20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 333/6680/23
провадження № 61-4615св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
суддя-доповідач - Сердюк В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Лариса Володимирівна, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року у складі судді Холода Р. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Кухаря С. В., Рассуждая В. Я.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про повернення дітей.
Позов мотивовано тим, що вона є матір'ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дітей є ОСОБА_5
Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 13 квітня 2021 року відібрав дітей у батьків і натепер вони знаходяться в опікуна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року органу опіки та піклування відмовлено у позбавленні її батьківських прав.
У частині третій статті 170 СК України врегульовано випадки, в яких суд може постановити рішення про повернення раніше відібраних дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному їх вихованню. Для цього батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.
На цей час відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей.
Позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, непрацездатною. Проте вона має підробіток без офіційного оформлення, оскільки її офіційно не можуть оформити на роботу. У неї є постійне місце проживання, в якому вона зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім'я, створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому придбаватися у міру необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри. Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей.
ОСОБА_1 під час перебування дітей у опікуна ОСОБА_2 багато разів намагалася зустрітися з дітьми або поговорити з ними телефоном. Однак
ОСОБА_2 заявила, щоб вона не приїжджала та не телефонувала дітям, оскільки остання категорично проти таких зустрічей. Таким чином, опікуном ОСОБА_2 створюються їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, хоча вона і не позбавлена батьківських прав. Після протиправної відмови ОСОБА_2 у побаченнях та спілкуванні з дітьми вона вже більше року не може побачити своїх дітей. Вважає, що тривала відсутність спілкування з матір'ю має суттєвий вплив на психологічний стан малолітніх дітей.
27 липня 2023 року ОСОБА_1 вкотре приїхала за місцем перебування дітей за адресою: АДРЕСА_1 , однак дітей у будинку не виявилося. ОСОБА_2 вивезла дітей у невідомому напрямку без відома органу опіки та піклування, а виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які є відповідальними за відібраних дітей, заявили, що не знають, де знаходяться діти і не мають наміру допомагати їй у її праві (та обов'язку) брати участь у житті дітей. Вона вимушена була викликати патрульну поліцію за адресою: АДРЕСА_1, та подати відповідну заяву до відділу поліції щодо таких протиправних дій ОСОБА_2 .
Раніше позивачка зверталася із заявою до органу опіки та піклування з вимогою невідкладно припинити порушення закону з боку ОСОБА_2 , усунути їй перешкоди у побаченнях та спілкуванні з малолітніми дітьми, однак відповіді так і не отримала.
Позивачка бажала і бажає брати безпосередню участь у житті дітей, займатись їх вихованням, піклуватись про них, сумує за ними. Хоча вона і є особою з інвалідністю з дитинства, до 2021 року органи опіки та піклування не мали до неї претензій щодо виховання та утримання дітей з 2012 року. А у 2021 році несподівано винайшли багато проблем і безпідставно забрали у неї дітей, при цьому не вказали на жодні претензії до неї, окрім невиліковної хвороби.
Вважала, що зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як це вона робила до 2021 року. Діти її люблять та бажають повернутися до неї. І тільки протиправні дії опікуна створили проблему її спілкування з дітьми протягом тривалого часу, через що діти за специфікою свого віку дещо відвикли від неї.
Крім того, натепер відсутні обставини, які були підставою для відібрання у неї дітей, тому саме в інтересах дітей є повернення їх у сім'ю, до рідної матері, яка любить їх та докладе усіх зусиль для забезпечення їм достойного життя та виховання.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд повернути їй на виховання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Справу суди розглядали неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої апеляційної та касаційної інстанцій
Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 12 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня
2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що з метою усунення обставин, що стали підставою для відібрання дітей, ОСОБА_1 здійснила певні дії, а саме: намагалася створити умови для проживання у будинку, зокрема, частково зробила ремонт, придбала ліжко для дітей. Вона щиро бажає повернути дітей, намагалася їх відвідувати, виконувати настанови соціальних працівників.
Однак вона повністю не усунула недоліки, які стали причиною відібрання дітей,
а саме: відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку у будинку не замінено та не ізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет, відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей;
ОСОБА_1 не довела, що її стан здоров'я на цей час є належним для виховання двох дітей. Суд звернув увагу на той факт, що батько дітей ОСОБА_5 є особою з інвалідністю, який потребує сторонньої допомоги, пересувається лише з допомогою позивачки. Тобто у разі неможливості виховувати дітей за станом здоров'я (хоча і тимчасово) у ОСОБА_1 відсутні будь-які особи, які хоча б частково зможуть надати їй відповідну допомогу.
На час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не має можливості належно матеріально утримувати дітей, оскільки вона отримує пенсію у розмірі 2 500,00 грн, а ОСОБА_5 - 2 000,00 грн і це є єдиним доходом сім'ї, який не є достатнім для утримання дітей.
Макаровим як сім'ї, що опинилася у складних життєвих обставинах, Долинською сільською радою надавалася відповідна матеріальна допомога, однак така допомога не була достатньою. Зокрема, у 2018 році ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу у розмірі 500,00 грн, у 2019 році - 700,00 грн (на лікування), а ОСОБА_5 - 1 000,00 грн (у зв'язку з пожежею); у 2020 році ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу у розмірі 700,00 грн. Тобто за три роки
(2018-2020 роки) сім'ї ОСОБА_1 було надано 2 900,00 грн матеріальної допомоги, у тому числі 1 000,00 грн після пожежі.
Натомість ОСОБА_2 як опікун щомісячно отримує від держави по 7 000,00 грн на кожну дитину, тобто фактично вона має дохід у сумі 14 000,00 грн, який
є достатнім для належного утримання дітей. Діти успішно адаптувалися в родині ОСОБА_2 , де проживають на час розгляду справи та мають усі належні умови для проживання та навчання.
Керуючись найкращими інтересами дітей, а саме: забезпечення їх розвитку
у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке надає можливість для належного рівня проживання, виховання та навчання, урахувавши думку дітей, які бажають залишитися у родині ОСОБА_8 , суд дійшов висновку про відмову
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд роз'яснив ОСОБА_1 , що вона має право спілкуватися з дітьми та налагоджувати з ними контакт, а також зазначив, що важливим є продовження усунення недоліків, які стали підставою для відібрання дітей, та повернення дітей
у сім'ю.
Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та іншим уповноваженим органам суд роз'яснив необхідність перегляду їх рішень та дій на краще щодо вирішення питань матеріальної допомоги сім'ям, які опинилися у важких життєвих обставинах та забезпечення не формального, а дієвого соціального супроводу.
Верховний Суд постановою від 25 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6936св24).
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, керувався тим, що підстави, за наявності яких суд ухвалив рішення (справа № 317/611/21) про відібрання дітей від позивачки, на час розгляду справи про повернення дітей не відпали. Крім того, ОСОБА_1 не довела, що її стан здоров'я на цей час є належним для виховання двох дітей.
Апеляційний суд не врахував, що для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали. ОСОБА_1 посилалася на те, що змінила умови для життя дітей, зокрема, вона має постійне місце проживання, в якому зробила ремонт, придбала дітям двоповерхове ліжко, створила для дітей належні умови для проживання, навчання та дозвілля. Вони мають достатньо одягу для кожного сезону, одяг та взуття будуть придбаватись також у міру необхідності, у дітей є місце для ігор. Цим обставинам апеляційний суд не надав оцінки. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що стан здоров'я ОСОБА_1 не може виправдовувати проживання дітей з опікуном.
Суд першої інстанції встановив, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виявили бажання залишитися у родині ОСОБА_11 . Апеляційний суд не надав оцінки думці дітей щодо повернення до батьків та не врахував, що в якнайкращих інтересах дітей буде збереження їх зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінки довідкам-характеристикам ОСОБА_1 , складеним старостою Розумівського старостинського округу. Також не зазначив та не встановив обставин, які свідчать про те, що проживання дітей разом із позивачем не сприятиме їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, а тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Запорізький апеляційний суд постановою від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.
Повернув ОСОБА_1 малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачка є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Вона не має шкідливих звичок, які можуть негативно вплинути на виховання дітей. Стан здоров'я матері для виховання її власних дітей не підлягає доказуванню. Закон не передбачає такої підстави для неповернення дітей матері, яка має законні батьківські права, як наявність у неї певних захворювань. Докази того, що позивачка за станом здоров'я не може виконувати батьківські обов'язки, у матеріалах справи відсутні.
Суд першої інстанції не встановив обставин, які свідчать, що проживання дітей разом із позивачкою не сприяє розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
ОСОБА_1 дійсно прагне виховувати дітей, піклуватися про них та створює для цього відповідні умови. Обставини, які були причиною відібрання дітей, вона усунула, що є підставою для повернення дітей, які були відібрані за рішенням суду.
Верховний Суд постановою від 15 січня 2025 року касаційну скаргу Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області задовольнив частково (провадження № 61-14999св24).
Постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не зазначив, якими конкретно доказами підтверджується факт поліпшення житлових умов та в чому вони полягають, крім придбання двоповерхового ліжка для дітей, зважаючи на те, що
у актах обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї від 24 січня
2023 року та від 02 серпня 2023 року, на які послався апеляційний суд, зазначено, що для дітей не створено належних умов для проживання. За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції усупереч нормам процесуального права належно не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм відповідної оцінки, є обґрунтованими.
Відхиляючи висновок орану опіки та піклування від 08 листопада 2023 року про недоцільність повернення малолітніх дітей ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлені в судовому засіданні обставини та надані позивачем докази дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно прагне виховувати дітей, піклуватися про них, для чого створює відповідні умови, обставини, які були причиною відібрання дітей, вона усунула, а отже є можливість повернення матері дітей, які були відібрані за рішенням суду. Водночас апеляційний суд такий висновок не мотивував, усупереч частині шостій статті 19 СК України не зазначив,
у чому полягає необґрунтованість висновку органу опіки та піклування, які надані позивачкою докази ставлять під сумнів чи спростовують обставини, викладені
у висновку органу опіки та піклування.
Саме лише бажання та прагнення ОСОБА_1 повернути відібраних за рішенням суду малолітніх дітей у розумінні частини третьої статті 170 СК України за відсутності належних доказів, які дають підстави для висновку про усунення причин, які стали підставою для їх відібрання, не може бути підставою для повернення дітей.
Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував думку дітей, які не бажають жити з ОСОБА_1 , Верховний Суд врахував, що суд першої інстанції у судовому засіданні 08 грудня 2023 року заслухав пояснення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , які пояснили, що їм подобається проживати з опікуном ОСОБА_2 , яку вони називають мамою, повертатися до ОСОБА_1 вони не хочуть. Такі ж пояснення діти надали представникам Служби (управління) у справах дітей по Комунарському району. Посилаючись на наявність повноважень щодо ухвалення судового рішення всупереч думці дітей, суд апеляційної інстанції не зазначив, забезпечення яких найкращих інтересів дітей цього вимагає та в чому полягають такі інтереси.
Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам процесуального закону та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 липня 2024 року, не надав належної оцінки доводам сторін та не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, акти обстеження умов проживання позивачки, висновок органу опіки та піклування від 08 листопада 2023 року, не навів мотивів їх прийняття чи відхилення, не надав оцінки думці дітей, тобто не здійснив повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи, що має наслідком невстановлення фактичних обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Запорізький апеляційний суд постановою від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено того, що причини, які стали підставою для відібрання у неї дітей, відпали.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з актів обстеження умов проживання, складених протягом 2021-2025 років санітарний стан житла ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не змінюється, умови для нормального та гармонійного розвитку дітей відсутні, фактори, що можуть нести небезпеку малолітнім дітям не усунуті. Підтверджень поліпшення стану здоров'я матері, що дало б їй можливість належно виховувати синів, до апеляційного суду не надано. Діти протягом всього періоду розгляду справи у судах неодноразово висловлювали бажання залишитись під опікою ОСОБА_2 .
Апеляційний суд взяв до уваги копії заяв від 25 жовтня 2023 року та 21 лютого
2025 року малолітніх ОСОБА_6 , 2012 року народження, та ОСОБА_4 ,
2014 року народження, написаних власноручно, в яких діти просять залишити їх у родині опікуна та не повертати на виховання до батьків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Л. В., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у цій справі, у якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження рішення Комунарського районного суду
м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду
від 01 квітня 2025 року представник заявниці вказує пункт 1 частини другої статті другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18 (провадження № 61-9444св19) та від 25 липня 2024 року у справі № 333/6680/23 (провадження № 61-6936св24), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Заявниця вказує, що суди неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, порушили норми матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи і наданим доказам.
Зазначає, що вона має постійне місце проживання, в якому зроблено ремонт, дітям придбано двоповерхове ліжко, створені всі умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу для кожного сезону, одяг та взуття будуть придбаватися також за необхідності. Діти мають місце для ігор. Звертає увагу, що вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей та їх здоров'я.
Стверджує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що у кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, оскільки поряд знаходиться неізольована електропроводка, для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та не ізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини, а для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет, не відповідає дійсності. Вказує, що розміщення дитячого ліжка не створює небезпеки для дітей, неізольованої електропроводки в будинку немає, електропроводка перевірена фахівцями під час встановлення електричного лічильника. Думка педагогів чи державних службовців з приводу електропроводки не може враховуватися під час ухвалення судового рішення за відсутності висновку спеціаліста.
Зазначає, що місце для навчання та ігор у дітей є, в тому числі у приватному дворі,
є стіл, за яким діти робили завдання та грали в настільні ігри, є місце для зберігання іграшок та книжок. У помешканні дійсно немає відокремленої ванної кімнати, однак для гігієнічних процедур у будинку наявне необхідне обладнання, а саме рукомийник, тазики, відра, переносна металева ванна. Наразі в будинку відсутні іграшки, оскільки діти довгий час не проживають разом із матір'ю, а старі іграшки вже не відповідають віку дітей. Потреби у покупці іграшок зараз немає, на вимогу органу опіки та піклування мати придбала двоповерхове ліжко для дітей, однак до позитивного результату це не привело, діти і досі не повернуті до матері. Звертає увагу, що для дистанційного навчання у дітей наявні мобільні телефони з інтернетом.
Вказує, що ОСОБА_2 визнала що перешкоджає їй у спілкуванні з дітьми, це підтверджується тим, що відповідачем грубо порушуються права дітей на спілкування зі своїми рідними батьками. Така поведінка відповідача призвела до негативних наслідків, які полягають у відвиканні малолітніх дітей від рідних батьків. Діти з 2021 року проживають у іншій сім'ї, наявне оточення та постійний тиск на них відобразилися у тому, що діти бояться щось змінювати, тому вважає, що суди мали критично віднестися до пояснень дітей про те, що вони не бажають повертатися до рідної матері. Крім того, зазначає, що медичний висновок про те, що вона за станом здоров'я не може виконувати обов'язки матері у матеріалах справи відсутній.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, витребував матеріали справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті
389 ЦПК України.
16 травня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшли витребувані матеріали справи.
Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 03 березня 2012 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі у подружжя народилось двоє синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із 2018 року родина ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради» (далі - КП «Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради») у зв'язку із складними життєвими обставинами.
17 лютого 2021 року до Служби у справах дітей Долинської сільської ради надійшло повідомлення за № 29 «Щодо загрози життю малолітніх дітей», згідно з яким за адресою: АДРЕСА_2 , проживає родина ОСОБА_1 , яка опинилася в складних життєвих обставинах.
Розпорядженням Долинської сільської ради від 17 лютого 2021 року № 28 зобов'язано Службу у справах дітей Долинської сільської ради спільно із фахівцем соціальної роботи Долинської сільської ради, поліцейським офіцером Долинської громади вилучити малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із родини ОСОБА_1 та влаштувати дітей до реабілітаційного центру.
Згідно з актом приймання дитини від 17 лютого 2021 року, складеним Комунальним закладом «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради (далі - КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей»), малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прийняті до закладу через вилучення з родини ОСОБА_1 у зв'язку із загрозою їх життю та здоров'ю згідно з розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17 лютого 2021 року № 28.
25 лютого 2021 року Виконавчий комітет Долинської сільської ради як орган опіки та піклування, діючи в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави.
Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 13 квітня 2021 року
у справі № 317/611/21, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року, позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 ,
ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави, задовольнив.
Відібрав без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передав їх під опіку держави.
Стягнув з ОСОБА_5 аліменти на користь держави, осіб чи установи, на утриманні якої буду знаходитися малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , у розмірі 1 197,50 грн на кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 лютого 2021 року до досягнення дітьми повноліття.
Підставами для відібрання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 слугувало те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання (умови проживання не відповідають санітарним нормам, будинок потребує капітального ремонту ззовні та всередині), навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування та яка впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.
30 червня 2021 року малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 взято на первинний облік Служби у справах дітей Долинської сільської ради.
Рішеннями Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Виконавчий комітет Долинської сільської ради) № 76 та № 77 від 20 серпня 2021 року малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.
Розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 02 грудня 2021 року № 583р встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено їх опікуном ОСОБА_2
Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 05 липня 2023 року
у справі № 317/2256/22, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнив частково. Позбавив ОСОБА_5 батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Верховний Суд постановою від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22 касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 скасував, ухвалив в цій частині нове рішення. У позові Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовив. Попередив ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення щодо виконання обов'язків з виховання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклав на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 09 серпня 2023 рокуз малолітніми дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була проведена бесіда практичним психологом. Діти поводили себе легко, невимушено, охоче йшли на контакт. Відповідали на запитання про їхнє життя у опікуна ОСОБА_2 , однак, коли питання стосувалися біологічної матері, реагували пригнічено, відповідали неохоче. Зі слів дітей вони не бажають проживати в родині біологічної матері, бачитися з нею та спілкуватися. При спеціалістах, зі слів інших дітей, ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 , як і інші діти, називають ОСОБА_2 мамою.
Відповідно до акта, складеного представниками служби у справах дітей по Комунарському району, інспектором сектору ювенальної превенції відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області та практичним психологом відділу соціальної роботи, за адресою проживання опікуна ОСОБА_2 , житло розміщено на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з кімнат, кухні-вітальні, сумісного санвузла, ігрової кімнати. Умови проживання належні. У будинку зроблений ремонт, наявна техніка та меблі для сну, відпочинку, приготування (вживання) їжі, проведення дозвілля та навчання. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: є окремі місця для сну та відпочинку, для навчання та розвитку. Діти забезпечені необхідною кількістю канцелярського приладдя, іграшками, велосипедами та самокатами. Мають одяг та взуття за віком та сезоном, їжа відповідно до віку та бажання дітей. Діти виглядають доглянутими, радісними. Легко йшли на контакт. У помешканні прибрано, чисто, є їжа. Деякі діти гралися на подвір'ї.
03 жовтня 2023 року та 27 жовтня 2023 року суб'єктами соціальної роботи Долинської сільської ради здійснено комісійні виїзди за місцем проживання ОСОБА_1 з метою обстеження матеріально-побутових умов проживання. Доступу до приміщення членам комісії вона не надала.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , складається з двох кімнат та кухні. У кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, крім ОСОБА_1 перебуває ОСОБА_5 , який має інвалідність («І група Б») та потребує постійного стороннього догляду. У кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, оскільки поряд знаходяться незаізольована електропроводка. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та не заізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет. Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий запах смороду та тютюну ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 палять). Друга кімната без вікна, захаращена різними речами, залишками деяких видів овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці. ОСОБА_1 не створила умов для повернення дітей. Проводити фотозйомку заборонила.
Згідно з висновком Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування від 20 листопада 2023 року, з'ясувавши всі обставини справи, діючи виключно в інтересах малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність повернення малолітніх дітей на виховання до
ОСОБА_1 , яка не довела, що відпали причини, які стали підставою для відібрання дітей. Діти не можуть бути повернені одному з батьків, коли існує загроза, або умови проживання з цим із батьків є небезпечними для їх життя, здоров'я
і морального виховання.
На виконання ухвали Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (як орган опіки та піклування) надав оригінал рішення виконавчого комітету від 12 березня 2025 року № 47 «Про затвердження висновку», оригінал висновку про недоцільність повернення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оригінал акта обстеження умов проживання та копії матеріалів (документи), на підставі яких зроблено відповідний висновок.
У висновку заначено, що постановою Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у справі 333/6680/23 апеляційну скаргу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області задоволено. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року скасовано. Прийнято нове судове рішення: повернуто ОСОБА_1 , малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання вказаної постанови апеляційного суду відповідно до підпункту 4 пункту 27, пункту 30 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами), Служба звернулася з поданням до Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування щодо розгляду питання про втрату статусу дитини, позбавленої батьківського піклування малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання рішення Виконавчого комітету Долинської сільської ради від 20 серпня 2021 року № 76 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » таким, що втратило чинність, та про розгляд питання про втрату статусу дитини, позбавленої батьківського піклування малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнання рішення Виконавчого комітету Долинської сільської ради від 20 серпня 2021 року № 77 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » таким, що втратило чинність.
Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району було прийнято розпорядження від 12 листопада 2024 року № 1001-р «Про припинення опіки над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », згідно із яким опіку над дітьми припинено. Розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 02 грудня 2021 року № 583-р,
яким ОСОБА_2 призначено опікуном над малолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , визнано таким, що втратило чинність.
З огляду на це службою у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області видано відповідні накази від 21 листопада 2024 року
№ 97, 98 про зняття з первинного обліку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внесено зміни
в ЄІАС «Діти».
Родина ОСОБА_1 перебуває під соціальним супроводом в Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг» (далі - КУ «Центр надання соціальних послуг») як така, що опинилася в складних життєвих обставинах, у зв'язку з зазначеним 01 листопада 2024 року працівниками КУ «Центр надання соціальних послуг» із залученням сімейного лікаря КНП Долинського центру первинної медичної санітарної допомоги здійснено комісійний виїзд в родину ОСОБА_1 з метою допомоги у вирішенні питань, для подолання чинників складних життєвих обставин, про що складено акт відвідування родини.
Згідно з актом від 01 листопада 2024 року на момент відвідування вдома перебувала ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 , який 02 березня 2023 року отримав інвалідність (І група «Б») та з того часу потребує постійної сторонньої допомоги.
В будинку стояв стійкий запах смороду та тютюну, холодно, брудно. Запас харчових продуктів мінімальний (картопля та цибуля). Будинок потребує ремонту ззовні та зсередини. Зі слів ОСОБА_1 , бракує коштів на задоволення потреб своїх та чоловіка, її стан здоров'я погіршився, приступи втрачання свідомості стали частішими, часткова втрата пам'яті. Через стан здоров'я ОСОБА_1 звернулася до Служби з заявою про залишення дітей у опікуна, за її місцем проживання.
Фахівцями КУ «Центр надання соціальних послуг» були зібрані документи (копії) для оформлення грошової допомоги на проходження лікування, якого ОСОБА_1 потребує. Сімейний лікар надав направлення на обстеження. За сприяння фахівців
КУ «Центр надання соціальних послуг» ОСОБА_1 та її чоловікові ОСОБА_5 було надано грошову допомогу на лікування, надано можливість користування соціальним таксі для відвідування лікаря.
Підтвердженням звернення ОСОБА_1 до Служби є заява від 01 листопада 2024 року за вх. № 62/ 01-24, зі змісту якої вбачається, що вона відвідувала дітей, однак вони відмовилися від спілкування. У своїй заяві ОСОБА_1 просила залишити дітей у ОСОБА_2 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та неможливістю на даний час матеріально забезпечувати їхні потреби. Крім того, заявниця зазначила, що надасть до комісії документи, які підтверджують її неможливість виконувати батьківські обов'язки за станом здоров'я (т. 2, а. с. 232).
Враховуючи заяву ОСОБА_1 про неспроможність натепер виконувати батьківські обов'язки стосовно дітей у зв'язку з погіршенням її стану здоров'я, керуючись положенням про службу у справах дітей Долинської сільської ради, затвердженим рішенням шістнадцятої сесії восьмого скликання Долинської сільської ради від 08 лютого 2022 року № 07, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 листопада 2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків», Служба звернулася з листом від 06 листопада 2024 року № 01-25/429 до КНП Долинської сільської ради щодо видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька та матері дітей тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків.
У відповідь на запит КНП Долинської сільської ради листом від 07 листопада 2024 року № 233/01-14 повідомило, що інформація про стан здоров'я, діагнози та рекомендації лікарів є лікарською таємницею (стаття 40 Основ законодавства про охорону здоров'я) та на підставі Закону України «Про захист персональних даних» не підлягає розголошенню. Повідомило також, що ОСОБА_5 , є маломобільним, та особою, яка потребує стороннього догляду, а ОСОБА_1 за станом здоров'я потребує медично-соціального нагляду.
06 листопада 2024 року Службою направлено листа «Про соціально-правовий захист малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » до Служби (управління) у справах дітей відділу по Комунарському району Запорізької міської ради (за місцем перебування дітей), з проханням звернутися до органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна щодо розгляду питання про припинення опіки над дітьми та сприяти тимчасовому влаштуванню дітей в родину ОСОБА_2 , з якою у них склалися гарні відносини, до вирішення їх подальшої долі.
Малолітніх дітей ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_2 , за адресою; АДРЕСА_1 , з 13 листопада
2024 року до 13 травня 2025 року.
Надалі з метою захисту прав та інтересів дітей наказами Служби у справах дітей Долинської сільської ради від 25 листопада 2024 року за №№ 99,100, малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_4 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
21 лютого 2025 року Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради відділу по Комунарському району (за участю представника служби у справах дітей Долинської сільської ради) з'ясовано думку дітей щодо повернення їх на виховання до матері. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 висловилися, що хочуть залишитися в родині ОСОБА_2 , до батьків повертатися не бажають (т. 2, а. с. 230, 231).
Згідно з характеристиками, наданими адміністрацією Запорізької гімназії № 64, діти ОСОБА_6 та ОСОБА_4 навчаються в освітньому закладі з 08 грудня
2021 року. Навчанням, розвитком та вихованням дітей займається ОСОБА_2 , постійно відвідує батьківські збори, підтримує зв'язок із класним керівником. Мати ОСОБА_1 не бере участі у вихованні та освітньому процесі дітей.
Згідно з довідкою-характеристикою від 21 лютого 2025 року № 78/13-26, складеною старостою Розумівського старостинського округу, під соціальним супроводом родина перебуває майже постійно. За час перебування родини під супроводом позитивного результату не досягнуто, фінансовий стан родини не покращився. З часу відібрання дітей їхня матір та батько жодного разу не зверталися до Служби у справах дітей, органу опіки та піклування щодо здоров'я, розвитку, досягнень своїх дітей.
04 березня 2025 року за дорученням органів опіки та піклування, відповідно до чинного законодавства, з метою підготовки повторного висновку та подальшого належного розгляду справи в Запорізькому апеляційному суді суб'єктами соціальної роботи Долинської сільської ради було відвідано родину ОСОБА_1 , про що складено акт обстеження умов проживання.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 04 березня 2025 року житло складається з двох кімнат та кухні, загальною площею 26,2 кв. м, житловою площею 21,3 кв. м. В приміщенні холодно, запах тютюну і смороду, стіни та стеля вкриті кіптявою. Водовідведення та водопостачання відсутнє. В приміщенні не передбачене місце для проведення гігієнічних процедур. Пічне опалення, запас дров на два тижні (зі слів ОСОБА_1 ). На вікнах відсутні кватирки. Кімната 15,4 кв. м передбачає спальні місця для батьків та дітей. Біля ліжка дітей розташовані електроприводи (вимикач з розеткою), до яких під'єднано поверх стіни відкриту електропроводку. Відсутнє місце для ігрової діяльності. Під час спілкування членів комісії з батьками дітей ОСОБА_5 проявляв байдужість щодо повернення дітей додому. ОСОБА_1 , поводячись зневажливо до присутніх, звинувачувала їх у тому, що діти не хочуть повертатися та спілкуватися з нею. На питання щодо звернення до сімейного лікаря для надання висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері дітей тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків (як було зазначено в заяві) обидва батьки відмовилися. У довідці від 04 березня 2025 року, складеній сімейним лікарем, зазначено, що ОСОБА_1 спостерігається сімейним лікарем, неврологом, постійно приймає ліки, стан відносно задовільний, субкомпенсований. З 07 січня до 14 січня 2021 року проходила стаціонарне лікування в «Обласному клінічному закладі психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» (т. 2, а. с. 221).
У зв'язку з викладеним Виконавчим комітетом Долинської сільської ради надано висновок про недоцільність повернення малолітніх дітей ОСОБА_6 , 2012 року народження, та ОСОБА_4 , 2014 року народження, на виховання до матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2, а. с. 214-220).
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з огляду на таке.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За статтями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного
і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади
не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04, § 54) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.
Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно з частиною третьою статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. Відповідно до наведеного положення для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.
У цій справі суди встановили, що Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 13 квітня 2021 року у справі № 317/611/21, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року, позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави, задовольнив.
Відібрав без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передав їх під опіку держави. Стягнув з ОСОБА_5 аліменти на користь держави, осіб чи установи, на утриманні якої буду знаходитися малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , у розмірі 1 197,50 грн на кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 лютого 2021 року, до досягнення дітьми повноліття.
Підставами для відібрання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 слугувало те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання (умови проживання не відповідають санітарним нормам, будинок потребує капітального ремонту ззовні та всередині), навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування та впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.
З метою перевірки обставин та підстав позовних вимог ОСОБА_1 про повернення дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з тим, що причини відібрання дітей відпали, суди дослідили такі докази:
1) акт обстеження умов проживання від 09 серпня 2023 року, складений представниками Служби у справах дітей по Комунарському району м. Запоріжжя, інспектором сектору ювенальної превенції відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області та практичним психологом відділу соціальної роботи, за адресою проживання опікуна ОСОБА_2 , згідно з яким житло розміщено на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається із 6 кімнат, кухні-вітальні, сумісного санвузла, ігрової кімнати. Умови проживання належні. У будинку зроблений ремонт, наявна техніка та меблі для сну, відпочинку, приготування (вживання) їжі, проведення дозвілля та навчання. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: є окремі місця для сну і відпочинку, для навчання та розвитку. Діти забезпечені необхідною кількістю канцелярського приладдя, іграшками, велосипедами та самокатами. Мають одяг та взуття за віком та сезоном, їжа відповідно до віку та бажання дітей. Діти виглядають доглянутими, радісними. Легко йшли на контакт. У помешканні прибрано, чисто, є їжа. Деякі діти гралися на подвір'ї. Крім того, з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведена бесіда практичним психологом. Діти поводили себе легко, невимушено, охоче йшли на контакт. Відповідали на запитання про їхнє життя в опікуна ОСОБА_2 , однак коли питання стосувалися біологічної матері, то реагували пригнічено, відповідали неохоче. Зі слів дітей, вони не бажають проживати в родині біологічної матері, бачитися з нею та спілкуватися. При спеціалістах, зі слів інших дітей, ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 , як і інші діти, називають ОСОБА_2 мамою;
2) акт обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року, відповідно до якого будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , складається з двох кімнат та кухні. У кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, крім ОСОБА_1 перебуває ОСОБА_5 , який має інвалідність (І група «Б») та потребує постійного стороннього догляду. У кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, оскільки поряд знаходиться не заізольована електропроводка. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та не заізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет. Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий запах смороду та тютюну ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 палять). Друга кімната без вікна, захаращена різними речами, залишками деяких видів овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці. ОСОБА_1 не створила умов для повернення дітей. Проводити фотозйомку заборонила;
3) згідно висновком від 20 листопада 2023 року Виконавчого комітету Долинської сільської ради як орган опіки та піклування (справа № 317/611/21), в якому, з'ясувавши всі обставини справи, діючи виключно в інтересах малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування зазначив про недоцільність повернення малолітніх дітей на виховання до ОСОБА_1 , оскільки вона не довела, що відпали причини, які стали підставою для відібрання дітей. Діти не можуть бути повернені одному з батьків, коли існує загроза, або умови проживання з цим із батьків є небезпечними для їх життя, здоров'я і морального виховання;
4) звернення ОСОБА_1 від 01 листопада 2024 року (після ухвалення Запорізьким апеляційним судом постанови від 16 жовтня 2024 року, якою позов ОСОБА_1 задоволено та повернуто ОСОБА_1 малолітніх дітей
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ) доСлужби у справах дітей Долинської сільської ради
із заявою, в якому вказано про відвідування ОСОБА_1 та відмову дітей від спілкування з нею. У зверненні ОСОБА_1 просила залишити дітей в опікуна ОСОБА_2 у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я та неможливістю натепер матеріально забезпечувати їхні потреби. Крім того, заявниця зазначила, що надасть Службі у справах дітей документи, які підтверджують її неможливість виконувати батьківські обов'язки за станом здоров'я (т. 2, а. с. 232).
У зв'язку з чим наказами Служби у справах дітей Долинської сільської ради
від 25 листопада 2024 року за № 99 та № 100 малолітніх ОСОБА_6 та
ОСОБА_4 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Суди також установили, що підставами для відібрання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 слугувало те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання (умови проживання не відповідають санітарним нормам, будинок потребує капітального ремонту ззовні та всередині), навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування, та яка впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.
У §§ 82-84 рішення від 10 червня 2025 року у справі A.F.L. v. Iceland (заява № 35789/22) ЄСПЛ зазначив, що суд визнає, що батьків з інвалідністю не слід сприймати як таких, що не мають достатніх батьківських навичок та здібностей, і що їх не слід позбавляти опіки над своїми дітьми лише з посиланням на їхню інвалідність та без оцінки її впливу на їхню здатність здійснювати батьківський догляд (Cin?a v. Romania, заява № 3891/19 , §§ 68, 69, 18 лютого 2020 року; Kocherov and Sergeyeva v. russia, заява № 16899/13 , §§ 109, 110, 29 березня 2016 року. Ця позиція повністю відповідає положенням статті 23 § 4 Конвенції про права інвалідів, як їх тлумачить Комітет з прав інвалідів. Крім того, Суд наголошує, що відсутність навичок та досвіду у вихованні дітей з будь-якої причини, сама по собі навряд чи може розглядатися як законна підстава для обмеження батьківських прав або утримання дитини під державною опікою (рішення ЄСПЛ Kocherov and Sergeyeva v. russia, § 106, заява № 16899/13).
Що стосується батьків з інвалідністю, практика ЄСПЛ та пов'язані з нею положення статті 5 § 3 та статті 23 §§ 1 та 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю вказують на те, що їхні батьківські навички та компетентність, а також вплив їхньої інвалідності на виховання та благополуччя їхніх дітей слід оцінювати не абстрактно, а з огляду на доступні та надані їм заходи підтримки. В іншому випадку оцінка їхньої здатності піклуватися про дітей за відсутності будь-якої підтримки фактично означатиме оцінку їхньої здатності лише на підставі їхньої інвалідності.
Позитивний обов'язок держави забезпечувати особам з інвалідністю розумне пристосування, включаючи заходи підтримки для сприяння сімейному життю між батьками та дітьми, закріплений у судовій практиці (Kacper Nowakowski v. Poland, № 32407/13, § 93, 10 січня 2017 року). Однак важливо пам'ятати, що стосовно розумного пристосування, наданого батькам з огляду на їхню інвалідність, обсяг та міра цього пристосування обов'язково формуються та обмежуються не лише міркуваннями, що стосуються «непропорційного або надмірного тягаря», але також і перш за все першочерговим міркуванням найкращих інтересів дитини.
У рішеннівід 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06), ЄСПЛ зазначив, що, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки).
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18 (провадження № 61-9444св19), на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, зазначено, що згідно із частиною третьою статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення їм дитини. Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали. Водночас під час вирішення питання про повернення дитини на підставі норм наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.
За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На виконання ухвали Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року Виконавчий комітет Долинської сільської ради як орган опіки та піклування надав оригінал рішення від 12 березня 2025 року № 47 «Про затвердження висновку», оригінал висновку про недоцільність повернення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оригінал акта обстеження умов проживання та копії матеріалів (документи), на підставі яких зроблено відповідний висновок.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 04 березня 2025 року житло складається з двох кімнат та кухні, загальною площею 26,2 кв. м, житловою площею 21,3 кв. м. У приміщенні холодно, запах тютюну і смороду, стіни та стеля вкриті кіптявою. Водовідведення та водопостачання відсутнє. В приміщенні не передбачене місце для проведення гігієнічних процедур. Пічне опалення, запас дров на два тижні (зі слів ОСОБА_1 ). На вікнах відсутні кватирки. Кімната 15,4 кв. м передбачає спальні місця для батьків та дітей. Біля ліжка дітей розташовані електроприводи (вимикач з розеткою), до яких під'єднано поверх стіни відкриту електропроводку. Відсутнє місце для ігрової діяльності. Під час спілкування членів комісії з батьками дітей ОСОБА_5 проявляв байдужість щодо повернення дітей додому.
ОСОБА_1 , поводячись зневажливо до присутніх, звинувачувала їх у тому, що діти не хочуть повертатися та спілкуватися з нею. На запитання щодо звернення до сімейного лікаря для надання висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька і матері дітей тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків (як було зазначено в заяві ОСОБА_1 ), батьки дітей відмовилися.
12 березня 2025 року Виконавчим комітетом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області надано висновок про недоцільність повернення малолітніх дітей ОСОБА_6 , 2012 року народження, та ОСОБА_4 , 2014 року народження, на виховання до матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2, а. с. 214-220).
Крім того, згідно з довідкою-характеристикою від 21 лютого 2025 року, складеною старостою Розумівського старостинського округу, під соціальним супроводом родина перебуває майже постійно. За час перебування родини під супроводом позитивного результату не досягнуто, фінансовий стан родини не покращився. З часу відібрання дітей їхні матір та батько жодного разу не зверталися до Служби у справах дітей щодо стану здоров'я, розвитку, досягнень своїх дітей.
Отже, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши під час розгляду справи надані сторонами докази та належно встановивши фактичні обставини справи з метою надання відповіді на питання, чи існують підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 усунула причини, які стали підставою для відібрання дітей, дійшли висновку, що причини, які стали підставою для відібрання дітей, не відпали.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав вважати, що причини відібрання дітей не відпали.
Доводи заявниці у касаційній скарзі про те, що розміщення дитячого ліжка не
створює небезпеки для дітей, спростовується відповідними актами від 09 серпня 2023 року, від 01 листопада 2023 року, від 01 листопада 2024 року, від 04 березня 2025 року, наданими до суду органами соціальної служби, та підтверджують
ту обставину, що умови проживання ОСОБА_1 , починаючи з 2021 року,
не змінилися.
Наявність у будинку неізольованої електропроводки, відсутність умов для навчально-ігрової діяльності та місця для виконання особистих гігієнічних процедур продовжують створювати небезпеку для проживання не тільки дітей, а й усієї родини, яка потребує постійного супроводу органами влади.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що опікун дітей ОСОБА_2 перешкоджає їй у спілкуванні з дітьми і цим порушуються права дітей на спілкування зі своїми рідними батьками, і така поведінка відповідачки призвела до негативних наслідків, які полягають у відвиканні малолітніх дітей від рідних батьків, спростовуються матеріалами справи.
Як уже зазначалося, ОСОБА_1 подавала заяву до органу опіку та піклування про неможливість постійного проживання з дітьми через погіршення стану здоров'я.
Отже, вбачається непослідовна та суперечлива поведінка позивача, яка спочатку у судовому порядку отримала рішення про повернення дітей у сім'ю, а потім сама звернулася до органу опіки та піклування про залишення їх у опікуна ОСОБА_2
у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, що для заявниці мало бути прогнозовано. Така поведінка може негативно вплинути на стан дітей, які у результаті дій матері перебували у стані правової невизначеності щодо свого статусу і навіть визначеності про місце перебування та забезпечення належних життєвих потреб.
За висновками практичного психолога, які належним чином оцінені судами першої та апеляційної інстанцій, діти позитивно сприймають ОСОБА_2 як їх опікуна, називають її мамою. Вважають своїм домом, де вони проживають, та де їх забезпечено усіма необхідними належними умовами проживання. Зі слів дітей, вони не бажають проживати в родині біологічної матері, бачитися з нею та спілкуватися.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій надали належну правову оцінку поясненням дітей та з урахуванням того, що діти висловили своє небажання повертатися до родини біологічної матері дійшли обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_2 перешкоджає їй у спілкуванні з дітьми та порушує права дітей на спілкування зі своїми рідними батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . При цьому доказів тиску на дітей з боку опікуна ОСОБА_2 та негативного впливу на їх розвиток наявного оточення ОСОБА_1 не надала, а суди не встановили, що спростовує такі доводи касаційної скарги.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність медичного висновку стосовно ОСОБА_1 про те, що вона за станом здоров'я не може виконувати обов'язки матері, а тому відсутні перешкоди у поверненні їй дітей, колегія суддів зазначає таке.
Суд касаційної інстанції звертав увагу на те, що є неприпустимим позбавлення опіки батьків з інвалідністю з тих підстав, що вони не мають достатніх батьківських навичок та здібностей лише з посиланням на їх інвалідність. Верховний Суд наголошує, що відсутність навичок та досвіду у вихованні дітей з будь-якої причини, сама по собі не може розглядатися як єдина законна підстава для обмеження батьківських прав.
Однак, аналізуючи причини, які стали підставою для відібрання дітей та які, на думку матері, відпали, суди виходили лише з можливостей матері щодо забезпечення якнайкращих інтересів дітей шляхом створення їм необхідних умов для розвитку на рівні, достатньому для їх благополуччя, та правильно виснували, що на час розгляду справи обставини справи не змінилися, а причини, наявність яких передувала відібранню дітей, не відпали. За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки судів про відсутність підстав для повернення дітей, враховуючи саме якнайкращі їх інтереси.
Той факт, що дітей може бути поміщено в середовище, більш сприятливе для
їх виховання, не виправдовує примусового відібрання їх від батьків. Оцінюючи питання про повернення дітей, колегія суддів Верховного Суду бере до уваги, що суди першої та апеляційної інстанцій виклали свої висновки з урахуванням достатньої доказової бази, зокрема, з'ясували думку дітей, врахували думку практичного психолога, акти обстеження умов проживання як позивачки, так і ОСОБА_2 ,
що виправдовує встановлення опіки над дітьми, оскільки стан їх психічного здоров'я, з огляду на висновок психолога, є задовільним, а обставини, які стали причиною для відібрання дітей, продовжують існувати.
Таким чином, під час розгляду цієї справи суди обґрунтовано виснували, що встановлення опіки над дітьми не виправдовується лише наявністю кращих умов для проживання дітей у опікуна, але підтверджується й іншими доказами щодо вжиття соціальними службами заходів, які виправдовують таке втручання у сімейне життя заявниці, та яким суди надали належну правову оцінку.
Слід також звернути увагу, що, на думку Верховного Суду, органи опіки та піклування хоча і виконували свої посадові обов'язки щодо з'ясування обставин для забезпечення якнайкращих інтересів дітей, однак у цілому супровід сім'ї позивача ОСОБА_1 з боку держави був недостатнім. Зокрема, надані до суду докази щодо підтримки її сім'ї з урахуванням усіх обставин цієї справи, стану здоров'я батьків, їх неможливості у необхідній мірі забезпечити якнайкращі інтереси дітей (якість їх житла, одягу, харчування, належний фінансовий стан для нормального рівня розвитку) свідчать про недостатні заходи підтримки сім'ї ОСОБА_1 для сприяння сімейному життю людей з особливими потребами. Наведене і є позитивним обов'язком держави, а саме щодо забезпечення батькам, як особам з особливими потребами, розумного пристосування до сімейного життя в сім'ї. Зазначене, на думку колегії суддів, є підставою для постановлення окремої ухвали у цій справі.
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували всі обставини цієї справи, тому, надаючи оцінку пропорційності втручання у права батьків та надмірному тягарю, який нестиме ОСОБА_1 , обґрунтовано керувалися, перш за все, наданням переваги якнайкращим інтересам дітей.
Колегія суддів не бере до уваги посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень щодо застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18 (провадження № 61-9444св19) та від 25 липня 2024 року у справі № 333/6680/23 (провадження №61-6936св24), оскільки у наведених заявницею постановах висновки Верховного Суду не суперечать висновкам, викладеним у цій постанові.
Інші доводи касаційної скарги заявниці загалом зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) виклала правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не
встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального праває безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та
апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку
з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Лариса Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська