05 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/702/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (суддя Кисіль Р.В., повне судове рішення складено 22 липня 2025 року) в справі №280/702/25 за позовом товариства обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» (далі - ТОВ «ПФУ») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2025/000003/1 від 16 січня 2025 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позов задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2025/000003/1 від 16 січня 2025 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову, з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга містить виклад обставин прийняття рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом позову, та фактично повторює зміст відзиву на позовну заяву.
Доводи апелянта зводяться до неврахування судом першої інстанції, що подані декларантом для митного оформлення документи мали розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, тому у відповідача виник обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом, який став підставою для витребування додаткових документів та для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, адже декларантом не спростовано сумніви митниці у правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “ПФУ» 16.01.2025 до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв'язку електронну митну декларацію (далі - ЕМД), режим ІМ 40 ДЕ, якій присвоєно №25UA112080000147U3 на товар:
“1. Поліефірна смола POLYESTER RESIN Р8670Т. Виробник Weihai Longcai Advanced Materials Co., Ltd. Країна виробництва CN.»,
“2. Затверджувач CURING AGENT LC-552. Виробник Weihai Longcai Advanced Materials Co., Ltd. Країна виробництва CN.»,
“3. Сульфат барію Barium Sulfate 2HB. Виробник Tian xiang (Qingdao) Fine Chemical Co., Ltd. Країна виробництва CN».
До митного оформлення декларантом надіслано документи зазначені в гр. 44 даної ЕМД: Пакувальний лист від 20.08.2024 б/н, Рахунок-проформа від 20.08.2024 №LC202408200614JZ, Рахунок-фактура (інвойс) від 20.08.2024 №LC202408200614JZ, Коносамент від 03.10.2024 №ZM24100032, Автотранспортні накладні від 09.01.2025 №№43297790, №43297791, від 10.01.2025 №№43297792, 43297793, Банківський платіжний документ від 20.08.2024 №8, Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.12.2024 №137470, від 06.01.2025 №139353, від 10.01.2025 №139998, Банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 10.12.2024 №707, від 09.01.2025 №751, Документи, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.01.2025 №№2506-10, 2506-11, 2506-12, 2506-13, Доповнення до контракту від 20.08.2024 №2, Договір (контракт) про перевезення від 12.03.2024 №МКП/МО/2024/03-01, Додаткова угода від 02.09.2024 №020924-МО26, Сертифікати аналізу від 06.09.2024 №P8670T, від 20.08.2024 №LC-552, Витяг з каталогу виробника, Результати тестування від 26.08.2024 2HB, від 26.08.2024 44HB, Сертифікат аналізу від 31.03.2024 №R987, Технічні характеристики від 31.03.2024 №R987, Паспорт безпеки RED 170 від 11.09.2024, Технічний паспорт RED 170 від 11.09.2024, Сертифікат аналізу PR 170 від 11.09.2024, Паспорт безпеки BLUE PB15:3 від 12.09.2024, Технічний паспорт BLUE PB15:3 від 12.09.2024, Сертифікат аналізу PB 15:3 від 12.09.2024, Довідка опис від 10.01.2025 №1001/01, Довідка опис від 17.05.2024 №1705/01 з контрактом, копії МД країни відправлення від 30.09.2024 №№ 420420240000293159, 425820240001107361, 420420240000293155, Зовнішньоекономічний договір (контракт) від 26.12.2023 №WL26122023.
Того ж дня декларантом надіслано: Договори (контракти) про перевезення від 05.06.2024 №EX0506/23, від 10.01.2023 №UA00046522, від 01.05.2023 Б/н, від 15.03.2024 №EX1503/24, від 01.06.2023 №EX0106/23, від 18.11.2024 №УТ-Ш/18112024, від 02.01.2025 №УТ-КСК/02012025.
При проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне.
1. Відповідно до п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2023 №WL26122023 продавець направляє покупцю специфіцирований рахунок на оплату який повинен зокрема містити: номер додатку до зовнішньоекономічного контракту, код товару ТН ЗЕД, вагу брутто. Поданий до митного оформлення рахунок від 20.08.2024 №LC202408200614JZ зазначеної інформації не містить.
2. Згідно п.5.8. зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2023 №WL26122023 продавець разом з товаром надає зокрема покупцю сертифікат якості та сертифікат походження товару. При цьому до митного оформлення ці документи не надані.
3. Копії митних декларацій країни відправлення від 30.08.2024 №№ 420420240000293155, 420420240000293159, 425820240001107361 не містять відомостей щодо зовнішньоекономічного контракту, а умови поставки (FOB) наведено без зазначення географічного пункту поставки. Разом з цим, копії митних декларацій країни відправлення містять посилання на коносаменти №№244746265B, 244746265A, 244746265C. Однак до митного оформлення надано коносамент від 03.10.2024 №ZM24100032.
В зв'язку з цим, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанта повідомлено про те, що протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
По товарам №№ 3, 4, 5 додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) договори (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації.
Також, враховуючи норми ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.
Декларантом 16.01.2025 засобами електронного зв'язку надіслано повідомлення, де зазначено: “Інші додаткові документи протягом 10 календарних днів, згідно вимог п.3 ст.53 Митного кодексу України, додаватися не будуть.»
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2025 №UA112080/2025/000003/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості №2ґ (резервного).
У митному оформленні ЕМД від 16.01.2025 №25UA112080000147U3 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2025/000010.
Оформлення вищезазначеного товару декларантом здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 17.01.2025 №25UA112080000174U0 з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та відповідно, не спростування правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивної можливості застосування основного методу визначення митної вартості.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «ПФУ» 16 січня 2025 року подано до Запорізької митниці ЕМД № 25UA112080000147U3 з метою здійсненні митного оформлення товару: 1. Поліефірна смола POLYESTER RESIN Р8670Т. Виробник Weihai Longcai Advanced Materials Co., Ltd. Країна виробництва CN., 2. Затверджувач CURING AGENT LC-552. Виробник Weihai Longcai Advanced Materials Co., Ltd. Країна виробництва CN., 3. Сульфат барію Barium Sulfate 2HB. Виробник Tian xiang (Qingdao) Fine Chemical Co., Ltd. Країна виробництва CN.
Товари отримано позивачем за контрактом 26 грудня 2023 року № WL26122023, укладеним ТОВ «ПФУ» (покупець) з компанією Weihai Longcai Advanced Materials Co., Ltd.
До митної декларації декларантом з метою підтвердження митної вартості додано документи, зазначені в графі 44 МД.
Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
На вимогу митного органу декларантом повідомлено про не надання витребуваних документів.
Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16 січня 2025 року №UA112080/2025/000003/1, яким митну вартість визначено за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України.
Спірним є питання наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом другорядного (резервного) методу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларація митної вартості подається у разі:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
Згідно з частинами восьмою - дев'ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.
Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару митницею встановле-но, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відпо-відно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Виходячи з рішення про коригування митної вартості, документи, подані згідно з час-тиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність ви-значення митної вартості, а саме:
1) відповідно до п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2023 № WL26122023 продавець направляє покупцю специфіцирований рахунок на оплату, який по-винен зокрема містити: номер додатку до зовнішньоекономічного контракту, код товару ТН ЗЕД, вагу брутто. Поданий до митного оформлення рахунок від 20.08.2024 № LC202408200614JZ зазначеної інформації не містить;
2) згідно з п. 5.8 зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2023 № WL26122023 продавець разом з товаром надає зокрема покупцю сертифікат якості та сертифікат похо-дження товару. При цьому до митного оформлення ці документи не надані;
3) копії митних декларацій країни відправлення від 30.08.2024 №№ 420420240000293155, 420420240000293159, 425820240001107361 не містять відомостей щодо зовнішньоекономічного контракту, а умови поставки (FOB) наведено без зазначення геогра-фічного пункту поставки. Разом з цим, копії митних декларацій країни відправлення містять посилання на коносаменти №№ 244746265B 244746265A, 244746265C. Однак до митного оформлення надано коносамент від 03.10.2024 № ZM24100032.
Стосовно зауважень митного органу про відсутність у рахунку на оплату від 20.08.2024 № LC202408200614JZ номер додатку до зовнішньоекономічного контракту, коду товару ТН ЗЕД, ваги брутто суд зазначає таке.
За положеннями пунктів 3, 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надано рахунок-фактуру (інвойс) від 20.08.2024 №LC202408200614JZ, платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 20.08.2024 №8.
При цьому платіжна інструкція містить посилання на контракт та додатки до нього.
Отже, декларантом подано передбачені частиною другою статті 53 МК України документи на підтвердження заявленої митної вартості.
Апелянтом не обґрунтовано, яким чином відсутність у рахунку на оплату реквізитів договору, коду УКТЗЕД, ваги товару унеможливлює перевірку числових значень заявленої позивачем митної вартості.
Рахунок на оплату не визначений частиною другою статті 53 МК України документом, що підтверджує митну вартість, тому певні недоліки оформлення такого документу не тягнуть за собою наслідком коригування митної вартості.
Наступним зауваженням митниці є не надання декларантом до митного оформлення сертифікату якості та сертифікату походження товару.
З цього питання суд зазначає, що ці документи (сертифікат якості товару та сертифі-кат походження товару) не є документами, що підтверджують митну вартість у розумінні статті 53 МК України, тому не надання цих документів не є підставою для здійснення кори-гування митної вартості.
З аналогічних підстав суд відхиляє посилання митного органу на відсутність у мит-них деклараціях країни відправлення від 30.08.2024 №№ 420420240000293155, 420420240000293159, 425820240001107361 відомостей щодо зовнішньоекономічного конт-ракту, географічного пункту поставки за умовами поставки (FOB), адже декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість.
Стосовно не надання до митного оформлення усіх коносаментів, які зазначені у мит-них деклараціях країни відправлення, суд вказує, що з огляду на те, що митна декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість, тому не надання усіх коносаментів, зазначених у деклараціях країни відправлення, не вказує, що декларантом не підтверджена заявлена митна вартість товару.
Суд зауважує, що усі висловлені митницею зауваження стосуються документів, які відповідно до частини другої статті 53 МК України не є документом, що підтверджують митну вартість товару, тому відсутні підстави вважати, що не надання цих документів перешкоджає митному органу перевірити числові значення складових митної вартості.
Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.
Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.
Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підста-вою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Також апелянтом зазначається про не надання декларантом додатково витребуваних документів.
Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статті 53 МК України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт не подання декларантом додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару.
Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу ви-значення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 вересня 2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31 берез-ня 2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларо-ваної митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основ-ним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй суку-пності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості (за резервним методом).
Статтею 57 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Згідно з частиною другою статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частинами третьою - п'ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
За приписами статті 64 МК України, яка регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу, метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митною декларацією, зазначеною у рішенні про коригування митної вартості, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеною митною декларацією та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 МК України, ґрунтується на митній вартості іншого митного оформлення.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості за-стосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схо-жими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.
На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість пе-ревірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійснено-го декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, по-даних декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжнос-тей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартос-ті і необхідності витребовування додаткових документів.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свід-чать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення ми-тної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позива-чем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення ми-тної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну мож-ливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначени-ми у статті 58 МК України.
Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем доку-ментах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують чи-слові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була факти-чно сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року в справі № 280/702/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року в справі № 280/702/25 за позовом товариства обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 05 листопада 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року,
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов