Номер провадження 22-ц/821/1431/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/2389/25 Категорія: 304090200 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;
відповідач: ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено кредитний договір № 01808-09/2024, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 11960,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності.
23.12.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №01808-09/2024 від 02.09.2024 року.
Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на дату звернення до суду з позовною заявою, має заборгованість в розмірі 24705,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом 11960,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 10535,20 грн. та заборгованість по штрафам - 2210,00 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 01808-09/2024 від 02.09.2024 року в сумі 24705,20 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем набуття ним права вимоги до відповідача за кредитним договором № 01808-09/2024 від 02.09.2024 року. Позивачем взагалі не надано доказів того, що вказаним договором факторингу було відступлено право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати.
Апелянт вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Зазначає, що судом визнано факт укладення кредитного договору шляхом підписання сторонами. Відмова у задоволенні позовних вимог є неправомірною. Оскільки дане рішення обмежує фактичну можливість стягнення заборгованості за кредитним договором правонаступником кредитора.
Згідно договору факторингу, який укладений між ТОВ «Стра Файнес Груп» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Стар Файнес Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 01808-09/2024 від 02.09.2024 року.
У зв'язку з великим обігом справ через електронний суд та роботи єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи зі збоями, на момент подання позовної заяви. представником було допущено технічну помилку та направлено до суду скан додатків до позовної заяви з некоректним витягом з Реєстру боржників.
Суд першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження по справі мав можливість залишити подану представником позивача позовну заяву без руху та надати йому можливість для усунення вказаних недоліків позовної заяви. Однак, в порушення норм ЦПК України судом не здійснено аналіз долучених до позовної заяви додатків та як наслідок ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Звертає увагу на те, що представником позивача до позовної заяви долучено інші докази, які свідчать про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 01808-09/2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а саме: повідомлення про відступлення прав вимог за договором про надання фінансового кредиту, довідкою про ідентифікацію, повідомлення про переказ коштів за картою відповідача, копія квитанції про зарахування № 497839212 від 02.09.2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп» було укладено кредитний договір №01808-09/2024, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 13 000 грн., що підтверджується довідкою сервісу онлайн платежів за вих.№3426_250328153810 від 28.03.2025 року, строком на 120 днів, дата погашення кредиту - 30.12.2024 року.
Денна процентна ставка складає: (13208,00/13000,00)/120*100%=1,00%.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України Про електронну комерцію, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1054 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
23.12.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до боржників. В тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №01808-09/2024 від 02.09.2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч.1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.6 договору факторингу, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сум грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до умов факторингу № 23122024, ТОВ «Стар Файненс Груп взяло на себе обов'язок протягом 10 робочих днів повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних.
Згідно з копією акта приймання передачі реєстру боржників від 23.12.2024 року до договору факторингу № 23122024 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників, який долучено позивачем до позовної заяви, до договору факторингу №23122024 від 23.12.2024 року номер договору про надання кредиту - «17423-09/2024»; дата укладення договору - 14.09.2024 року; сума виданого кредиту - 3 000 грн. - не відповідають договору за яким позивач просить стягнути заборгованість із відповідача ОСОБА_1 .
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги; реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанова Верховний Суд від 02.11.2021 у справі №905/306/17)
Проте, в матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги за кредитним договором, заборгованість за яким просить стягнути позивач, від первісного до нового кредитора. Позивачем не надано доказів того, що вказаними договорами факторингу було відступлено право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
В зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про недоведеність позивачем набуття ним права вимоги до відповідача за кредитним договором №01808-09/2024 від 02.09.2024 року.
Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апелянта, що судом порушено норми процесуального права, а саме ч. 1 ст. 185 ЦПК України є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи досліджує докази у справі, а не під час вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Посилання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді