Справа № 554/13275/25 Номер провадження 11-сс/814/792/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що заява ОСОБА_6 за своїм змістом і суттю не є заявою про кримінальне правопорушення, оскільки не містять конкретних та достатніх даних про можливе вчинення особами кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України, тобто сукупність обов'язкових ознак конкретного кримінального правопорушення, які дозволяють відмежовувати таке діяння від інших правопорушень, що не становлять суспільної небезпеки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року та зобов'язати слідчого ТУ ДБР у м. Полтава виконати вимоги ч.1 ст.214 КПК України та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за його заявою про кримінальне правопорушення від 01 вересня 2025 року. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя здійснив неправильне тлумачення положень ст.214 КПК України та не врахував те, що: подана ним заява від 01 вересня 2025 року з доданими даними містила конкретні й достатні дані та обставини про вчинення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України - службового підроблення, але в порушення вимог ст.214 КПК України слідчим не було внесено відповідні відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною заявою і не надано заявнику витяг із цього Реєстру; слідчий суддя не мав права оцінювати його заяву про кримінальне правопорушення, так само і як саме кримінальне правопорушення на предмет наявності чи відсутності події або складу кримінального правопорушення; предметом розгляду поданої ним скарги є не подія кримінального правопорушення, наявність або відсутність складу кримінального правопорушення в діяннях, а бездіяльність слідчого щодо невиконання вимог ст.214 КПК України.
Учасники провадження були належним чином повідомлені про місце, дату, час розгляду апеляційного розгляду та в судове засідання не з'явились. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 проінформував те, що не бажає брати участь в апеляційному розгляді. Прокурор заявив клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ж ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про кримінальне правопорушення, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, у силу вимог ч.ч.1 та 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається в тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення, які можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Разом з цим, якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Наведений вище підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18 (провадження №51-4229км20), відповідно до якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 (провадження №11-1263апп18) також наголосила на тому, що в межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За таких обставин, доводи апелянта, які зводяться до наявності обов'язку фактично автоматичного внесення уповноваженою особою відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за поданою заявою/повідомленням, позбавлені підстав.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 подав до ТУ ДБР у м. Полтава заяву з додатками, в якій просив внести до Єдиного реєстру відомості про вчинення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (а.п.3-11).
Однак наведена вище заява з додатками не містить конкретних даних і наведення обставин, які би вказували на ознаки вчинення кримінального правопорушення, в тому числі, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, що було би підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щоб в подальшому проводити досудове розслідування. При цьому, з аналізу змісту та суті заяви вбачається, що її доводи зводяться до незгоди з відомостями, відображеними в додатку "Резерв +" та констатування його некоректної роботи. Викладені ж заявником відомості ґрунтуються на суб'єктивному уявленні щодо неправомірності дій працівників ТЦК та СП, власному аналізі норм кримінального закону та не містять даних, що вказували б на наявність ознак, визначених у диспозиції згаданого вище кримінального правопорушення.
Таким чином, наведені вище обставини не тягнуть за собою обов'язку органу досудового розслідування щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною вище заявою, через це слідчий суддя, як наслідок, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 .
Отже, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4