Номер провадження 22-ц/821/1245/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/1649/25 Категорія: 304090200 Булгакова Г. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович
відповідач: ОСОБА_1
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко Ольга Василівна;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Ольги Василівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 858388202 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua та ознайомилася з правилами надання грошових коштів у позику. Після чого ОСОБА_1 заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку в якій вказала свої особисті персональні ідентифікаційні дані та підписала кредитний договір електронним підписом.
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 29900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. А позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до платіжного доручення від 25.01.2022 року Товариство перерахувало грошові кошти в сумі 29900,00 грн. на банківську карту відповідача.
Всупереч умов договору № 858388202 від 25.01.2022 року ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 33599,56 грн., яка складається з наступного: 29900,00 грн. - заборгованість по кредиту; 3699,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 зі строком до 28.11.2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод № 26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12. 2022 року та №32 від 31.12. 2023 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року включно.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.
Тобто, право вимоги за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 175.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01.
26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №26/12/Е відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором №858388202 від 25.01.2022 року у сумі 33599,56 грн., судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.04.2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 року у розмірі 33599,56 грн., судовий збір в розмірі 2422,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., а всього 43021,96 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко О.В. подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.04.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено неправильне застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як зазначено у позовній заяві та судом першої інстанції встановлено, що 25.01.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 858388202 у формі електронного документа з використанням електронного документа з використанням електронного підпису.
Зазначає, що договір факторингу № 28/111/-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_2 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 30.10.2023 року № 30/1023-01 ТОВ «ФК « Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу - ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 року.
Таким чином, ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.
Представник ТОВ «ФК «Ейс» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вказує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс».
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В ході розгляду справи встановлено, що 25.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 858388202, за умовами якого Товариство зобов'язалося надати останньому кредит на суму 29900,00 грн., а відповідач зобов'язалася до 24.02.2022 року повернути його та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV2GV49.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало в повному обсязі, а саме 25.01.2022 року перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 29 900,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку остання вказала у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 25.01.2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № ddd48582-94f8-4369-85c6-36ce0195f470 від 25.01.2022 року.
Належність відповідачці банківської карти № НОМЕР_1 та перерахування на неї коштів у розмірі 29 900,00 грн. також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250312/56653-БТ від 21.03.2025 року та випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період 25.01.2022 року - 30.01.2022 року.
Отже, у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачка здійснила два платежі у загальному розмірі 20,00 грн.(27.02.2022 року у сумі 15,00 грн.; 28.02.2022 року - 5,00 грн.), які зараховано кредитодавцем як сплата відсотків за користування кредитом.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язався відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору закінчується 28.11.2019 року.
Додатковими угодами від 28.11.2019 року, 31.12.2020 року, 31.12.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року включно.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 року. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року до 31.12.2024 року.
Слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.
30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 30/1023-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.
ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором № 858388202 від 25.01.2022 року, що підтверджується копією реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року.
26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Ейс» договір факторингу № 26/12/Е. За цим договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язувалося передати ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги, яке воно мало до ОСОБА_1 за договором кредиту № 858388202 від 25.01.2022 року, що підтверджується копією реєстру боржників.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконала у зв'язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи наведені положення закону та встановлені обставини справи, зважаючи на те, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 року у розмірі 33 599,56 грн., який складається з 29900,00 грн. - тіло кредиту та 3699,00 грн. заборгованість по нарахованим відсоткам (які були узгоджені сторонами у договорі кредитної лінії).
Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості (за тілом кредиту та відсотками).
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 10 днів з дня отримання коштів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору, а саме в розмірі 1039,35 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не оспорювала укладений між нею та первісним кредитором договір кредитної лінії № 858388202 від 25.01.2022 року та з позовом про визнання його недійсними в цілому або в частині до суду не зверталася.
Доводи апелянта, що кредитний договір укладений з відповідачем пізніше, ніж Договір факторингу, за яким позивач набув права вимоги до відповідача є безпідставними, оскільки надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, зокрема, з листопада 2018 року по грудень 2024 року.
Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.
Суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 року в розмірі 33599,56 грн.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач при подачі позовної заяви просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи заявлені позивачем витрати на правничу допомогу виходив із складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), при цьому врахувавши, що відповідачем та її представником не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та прийшов до висновку про стягнення в цій частині витрати у заявленому розмірі.
Колегія суддів не повністю погоджується із висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 року, укладений між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», додаткову угоду № 4 від 27.12.2024 року до договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг від 27.12.2024 року відповідно до якого АБ «Тараненко та партнери» надало, а ТОВ «ФК «Ейс» отримав праві послуги на загальну суму 7000,00 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Ейс» понесені у даній справі в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.04.2025 року підлягає до зміни в частині витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» шляхом її зменшення з 7000,00 грн. до 2000,00 грн. та в частині загального розміру, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства шляхом зменшення з 43021,96 грн. до 38021,96 грн.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміна рішення в частині зменшення витрат на правничу допомогу не призвела до іншого результату вирішення справи по суті, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Ольги Василівни - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2025 року змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» з 7000,00 грн. до 2000,00 грн.; зменшивши загальний розмір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» з 43021,96 грн. до 38021,96 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді