79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.10.2025 Справа № 914/2013/25
м. Львів
За позовом: Фізичної особи - підприємця Романишин Ярослава Миколайовича, м. Стебник, Дрогобицький район, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ексімукрсервіс», м. Львів
про стягнення 1 897 746,00 грн заборгованості
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представники сторін:
від позивача: Пасічник О.О. - представник (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився.
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
2. Фізична особа - підприємець Романишин Ярослав Миколайович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ексімукрсервіс» про стягнення 1897746,00 грн заборгованості.
3. Ухвалою суду від 04.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.08.2025 о 12:30 год.
4. Ухвалою суду від 13.08.2025 задоволено клопотання представника позивача про участь у всіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
5. Ухвалою від 27.08.2025 суд відклав розгляд справи на 10.09.2025.
6. Ухвалою суду від 10.09.2025 суд продовжив строки підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 01.10.2025.
7. Ухвалою суду від 01.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.10.2025.
8. В судове засідання 22.10.2025 позивач з'явився, позовні вимоги підтримав.
9. Відповідач явки представника в судове засідання 22.10.2025 не забезпечив.
10. Ухвали суду у справі надіслані позивачу до його електронного кабінету, в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. В матеріалах справи наявні довідки про доставки електронних листів.
11. Відповідно до положень ч. 11 ст. 242 ГПК України у зв'язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету, ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
12. Поштова кореспонденція яка надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з вкладенням та Довідкою Ф.20.
13. Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
14. Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
15. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
16. Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
17. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
18. Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
19. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
20. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
21. АРГУМЕНТИ СТОРІН.
22. Аргументи позивача.
23. Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 07.12.2021 по 25.08.2022 ФОП Романишин Я.М. перерахував на рахунок ТОВ «Ексімукрсервіс» грошові кошти в загальному розмірі 1947746,00 грн у якості оплати за товар. Однак письмовий договір поставки між сторонами укладений не був, товар Позивачеві не поставлений, зобов'язання Відповідачем не виконані. 07.10.2022 відповідачем частково повернуто кошти у розмірі 50000,00 грн. Відтак грошові кошти набуті Відповідачем без достатньої правової підстави та відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню. Вимога Позивача від 22.05.2025 №8/4 про добровільне повернення коштів залишена Відповідачем без відповіді.
24. Аргументи відповідача.
25. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
26. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
27. Між фізичною особою-підприємцем Романишиним Ярославм Михайловичем (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімукрсервіс» (далі - Відповідач) велися переговори щодо укладення договору поставки товару.
28. Позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1947746,00 грн відповідно до платіжних інструкцій:№ 394 від 07.12.2021 року на суму 16430,00 грн; № 395 від 09.12.2021 року на суму 10 000,00 грн; №399 від 10.12.2021 на суму 20000,00 грн; №555 від 14.07.2022 на суму 250000,00 грн, №612 від 18.07.2022 на суму 268000,00 грн, №2 від 27.07.2022 на суму 400000,00 грн, №5 від 29.07.2022 на суму 135304,00 грн, №20 від 03.08.2022 на суму 300000,00 грн, №31 від 04.08.2022 на суму 360000,00 грн, №36 від 05.08.2022 на суму 36762,00 грн, №60 від 16.08.2022 на суму 40500,00 грн, №66 від 25.08.2022 на суму 60750,00 грн. з призначенням платежу «оплата за лісоматеріали».
29. Однак договір поставки між сторонами укладений не був. Товар Позивачеві поставлений не був.
30. 07.10.2022 ТзОВ «Ексімукрсервіс» перераховано ФОП Романишину Я.М. грошові кошти у розмірі 50000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.
31. Разом з тим, позивач стверджує, що фактичного укладення між сторонами договору поставки у письмовій формі не відбулося.
32. Факт поставки товару Відповідачем на адресу Позивача документально не підтверджений, доказів на підтвердження зворотного Відповідачем до матеріалів справи не надано.
33. 22.05.2025 за вих.№8/4 Позивач направив Відповідачу вимогу про повернення зазначеної суми на юридичну адресу, в якій просив повернути кошти протягом семи днів з моменту отримання листа. Згідно з відомостями з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта" щодо поштового відправлення з номером штрихового коду 4302300113851 лист з вимогою був отриманий Відповідачем 04.06.2025.
34. На момент розгляду справи грошові кошти в сумі 1897746,00 грн Позивачу повернуті не були, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про захист порушених прав.
35. ОЦІНКА СУДУ.
36. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
37. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
38. Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.
39. Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
40. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
41. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.
42. Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
43. Кондиційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: -набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); -набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
44. Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
45. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
46. Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням єправовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
47. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
48. Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
49. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
50. Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
51. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
52. Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
53. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
54. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
55. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
56. Судом встановлено, що в період з 07.12.2021 по 25.08.2022 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 1947746,00 грн., які 07.10.2025 відповідач повернув лише частково у розмірі 50000,00 грн.
57. Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності господарських правовідносин між сторонами та, як наслідок, наявність у позивача зобов'язання перерахувати відповідачу грошових коштів в сумі 1897746, 00 грн.
58. Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставне отримання та збереження відповідачем грошових коштів у розмірі 1897746, 00 грн.
59. Відповідач позицію позивача не спростував, доказів на підтвердження існування господарських правовідносин між сторонами та поставки товару загальною вартістю 1897746, 00 грн суду не надав.
60. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
61. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
62. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
63. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
64. У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
65. За таких обставин суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 1897746,00 грн.
66. СУДОВІ ВИТРАТИ.
67. Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексімукрсервіс» (79041, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 225, код ЄДРПОУ 39513429) на користь Фізичної особи - підприємця Романишина Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1897746,00 грн. заборгованості, 28466,19 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 03.11.2025.
Суддя Щигельська О.І.