Справа № 991/11133/25
Провадження № 1-кс/991/11219/25
про відмову у скасуванні арешту
30 жовтня 2025 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника власника майна ОСОБА_3 ,
детектива ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах власника майна ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52024000000000548 від 22.10.2024.
(1) Зміст поданого клопотання
29.10.2025 до суду надійшло зазначене клопотання. З його змісту вбачається, що 2 травня 2025 року за результатами розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС ) постановив ухвалу про накладення арешту на майно, вилучене в ОСОБА_5 .
На переконання заявника, така ухвала є необґрунтованою та такою яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Так, останній вказав, що права та обов?язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Водночас, усупереч імперативній вимозі закону, до суду надійшло клопотання детектива НАБУ, а не клопотання прокурора про арешт майна третьої особи. На думку адвоката, таке порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) унеможливлювала розгляд справи по суті з подальшим ухваленням законного рішення, оскільки справа не містить належної передумови для її розгляду. До того ж, наведеним доводам представника третьої особи слідчий суддя не надав оцінку взагалі.
Також той зазначив, що матеріали клопотання, які надійшло до слідчого судді, не містили належного обґрунтування та підтвердження його скерування детективом НАБУ до ВАКС у визначений законом строк. Отож, слідчий суддя не перевірив вказані доводи та постановив рішення без належних підстав.
Окрім цього, слідчий суддя не надав оцінку тому, що представник третьої особи не акцентував увагу на засобах поштового зв'язку ТОВ «Нова пошта», а на тому, що відправником та отримувачем поштового відправлення є приватні особи, а не відповідні державні посадовці та органи, як це визначено законом.
До того ж, не надано оцінку тому факту, що «одержувачка» відправлення наразі взагалі не працює у ВАКС, тому, без наявності документів, що засвідчують її особу, отримання та відкриття поштового відправлення неможливе.
У матеріалах справи відсутні відомості про вміст відправлення, зокрема немає жодних даних, які б вказували на відправлення саме клопотання про накладення арешту та про наявність додатків до клопотання.
У той же час, усупереч ст. 5,6 Розділу ІІ Інструкції з діловодства у місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, якою регламентовано, що «помилково доставлені до суду документи не реєструються та пересилаються адресату, якщо його місцезнаходження відоме, або повертаються відправнику разом із супровідним листом за підписом керівника апарату суду або визначеної ним відповідальної особи (ст. 5) та, що конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів (ст. 6)», у матеріалах справи відсутні відповідні конверти (пакети), а помилково отриманий лист не скеровувався адресату та не повертався відправнику відповідно до вимог нормативного акту.
Натомість, саме серед додатків до клопотання у матеріалах справи наявні ксерокопії з наліпкою «Нової пошти», що може свідчити про подання їх через канцелярію суду разом з клопотаннями 11.03.2025 року. У матеріалах справи також відсутні відповідні накладні «Нової пошти», а також фіскальні чеки, які б засвідчували оплату відправлення пошти НАБУ.
Заявник також наголошував на тому, що органом досудового розслідування не лише не доведено скерування до суду клопотань про арешт майна, а й повністю проігноровано доведення умов визначених ст. 170 КПК України.
Так, у матеріалах справи відсутні будь які докази, які мають значення для правильного її вирішення, а клопотання про накладення арешту не містить жодних обґрунтованих аргументів на ухвалення рішення про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Фактично, подане клопотання містить лише повідомлення суду про вчинення протиправних дій невстановленими особами, перелік вилученого під час обшуків майна та цитування норм КПК України, що регламентують накладення арешту.
Зі змісту клопотання про арешт вбачається, що «детективи володіють доказами, що учасники організованої групи вступили в змову з службовими особами АТ «Укрзалізниця» та домовилися про перемогу в тендерах ТОВ «ЕЛІЗ», яке протягом 2023-2024 років здійснило поставку трансформаторів за завищеними цінами».
Однак ані з матеріалів справи, ані зі змісту клопотання детектива не вбачається навіть найменша дотичність ОСОБА_5 до цього провадження. Жодним чином не обґрунтована необхідність вилучення та арешту його власного майна та наявність відповідних ризиків, визначених Законом.
Крім того, під час судових засідань представник третьої особи звертав увагу слідчого судді на те, що вилучення мобільного телефону відбулось із грубими порушеннями вимог КПК. Зокрема, під час обшуку працівники НАБУ спочатку намагались проникнути в автомобіль ОСОБА_6 , представившись працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки, без оголошення і надання йому відповідної ухвали суду.
Після невдалої спроби проникнення в автомобіль та повідомлення його про справжню причину зупинки автомобіля, йому неодноразово відмовляли у наданні захисника, хоча ОСОБА_6 повідомив правоохоронцям номер телефону свого адвоката.
Окрім наведеного, усупереч ухвалі суду, мобільний телефон останнього було вилучено не з автомобіля, а у нього особисто, хоча з протоколу обшуку вбачається, що особистий обшук ОСОБА_6 не проводився.
Так, вилучення мобільного телефону ОСОБА_5 здійснено поза межами ухвали суду і дотепер правоохоронці не звертались до суду з клопотання про легалізацію такого вилучення, що безумовно суперечить закону, у зв'язку з чим, майно має бути повернуто власнику.
До того ж, втручання у право власності ОСОБА_5 триває вже понад 245 днів. Протягом цього періоду, суду не надано жодних доказів не лише його причетності до кримінального провадження, а й не доведено необхідності подальшого арешту вилученого майна.
Зважаючи на викладене, адвокат просив скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_6
(2) Позиції учасників провадження
Представника власника майна - адвокат ОСОБА_7 підтримав своє клопотанням з підстав, у ньому зазначених.
Зі свого боку детектив НАБУ ОСОБА_8 заперечував проти задоволення заявленого клопотання. Вказав, що Апеляційна палата ВАКС визнала накладення арешту на майно ОСОБА_5 обґрунтованим. Крім того, потреба в арешті майна не відпала, оскільки досі проводиться відповідне експертне дослідження, а власник майна не надав пароль доступу до мобільного телефону.
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні клопотання
Дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, заслухавши доводи учасників, слідчий суддя вважає, що у скасуванні арешту слід відмовити зважаючи на таке.
Відповідно до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлено загальні правила їх застосування - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
-може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
Для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом (абзац перший частини 3 ст. 170 КПК України).
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого:
-правову підставу для арешту майна;
-можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
-наслідки арешту майна для, зокрема, третіх осіб.
Абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У своєму клопотанні заявник наголошував на існуванні обох підстав.
Слідчий суддя констатував, що досудове розслідування у цьому провадженні здійснюється за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 14 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 20.02.2025 в межах цього провадження надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «CADILLAC ESCALADE», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , власником та користувачем якого є ОСОБА_6 .
Надалі, 05.03.2025 детективи НАБУ провели обшук у вказаному автомобілі, за результатами чого, було вилучено мобільний телефон марки Iphone IMEI: НОМЕР_3 .
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 02.05.2025 клопотання детектива задоволено та накладено арешт на вказаний мобільний телефон. Такий арешт було накладено з метою збереження речових доказів.
Зі змісту вказаної ухвали також вбачається, що постановою детектива НАБУ від 06.03.2025 вилучені під час обшуку технічні пристрої визнано речовим доказом, оскільки наявні достатні підстави вважати, що вони містять інформацію про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні, та відповідають визначеним у ст. 98 КПК України критеріям.
Слідчий суддя також зважав на те, що доступ до телефону обмежується системою логічного захисту, пароль від якого власник не повідомив. Зазначене очевидно ускладнює можливість дослідження та копіювання вмісту, однак є підставою для утримання такого майна.
Відповідно до постанови про призначення комплексної судової комп?ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікації від 10.03.2025 було призначено експертизу щодо вказаного мобільного телефону та поставлено питання про можливість копіювання інформації, яка зберігається на вбудованому носії пам?яті мобільного терміналу, доступ до якого пов?язаний із подоланням системи логічного захисту.
3 огляду на викладене, враховуючи норми ч. 3 ст. 170 КПК України, якими передбачено можливість арешту майна, якщо воно відповідає визначеним у ст. 98 цього Кодексу критеріям, слідчий суддя дійшов висновку, що детектив довів необхідність арешту телефону, вилученого в автомобілі «Cadillac Escalade», з метою забезпечення збереження речових доказів.
Такого висновку дійшла й колегія суддів Апеляційної палати ВАКС у своїй ухвалі від 29.05.2025, за результатами розгляду апеляційної скарги на вказану ухвалу слідчого судді.
Твердження адвоката, що свідчать про необґрунтованість накладення такого арешту, є хибними.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що слідчий суддя, при вирішенні клопотання про накладення арешту, надає оцінку лише правовій підставі для арешту майна, можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідкам арешту майна для, зокрема, третіх осіб.
Як вже було зазначено, слідчий суддя у своїй ухвалі дослідив усі вказані питання.
Водночас доводи, викладені у клопотанні адвоката, об'єктивно не впливали на обґрунтованість накладення арешту на майно.
Зважаючи на викладене, на переконання слідчого судді, арешт на вилучене під час обшуку майно, зазначене у клопотанні, було накладено обґрунтовано.
Окрім того, зі змісту наданих у судовому засідання пояснень детектива та доданих ним матеріалів вбачається, що призначені комплексна судова комп'ютерно-технічна експертиза та експертиза електронних комунікацій досі тривають.
Дослідженням телефону Apple iPhone 11 IMEIl: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 встановлено наявність системи логічного захисту доступу до інформації, що зберігається на вбудованому носії пам?яті телефона, яка вимагає уведення шестизначного числового коду допуску в якості ключа. Проте значення коду допуску експерту невідоме.
Тож, відповідь на питання, яке має бути вирішено під час проведення експертиз, зокрема щодо можливості копіювання інформації, що міститься на вбудованому носії пам?яті мобільного терміналу систем зв?язку потребує попереднього подолання системи логічного захисту доступу та встановлення значення ключа (коду допуску), що вимагає проведення досліджень, безперервна тривалість окремих з яких може вимірюватися як днями, місяцями, так і роками з моменту початку самих досліджень. У зв?язку із зазначеним, оцінити чи вирахувати орієнтовну тривалість досліджень у призначеній експертизі наразі неможливо.
Так, слідчий суддя констатував, що експертні дослідження щодо вилученого та арештованого пристрою наразі ще не проведено.
Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Слідчий суддя враховує ту обставину, що з часу вилучення пристрою минуло майже вісім місяців. На противагу цьому, детективами НАБУ розслідуються обставини можливого вчинення особливо тяжких і тяжких корупційних злочинів.
Зважаючи на це, слідчий суддя переконаний, що тимчасові обмеження, яких наразі зазнає власник майна, є незначними. Мобільний термінал не є занадто вартісним майном. Арешт цього майна не призвів до певних надмірних обмежень прав власності. Крім того, слідчий суддя зважає на значення вказаного майна для повного та всебічного встановлення обставин у кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому досі триває.
Так, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт на майно накладено обґрунтовано, а потреба у дії цього заходу забезпечення щодо мобільного телефону на цей час не відпала. Отож, у зв'язку з викладеним, у скасуванні арешту слід відмовити.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
-відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52024000000000548.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1