Справа № 203/5477/25
Провадження № 3/0203/1897/2025
іменем України
27 серпня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.185 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №752279 від 29.07.2025 року ОСОБА_1 29.07.2025 о 01.56 годині за адресою: м.Дніпро, пл.Старомоства,1 не виконав законну вимогу поліцейського, що полягала в необхідності покинути вулицю через триваючу комендантську годину, впроваджену розпорядженням ОВА в Дніпропетровській області від 24.06.2022 року № 361/0/527-2022, продовжував перебувати на вулиці та не вжив заходів для повернення до місця мешкання, чим вчинив злісну непокору законній вивозі працівника поліції.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, під час комендантської години на лівому березі міста Дніпра був зупинений працівниками поліції яким пояснив, що вимушений знаходитись на вулиці через необхідність відвезти на правий берег товариша по службі, який приїхав з зони бойових дій. Інспектор поліції дозволив їхати далі та повідомив, що через 30 хвилин він повинен повернутись. Однак він не встиг виконати вимогу поліцейського через велику відстань та через сорок хвилин з моменту першої зупинки був знову зупинений іншим екіпажем поліції та відносно нього було складено протокол.
Вислухавши ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно аналізу ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
У відповідності до п.7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26.06.1992 року (зі змінами) роз'яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, що адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
Дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов'язків, оскільки вимога працівника поліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.
Під час судового розгляду встановлено, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення є те, що 29.07.2025 року працівники поліції о 01.10 годині зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за порушення комендантської години. Працівники поліції попередили його про заборону знаходження на вулиці в комендантську годину, яка впроваджена розпорядженням начальника ОВА Дніпропетровської ОДА від 24.06.2022 № 361/0/527-2022. Через 40 хвилин ОСОБА_1 знову було зупинено та складено протокол за ст. 185 КУпАП.
Разом з цим, відповідно до наявного в справі відеозапису ОСОБА_1 з метою виконання вимоги працівників поліції покинути вулицю повертався до місця проживання, однак не вклався в 30 хвилин, які йому були надані для того, щоб відвезти товариша по службі, що не може свідчити про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таким чином оцінка наявних доказів у справі в їх сукупності не дозволяє дійти беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 здійснював злісну непокору, відмовлявся від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Статтею 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідні положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Також при розгляді даної справи суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» у рішенні від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» у рішенні від 20.09.2016, в яких Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготовитися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 173,247, 280, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра.
Суддя Ю.М. Черваньова