15 жовтня 2025 року
справа № 361/7970/23
провадження № 22-ц/824/8855/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П,
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2025 року, постановлене під головуванням судді Петришин Н.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 78 701,00 грн, а також моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та судові витрати.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована над квартирою позивача.
31 травня 2023 року відбулося залиття квартири позивача ОСОБА_1 , яке сталося з квартири відповідача, внаслідок негерметичного з'єднання на трійнику зміщувача в санвузлі її квартири. У зв'язку з залиттям позивачу завдана шкода.
Відповідно до висновку експерта від 04 вересня 2023 року, дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої внутрішньому оздобленню квартири складає 66 039,00 грн, дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження набору меблів для кухні, кухонного столу та комоду складає 12 662,00 грн. Таким чином, загальний розмір завданих позивачу матеріальних збитків становить 78 701,00 грн.
Позивач зазначив, що моральна шкода полягала у душевних стражданнях, яких останній зазнав внаслідок протиправної поведінки щодо нього у зв'язку зі знищенням, пошкодженням його майна й був змушений змінити свій звичний спосіб життя.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2025 рокупозов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 62 960,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 822,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на підготовку експертного висновку у розмірі 4 596,60 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Вимоги обґрунтовані тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували погіршення морального та психологічного стану позивача, а поняття глибокі та триваючі страждання є поверхневим та загальним.
Затоплення квартири не спричинило пошкоджень, які б зробили квартиру позивача непридатною до проживання у ній, а тому твердження позивача порушення звичного способу життя є безпідставним.
З боку позивача тяжкість його страждань не доведена будь-якими доказами і грошова оцінка моральної шкоди здійснена безпідставно.
Суд першої інстанції, задовольнивши у повному обсязі вимогу позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, не врахував ступінь вини відповідача у заподіянні шкоди та визнав встановленими обставини, які позивач не довів будь-якими доказами.
Відповідач вважає, що задоволення у повному обсязі вимоги про стягнення моральної шкоди суперечить принципу розумності та справедливості і приводить до безпідставного збагачення позивача.
За наявності заперечень відповідача щодо обсягу пошкоджень, викладених у висновку експерта, такий висновок не може вважатися доказом достатнім для встановлення обставин справи та підлягає критичному оцінюванню у сукупності з іншими доказами, поданими іншою стороною.
Із документів, наданих позивачем неможливо встановити дійсний обсяг пошкоджень, їх вартість, а також вину відповідача у їх заподіянні, а відтак позовні вимоги були задоволені безпідставно.
09 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_4 у системі «Електронний суд» сформував відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи це тим, що відповідач в своїй апеляційній скарзі не навів жодного доводу та не надав жодного доказу, що оспорюване ним рішення є в розумінні ст.263 ЦПК України незаконним та необгрунтованим.
Апеляційна скарга полягає в тому, що відповідач не погоджується з рішенням суду, адже вважає, що на його думку, позивач не довів свої позовні вимоги.
В чому саме є порушення суду першої інстанції при постановленні рішення, відповідач не зазначає взагалі.
Скарга в цілому не містить посилання на порушення як норм матеріального так і процесуального права, та в чому вони полягають.
В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що наданий стороною позивача акт відповідає типовому зразку, тобто підтверджено факт завдання шкоди.
Разом з цим, позивач не надав належних доказів понесених ним фактичних витрат на проведення ремонтних робіт в квартирі або доказів укладення чи намірів на укладення договору з виконавцем ремонтно-будівельних робіт, який поніс би вказані загальновиробничі витрати у зв'язку з відновлювальним ремонтом його квартири, тому на користь позивача підлягають стягненню лише прямі реальні витрати у розмірі 62 960, 80 грн, тобто за вирахуванням ПДВ у розмірі 20 %.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті дій відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 червня 2019 року № 172050035, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14 вересня 2023 року № 346593067, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .
З акта обстеження житлового приміщення, складеного 07 червня 2023 року комісією у складі головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Т2» (далі - ТОВ «Комфорт-Т2»), юриста та сантехніка видно, що членами комісії за результатами проведення обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет її затоплення квартирою вище, а саме за № 121, виявлено що у квартирі АДРЕСА_2 у санвузлі на трійнику зміщувача не герметичне з'єднання, що стало причиною затоплення квартири за АДРЕСА_3 .
Це затоплення відбулося 31 травня 2023 року. В результаті затоплення у квартирі АДРЕСА_3 пошкоджено: стелю (облупилася) площа 34 кв. м, ламінат у кухні, коридорі і спальні орієнтовно 30 кв. м, дверні коробки і полотна на кухню 2 100 кв. мм на 700 мм, у санвузол 2100 мм на 600 мм, спальні 2100 мм на 800 мм, розбухла кухня, видимі сліди на конструкціях бокової частини.
З відмітки у цьому акті вбачається, що власник квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_2 зауважила, що стеля пошкоджена частково, підлога пошкоджена частково, полотна цілі, затоплення сталося не з її вини, затікання відбулося коли відповідача не було вдома (це було не навмисно), по кухні пошкоджень на фасаді верху і низу немає, пошкоджена задня стінка і бокові пошкодження є.
Відповідно до висновку експерта С-23023 Експертної фірми «Еталон», складеного 04 вересня 2023 року експертом ОСОБА_5 , дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої внутрішньому оздобленню квартири АДРЕСА_2 внаслідок її залиття складає 66 039,00 грн (у тому числі 20 % ПДВ), дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження набору меблів для кухні, кухонного столу та комоду в квартирі АДРЕСА_2 , внаслідок залиття, становить 12 662,00 грн (у т.ч. 20 % ПДВ).
З листа ТОВ «Комфорт-Т2» від 13 березня 2024 року № 34 видно, що у будинку АДРЕСА_5 згідно з актом від 03 травня 2023 року проводилася перевірка системи водопостачання та каналізації, проводилося промивання трубопроводів системи центрального опалення житлового будинку (акт від 25 квітня 2023 року) та гідравлічне випробування систем централізованого опалення будинку (акт від 28 квітня 2023 року). Жодних дефектів під час проведення випробувань не виявлено, перебоїв водопостачання і стрибків тиску в мережі водопостачання не зафіксовано, повідомлень від мешканців щодо аварійних ситуацій в період з початку травня по кінець червня 2023 року не надходило (крім заяви власника квартири АДРЕСА_3 про проведення обстеження про затоплення квартирою АДРЕСА_4 ). Ремонтних робіт на лініях водовідведення та водопостачання, пов'язаних з вищезазначеним будинком та в самому будинку, у період з початку травня до кінця червня 2023 року не проводилося.
За правилами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 серпня 2006 року № 45 (далі - Правила № 45), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; проводити за власні кошти ремонт квартири (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди); забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Пунктом 2.3.6 Правил № 45 визначено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, типовий зразок якого міститься у Правилах.
Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Крім того, з типової форми акта про залиття вбачається, що такий складається комісійно, комісія складається з головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсара-сантехніка, представника організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи водопостачання, представника власника будинку. Також з актом мають бути ознайомлені мешканці квартир, про що проставляється їх підпис внизу форми акту.
Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися із зазначенням причин).
У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2009 року № 12/20-11-1975, також зазначено, що при складенні акта про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.
Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наданий стороною позивача акт відповідає типовому зразку, що міститься у Правилах. Тобто позивач підтвердив факт завдання шкоди.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок експерта С-23023 Експертної фірми «Еталон» від 04 вересня 2023 року, складено щодо подій, яка мала місце 31 травня 2023 року, судовим експертом Усенко І.В., яка має повну вищу будівельно-технічну освіту, безстрокове кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та стаж експертної роботи - 17 років.
Доказів на спростування висновків, викладених у висновку С-23023 від 04 вересня 2023 року, відповідачем до суду не надано.
Разом з цим, позивач не надав належних доказів понесених ним фактичних витрат на проведення ремонтних робіт в квартирі або доказів укладення чи намірів на укладення договору з виконавцем ремонтно-будівельних робіт, який поніс би вказані загальновиробничі витрати у зв'язку з відновлювальним ремонтом його квартири, тому на користь позивача підлягають стягненню лише прямі реальні витрати у розмірі 62 960, 80 грн, тобто за вирахуванням ПДВ у розмірі 20 %.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач зазнав матеріальної шкоди внаслідок залиття його квартири з квартири відповідача у справі, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення прямих реальних витрат у розмірі 62 960,80 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що у акті не вказана орієнтовна вартість речей, пошкоджених внаслідок їх залиття, не може бути правовою підставою для визнання такого акта неналежним доказом, оскільки останній містить чіткий перелік пошкодженого майна та його обсяги, апеляційний суд оцінює критично, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо непідтвердження факту заподіяння шкоди позивачу саме діями відповідача, оскільки як вбачається із акта про обстеження житлового приміщення від 07 червня 2023 року, комісією встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 , власницею якої є ОСОБА_2 , у санвузлі на трійнику зміщувача не герметичне з'єднання, що й стало причиною затоплення 31 травня 2023 року квартири позивача за № 112.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.
Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Стаття 1167 ЦК України, передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до положень статті 23, статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, в зв'язку з чим суд виходить з того, що задоволення позовних вимог повинно відповідати як заподіяній моральній шкоді, так і критерію справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, внаслідок затоплення квартири позивача, що сталося з вини відповідача, позивач ОСОБА_1 зазнав негативних емоцій, переживань з приводу пошкодження належного йому нерухомого майна, чим також порушено його звичний спосіб життя та виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання часу для вирішення проблем, пов'язаних з усуненням наслідків завданої шкоди.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті дій відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції ступеня вини відповідача у заподіянні шкоди та визнання встановленими обставини, які позивач не довів будь-якими доказами.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції та не спростовують висновку про наявність підстав для скасування арешту.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді