05 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/702/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» на ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року (суддя Кисіль Р.В., повне судове рішення складено 29 липня 2025 року) в справі №280/702/25 за позовом товариства обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №280/702/25 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» до Запорізької митниці, визнано протиправним і скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2025/000003/1 від 16 січня 2025 року, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь ТЛВ «Порошкові фарби України» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3698,58 грн.
ТОВ «Порошкові фарби України» 24 липня 2025 року подано до Запорізького окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в ухваленні додаткового рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу, направити справу до суду першої інстанції для повторного вирішення питання ухвалення додаткового рішення.
Апелянт вказує, що оскільки право на отримання гонорару (його частини) виникає у адвоката лише після вирішення справи по суті, до ухвалення судового рішення позивач не мав можливості надати документи на підтвердження розміру правничої допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, відповідно до якої додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з тих підстав, що питання про розподіл судових витрат було вирішене судом під час ухвалення рішення від 22.07.2025. Зокрема, в рішенні суду зазначено про відсутність підстав для розподілу судових витрат в зв'язку з тим, що позивачем (представником позивача) не надано доказів понесення витрат на правничу допомогу, розрахунку кількості та вартості наданих адвокатом послуг, доказів сплати наданих послуг.
Суд визнає наведені висновки необґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що представником позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат заявлена вимога про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
До заяви на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи долучено наступні документи:
договір про надання правничої допомоги № 519-г-2023 від 25 грудня 2023 року, укладений ТОВ «ПФУ» з адвокатом Яма Д.М. (долучено до позовної заяви);
додаток до договору від 28 січня 2025 року, відповідно до якого клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі: складання і подання позовної заяви, участь в судових засіданнях - за домовленістю; після досягнення бажаного результату (визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості) - 5 000 грн; порядок оплати - передоплата та протягом 5 днів після винесення рішення судом першої інстанції рішення;
акт передачі-приймання послуг від 23 липня 2025 року, у якому зазначено найменування послуг - складання позовної заяви - 2000 грн, складання відповіді на відзив - 2000 грн, оплата за результатами розгляду справи - 5000 грн.
За приписами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).
За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами третьою - четвертою статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, враховуючи приведені норм процесуального права, суд доходить до висновку, що сторона має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за умови подання відповідної заяви про відшкодування таких судових витрат до судових дебатів, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, понесених витрат, необхідних для надання правничої допомоги тощо) до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
Тобто умовою прийняття рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу є подання позивачем до закінчення судових дебатів заяви про ці витрати та подання доказів таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 17 березня 2020 у справі № 520/8309/18, від 28 липня 2022 року в справі № 580/1902/21, від 18 серпня 2021 року в справі № 300/3178/20.
Враховуючи, що позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у позовній заяві, судове рішення в цій справі ухвалено 22 липня 2025 року, а заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду першої інстанції 24 липня 2025 року, тобто у строк, встановлений частиною сьомою статті 139 КАС України, висновок суду першої інстанції про неподання позивачем доказів щодо судових витрат до закінчення судових дебатів як підстави для відмови в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат на підставі частини третьої статті 143 КАС України є неправильним.
Зважаючи на те, що позивачем дотримано приписи частини сьомої статті 139 КАС України щодо подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про відшкодування судових витрат, доказів розміру витрат та факту понесення таких витрат, суд першої інстанції мав на виконання частини третьої статті 143, пункту 3 частини першої статті 252 КАС України ухвалити додаткове рішення щодо питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Порошкові фарби України» про ухвалення додаткового рішення скасовується судом.
Вирішуючи по суті заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Відповідно до акту передачі-приймання послуг від 23 липня 2025 року адвокатом надано позивачу наступні послуги: складання позовної заяви - 2000 грн, складання відповіді на відзив - 2000 грн.
Крім того, до акту включена оплата за результатами розгляду справи (так званий «гонорар успіху») - 5000 грн.
За змістом частин третьої - п'ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.
Визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, яка зазначена у приведеному вище акті, не може бути визнана обґрунтованою, є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Так, такий вид послуг, як складання відповіді на відзив, фактично дублює послугу із складання позовної заяви, адже у відповіді на відзив позивачем фактично повторюється позиція, викладена у позовній заяві.
Крім того, судом враховується, що позивачем не надано жодного належним чином складеного документу на підтвердження витраченого адвокатом часу, що вказує на необґрунтованість обсягу наданих адвокатом послуг.
Також суд не може погодити позицію позивача щодо обґрунтованості заявленої до стягнення суми «гонорару успіху», позаяк розмір цієї суми жодним чином не обґрунтовано позивачем.
Суд зазначає, що подані позивачем документи в сукупності не містять обґрунтованої та об'єктивної суми витрат на правову допомогу, які були вчинені адвокатом, як такі, що неминуче мали бути вчинені адвокатом для відновлення прав клієнта, тому доходить висновку про неспівмірність заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що на користь позивача мають бути стягнуті витрати зі складання позовної заяви в розмірі 2000,00 грн.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Апеляційна скарга задовольняється судом частково, оскільки вимогами апелянта, зокрема, є направлення справи для продовження розгляду на суду першої інстанції, а суд за результатами апеляційного перегляду ухвалює додаткове рішення з питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» на ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в справі № 280/702/25 задовольнити частково.
Ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в справі № 280/702/25 за позовом товариства обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.
Ухвалити додаткове рішення в справі № 280/702/25.
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (ЄДРПОУ 44005647, вул. Синенка Сергія, 12, м. Запоріжжя, 69041) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» (ЄДРПОУ 38731876, вул. Харківське шосе, 56, кв. 508, м. Київ, 02175) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
В задоволенні іншої частини вимог заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 05 листопада 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов