Справа № 991/10996/25
Провадження № 1-кс/991/11085/25
про арешт майна
30 жовтня 2025 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , погоджене прокурором другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора, про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023.
(1)Короткий виклад змісту клопотання
27.10.2025 до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло зазначене клопотання. З його змісту вбачається, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) здійснює досудове розслідування у цьому провадженні за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5, та за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 (у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III) Кримінального кодексу України (далі - КК).
Під час розслідування зазначеного провадження встановлено, що не пізніше серпня 2008 року (точний час, дата та місце органом досудового розслідування не встановлено), було створено стійке ієрархічне об'єднання, до якого були залучені окремі судді Донецького апеляційного господарського суду, господарського суду Донецької області, у тому числі на той час і заступник голови господарського суду Донецької області ОСОБА_6 , працівники апарату цих судів, члени їх сімей та інших близькі особи, інші особи, які у різний час входили до злочинної організації, члени якого та структурні частини якої за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів.
При цьому, діяльність вказаної злочинної організації була спрямована на постановлення суддями Донецького апеляційного господарського суду та господарського суду Донецької області, а у подальшому і в господарському суді міста Києва, Київському апеляційному господарському суді та Вищому господарському суді України судових рішень зокрема на отримання незаконної матеріальної вигоди від представників сторін у господарських спорах (потенційних господарських спорах), а також в інших особистих інтересів.
03.12.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 2 ст. 368 (у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III) КК України.
Станом на сьогодні ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні таких кримінальних правопорушень: ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону N? 2341-III від 05.04.2001); ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону N? 2341-III від 05.04.2001); ст. 368-5 КК України.
Крім того, під час досудового розслідування, окрім вже інкримінованих останньому епізодів злочинної діяльності у складі злочинної організації, перевіряються обставини щодо можливої легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, колишнім суддею ОСОБА_6 через близьких і довірених йому осіб, у тому числі членів його сім'ї, внаслідок прийняття раніше неправосудних рішень через втручання в автоматизовану систему судів, втручання у діяльність суддів господарського суду міста Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України в інтересах третіх осіб, одержання ним та близькими і довіреними йому особами, у тому числі членами його сім'ї, незаконної матеріальної вигоди, зокрема шляхом придбання рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав юридичних осіб як в Україні, так і за кордоном, оформлення такого майна на близьких та довірених йому осіб, шляхом оформлення їх діяльності як фізичних осіб - підприємців, з метою приховування (маскування) походження доходів та надання їх походженню легального статусу.
Під час досудового розслідування зібрано дані, які можуть свідчити, що кінцевим суб'єктом прийняття рішень щодо управління активами вищевказаних фізичних осіб, ФОПів та юридичних осіб, тобто особою, яка здійснює фактичне розпоряджання майном, та іншими активами, є саме ОСОБА_6 .
Також в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що попри розлучення ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , у дійсності спрямоване на приховування незаконного збагачення шляхом набуття активів у незаконний спосіб, оскільки за весь час, сукупність даних свідчить, що вони продовжують мати спільний побут та спільно проживають як на території України, так і за її межами, та мають відповідні права та обов?язки.
Так, з матеріалів Державної податкової служби України та Державної служби фінансового моніторингу України не підтверджується отримання достатніх офіційних і задекларованих доходів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та іншими особами/юридичними особами, які були необхідні для придбання зазначеного вище рухомого та нерухомого майна, водночас інформація, відображена у податкових деклараціях про доходи зазначених осіб, є фактично недостовірною.
Водночас привертає увагу невідповідність рівня початкових доходів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а також пов?язаних з ними осіб та юридичних осіб, періоду первісного набуття ними вищевказаних високоліквідних активів (2011-2012 роки), у тому числі за кордоном, за наявної на сьогодні інформації щодо їх вартості, а також значне збільшення доходів ОСОБА_8 після фіктивного розлучення з ОСОБА_6 .
Так, під час досудового розслідування отримано інформацію про те, що ОСОБА_6 упродовж 2008-2024 років використовує протиправну схему легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, під виглядом здійснення близькими особами фіктивної підприємницької діяльності, у тому числі як фізичних осіб-підприємців.
З цією метою, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 організували протиправний механізм, який полягає в укладанні фіктивних трудових договорів та прийняття на роботу підставних осіб, які начебто є найманими особами, без здійснення будь-якого виду діяльності. Зокрема, певні із зазначених осіб великий проміжок часу перебувають за кордоном та не мають відповідної спеціальної освіти, що унеможливлює здійснення будь-якого виду діяльності та/або надання ними послуг, зокрема в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .
Так, згідно з висновком аналітичного дослідження підприємницької діяльності ОСОБА_8 надання ФОП ОСОБА_8 послуг з навчання та послуг психолога у період перебування за кордоном за значно завищеною вартістю з використанням найманих працівників з ознаками номінальності, без відповідної освіти - має ознаки підозрілих фінансових операцій, здійснених з метою легалізації готівкових грошових коштів у загальній сумі 50 918 500 грн.
Аналогічні порушення виявлено під час аналізу підприємницької діяльності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Так, під час проведення обшуку 04.04.2024 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено ряд речей та документів, серед них:
1.мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 14 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , EMEI: НОМЕР_2 ;
2.мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 10 Мах у корпусі білого кольору (у вимкненому стані);
3.мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 10 Мах у корпусі чорного кольору;
4.мобільний телефон марки Apple невстановленої моделі Iphone у корпусі сірого кольору (у вимкненому стані);
5.мобільний телефон марки Apple невстановленої моделі Iphone у корпусі графітового кольору (у вимкненому стані);
6.мобільний телефон марки Nokia моделі 8800 у корпусі коричневого кольору (у вимкненому стані);
7.мобільний телефон марки Nokia моделі 8800 у корпусі коричневого кольору (у вимкненому стані, із захисною плівкою на дисплеї);
8.мобільний телефон марки Nokia невстановленої моделі у корпусі блакитного кольору (у вимкненому стані);
9.USB - флеш накопичувач SanDisk;
10.USB - флеш накопичувач у корпусі помаранчового кольору;
11.USB - флеш накопичувач Data Traveler G4 16 Gb;
12.USB - флеш накопичувач SP 16 Gb;
13.ноутбук (Macbook) марки Apple моделі А 1370 у корпусі сірого кольору (у вимкненому стані);
14.ноутбук (Macbook) марки Apple моделі А 1278 у корпусі сірого кольору (із значними пошкодженнями у вигляді подряпин на кришці корпусу, перебуває у вимкненому стані;
15.ноутбук (Macbook) марки Apple моделі А1466 у корпусі сірого кольору (із значними пошкодженнями у вигляді подряпин на кришці корпусу, перебуває у вимкненому стані);
16.планшет марки Apple моделі А1432 у корпусі сірого кольору (у вимкненому стані)
17.комп?ютер (ІМас) марки Apple моделі А1311, s/n W8945YM95PС у корпусі сірого кольору;
18.«Договор инвестирования между физическими лицами № 1» від 10.11.2020 на 5 арк., чорнові записи, що відшукано із вказаним договором на 2 арк.;
19.довіреність, видана ОСОБА_10 на ім?я ОСОБА_12 на 3 арк.;
20.додаткова угода № 1 до Договору оренди будинку № 02/01/15 від 02.01.2015 (датована 29.09.2017) на 1 арк.;
21.чорнові записи із назвою «Биография для сайта «Политрада» на 4 арк.;
22.чорнові записи щодо витрат та орієнтовного прибутку на 4 арк.;
23.додаткова угода № 1 до Договору оренди квартири від 19.05.2023 на 1 арк.;
24.довіреність, видана ОСОБА_9 на ім?я ОСОБА_12 на 2 арк.;
25.договір № 111-243/2 про надання послуг від 23.12.2020 на 4 арк.;
26.копія акту здачі-приймання частини будинку до Договору оренди будинку № 02/09/22 від 02.09.2022 на 1 арк.;
27.договір оренди будинку № 02/09/22 від 02.09.2022 та акт здачі-приймання частини будинку до вказаного договору, всього на 6 арк.;
28.договір № 121-254/3 про надання послуг від 23.12.2020 на 4 арк.;
29.заява ОСОБА_13 на ім?я Директора відділення АТ «Альфа-Банк» від 24.04.2020 на 1 арк.;
30.роздруківка з інформацією про придбання авіаквитка на 1 арк.;
31.блокнот в обкладинці синього кольору із чорновими записами;
32.папка блакитного кольору із документами, в яких відображено відомості щодо здійснення видатків спрямованих на благодійну допомогу впродовж 2017 та 2018 років;
33.залишки знищених документів;
34.посвідчення судді Вищого господарського суду № НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_6 ;
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2024 у справі № 757/15600/24-к надано дозвіл на проведення 04.04.2024 вищевказаного обшуку, а також вилучення переліченого майна.
Як вбачається з огляду вказаних речей та документів, на них містяться сліди вчинення злочинів, причетність до них підозрюваного та інших осіб, які підтверджують, що саме ОСОБА_6 є кінцевим суб?єктом прийняття рішень щодо управління активами вищевказаних фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, тобто особою, яка здійснює фактичне розпоряджання майном, та іншими активами.
Крім того, за результатами оглядів вищевказаних речей та документів в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо вищевказаних активів пов'язаних із ним осіб ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 та інших, у тому числі ОСОБА_14 ) дії, які за змістом тотожні здійсненню права розпоряджання та/або постійного контролю за ними, або вони були набуті за його безпосереднім дорученням та сприянням.
Відтак, слідчий вказав, що ОСОБА_6 імовірно здійснював легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом, за прийняття неправосудних рішень та втручання в автоматизовану систему та діяльність суддів Господарського суду м. Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України в інтересах третіх осіб за неправомірну вигоду, зокрема, шляхом придбання рухомого та нерухомого майна юридичних осіб як в Україні, так і за кордоном, транспортних засобів, реєстрації їх на близьких осіб, зокрема, шляхом придбання рухомого та нерухомого майна юридичних осіб як в Україні, так і за кордоном, транспортних засобів, реєстрації їх на близьких осіб, у тому числі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , а також інших довірених осіб, шляхом оформлення їх діяльності як фізичних осіб-підприємців, з метою приховування (маскування) походження доходів та надання цим коштам легального походження.
Також з матеріалів кримінального провадження, зокрема з інформації, отриманої за результатами огляду вилучених під час вищевказаного обшуку речей та документів, вбачається, що з цією метою вищевказані особи здійснювали реєстрацію та використовували підконтрольні їм вищезазначені суб?єкти господарської діяльності (походження статутних капіталів та набутого нерухомого майна яких також не відповідало наявним у ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доходів на дату їх відкриття), на які також зареєстровано частину рухомого та нерухомого майна.
З огляду на викладене, в органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що вищевказані активи зазначених осіб, а також інших довірених осіб, у тому числі ОСОБА_14 , набуті незаконним шляхом, їх придбання не підтверджуються їх сукупними доходами з урахуванням періодів набуття активів, та будь-які подальші операції з ними можуть свідчити про приховування та маскування їх незаконного походження.
Відтак, виникає необхідність у зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, вилученого під час проведення вказаного обшуку, оскільки ці речі та документи є речовими доказами, які прямо підтверджують наявність в діях ОСОБА_6 ознак вчинення незаконного збагачення та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.
Інформація, отримана з вказаних речей та документів, також була використана під час проведення аналітичних досліджень Державною податковою службою України, а також під час проведення Національним агентством з питань запобігання корупції моніторингу способу життя ОСОБА_6 , що стало підставою для повідомлення про підозру останньому за ст. 368-5 КК України.
Зважаючи на викладене, під час досудового розслідування кримінального провадження виникла необхідність у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження до належного ОСОБА_6 через інших довірених осіб, на праві власності майна, інших активів з метою забезпечення збереження речових доказів, для запобігання можливості його приховування та знищення.
Незастосування арешту на зазначене майно може призвести до його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та сприяти уникненню належної кримінальної відповідальності осіб, які вчинили неправомірні дії.
Органом досудового розслідування встановлено, що у період з 12.01.2024 до 19.04.2024 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вжито заходів, які з великою імовірністю були направлені на відчуження належного їм майна з метою недопущення його подальшого арешту та конфіскації, що фактично є продовженням механізму легалізації незаконного набутих активів.
Так, 01.04.2024 ОСОБА_12 від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_16 , заступником державного нотаріуса ОСОБА_17 , у Відні, Республіка Австрія, 25.03.2024 за № BRZ. 1552/2024, здійснено продаж за 13,6 млн гривень квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1949253980000) громадянці України ОСОБА_18 (зареєстровано в реєстрі за № 104).
Крім цього, ОСОБА_12 від імені ОСОБА_9 12.01.2024 та 19.04.2024 продано земельні ділянки.
З огляду на обставини, місце складання та зміст вищевказаних правочинів, останні були здійснені з метою умисного приховування від органу досудового розслідування, прокуратури та суду належного ОСОБА_8 та ОСОБА_9 майна, запобігання його подальшому арешту та конфіскації, та мають явні ознаки фіктивності.
Окрім того, під час огляду мобільних телефонів ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 виявлено спроби підозрюваного ОСОБА_6 організувати приховування й інших активів близьких осіб та членів сім?ї, виявлені електронні проекти довіреностей та договорів на продаж нерухомості ОСОБА_9 та його часток у статутних капіталах юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Багговутівська 17-21».
Постановою слідчого від 04.04.2024 указані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та збереження речових доказів, слідчий просив накласти арешт на перелічене вище майно, яке виявлено та вилучено під час обшуку 04.04.2024 за місцем
фактичного проживання ОСОБА_20 .
(2) Позиції учасників провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_21 та слідчий ОСОБА_22 клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав, у ньому зазначених. Окрім того, прокурор вказав, що звернення із таким клопотанням поза строком, визначеним КПК, зумовлено наявністю відповідної судової практики, яка по-іншому тлумачила вимоги закону щодо арешту майна, вилученого під час обшуку.
Також, той наголосив, що слідчий у цьому провадженні звернувся до експертної установи задля проведення комп'ютерно-технічної експертизи щодо такого майна: USB - флеш накопичувач у корпусі помаранчевого кольору; USB - флеш накопичувач DataTraveler G4 16 Gb; мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 10 Max у корпусі білого кольору (у вимкненому стані); мобільний телефон марки Apple невстановленої моделі Iphone у корпусі сірого кольору; мобільний телефон марки Apple невстановленої моделі Iphone у корпусі графітового кольору; планшет марки Apple моделі А1432 у корпусі сірого кольору (у вимкненому стані). Експертні дослідження станом на сьогодні досі тривають.
Щодо іншої техніки прокурор вказав, що її вміст вдалося скопіювати та оглянути.
До того ж, останній також зазначив, що кожен перелічений у клопотанні пристрій містить відомості, які мають значення для цього провадження.
Зі свого боку захисник ОСОБА_23 заперечував проти задоволення заявленого клопотання. Вказав, що строк для звернення із відповідним клопотанням про арешт очевидно сплив. Крім того, зазначив, що деякі пристрої було направлено на експертизу тільки у 2025 році, хоча вилучено їх у квітні 2024.
Крім цього, той вказав, що до матеріалів клопотання не було додано протокол обшуку. До двох мобільних телефонів було надано доступ власником під час проведення обшуку, що зафіксовано на відеозаписі. Також, останній наголошував, що майно не належить його підзахисному.
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні клопотання
Відповідно до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлено загальні правила їх застосування - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
-може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
Для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом (перший абзац частини 3 ст. 170 КПК).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого:
-правову підставу для арешту майна;
-можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
-наслідки арешту майна для, зокрема, третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених у попередніх абзацах норм КПК вбачається, що арешт майна можливо застосувати якщо:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна;
-майно, на яке накладається арешт, перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати;
-речі та документи є тими видами майна, на які може бути накладено арешт;
-це майно є речовим доказом;
-буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням;
-наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження.
У процесі вирішення вказаних питань, слідчий суддя доходить таких висновків щодо кожного з них.
(3.1) Слідчий довів існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочинів такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону N? 2341-III від 05.04.2001), ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону N? 2341-III від 05.04.2001), ст. 368-5 КК України.
Шляхом аналізу документів, які додані до клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що могло бути вчинено кримінальні правопорушення, про які зазначається у клопотанні.
Він ґрунтується на підставі сукупності досліджених документів, зокрема у їх копіях, а саме:
-витягу з ЄРДР;
-ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 08.04.2024;
-постанови про визнання речовими доказами від 04.04.2024;
-супровідного листа про направлення експертизи до КНІДСЕ від 11.07.2024;
-ухвал слідчих суддів про відмову у задоволенні скарг на неповернення майна;
-повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_6 від 27.06.2025;
-супровідного листа від 25.04.2025 та обґрунтованого висновку НАЗК від 24.04.2025;
-протоколів огляду мобільних телефонів, ноутбуку та документів, вилучених під час обшуку;
-супровідного листа про направлення постанови про призначення комп'ютерно-технічної експертизи та інших додатків від 29.10.2025;
-інших матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.
Отож, описані вище обставини дають можливість дійти висновку, що наразі існує обґрунтована підозра щодо вчинення вказаних кримінальних правопорушень. Вони носять такий ступінь тяжкості, що дає слідчому судді підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.
(3.2) Майно, на яке накладається арешт, перебуває у власності особи, щодо майна якої його дозволено накладати
Арешт задля збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, зі змісту ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 08.04.2024 вбачається, що обшук було проведено за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме: за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , де було виявлено та вилучено вказане у клопотанні слідчого майно.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що на майно можливо накласти арешт у цьому випадку.
(3.3) Речі та документи є тими видами майна, на які може бути накладено арешт
Слідчий у своєму клопотанні просив накласти арешт на мобільні телефони, флеш накопичувачі, ноутбуки, планшет, комп'ютер, документи, блокнот та папку. Таке майно є рухомим (ч. 2 ст. 181 Цивільного кодексу України). Відтак, на нього може бути накладено арешт.
(3.4) Арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами, зокрема, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Мобільні телефони, флеш накопичувачі, ноутбуки, планшет, комп'ютер, документи, блокнот та папка є серед переліку речей та документів, для відшукання яких проводився обшук за відповідною адресою. Їх зазначено в ухвалах слідчого судді від 08.04.2024.
Вказані у клопотанні речі та документи визнано речовими доказами згідно з постановою про визнання речовим доказом від 04.04.2024. Так, з її змісту вбачається, що вищевказані предмети містять відомості, які можуть бути використано як докази факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
Слідчий суддя також зважає на те, що слідчий ДБР ОСОБА_22 11.07.2024 направив до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України постанову про призначення телекомунікаційної експертизи систем та засобів щодо планшету марки Apple моделі А1432 у корпусі сірого кольору.
Крім того 29.10.2025 слідчий також направив до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України постанову про призначення телекомунікаційної експертизи систем та засобів щодо USB - флеш накопичувача у корпусі помаранчевого кольору; USB - флеш накопичувача DataTraveler G4 16 Gb; мобільного телефону марки Apple моделі Iphone 10 Max у корпусі білого кольору (у вимкненому стані); мобільного телефону марки Apple невстановленої моделі Iphone у корпусі сірого кольору; мобільного телефону марки Apple невстановленої моделі Iphone у корпусі графітового кольору; ноутбуку (Macbook) марки Apple моделі А 1370 у корпусі сірого кольору (у вимкненому стані).
Суттєвим для проведення таких експертних досліджень є наявність самих пристроїв, які становитимуть предмет дослідження експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5, зі змінами, чинними на час розгляду справи).
Отож, на переконання слідчого судді, наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Водночас слідчий суддя також бере до уваги долучені слідчим до клопотання протоколи огляду відповідних мобільних телефонів, ноутбуку та документів, вилучених під час обшуку, а також пояснення прокурора, надані у судовому засіданні, про те, що інформацію, наявну на таких пристроях, вдалося скопіювати та, відповідно, оглянути.
Пункт перший ч. 2 ст. 170 КПК дозволяє накладення арешту на майно, у випадку відповідності його ознакам, вказаним у ст. 98 КПК. Остання визначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Необхідність визнання електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку речовими доказами зумовлена саме потребою у збереженні інформації, що може міститися у цих пристроях, а також дослідженні їх властивостей (в т.ч. встановлення часу та місця створення файлів, перевірки наявності видалених відомостей та за можливості їх відновлення). Як тільки інформацію із пристрою скопійовано, перевірено його необхідні властивості, це в процесуальному порядку зафіксовано, необхідність у збереженні приладів зникає.
Крім цього, слід зважати, що головною особливістю електронного документа (в т.ч. відомостей, що містяться у телефонах, ноутбуках, комп'ютері) є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (файл) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Отож, зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає, що потреба у накладенні арешту на: мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 14 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , EMEI: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Nokia моделі 8800 у корпусі коричневого кольору (у вимкненому стані); мобільний телефон марки Nokia моделі 8800 у корпусі коричневого кольору (у вимкненому стані, із захисною плівкою на дисплеї); мобільний телефон марки Nokia невстановленої моделі у корпусі блакитного кольору (у вимкненому стані); USB - флеш накопичувач SanDisk; USB - флеш накопичувач SP 16 Gb; ноутбук (Macbook) марки Apple моделі А 1278 у корпусі сірого кольору (із значними пошкодженнями у вигляді подряпин на кришці корпусу, перебуває у вимкненому стані; ноутбук (Macbook) марки Apple моделі А1466 у корпусі сірого кольору (із значними пошкодженнями у вигляді подряпин на кришці корпусу, перебуває у вимкненому стані); комп?ютер (ІМас) марки Apple моделі А1311, s/n W8945YM95PС у корпусі сірого кольору задля збереження їх як речових доказів - відсутня.
Щодо документів, чорнових записів, блокноту та папки із документами, вилучених під час обшуку, слід зазначити таке.
У кримінальному процесі частиною 7 статті 236 КПК передбачено, що під час обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Варто розрізняти речі як майно і речі немайнового характеру в кримінальному процесуальному розумінні категорії «річ».
Речі та документи, які містять ознаки доказу в кримінальному провадженні, однак не наділені ознаками майна, не є об'єктами цивільних прав, не мають історичної, художньої, наукової, літературної, економічної або іншої істотної цінності, зокрема, для особи, у якої вони вилучені (листи, чорнові записи, блокноти, речі немайнового характеру тощо), не належать до тимчасово вилученого майна та не потребують вирішення питання про арешт.
У цьому випадку слідчими було вилучено документи, чорнові записи, блокноти, папки із документами, тощо. Такі речі було вилучено під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку у цьому приміщенні з метою виявлення та вилучення відповідних документів. Тобто їх було зазначено в ухвалі слідчого судді, якою надано дозвіл на обшук.
Такі документи долучаються слідчим до матеріалів кримінального провадження та зберігаються в них згідно з правилами, передбаченими законом.
Зокрема, стаття 100 КПК визначає порядок зберігання речових доказів. Так, речовий доказ або документ, наданий на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 100 КПК).
Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії (ч. 3 ст. 100 КПК).
У цьому випадку документи було вказано у рішенні слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.
Водночас вилучені документи, чорнові записи, блокноти, папки із документами не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцям, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном. У зв'язку з чим, потреба в накладенні арешту на них відсутня.
(3.5) Завдяки арешту буде досягнуто завдань, для виконання яких слідчий звертається із клопотанням
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зокрема, зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього провадження, обґрунтованою є можливість знищення, приховування, псування інформації чи самих пристроїв, які було вилучено під час обшуку.
(3.6) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
КПК у частині четвертій статті 173 визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).
На переконання слідчого судді, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. При цьому, слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку та тяжкість.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб. Що стосується прав та законних інтересів власника майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього. Мобільні телефони, флеш накопичувачі та планшет не є занадто вартісним майном, а, за необхідності, інформацію з них можна скопіювати з так званого хмарного сховища або ж у ДБР.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону відчужувати, користуватися та розпоряджатися майном, зважаючи на встановлені ризики знищення, приховування, псування майна, яке є речовим доказом.
Накладення арешту на майно не є припиненням або позбавленням права власності на нього. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності. При цьому, такі обмеження власності на майно не перешкоджають здійсненню звичайної господарської діяльності.
Щодо доводів захисту про пропущення органом досудового розслідування строку на звернення із відповідним клопотанням слід зазначити таке.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 172 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вже було зазначено, обшуку в межах вказаного провадження проведено 04.04.2024 та, відповідно, вилучено вказане у клопотанні майно. З клопотанням про накладення арешту слідчий звернувся лише 27.10.2025.
Так, слідчий суддя констатував, що орган досудового розслідування дійсно порушив, встановлений КПК строк, для звернення з відповідним клопотанням.
Водночас вказане не є підставою, серед іншого, для повернення клопотання слідчому, оскільки вимоги ч. 3 ст. 172 КПК передбачають можливість такого повернення лише у випадку його невідповідності вимогам, встановленим до форми та змісту такого клопотання. Тож, фактично, повернення клопотання спрямоване на усунення існуючих недоліків, що, відповідно, не може поширюватися на пропуск строку звернення із ним.
Окрім того, пропуск строку також не є підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки, вирішуючи відповідне клопотання, слідчий суддя надає оцінку лише правовій підставі для арешту майна, можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідкам арешту майна для, зокрема, третіх осіб.
Зважаючи на викладене, вказані твердження захисту не відповідають вимогам кримінального процесуального закону, а отже, клопотання про арешт майна слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
1.Клопотання слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_24 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023 задовольнити частково;
2.Накласти арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися) на майно, виявлене та вилучене під час обшуку 04.04.2024 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме на:
-мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 10 Max у корпусі білого кольору (у вимкненому стані);
-мобільний телефон марки Apple невстановленої моделі Iphone у корпусі сірого кольору (у вимкненому стані);
-мобільний телефон марки Apple невстановленої моделі Iphone у корпусі графітового кольору (у вимкненому стані);
-USB - флеш накопичувач у корпусі помаранчевого кольору;
-USB - флеш накопичувач DataTraveler G4 16 Gb;
-планшет марки Apple моделі А1432 у корпусі сірого кольору (у вимкненому стані).
3.У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити;
4.Ухвала про арешт виконується негайно.
5.Копію цієї ухвали вручити/надіслати слідчому та власнику майна невідкладно.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК.
На ухвалу слідчого судді впродовж п'яти днів з дня її отримання може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали буде оголошено у цьому ж приміщенні 04.11.2025 о 15:00 год.