28 жовтня 2025 року
м. Чернівці
справа № 727/12048/25
провадження 822/748/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,
секретар Скулеба А.І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 червня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Терещенко О.Є.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
08 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ в натурі спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що з 18 серпня 2006 року перебував з останньою в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2022 року.
Вказував, що після реєстрації шлюбу сторони проживали в старому саманному будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був успадкований ОСОБА_2 після смерті її матері.
Починаючи з 2007 року сторони за вказаною адресою почали будівництво нового будинку та господарських споруд.
11 липня 2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Вижбовській Л.М. було надано дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції будинку з прибудовою та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 .
Також, в 2007 році було розроблено робочий проект, на підставі якого розпочато будівництво будинку, яке завершилося в 2015 році. При цьому, старий саманний будинок, який був успадкований ОСОБА_2 , було знесено.
Будівництво нового будинку закінчено сторонами в 2015 році, завершено всі оздоблювальні роботи, після чого вони стали спільно проживати в даному будинку разом з їхньою донькою ОСОБА_3 , 2006 року народження.
Позивач зазначав, що їх з відповідачкою новий будинок був завершений будівництвом, але не прийнятий в експлуатацію.
За спірним будинком по АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради від 14 липня 1954 року №826, зареєстрована земельна ділянка, площею 2 169 кв.м. Також, на умовах тимчасового користування закріплено додатково 1 193 кв.м.. Наведені відомості підтверджуються архівним витягом №835 від 30 жовтня 2023 року. Зазначена земельна ділянка сторонами не приватизована, відомості про неї до Державного земельного кадастру не внесені, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 21 серпня 2023 року.
Позивач зазначав, що після розірвання шлюбу відповідачка перешкоджає йому користуватися їх спільним будинком. В добровільному порядку здійснити поділ будинку та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідачка відмовляється.
Просив суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; здійснити поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в натурі, виходячи з рівності часток та відповідно до варіантів поділу, визначених експертом; виділити ОСОБА_1 у власність 1/2 частину житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в натурі, за варіантом поділу, визначеному експертом; припинити режим спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування земельною ділянкою площею 3 362 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, виділивши позивачу у користування 1/2 частину прибудинкової земельної ділянки з урахуванням виділеної йому експертом, шляхом 1/2 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в натурі; усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 виділеною йому частиною житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_2 передати ключі від хвіртки та воріт будинковолодіння; стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.
27 лютого 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Просила суд поновити їй пропущений процесуальний строк на подання зустрічного позову про поділ в натурі спільного майна подружжя, визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно :
автомобіль марки "Volkswagen Passat", 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 55/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 133,5 кв.м, житловою площею 59,5 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 , в порядку поділу майна подружжя, право приватної власності на автомобіль марки "Volkswagen Passat", 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частки у спільній сумісній власності на транспортний засіб, автомобіль марки "Volkswagen Passat", 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; припинити право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_2 було задоволено, поновлено строк для подання зустрічного позову.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .
Представник первісного позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнила позовні вимоги і просила суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; здійснити поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в натурі, згідно варіанту поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визначеного висновком судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи №162 від 27 серпня 2024 року; виділити ОСОБА_1 у приватну власність 45/100 частини домоволодіння, роз-ташованого по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення другого поверху житлового будинку, загальною площею 72,6 кв.м., вартістю 2 014 566,00 гривень та будівлі і споруди вартістю 291494,00 гривень; кімнату, площею 26,4 кв.м., вартістю 732506,00 гривень; ванну кімнату, площею 7,5 кв.м., вартістю 207 901,00 гривня; кімнату, площею 17,7 кв.м., вартістю 491 341,00 гривня; кабінет (кухню), площею 11,6 кв.м., вартістю 322 249,00 гривень; балкон, площею 1,2 кв.м., вартістю 33 264,00 гривні;- коридор, площею 8,2 кв.м., вартістю 227 305,00 гривень; сарай, вартістю 149 437,00 гривень; навіс, вартістю 33 621,00 гривня; вбиральня, вартістю 11 109,00 гривень.
Виділити ОСОБА_2 у приватну власність 55/100 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 ,а саме: приміщення підвалу та першого поверху житлового будинку загальною площею 96,8 кв.м., вартістю 2 628 508,00 гривень та будівлі і споруди вартістю 209 394,00 гривень; підвал, площею 9,7 кв.м., вартістю 212693,00 гривні; тамбур, площею 3,6 кв.м., вартістю 99792,00 гривні; кухня, площею 9,7 кв.м., вартістю 269580,00 гривень;- їдальня, площею 23,9 кв.м., вартістю 663208,00 гривень; ванна кімната, площею 4,3 кв.м., вартістю 119197,00 гривень; санвузол, площею 0,9 кв.м., вартістю 24948,00 гривень; топочна, площею 2,3 кв.м., вартістю 63756,00 гривень; коридор, площею 13,6 кв.м., вартістю 376994,00 гривень; східна клітина, площею 8,8 кв.м., вартістю 243937,00 гривень; гараж, площею 20,0 кв.м., вартістю 554403,00 гривні; теплиця, вартістю 112067,00 гривень.
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 , а саме: колодязь, вартістю 20545,00 гривень; вигрібну яму, вартістю 14942,00 гривні; ворота та огорожу, вартістю 61840,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці у вартості часток співвласників житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , в розмірі 265 921,00 (двісті шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну) гривню.
Припинити режим спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться з по АДРЕСА_1 .
Встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 0,2101 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, виділивши ОСОБА_1 , у користування 1/2 частину прибудинкової земельної ділянки, площею 0,0949 га, відповідно до висновку експерта №162 від 27 серпня 2024 року, як для ІІ співвласника, а саме, земельні ділянки, площею 0,0890 га та №6 , площею 0,0059 га.
Встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 0,2101 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, виділивши ОСОБА_2 , у користування 1/2 частину прибудинкової земельної ділянки, площею 0,0949 га, відповідно до висновку експерта №162 від 27 серпня 2024 року, як для І співвласника, а саме, земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0949 га.
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 0,0203 га, розташовані по АДРЕСА_1 , а саме, АДРЕСА_2 ,площею 0,0038 га, АДРЕСА_3 , площею 0,0153 га, АДРЕСА_4 , площею 0,0012 га.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , виділеною йому частиною житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме, зобов'язати ОСОБА_2 , передати ключі від хвіртки та воріт будинковолодіння та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року
первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Здійснено поділ житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в натурі, згідно варіанту поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визначеного висновком судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи №162 від 27 серпня 2024 року.
Виділено ОСОБА_1 , у приватну власність 45/100 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 ., а саме: приміщення другого поверху житлового будинку загальною площею 72,6 кв.м. вартістю 2014566,00 гривень та будівлі і споруди вартістю 291494,00 гривень; кімнату, площею 26,4 кв.м., вартістю 732506,00 гривень; ванну кімнату, площею 7,5 кв.м., вартістю 207 901,00 гривня; кімнату, площею 17,7 кв.м., вартістю 491 341,00 гривня; кабінет (кухню), площею 11,6 кв.м., вартістю 322249,00 гривень; балкон, площею 1,2 кв.м., вартістю 33 264,00 гривні; коридор, площею 8,2 кв.м., вартістю 227 305,00 гривень; сарай, вартістю 149 437,00 гривень; навіс, вартістю 33 621,00 гривня; вбиральня, вартістю 11109,00 гривень.
Виділено ОСОБА_2 , у приватну власність 55/100 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , а саме, приміщення підвалу та першого поверху житлового будинку, загальною площею 96,8 кв.м., вартістю 2 628 508,00 гривень та будівлі і споруди, вартістю 209 394,00 гривні; підвал, площею 9,7 кв.м., вартістю 212693,00 гривні; тамбур, площею 3,6 кв.м., вартістю 99792,00 гривні; кухня, площею 9,7 кв.м., вартістю 269580,00 гривень; їдальня, площею 23,9 кв.м., вартістю 663208,00 гривень; ванна кімната, площею 4,3 кв.м., вартістю 119197,00 гривень; санвузол, площею 0,9 кв.м., вартістю 24948,00 гривень; топочна, площею 2,3 кв.м., вартістю 63756,00 гривень; коридор, площею 13,6 кв.м., вартістю 376994,00 гривень; східна клітина, площею 8,8 кв.м., вартістю 243937,00 гривень; гараж, площею 20,0 кв.м., вартістю 554403,00 гривні; теплиця, вартістю 112067,00 гривень.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 , а саме, колодязь, вартістю 20545,00 гривень; вигрібну яму, вартістю 14942,00 гривні; ворота та огорожу, вартістю 61840,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці у вартості часток співвласників житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 в розмірі 265 921,00 (двісті шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну) гривню.
Припинено режим спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 0,2101 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, виділено ОСОБА_1 , у користування 1/2 частину прибудинкової земельної ділянки, площею 0,0949 га, відповідно до висновку експерта №162 від 27 серпня 2024 року, а саме, земельні ділянки № НОМЕР_3 ,, площею 0,0890 га №6 , площею 0,0059 га (на плані зафарбовано в зелений колір).
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 0,2101 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, виділено ОСОБА_2 , у користування 1/2 частину прибудинкової земельної ділянки, площею 0,0949 га, відповідно до висновку експерта №162 від 27 серпня 2024 року, а саме, земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0949 га (на плані зафарбовано в жовтий колір).
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 0,0203 га, розташовані по АДРЕСА_1 , а саме, № НОМЕР_4 , площею 0,0038 га, АДРЕСА_3 , площею 0,0153 га та АДРЕСА_4 , площею 0,0012 га (на плані зафарбовано в червоний колір).
Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_5 виділеною йому частиною житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме, зобов'язано ОСОБА_2 передати ключі від хвіртки та воріт будинковолодіння.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що поділ житлового будинку має проводитись з урахуванням рівності часток у даному будинковолодінні.
Щодо вимоги ОСОБА_2 про визнання права спільної власності на автомобіль марки "Volkswagen Passat", 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , то зі свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу вбачається, що єдиним власником цього транспортного засобу є ОСОБА_2 .. Право власності ОСОБА_2 на даний автомобіль ОСОБА_1 не оспорюється і визнається, а тому вимога про компенсацію ОСОБА_1 на її користь 1/2 вартості автомобіля, який перебуває в її ж власності, є безпідставною, не грунтується на чинному законодавстві України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити.
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити .
Скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2025 року та відмовити у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - без змін.
Посилається на те, що аргументи ОСОБА_2 , викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
18 серпня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий номер 1355, і ОСОБА_6 змінила своє прізвище з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ".
Рішенням Шевченківського райсуду м.Чернівці від 04 листопада 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Згідно з свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом від 23 травня 2005 року ОСОБА_6 (теп. прізвище ОСОБА_2 ) отримала після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину у вигляді житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . В даному правовстановлюючому документі зазначено, що житловий будинок літ."А"-глиновалькований, житловою площею 29,20 кв.м., загальною площею 36,60 кв.м, сараї літ.Б, В, Г, вбиральня літ.Д, за-мощення І, огорожа 1-3.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_10 від 23 травня 2005 року (а.с.91) ОСОБА_6 ( ОСОБА_8 ) отримала спадкове майно, яке складається з грошових внесків з компенсаційними виплат-ами, що знаходяться у філії ОПЕРВ №6712/019 Першотравневого відділення ощадного банку України в м. Чернівці.
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 квітня 2006 року (а.с.92) ОСОБА_6 (теп.прізвище ОСОБА_8 ) отримала у власність 1/2 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з вкладів з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться у філії ОПЕРВ №011 відділення ощадного банку України в м.Чернівці.
Згідно інформації приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Іщенко А.В., 07.06.2006 року за реєстровим №5341, посвідчено нотаріальний договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . продавцем 1/2 частини вищенаведеного нерухомого майна була ОСОБА_6 (а.с.94).
Висновком Головного державного санітарного лікаря №34410202 на проект будівництва 15/2007 від 23 березня 2007 року погоджено робочий проект реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.15).
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 11.07.2007 року було надано дозвіл № НОМЕР_5 на виконання ОСОБА_2 будівельних робіт по реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.29)
З архівного витягу №835 від 30 жовтня 2023 року вбачається, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №826 від 14 липня 1954 року завтерджено представлені БТІ матеріали обміру земель будівельного кварталу № НОМЕР_6 , загальною площею 67 523 кв.м. та зареєстровано за землекористувачем по АДРЕСА_1 , 2 169 кв.м., з залишенням в користуванні землекористувачу 1 193 кв.м (а.с.32).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.
Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають у обох із подружжя, а тому якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується наявними у справі доказами, такі боргові зобов'язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.
Згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц, провадження № 14-712цс19 дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно з частиною першою, другою, четвертою, п'ятою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд зазначає, що за відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Системне тлумачення частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України дає підстави дійти висновку, що згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача у цій справі) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача у цій справі) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого у відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України.
Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16 Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об'єкт самочинного будівництва (пункт 148).
Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкта (будівельного паспорта) або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Звертаючись до суду із первісним та зустрічним позовом сторони просили суд визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; здійснити поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в натурі.
Отже, предметом спору, є визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будиноку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та поділ вказаного житлового будинку.
Як встановлене судом та не заперечується сторонами у справі, після реєстрації шлюбу сторони проживати в старому саманному будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був успадкований ОСОБА_2 , після смерті її матері.
Починаючи з 2007 року сторони за вказаною адресою почали будівництво нового будинку та господарських споруд.
11 липня 2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Вижбовській Л.М. було надано дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції будинку з прибудовою та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 .
Також, в 2007 році було розроблено робочий проект, на підставі якого розпочато будівництво будинку, яке завершилося в 2015 році. При цьому, старий саманний будинок, який був успадкований ОСОБА_2 , було знесено.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у чітко встановленому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 26, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2011 року № 461.
Оскільки, саманний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 було знесено, а на його місці було споруджено новий житловий будинок, без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи: дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкта (будівельного паспорта).
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України викладеними у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, провадження № 14-43цс20 у частині тлумачення норми частини першої статті 376, частини другої статті 376 ЦК України про те, що не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно зі статтями 364, 367 ЦК України - самочинно збудовані (конструйовані, переплановані) об'єкти.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.
Відсутність дозволу на будівництво, проєкту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проєктній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146).
Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поділ спірного житлового будинку, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не може бути включено до об'єктів спільного майна подружжя, що враховується при поділі, а тому з підстав вищевказаного, в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.
Також слід зазначити, що позовна вимога про встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , є похідною від поділу спірного житлового будинку. Так як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у частині про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а тому у цій частині також слід відмовити.
Щодо додаткового рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 червня 2025 року слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1, пунктів 1-3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається з мотивувальної частини постанови апеляційного суду, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити відмовити, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України слід відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Також слід змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 червня 2025 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Змінити мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту судового рішення - 07 листопада 2025 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.Ю. Половінкіна