Справа №461/3681/25
28 жовтня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
в особі представника Жовтонецького Віктора Миколайовича
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
Шермірзаєва Віталія Геннадійовича
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_1 ,
фактична адреса: АДРЕСА_2 )
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 403533 грн 54 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 6053 грн 01 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.10.2023, після проведення ідентифікації та верифікації клієнта, відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1159401 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.
17.06.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №R01.34606.011026285. Означений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідача. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1. Договору №1159401.
Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 289763 грн 59 коп., зі сплатою 64,75% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору у повному обсязі. ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання передбачені договором. Останній платіж позичальником здійснено 23.12.2024. Унаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 16.04.2025 утворилась заборгованість у розмірі 403533 грн 54 коп., яка складається із: простроченого боргу у розмірі 289147 грн 43 коп; прострочених процентів - 114386 грн 11 коп. За наведених обставин, у зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку наявна за кредитним договором заборгованість не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.
Ухвалою суду від 04.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду
У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, згідно якої заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що орендовані ним приміщення для бізнесу, для ведення якого він отримав кредитні кошти, постраждали внаслідок ракетного обстрілу. Після цього, задля оплати вихідної допомоги своїм працівникам після звільнення, він звернувся до АТ «Ідея Банк» з клопотанням про кредитні канікули та відстрочення часу сплати заборгованості. Вважає дії банку недоброчесними та недобросовісними.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 24.10.2023, після проведення ідентифікації та верифікації клієнта, відповідно до вимог законодавства України. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1159401 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.
17.06.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №R01.34606.011026285. Означений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідача. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1. Договору №1159401.
Згідно даного кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 289763 грн 59 коп., зі сплатою 64,75% річних, строк кредиту 72 місяці (п 1-3 Договору кредиту №R01.34606.011026285 від 17.06.2024)
Пунктом 7 кредитного договору встановлено, що позичальник, який прострочує виконання грошового зобов'язання після терміну повернення кредиту зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 85,72% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п.11.4. кредитного договору, нанесенням електронного підпису під цим договором позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО та Тарифи, які є невід'ємною частиною ДКБОФО, Графік щомісячних платежів (Додаток № 1 до Договору) є невід'ємними складовими цього договору та зобов'язалася виконувати їх умови.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 13.02.2025 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Щодо тверджень відповідача про неотримання досудової вимоги, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Згідно п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 1.12.2. договору кредиту та страхування №R01.34606.011026285 від 17.06.2024 передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення позичальником кредиту за цим договором в повному обсязі у випадку затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.
Згідно п. 25 кредитного договору №R01.34606.011026285 від 17.06.2024, всі повідомлення сторін за договором у тому числі вимоги кредитодавця, вважитимуться зробленим належним чином, якщо вони будуть здійсненні у письмовій формі та надіслані листом через поштове відділення зв'язку, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними в цьому договорі за адресами сторін чи за адресами, зміненими відповідно до п. 20.4 цього Договору, або надіслані у формі електронного документу на адресу електронної пошти, вказану в цьому договорі, чи змінену відповідно до п. 20.4 цього договору. При цьому, кредитодавець та позичальник вважаються повідомленими належним чином (такими, що отримали повідомлення в день здачі його до установи зв'язку або в день надсиланням на адресу електронної пошти) навіть при неотримані такого листа, у разі наявності відмітки поштового відділення зв'язку про відправлення такого листа/факту надсилання електронного листа вказану в договорі адресу, чи на адресу, змінену відповідно до умов цього договору.
Як вже встановлено судом, 13.02.2025 вказана вимога скерована на адресу відповідача: 04107, м. Київ, вул. Татарська, 2, 14, яка зазначена в кредитного договорі №R01.34606.011026285 від 17.06.2024. Відтак, відповідно до умов договору, відповідач вважається повідомленим належним чином навіть при неотриманні такого листа.
Щодо інших доводів відповідача, суд зазначає наступне.
Жодних доказів про звернення до банку з метою врегулювання спору та клопотанням про кредитні канікули відповідачем не надано, а тому судом цих фактів не встановлено.
Більше того, доводи відповідача щодо недобросовісності банку гуртуються фактично на його суб'єктивній думці. Так, відповідачем не наведено положень укладеного між ним та позивачем правочину, які зобов'язують банк відстрочити виконання зобов'язання у разі звернення відповідача з таким клопотанням. Крім того, відповідачем не наведено вимог закону на яких ґрунтуються такі його твердження.
Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що договір з банком відповідачем укладено добровільно, він отримав кредитні кошти та ними скористався. Отже, підстав вважати, що банк діяв недобросовісно чи недоброчесно в ході розгляду справи не встановлено. Також, як зазначено вище, за умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
В контексті таких тверджень відповідача щодо скрутного матеріального становища внаслідок проблем з веденням бізнесу, з огляду на наведені ним обставини, суд звертає увагу відповідача на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Тобто подання такої заяви можливе після постановлення судом відповідного рішення.
Окрім того, частиною 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.
Фактично підстави наведені відповідачем у судовому засіданні з посиланням на надані ним суду матеріали та документи, ґрунтуються на наявності у нього скрутного матеріального становища.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Згідно висновку Верховного Суду, висловленому в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Окремо, в контексті заяв відповідача щодо звернень до банку стосовно відстрочки виконання зобов'язання, суд звертає увагу на те, що навіть у випадку набрання рішенням про стягнення заборгованості законної сили, відповідач вправі звернутись до банку з клопотанням не пред'являти до примусового виконання відповідний виконавчий документ, а узгодити порядок добровільного виконання рішення суду.
Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 16.04.2025 утворилась заборгованість у розмірі 403533 грн 54 коп., яка складається із: простроченого боргу у розмірі 289147 грн 43 коп; прострочених процентів - 114386 грн 1119 коп.
Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 16.04.2025.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь АТ «Ідея Банк» слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 6053 грн 01 коп.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 403533 гривні 54 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 6053 гривень 01 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»
(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ: 19390819);
представник позивача - Жовтонецький Віктор Миколайович
(79008, м. Львів, вул. Валова, 11);
відповідач - ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_1 ,
фактична адреса: АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення складено 06.11.2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький