461/5174/23
1-кп/461/272/25
04.11.2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6
ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12023141360001449 від 24.05.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зайцеве Синельниківського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не депутата, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 09.06.2020 року вирокомСинельниківського районного суду Дніпропетровської області до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки,-
у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого, не депутата, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України,
24 травня 2023 року, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_9 , маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи на першому поверсі в під'їзді будинку АДРЕСА_3 , скориставшись відсутністю стороннього нагляду, стоячи на сходовій клітці та спостерігаючи за відсутністю сторонніх осіб, напав на потерпілу, а саме: наніс один удар своєю рукою в обличчя ОСОБА_10 , в результаті якого остання втратила свідомість та впала на сходи, після чого, ОСОБА_9 , продовжуючи злочинний умисел, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_10 , розкрив її сумку та заволодів майном останньої, а саме: грошовими коштами в сумі 11 000 гривень, посвідченням водія, виданим на ім'я ОСОБА_10 та двома банківськими картками «Монобанк», «Ізібанк». Після вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_9 покинув місце події, а викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_9 заподіяв потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 11000 (одинадцять тисяч) гривень.
Таким чином ОСОБА_9 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 , 24.05.2023 року, приблизно о 14.30 год., перебуваючи на першому поверсі під'їзду будинку №19 по вул. Дорошенка у м. Львові, після вчинення ОСОБА_9 особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме: нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив заздалегідь не обіцяне приховування зазначеного особливо тяжкого злочину.
Зокрема, ОСОБА_6 24.05.2023 року, перебуваючи на першому поверсі під'їзду будинку №19 по вул. Дорошенка у м. Львові, усвідомлюючи те, що у ОСОБА_9 виник умисел на вчинення суспільно-небезпечного діяння, оскільки дії спрямовані на вчинення злочину йому були відомі, а також сприяв йому в уникненні кримінальної відповідальності, шляхом залишення місця злочину.
Крім цього, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправні дії ОСОБА_9 та спостерігаючи за такими, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 здійснив напад на потерпілу ОСОБА_10 з метою заволодіння майном останньої, залишив місце вчинення злочину, попрямувавши за ОСОБА_9 та в подальшому не повідомив про відомий йому факт вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення правоохоронні органи, що запобігло швидкому виявленню та викриттю правопорушника.
У подальшому, ОСОБА_6 , який не є членом сім'ї чи близьким родичем ОСОБА_9 , будучи обізнаним про вчинення останнім нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, заздалегідь не обіцяючи, приховав скоєння ОСОБА_9 особливо тяжкого кримінального правопорушення, маючи при цьому реальну можливість повідомити правоохоронні органи про вчинений злочин.
Своїми умисними активними діями ОСОБА_6 створив перешкоди у своєчасному виявленні та розкритті особливо тяжкого кримінального правопорушення, тобто приховав особливо тяжкий злочин.
Таким чином ОСОБА_6 вчинив заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 396 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 , після роз'яснення йому суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив вищезазначені обставини та надав суду показання про те, що все викладене в обвинувальному акті відповідає дійсності та ним не оспорюється. Пояснив, що24.05.2023 р., перебував у хостеліна вул. Дорошенка у м. Львові, де познайомився з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Маючи намір заволодіти майном ОСОБА_10 , застосовуючи насильство до останньої, шляхом нанесення правою рукою удару в їй обличчя, після якого вона втратила свідомість, заволодів її майном, описаним в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , після роз'яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив вищезазначені обставини та надав суду показання про те, що все викладене в обвинувальному акті відповідає дійсності та ним не оспорюється.Пояснив, що 24.05.2023 р., перебував у хостелі на вул.Дорошенка, 19 у м.Львові, де познайомився з ОСОБА_9 та потерпілою ОСОБА_10 . Близько обіду, 24.05.2023 р., він разом з ОСОБА_9 вирішили покинути вказаний хостел, після чого першим із нього вийшов ОСОБА_9 , а за ним попрямував він. Вийшовши з приміщення хостелу, будучи на сходовій клітці, побачив як ОСОБА_9 копирсається в особистих речах потерпілої ОСОБА_10 , яка в той час лежала на сходах. Після цього, ОСОБА_9 попрямував на вихід із приміщення, де знаходиться хостел, і, вийшовши за ним, разом пішли в сторону храму св.Ольги і Єлизавети у м.Львові, де в подальшому були затримані працівниками поліції. Вказав, що йому було відомо про протиправні дії ОСОБА_9 відносно потерпілої ОСОБА_10 , а також те, що, у відповідності до законів України, був зобов'язаний про такі повідомити правоохоронні органи, однак цього не зробив у зв'язку із відчуттям страху перед ОСОБА_9 та розгубленістю. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 підтвердила вищевказані обставини вчинення кримінальних правопорушень та пояснила, що, дійсно, 23.05.2023 р. - 24.05.2023 р., перебувала у хостелі на АДРЕСА_3 , де познайомилась з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , з якими проводила час. Близько обіду, 24.05.2023 р., адміністратор хостелу на її прохання викликав таксі, після чого вона попрощалась з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 і попрямувала на вихід з даного закладу. Вийшовши з холу даного хостелу із чоловіком на ім'я ОСОБА_11 , який запропонував їй допомогу з очікуванням таксі на вулиці, чекали на його прибуття на сходовій клітці будинку АДРЕСА_3 . Через деякий час, на сходову клітку з хостелу вийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , після чого до неї підійшов ОСОБА_9 та несподівано наніс удар кулаком в обличчя, від якого вона впала та втратила свідомість. Приходячи до тями, та перебуваючи в лежачому положенні, побачила як ОСОБА_9 відкрив її сумку за заволодів грошовими коштами, банківськими картками та документами, після чого вибіг з вказаного під'їзду та попрямував в невідомому напрямку. Також вказала, що при описаних подіях неподалік був присутній обвинувачений ОСОБА_6 , однак жодних дій по запобіганню вчинення ОСОБА_9 злочину відносно неї не вживав та правоохоронні органи про це не повідомив. Підтвердила висновок експерта щодо локалізацій нанесення їй тілесних ушкоджень.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинувачених та кваліфікація їх дій, з'ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, роз'яснивши обвинуваченим, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_9 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 396 КК України, оскільки він вчинив заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.
Відповідно до змісту ст. ст.50,65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та обставини, при яких таке вчинено.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнає щире каяття та повне визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_9 в психоневрологічному чи наркологічному диспансері на обліку не перебуває, раніше судимий за вчинення корисливого злочину та вчинив злочин в період іспитового строку, що свідчить про сталість його незаконної поведінки, під час судового розгляду проявив бажання про подальше проходження служби у Збройних Силах України.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів в межах санкції ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією усього належного останньому майна, оскільки виправлення останнього, на думку суду, можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства.
Окрім цього, судом встановлено, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 р., ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк - 3 (три) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Відповідно до п.18 Постанови Верховного Суду від14.09.2021 р. (справа№ 127/25037/17,провадження №51-4700км20), у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Згідно положень ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Згідно правового висновку Об'єднаної палати ККС ВС у постанові від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 пр. №51-8867км18, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:
а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК(за сукупністю злочинів);
б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК(за сукупністю вироків).
Відповідно до ч.1ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відтак, за правилами ч. 1 ст. 71 КК України обвинуваченому ОСОБА_9 , до призначеного покарання за цим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання, визначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 року.
Оскільки ОСОБА_9 судом призначено покарання у виді реального позбавлення волі, запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання даним вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 слід обчислювати з часу його фактичного затримання, а саме з 24.05.2023 року. Окрім цього, у строк покарання ОСОБА_9 підлягає зарахуванню строк перебування його під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів та обставини, при яких таке вчинено.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнає щире каяття та повне визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_6 у психоневрологічному та наркологічному диспансерах на обліку не перебуває, раніше не судимий.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів в межах санкції ч.1 ст.396 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки, на думку суду саме покарання є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
Згідно ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
За умовами ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відтак, арешти, накладені на майно, згідно ухвал слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30.05.2023 року, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, слід скасувати частково, залишивши такі в силі в частині майна та речей, які підлягають конфіскації, згідно постановленого вироку.
Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вирокомСинельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 року, та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з 24.05.2023 року, тобто з часу його фактичного затримання, зарахувавши у строк відбування покарання термін перебування під вартою.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою - до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання із випробуванням та визначити іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Арешти, накладені ухвалами Личаківського районного суду м. Львова від 30.05.2023 р.скасувати частково, зокрема на :
- банківську карту № НОМЕР_1 , грошові кошти: 4 купюри номіналом 500 грн, 1 купюра номіналом 200 грн, 2 купюри номіналом 100 грн, 1 купюра номіналом 50 грн, 1 купюра номіналом 1 грн, шорти темно синього кольору, кофту зеленого кольору, кепку чорного кольору;
- гроші в купюрі номіналом 500 грн, 1 купюра номіналом 200 грн, 1 купюра номіналом 100 грн, 3 купюри номіналом 20 грн, 1 купюра номіналом 5 грн, купюра номіналом 2 грн, мобільний телефон марки «Samsung L320» IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-картою «Lifecell», паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , 2 банківські картки, 2 дисконтні картки магазинів, сумку чорного кольору, провідні навушники, кусачки для нігтів, зарядний пристрій, а також одяг ОСОБА_6 штани спортивні та футболку з білими візерунками;
- шматок фольги, викрутку, металевий пристрій невідомого походження, батарею до мобільного телефону, сумку з засобами особистої гігієни, ігрові карти, сумку синього кольору, балаклаву чорного кольору, футляр чорного кольору з медикаментами, пакет білого кольору з продуктами харчування.
Ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 30.05.2023 в частині накладення арешту на мобільний телефон та мобільний телефон марки Nokia, який вимкнений на момент огляду - ухвали залишити без зміндо фактичного виконання вироку в частині конфіскації майна.
Речові докази:
- DVD-R диск з відеозаписом камери внутрішнього відеоспостереження хостелу «Леосфера», що по вул. Дорошенка, 18 у м. Львові, який постановою слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 27.05.2023 визнаний речовим доказом та приєднаний приєднаний до матеріалів справи - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- грошові кошти: 6 купюр номіналом 500 грн, 1 купюра номіналом 200 грн, 1 купюра номіналом 100 грн, 3 купюри номіналом 20 грн, 1 купюра номіналом 5 грн, 1 купюра номіналом 2 грн., які згідно постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 25.05.2023 визнані речовими доказами та поміщені в камеру зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - повернути за належністю ОСОБА_10 ;
- грошові кошти: 4 купюри номіналом 500 грн, 1 купюра номіналом 200 грн, 2 купюри номіналом 100 грн, 1 купюра номіналом 50 грн, 1 купюра номіналом 1 грн, які згідно постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 25.05.2023 визнані речовими доказами та поміщені в камеру зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - повернути за належністю ОСОБА_10 ;
- мобільний телефон марки «Samsung L320» IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-картою «Lifecell», паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , 2 банківські картки, 2 дисконтні картки магазинів, сумку чорного кольору, провідні навушники, кусачки для нігтів, зарядний пристрій, а також одяг ОСОБА_6 штани спортивні та футболку з білими візерунками, які згідно постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 25.05.2023 визнані речовими доказами та поміщені в камеру зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - повернути за належністю ОСОБА_6 ;
- банківську карту № НОМЕР_1 , шорти темно синього кольору, кофту зеленого кольору, кепку чорного кольору, які згідно постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 25.05.2023 визнані речовими доказами та поміщені в камеру зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - повернути за ОСОБА_12 ;
- шматок фольги, викрутку, металевий пристрій невідомого походження, пакет білого кольору з продуктами харчування, які згідно постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 25.05.2023 визнані речовими доказами та поміщені в камеру зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - знищити;
- сумку з засобами особистої гігієни, ігрові карти, сумку синього кольору, балаклаву чорного кольору, футляр чорного кольору з медикаментами, які згідно постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 25.05.2023 визнані речовими доказами та поміщені в камеру зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - повернути за ОСОБА_12 ;
- мобільний телефон «Самсунг», який згідно постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 25.05.2023 визнані речовими доказами та поміщені в камеру зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, мобільний телефон марки Nokia, який вимкнений на момент огляду, батарею до мобільного телефону, який згідно постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 25.05.2023 визнані речовими доказами та поміщені в камеру зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які належать ОСОБА_9 - конфіскувати в дохід держави.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам, потерпілій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1