про відмову у відкритті касаційного провадження
05 листопада 2025 року
м. Київ
справа №620/678/25
адміністративне провадження № К/990/44081/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року (суддя Падій В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року (колегія у складів суддів Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.)
у справі № 620/678/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФ України в Чернігівській області) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України у Львівській області від 31.12.2024 № 253550004443 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії про перехід на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ);
- зобов'язати ГУ ПФ України у Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком в середніх розмірах за відповідною посадою відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 23.12.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 22.12.1992 по 11.12.2024 з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 20.12.2024 № 60/25-01-10-02-06 та від 20.12.2024 № 61/25-01-10-02-06, видані Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 28.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025, позов задовольнив.
27.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України у Львівській області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у здійсненні переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, з причини не зарахування до стажу на посадах державної служби періодів роботи на посадах в органах ДПС.
Чернігівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 27.01.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте у поданій касаційній скарзі відсутні як такі посилання на існування обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому, відповідно до сформованої практики Верховного Суду посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.
Також, проаналізувавши норми п.п. 2, 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу», ст. 37 Закону № 3723-XII у сукупності, Верховний Суд при перегляді в касаційному порядку судових рішень у подібному спорі (постанова від 12.02.2025 у справі № 580/6600/24) сформулював такі висновки:
« Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016 мала відповідний стаж на посаді державної служби понад 10 років (29 років 3 місяці 9 днів), працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби, та загальний стаж її державної служби становить 36 років 8 місяців 21 день.
29. Оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної по Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
30. Аргументи відповідачів, які підтримані судом апеляційної інстанції, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, та підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII і норми частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
31. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
32. Щодо вимоги про нарахування у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2024 № 16370/02/11-01-24 та № 16369/02/11-01-24, колегія суддів зазначає наступне.
33. Ураховуючи, що позивачка отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену за нормами Закону № 1058-IV, продовжувала працювати на посаді державної служби, має стаж державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, понад 20 років та має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 19.06.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2024 № 16370/02/11-01-24 та № 16369/02/11-01-24.».
В цілому мотиви судів першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі № 620/678/25, відповідають вищенаведеній правовій позиції касаційного суду.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України у Львівській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 620/678/25.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб