Справа № 536/647/25 Номер провадження 22-ц/814/3551/25Головуючий у 1-й інстанції Гуменюк Г. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Карпушина Г.Л., Чумак О.В.,
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Новооржицької громади Лубенського району Полтавської області, третя особа Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Проботюк Юлія Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новооржицької громади Лубенського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просив визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.
Вказував, що в липні 2023 року він домовився з ОСОБА_2 про догляд за останнім, оскільки ОСОБА_3 з якою попередньо був укладений спадковий договір, не виконує належним чином своїх зобов'язань по його догляду та наданню допомоги, на підставі чого 04.10.2023 ОСОБА_2 склав на його ім'я заповіт.
Після смерті ОСОБА_2 його квартиру оформили особи, з якими був укладений спадковий договір, він отримав предмети побуту.
В лютому 2025 року до нього звернулася приватний нотаріус Проботюк Ю.М. та повідомила, що до неї надійшла заява про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_4 , який бажав оформити земельну ділянку спадкодавця.
Оскільки заповіт на його ім'я був укладений пізніше, він скасовує попередній заповіт на ім'я ОСОБА_4 .
Разом з тим посилався на те, що йому не було нічого відомо про існування іншого спадкового майна, в тому числі і земельної ділянки, яка за життя належала спадкодавцю, тому він не звертався до нотаріуса із заявою при прийняття спадщини та відповідно пропустив строк для її прийняття.
Вважає, що є наявні підстави для визнання поважними причини пропуску строку, у зв'язку з чим просить надати йому як спадкоємцю додатковий строк для прийняття спадщини.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмова в задоволенні позову обґрунтована тим, що необізнаність позивача щодо наявності та обсягу спадкового майна не є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вказує, що він не був обізнаний про наявність окрім квартири іншого спадкового майна, а саме земельної ділянки, оскільки про існування останньої він дізнався від приватного нотаріуса в лютому 2025 року.
Так, він не являвся родичем чи членом сім'ї спадкодавця, проживав в окремому від нього місці і ніколи від заповідача не чув про наявність в нього земельного паю в іншій сільській місцевості.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.11.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г., зареєстрований у реєстрі за № 12938 від 22 листопада 2007 року, згідно якого остання зобов'язувалася виконувати передбачені договором розпорядження ОСОБА_2 і разі смерті набувала право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
10.12.2021 ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого все належне йому майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося ,заповів ОСОБА_4 .
В подальшому 01.02.2022 ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого все його майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_5 .
Також 04.10.2023 ОСОБА_2 складає заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Прокопом О.Е., яким заповідає усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося ОСОБА_1 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.03.2024, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно повідомлення №38/02-14 від 31.01.2025, приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М., було повідомлено позивача ОСОБА_1 , що у її провадженні знаходиться спадкова справа №53/2024 щодо спадщини померлого ОСОБА_2 та про пропуск встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлого, з необхідністю звернення до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
21.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Проботюк Ю.М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М. від 21.02.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з пропущеним ним шестимісячним строком для прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилався на свою необізнаність щодо існування іншого спадкового майна окрім квартири, яка відійшла іншій особі по спадковому договору, в зв'язку з чим і не звертався до нотаріуса щодо прийняття спадщини. Вказував, що саме нотаріус повідомив про існування іншого спадкового майна у вигляді земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на землю серія ПЛ №094974 від 27.08.2004.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності обставин, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини , вказавши, що сама по собі необізнаність позивача щодо наявності та обсягу спадкового майна не є підставою для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК).
За змістом частини третьої статті 1272 ЦК надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливо якщо - у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини є поважними.
В разі пропуску спадкоємцем шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
У постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 369/6254/19-ц зазначено, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
В даному випадку висновки суду першої інстанції про те, що сама по собі необізнаність спадкоємця про обсяг всього спадкового майна не може розглядатись як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язана з існуванням непереборних чи істотних труднощів, які об'єктивно унеможливлювали здійснення ним дій по прийняттю спадщини є вірними.
Так, в даному випадку позивач, як спадкоємець по заповіту, не вчиняв будь-яких дій по прийняття спадщини, обмежившись лише успадкуванням предметів домашнього вжитку, які залишились в квартирі спадкодавця.
При цьому, будь яких об'єктивних причин, які-б унеможливили своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, не охопленої спадковим договором, в нього не було, що свідчить про те, що позивач свідомо, з своїх власних міркувань не реалізував свого права на прийняття спадщини і не поцікавився у нотаріуса про обсяг всього спадкового майна.
Таким чином вірно встановивши обставини по справі та правильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову з підстав не доведеності спадкоємцем поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків місцевого суду та не містять посилань на обставини, які б свідчили про їх помилковість.
Фактично доводом апеляційної скарги є твердження позивача про його необізнаність щодо існування іншого, окрім спадкової квартири, майна спадкодавця, зокрема земельної ділянки сільськогосподарського призначення .
Між тим, вказаним твердження позивача, якими останній обґрунтовував заявлені вимоги, судом першої інстанції надана вірна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів і підстав для переоцінки висновків суду по справі не вбачає.
Також, апелянт посилається на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 по справі №686/5757/23, відповідно до якої необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що вищевказані правові висновки не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні даного спору, оскільки вони стосуються випадків, коли спадкоємець взагалі не знає про існування складеного на його ім'я заповіту, в силу чого не вчиняє юридично значущих дій, пов'язаних з реалізацією своїх спадкових прав.
Тоді як в даному випадку, спадкоємець ОСОБА_1 достеменно був обізнаний про існування заповіту, про те свідомо не скористався своїм правом у визначений законом строк звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вважаючи, що іншого спадкового майна не існує.
Таким чином, сама по собі необізнаність спадкоємця про наявність всієї спадкової маси не може розцінюватись як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки у разі подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, останніми здійснюється збір інформації про все належне спадкодавцю майно, про те таким правом позивач, як спадкоємець по заповіту, не скористався.
Інших обґрунтованих підстав поважності пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні апеляційної, не зазначав.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна Г.Л. Карпушин О.В. Чумак