Номер провадження 22-ц/821/1435/25 Справа № 703/2162/25 Категорія: 304070000 Головуючий по 1 інстанції Овсієнко І.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року у справі за позовом комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання теплової енергії, -
КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в розмірі 7 077,63 грн, втрати від інфляції в сумі 727,43 грн, 3% річних в сумі 189,02 грн, пеню в розмірі 228,79 грн, а також судові витрати у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 01 лютого 2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго» є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно з рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23 лютого 2018 року № 70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», в тому числі і у квартиру відповідача, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року.
Згідно з відомостями державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище відповідачки у справі), особовий рахунок відкритий на ОСОБА_1 .
Відповідач належним чином не здійснювала оплату за надані послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість за період з жовтня 2021 року до березня 2025 року включно в розмірі 7 077,63 грн.
У будинку за адресою АДРЕСА_2 , встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії - тепловий лічильник, внаслідок чого нарахування за послуги здійснювалося за тарифами, що діяли у відповідний період та згідно з показниками засобу обліку теплової енергії.
Нарахування плати за надані послуги, у період виникнення заборгованості, здійснювалося за тарифами, затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року, № 511 від 21 жовтня 2021 року № 392 від 30 вересня 2022 року, № 365 від 28 вересня 2023 року, № 506 від 26 вересня 2024 року.
Оскільки відповідач споживав надані послуги, не відмовлявся від них у законному порядку, то згідно зі ст. 205, 901-903 ЦК України, договір про надання послуг з централізованого теплопостачання між сторонами фактично відбувся (конклюдентний договір), тому в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті житлово-комунальної послуги, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав про стягнення відповідної заборгованості з ОСОБА_1 .
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року позовні вимоги КП «Смілакомунтеплоенерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в розмірі 7 077,63 грн., втрати від інфляції в сумі 727,43 грн., 3 % річних в сумі 189,02 грн., пеню в розмірі 228,79 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та 80 грн. вартості інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, всього 10 725 грн. 27 коп.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що він є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання на території м. Сміла, ним фактично надані вказані послуги до квартири, яка на праві власності належить відповідачу, а тому позивач правомірно розраховує на їх оплату споживачем. Судом встановлено, що позивач повністю довів обґрунтованість своїх позовних вимог належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовано, тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року як незаконне та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в порушення вимог ст. 263 ЦПК України суд ухвалив рішення з порушенням процесуального права та не з'ясував всі фактичні обставини справи, безпідставно надав перевагу доказам позивача та залишив поза увагою доводи відповідача щодо заперечень на позовну заяву.
Вказано, що у разі укладення публічних договорів приєднання, детальні вимоги по якості послуги та іншу необхідну інформацію (адреса, опалювальна площа (об'єм) будинку, максимальне теплове навантаження будинку, наявність чи відсутність індивідуального теплового пункту, наявність чи відсутність вузла (вузлів) комерційного обліку (тощо) для кожного багатоквартирного будинку окремо виконавець розміщує на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. До 01 червня 2025 року жодної інформації, яку вимагає чинне законодавство позивачем розміщено не було, а тому відповідач вважає, що індивідуальний договір між ним та позивачем від 21 жовтня 2021 року є нікчемним, а заявлені вимоги про стягнення заборгованості є безпідставними. Тому рішення суду про задоволення позовних вимог не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню. Також скаржником зазначено про помилки в роботі приладів обліку тепла, що вплинуло на загальний розмір заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від КП «Смілакомунтеплоенерго» вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.
Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання по наданню послуг з постачання теплової енергії до квартири відповідача, тому останній зобов'язаний оплатити їхню вартість.
Також зазначено, що жодної обставини, яка б давала підстави вважати індивідуальний договір між сторонами нікчемним відповідачем не наведено, такі доводи апеляційної скарги є надуманими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 417261496 від 11 березня 2025 року) (а.с. 8), квартира за адресою АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище відповідача у справі).
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 70 від 23 лютого 2018 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» вирішено: 1) Визначити виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності, зокрема, КП «Смілакомунтеплоенерго» з 01 лютого 2018 року; 2) Виконавці житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм несуть повну відповідальність, передбачену чинним законодавством, за ненадання або неякісне надання послуг (а.с. 19).
У газеті «Сміла» № 9 (1101) від 28 лютого 2018 року опубліковано договір про надання КП «Смілакомунтеплоенерго» послуг з централізованого опалення від 01 лютого 2018 року. Вказаний договір є публічним договором приєднання.
Крім того, на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням http://smila-rada.gov.ua опубліковано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року (а.с. 12-17).
Згідно з п. 1 Індивідуального договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Відповідно до п. 2 Індивідуального договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua.
Згідно п. 4 Індивідуального договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Пунктом 5 Індивідуального договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно п. 11 Індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Відповідно до п. 30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242.
Пунктом 31 Індивідуального договору встановлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно п. 32 Індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п. 34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно п. 36 Індивідуального договору, під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли не зазначений споживачем період виникнення переплати, виконавець має право зараховувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
Відповідно до п. 37 Індивідуального договору, у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу у тому порядку: в першу чергу в рахунок плати за послуги; в другу чергу в рахунок плати за абонентське обслуговування.
Згідно п. 38 Індивідуального договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Відповідно до пп.1 п. 40 Індивідуального договору, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору.
Згідно пп. 3 п. 41 індивідуального договору, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пп. 5 п. 42 Індивідуального договору, виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.
Згідно пп.1-2 п. 43 Індивідуального договору, виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору; забезпечити надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 51-52 Індивідуального договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року, № 511 від 21 жовтня 2021 року, № 392 від 30 вересня 2022 року, № 365 від 28 вересня 2023 року, № 506 від 26 вересня 2024 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, інших споживачів для комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення, зокрема, для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії: рішенням № 83 - 2300,21 грн/Гкал (з ПДВ); рішенням № 511 - 2544,00 грн/Гкал; рішенням № 392 - 2742,86 грн/Гкал; рішенням № 365 - 2945,02 грн/Гкал.
Як вбачається з актів подачі теплоносія від 25 жовтня 2021 року (а.с. 32), від 01 листопада 2022 року (а.с. 32 зворотна сторона), від 01 листопада 2023 року (а.с. 33), від 01 листопада 2024 року (а.с. 33 зворотна сторона), що складені представниками КП «Смілакомунтеплоенерго» та ОСББ «Тясмин», теплоносій від котельні подано по тепловому лічильнику, зокрема до будинку за адресою АДРЕСА_2 . Вказані акти складені за участю представників будинку, в них зазначено про наявність засобів вимірювальної техніки (теплових лічильників).
Зі зведених відомостей про показники засобів комерційного обліку теплової енергії (а.с. 34) вбачається, що у зв'язку з опалювальними сезонами у м. Смілі, до будинку за адресою АДРЕСА_2 , КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплоносій та знято показники засобів комерційного обліку теплової енергії за період із 25 жовтня 2021 року до 31 березня 2025 року.
З виписки по рахунку постачання теплової енергії (а.с. 9) вбачається, що з жовтня 2021 року по березень 2025 року включно КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало відповідачці, з урахуванням абонплати, заборгованість в розмірі 7 077,63 грн., що підтверджується випискою по рахунку за постачання теплової енергії.
Крім того, підприємство нарахувало відповідачці втрати від інфляції в сумі 727,43 грн, 3% річних в сумі 189,02 грн, пеню в розмірі 228,79 грн., що підтверджується відповідними розрахунками (а.с. 10-11).
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про теплопостачання», пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Статтею 24 Закону «Про теплопостачання» визначено, що обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Матеріали справи не місять відомостей, що відповідачем в справі вчинялися будь-які дії, які б могли свідчити про її відмову від отримання послуг із теплопостачання, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що починаючи із 01 лютого 2018 року між сторонами виникли правовідносини щодо постачання теплової енергії.
З набуттям чинності Законом №2189-VIII, дія укладених раніше договорів не припинилася, що вбачається із норм п. 3-4 Розділу VI відповідного Закону.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі №201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально-будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 830).
Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».
Нарахування здійснюється щомісяця протягом року у фіксованому розмірі.
Із встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до затверджених тарифів на теплову енергію.
Тому, внаслідок невиконання своїх обов'язків, передбачених переліченими вище нормами законодавства, відповідачка заборгувала позивачу за надані послуги за опалення місць загального користування будинком та за абонентське обслуговування за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в сумі 7 077,63 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення коштів у вказаному розмірі, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано та не надано нею свого розрахунку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність численних помилок у роботі приладів обліку тепла та неправильного нарахування заборгованості відхиляються колегією суддів, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи обґрунтовано враховано, що нарахування заборгованості вчинено із застосуванням усереднених показників - середнього споживання теплової енергії за одну годину, кількості годин, коли відсутнє електропостачання, а також місячного споживання згідно із зведеною відомістю та у відповідності до встановлених вимог постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».
Щодо доводів апеляційної скарги про нікчемність індивідуального договору від 25 жовтня 2021 року, колегія суддів враховує наступне.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять відомості про те, що позивачем надано інформацію про розміщення відомостей, передбачених ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 5 Постанови № 830, зазначене посилання для здійснення доступу до такої інформації в мережі Інтернет, а скаржником не наведено обставин, що свідчили б про підстави вважати зазначений договір нікчемним, тому вказані доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом як безпідставні.
Щодо стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, пені, який зроблено на підставі наданого позивачем розрахунку, який визнаний районним судом обґрунтованими. Будь-яких доказів, які б спростовували наявний розрахунок заборгованості штрафних санкцій апеляційна скарга та матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення підприємства до суду з позовом.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до позовних вимог може бути застосована позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється позовна давність, вважаються продовженими на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) а також до закінчення воєнного стану.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для захисту порушених прав позивача шляхом задоволення позову.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року залишити без змін.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді