79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.10.2025 Справа № 914/1465/25
м. Львів
за позовом: Приватного підприємства «Вітафарма», м. Запоріжжя,
до відповідача: Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія», м. Львів,
про: стягнення 240 943,70 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представники сторін:
від позивача: Гришко І.І. представник (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Кара Р.Т. представник (в режимі відеоконференції)
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
2. Приватне підприємство «Вітафарма» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» про стягнення 216000 грн неустойки, 20274,50 грн інфляційних втрат та 4669,20 грн 3% річних.
3. Ухвалою суду від 16.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №914/1465/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
4. 27.05.2025 від відповідача поступив відзив на позовну заяву (вх.№13939/25).
5. 06.06.2025 від позивача поступили заперечення на відзив відповідача (відповідь на відзив) (вх.№15133/25).
6. 09.06.2025 від позивача поступила заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2515/25).
7. З підстав, викладених в ухвалі від 15.07.2025 суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/1465/25 за правилами загального позовного провадження; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання призначити на 13.08.2025. Крім того, суд задоволив клопотання представника відповідача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
8. Ухвалою від 13.08.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача від 09.06.2025 та відклав підготовче засідання на 03.09.2025.
9. 03.09.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» поступила заява про долучення доказів (вх.№23028/25 від 03.09.2025).
10. З підстав, викладених в ухвалі від 15.07.2025 суд постановив Заяву відповідача про долучення доказів від 03.09.2025 (вх.№23028/25) залишити без розгляду та закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.10.2025.
11. В судовому засіданні 01.10.2025 оголошено перерву до 22.10.2025.
12. Представник позивача в судовому засіданні 22.10.2025 просив позовні вимоги задоволити частково, з врахуванням наданих в судовому засіданні пояснень.
13. Відповідач явку представника в судове засідання 22.10.2025 забезпечив, щодо просив позовні вимоги задоволити частково, з врахуванням заперечень наданих в заявах по суті та обгрунтувань висловлених в судових засіданнях.
14. Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
15. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
16. В судовому засіданні 22.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
17. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. Аргументи позивача.
19. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №ЛКФ-0083/2022 від 09.09.2022р. щодо повернення позивачу орендованого нерухомого майна за наслідками припинення вказаного договору оренди, про факт розірвання якого встановлено рішенням господарського суду, яке набрало законної сили.
20. У позові позивач просив стягнути з відповідача неустойку на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з червня 2024 року по березень 2025 року у розмірі 216 000,00 грн.
21. Крім того, позивачем позовні вимоги збільшено, відповідно до змісту яких, окрім неустойки, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі, 20274,50 грн інфляційних втрат та 4669,20 грн 3% річних.
22. Проте, в судовому засіданні 22.10.2025 просив позовні вимоги задоволити частково, в частині стягнення неустойки за виключенням її нарахування за лютий та березень 2025, у зв'язку з укладенням нового договору оренди від 01.02.2025 №В-0102/2025, а також підтримав вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за виключенням нарахувань за лютий та березень 2025.
23. Аргументи відповідача.
24. У відзиві на позов відповідач вказав, що позивач не заперечував проти користування приміщенням за договором.
25. Згідно пояснень, наданих в судових засіданнях проти позовних вимог, представник підтвердив наявність заборгованості по неустойці, про зазначив, що станом на час подання позову у цій справі, між сторонами укладено новий договір оренди, відтак вважає, що неустойка за лютий та березень 2025 не повинна нараховуватись.
26. Відповідач також вказує на те, що ним здійснювалась оплата щомісячних комунальних платежів, що є складовою орендної плати, тому не погоджується з сумою заборгованості по неустойці та вважає, що за період з червня 2024 року по січень 2025 року, не враховуючи лютий та березень 2025 року (за які сплачено орендну плату за умовами договору № В-0102/2025 від 01.02.2025 року), розмір заборгованості по неустойці складає 69173,62 грн. який і підлягає стягненню.
27. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
28. 09 вересня 2022 року між Приватним підприємством «Вітафарма» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Львівська Фармацевтична Компанія» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № ЛФК-0083/2022 (надалі - Договір оренди).
29. У п.1.1. Договору сторони обумовили, що Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення 12-1, 12 2, 12-3, 12-4 загальною площею 54,2 кв.м за адресом: м. Львів, вул. Дорошенка П., буд. 28, для розміщення аптечного закладу та ведення іншої господарської діяльності Орендаря.
30. Відповідно до пункту 5.1 цього Договору, щомісячна орендна плата становить 12000,00 грн., з урахуванням ПДВ.
31. Орендар оплачує Орендодавцю орендну плату щомісяця, до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця за наступний місяць (п. 5.2. Договору).
32. У відповідності до пункту 4.2. Договору, термін дії оренди приміщення за цим договором встановлюється сторонами з 09 вересня 2022 року по 31 серпня 2025 року включно.
33. 09 вересня 2022 року згідно акту приймання-передачі Орендодавцем було передано Орендарю у користування вказане нежитлове приміщення за актом приймання передачі нерухомого майна.
34. Відповідно до 6.2 Договору Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату та інші витрати відповідно до цього Договору.
35. У зв'язку з не сплатою в повному обсязі і у строки визначені у договорі, з метою вирішення питання щодо розірвання Договору оренди та повернення суми заборгованості з орендної плати за Договором Позивач 15 лютого 2024 року звернувся до Відповідача з претензією за № 01/02-24-7 від 14.02.2024, а також з повідомленням про відмову та розірвання договору оренди від 14.02.2024 року до якої додана додаткова угода № 1 з актом приймання-передачі нерухомого майна, які були направлені Відповідачу цінним листом з описом за трек-номером № 6900121316970 від 15.02.2024.
36. Судом встановлено, що на розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/886/24 за позовом ПП «Вітафарма» до ПП «Львівська фармацевтична компанія» про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022 в сумі 137 600,00 грн, з яких 65 600,00 грн сума основного боргу, 72 000,00 грн сума неустойки та виселення ПП «Львівська Фармацевтична Компанія» з нежитлових приміщень 12-1, 12-2, 12-3, 12-4 загальною площею 54,2 кв. м за адресом м. Львів, вул. Дорошенка П., буд. 28, що були передані Приватному підприємству «Львівська Фармацевтична Компанія» на підставі договору оренди нежитлового приміщення № ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022
37. 17.07.2024 рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/886/24 позовні вимоги було задоволено. При цьому встановлено, що датою розірвання договору № ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022 є дата - 22.02.2024р.
38. Крім цього, після подання ПП «Львівська фармацевтична компанія» апеляційної скарги на вказане рішення суду першої інстанції, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.
39. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду ПП «Львівська фармацевтична компанія» було подано касаційну скаргу, за результатами розгляду якої було прийнято постанову від 19.12.2024 якою касаційну скаргу Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» залишено без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 у справі № 914/866/24 залишено без змін.
40. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
41. У зв'язку з неповерненням майна після розірвання договору у № ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022 позивач просить стягнути з відповідача неустойку на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з червня 2024 року по березень 2025 року у розмірі 216 000,00 грн, а також 20274,50 грн інфляційних втрат та 4669,20 грн 3% річних.
42. ОЦІНКА СУДУ.
43. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
44. Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
45. Згідно із п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
46. Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
47. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
48. Як встановлено судом вище, сторони 09.09.2024 уклали Договір оренди нежитлового приміщення № ЛФК-0083/2022.
49. Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
50. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
51. Згідно з ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
52. Відповідно до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
53. Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
54. Водночас, неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
55. Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), суд зазначає таке.
56. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
57. Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021).
58. Як вже встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/886/24 позовні вимоги про стягнення з ПП «Львівська фармацевтична компанія» на користь ПП «Вітафарма» заборгованості за договором оренди № ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022 в сумі 137 600,00 грн, з яких 65 600,00 грн сума основного боргу, 72 000,00 грн сума неустойки та виселення з орендованих приміщень було задоволено. Під час розгляду даної справи судами встановлено, що датою розірвання договору ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022 є - 22.02.2024р. Рішення набрало законної сили.
59. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
60. За невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна позивачем нараховано відповідачу 216000,00 грн неустойки за період з червня 2024 по березень 2025 року.
61. Водночас, як встановлено судом за матеріалами справи та не заперечується сторонами 01.02.2025 між ПП «Вітафарма» та ПП «Львівська Фармацевтична Компанія» укладено новий договір оренди В-0102/2025 нежитлового приміщення першого поверху під індексами 12-1, 12-2, 12-3, 12-4 площею 54,2 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Петра Дорошенка, 28. Таким чином, сторони врегулювали питання повернення орендарем майна орендодавцю у зв'язку із закінченням договору оренди ЛФК-0083/2022 від 09.09.2022.
62. Відтак, суд вважає неправомірним нарахування неустойки за лютий та березень 2025 року у розмірі 48 000 грн. (12 000 грн.*2 подвійна сума *2 місяці).
63. Суд здійснив перерахунок неустойки з урахуванням вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України, за період з червня 2024 по січень 2025, відповідно до якого розмір неустойки становить 168000,00 грн.
64. Щодо обставин зазначених відповідачем у відзиві на позов, що врахування сплати комунальних платежів в рахунок орендної плати, то з цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що предметом позову у цій справі є стягнення суми неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, нормами якої передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення. Відповідно, в даному випадку, розмір заборгованості з орендної плати не входить в предмет доказування у даній справі.
65. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 168000,00 грн підлягають до задоволення. В задоволенні решти вимог про стягнення неустойки слід відмовити.
66. За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
67. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
68. Відповідно до правових позицій Верховного Суду дія положень статті 625 ЦК України поширюється а всі грошові правовідносини, якими є зобов'язання, виражене в грошових одиницях.
69. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, виключивши з розрахунку нарахування за лютий та березень 2025 (у зв'язку з укладенням нового договору оренди між сторонами) судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 3327,80 грн. 3% річних та 13394,30 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
70. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
71. У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
72. Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
73. Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
74. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
75. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
76. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
77. СУДОВІ ВИТРАТИ
78. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 1987,18 грн покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» (79017, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок, 54, приміщення, 2; ідентифікаційний код 40353823) на користь Приватного підприємства «Вітафарма» (69035, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок, 30, приміщення, 3; ідентифікаційний код 37526877) 168000,00 грн неустойки, 3327,80 грн. 3% річних та 13394,30 грн. інфляційних втрат та 1987,18 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2025.
Суддя Щигельська О.І.