов'язку в підтримці таких батьків, які в силу відповідних обставин не можуть на належному рівні забезпечувати потреби і розвиток дітей, та опікуна, до якого передані малолітні діти.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати рівність особи.
Суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 ЦПК України, може постановити окрему ухвалу (стаття 420 ЦПК України).
Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України).
Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню (частина шоста статті 262 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах виснувала, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду (постанови від 07 лютого 2019 року в справі № 800/500/16, провадження № 11-1156заі18; від 12 вересня 2024 року в справі № 990/162/23, провадження № 11-84заі24).
Під час перегляду в касаційному порядку цивільної справи № 333/6680/23 Верховний Суд встановив, що Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України не в повній мірі виконують свого позитивного обов'язку із забезпечення сім'ям, в яких батьки є особами з інвалідністю та які виховують дітей, розумного пристосування, включаючи заходи підтримки для сприяння сімейному життю між батьками та дітьми, що полягає у відсутності комплексного підходу щодо надання соціальної допомоги і відповідного забезпечення сімей, в яких батьки є особами з інвалідністю, та в силу таких обставин не можуть на належному рівні забезпечувати потреби і розвиток дітей.
Тому колегія суддів вважає за необхідне постановити у цій справі окрему ухвалу з метою належного реагування компетентних органів - Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України щодо фактів, встановлених під час розгляду справи.
Верховний Суд встановлює строк у три місяці з моменту отримання окремої ухвали для належного реагування компетентних органів на виявлені судом касаційної інстанції порушення верховенства права та закону.
Керуючись статтею 262, 420 ЦПК України,
Направити окрему ухвалу Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики, сім'ї та єдності України.
Зобов'язати Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України протягом трьох місяців з моменту отримання окремої ухвали повідомити Верховний Суд про результати її розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська