Справа № 308/15296/25
06 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42024072210000340 від 22.08.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України,
встановив:
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшов обвинувальний акт з додатками разом з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024072210000340 від 22.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України.
Судом встановлено, що за змістом обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, а саме: в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
Діловод служби інфраструктурного забезпечення логістики управління військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , перебуваючи у достовірно не встановленому органом досудового розслідування місці, будучи військовослужбовцем, у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1, підпункту «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилення від несення обов?язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , пункт постійної дислокації якої знаходиться у АДРЕСА_3 , 26.06.2024 шляхом іншого обману, а саме - використавши підроблене свідоцтво про хворобу та продовження свідоцтва про хворобу № 7319/24 від 27.05.2024 (постанова ВЛК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, 08.07.2024 був неправомірно звільнений із військової служби з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) у відставку за станом здоров?я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку), чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, тобто ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім цього, діловод служби інфраструктурного забезпечення логістики управління військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , у липні 2024 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у достовірно не встановленому органом досудового розслідування місці, у порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 9, абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, знаючи, що при звільненні з військової служби виплачуються бюджетні кошти, шляхом обману, заволодів 53607 грн бюджетних коштів, які отримав при звільненні з військової служби з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), на підставі поданого ним підробленого свідоцтва про хворобу та продовження свідоцтва про хворобу № 7319/24 від 27.05.2024 (постанова ВЛК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, та в подальшому розпорядився вказаними 53607 грн. бюджетних коштів на власний розсуд чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, тобто шахрайство - заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).
З угоди про визнання винуватості вбачається наступне.
Угода про визнання винуватості (далі - Угода) укладена 17 жовтня 2025 року у місті Ужгород між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 . Угода про визнання винуватості укладена між сторонами за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Угода містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; істотні для цього кримінального провадження обставини; беззастережне визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення; узгоджене сторонами покарання та згода обвинуваченої на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди для сторін, наслідки невиконання угоди. Угода про визнання винуватості скріплена підписами сторін (прокурора, обвинуваченого, захисника).
Пунктом 8 угоди визначено міру покарання узгоджену сторонами:
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України обвинуваченій необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки;
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України обвинуваченій необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно слід призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Також сторонами погоджено застосування норм ст. 75 КК України, у зв'язку з чим вони дійшли згоди про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та застосуванням судом іспитового строку, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого, а саме те, що останній раніше не судимий, добровільно відшкодував завдану шкоду, наявність обставин, що пом'якшують покарання.
У судовому засіданні прокурор також зазначив, що при укладенні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому міру покарання, узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості.
Захисник у судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив суд її затвердити, оскільки при складанні даної угоди були дотриманні вимоги, передбаченні КПК України, та права його підзахисного.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень беззастережно визнав та просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду і призначити узгоджену в ній міру покарання, а також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди.
Заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 2 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.
Відповідно до ч. 5 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В силу положення ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, є кримінальним проступком та ч. 4 ст. 409 КК України - тяжким злочином.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, про призначення якої дійшли згоди прокурор та обвинувачений, визначена в межах санкцій ч. 1 ст. 190 та ч. 4 ст. 409 КК України, угода не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладення такої угоди судом не встановлено.
Окрім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє зміст і наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473, ст. 394, ст.424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, положення ч.4 ст.474 КПК України, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1 ст.476 КПК України. Укладення угоди є цілком добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується з призначенням судом узгодженого угодою виду та міри покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З врахуванням вказаного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши думку сторін кримінального провадження та роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода, укладена 17 жовтня 2025 року у місті Ужгород між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений визнав вину добровільно, фактичні підстави для визнання вини наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
Таким чином, за вказаних обставин суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях і кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 409 КК України, а саме як ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Згідно зі ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості та визначене в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки, та визначене в межах санкції ч. 4 ст. 409 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно слід призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, звільнивши останнього від реального відбуття покарання із визначенням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України строком на 1 рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Арешт на майно у цьому кримінальному провадженні не накладався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави витрати на проведення у справі судової експертизи № СЕ-19/107-25/7371-ПЧ від 01 серпня 2025 року.
На підставі наведеного, керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 395, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 жовтня 2025 року між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024072210000340 від 22.08.2025 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:
- за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи у розмірі 5348 грн. 40 коп.
Після набрання вироком законної сили скасувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід, застосований на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.08.2025.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорення встановлених досудовим розслідуванням обставин не допускається.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1