Номер провадження 22-ц/821/1455/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №706/147/25 Категорія: 304090000 Школьна А.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - Акціонерне товариство «Універсл Банк»
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
24.02.2024 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що підписана анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між відповідачем та АТ «Універсал Банк» договір про надання банківських послуг.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 25 000 грн, що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору про надання банківських послуг виникла заборгованість у розмірі - 67 953,67 грн, яка складається із 60 129,67 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) та залишку заборгованості за пенею - 7 824 грн.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість в розмірі 67953,67 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Заочним рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 24.02.2024 року у розмірі 28 119,10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 1 241,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк» суд виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, проте позивачем не надано доказів на підтвердження заборгованості в розмірі 60129,67 грн., оскільки відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем отримано коштів на суму 71 263,12 грн, повернуто - 43 144,02 грн, тоді заборгованість за тілом кредиту становить 28 119,10 грн., яка підлягає стягненню.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України суд прийшов до висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по пені в розмірі 7824,00 грн. не підлягає до задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому вигляді або електронному вигляді, що надається банком.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок та встановив ліміт використання кредиту у розмірі 25 000 грн.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у останнього виникла заборгованість.
Враховуючи, що у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії.
Зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором становить 67953,67 грн., що підтверджується розрахунком боргу. Доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету - заяву до договору про надання банківських послуг від 24.02.2024 року.
Анкета - заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
24.02.2024 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету - заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному застосунку. Анкета підписана відповідачем електронним підписом.
Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 календарних днів. Позивач погодився, що у разі виходу з пільгового періоду, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом; підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана ним інформація є правдивою; засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій; визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
До анкети-заяви банком долучені умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank в редакції з 11.01.2024 року (а.с. 25 - 49), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, (а.с. 50 - 52), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а. с. 53) та тарифи Чорна картка monobank (а.с. 54 - 55).
Відповідно до довідки від 16.12.2024 року АТ «Універсал Банк» відкрив на ім'я ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_3 та встановив на нього 24.02.2024 року кредитний ліміт у розмірі 25 000 грн (а.с. 13). Факт відкриття рахунку на ім'я відповідача також підтверджено довідкою від 02.04.2025 року (а.с. 101).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 24.02.2024 року станом на 04.11.2024 року заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 67953,67 грн, з яких 60129,67 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7824 грн - заборгованість за пенею. (а.с. 8 - 10).
Як вбачається із розрахунку заборгованості від 04.11.2024 року, відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав утворену заборгованість, що у свою чергу свідчить про отримання ним кредитної картки з кредитним лімітом.
Із виписки про рух коштів по рахункувідкритому на ім'я ОСОБА_1 , у період із 24.02.2024 року по 02.04.2025 року вбачається, що 24.02.2024 року позивачем встановлено відповідачу кредитний ліміт в сумі 25 000 грн, який він використовував на власні потреби. У вказаний період відповідачу нарахований від'ємний залишок по кредиту, який станом на 01.11.2024 року становить 42 953,67 грн та включає заборгованість: за прострочення по кредиту, списання відсотків, платіж розстрочки (а.с. 119 - 120).
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Монобанк - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно та точці видачі; верифікація клієнта очно у відділенні банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відео фіксація працівником банку дистанційно; ДІЯ шеренг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https:www.monobank.ua/terms.
Отже, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У анкеті - заяві позичальника зазначена процентна ставка у разі виходу із пільгового періоду (62 дні), яка складає 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом. Із анкети - заяви (а.с. 14), Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank та тарифів за карткою monobank (Чорна картка monobank) (а.с. 50 - 55) вбачається, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення означеного договору на, викладених вище умовах шляхом підписання такого правочину за допомогою удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем (а.с. 14).
На обґрунтування заявлених позовних вимог та заборгованості, представником позивача надано розрахунок боргу ОСОБА_1 перед банком станом на 21.05.2025 року за період із 24.02.2024 року по 04.11.2024 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку у період із 24.02.2024 року по 03.09.2024 року ОСОБА_1 отримав 71 263,12 грн. У даний період сплатив 43 144,02 грн. Пеня відповідачу нарахована, виходячи із відсоткової ставки 37,2 %, 01.10.2024 року в сумі 3710,44 грн, а 01.11.2024 року - 4122,56 грн.
В зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що даним розрахунком підтверджено отримання відповідачем коштів на суму 71263,12 грн., повернуто - 43144,02 грн, отже заборгованість за тілом кредиту становить 28119,10 грн (71 263,12 - 43 144,02). Доказів наявності у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту на суму 60 129,67 грн. позивачем не надано.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7 824 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається із анкети - заяви, нарахування пені у випадку порушення договірних зобов'язань не передбачено. Паспорт споживчого кредиту нарахування пені також не передбачає (а.с. 51).
Крім того, відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вимога про стягнення нарахованої пені в сумі 7824,00 грн. є необґрунтованою, тому не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.
Отже, колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 28119,10 грн.
Крім того, відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» на заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 року, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.141, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді